Молоді люди запитують...

Чи грати мені в командних спортивних іграх?

«ЧИМ приваблює до себе гра в команді?»— запитує журнал «Севентін». Він же й відповідає: «Спільними зусиллями досягти єдиної мети, що дуже зближує гравців. І можливістю навчитися співпрацювати, наприклад: як розв’язувати проблеми в групі, як пристосовуватися до зміни обставин та бути чуйним і як іти на поступки».

Отже, гра в команді виглядає корисною, окрім того, вона є приємною й дає фізичну розрядкуa. Дехто навіть твердить, що командні спортивні ігри допомагають формувати характер. Тому одна молодіжна бейсбольна ліга обрала собі гасло: «Характер, мужність, вірність».

Але проблема у тому, що спортсмени не завжди дотримуються таких шляхетних ідеалів. Книжка «Дитячий спорт» (англ.) пише: «У певних випадках податливі діти вчаться лаятись, шахрувати, битися, залякувати й кривдити інших».

Перемога будь-якою ціною?

Стаття в журналі «Севентін» зазначає: «Негативний бік спорту — надмірне акцентування перемоги». Це прямо суперечить Біблії: «Не ставаймо егоїстичними, викликаючи конкуренцію між собою, заздрячи одні одним» (Галатів 5:26, НС). Хоча у незначній мірі товариська конкуренція додає грі цікавості й приємності, панівний дух суперництва породжує ворожнечу, а це позбавляє гравців радощів.

Жан, колишній шкільний футболіст, пригадує: «Наш тренер був якимось нарваним, він завжди на нас кричав, верещав... Мені страшно було ходити на тренування. (...) У мене було таке відчуття, ніби я у концентраційному таборі». Хоч і не всі тренери злі, однак значна їх кількість загостро наголошує на перемозі. Один дописувач висновує: «Багато спортсменів... доходять моменту, коли радість змагань замінюється нестерпним тягарем здобуття перемоги». До чого це може призвести?

Журнал «Саєнс ньюс» пише про один опит, котрий показує, що серед футболістів та баскетболістів з коледжів «12 відсотків розповідало про проблеми принаймні у двох із п’яти сфер: психологічне перевантаження, фізичне перевантаження, трудність у стримуванні від алкоголю чи наркотиків, психічне й фізичне знущання та неуспішність у навчанні». Про те саме пишеться в книжці «На прикметі» (англ.): «Майже кожен, хто пов’язаний з командним спортом, погодиться, що спортсмени на всіх рівнях мають неабияку проблему зі зловживанням наркотиками».

Компроміси у сфері моралі

Великий наголос на перемозі змушує молодого гравця іти на компроміс з розсудливими принципами справедливості та чесності. У книжці «Ваша дитина займається спортом» (англ.) зазначається: «У сучасному спортивному світі перемога не просто бажана — це єдина мета. Поразка не просто щось погане, це щось непростиме».

Ще одна неприємна реальність: тренери часто чинять жахливий тиск на гравців, аби ті шкодили своїм противникам. У статті журналу «Психологія сьогодні» (англ.) пишеться: «Щоб бути добрим у спорті, слід бути поганим у житті. Принаймні так уважає багато спортсменів, тренерів та вболівальників». Один професійний футболіст сказав про себе, що він «ввічливий, чуйний та привітний» у щоденному житті. Але на футбольному полі з ним відбуваються зміни дволикого Януса. Описуючи свою особистість на футбольному полі, він сказав: «Тоді я роблюся зухвалим і злобливим. (...) Я настільки гнилий. Я відчуваю абсолютну зневагу до хлопаків, яким збираюся дати чосу». Часто тренери підтримують такий настрій.

Біблія заохочує християн: «Зодягніться... у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння» (Колосян 3:12). Тож чи ти формуватимеш у собі ті риси, якщо тебе щодня так накручуватимуть, заохочуючи завдавати зла, болю твоїм противникам і знущатися над ними? Шістнадцятирічний Роберт визнає: «Я брав участь у спортивних іграх. Якщо перемогу здобуто, то не думається про заподіяний іншим біль». Тепер, коли він охрещений християнин, його погляди змінилися. Він каже: «Я б уже ніколи не займався цим».

Фізичне тренування чи фізичне травмування?

А ще не слід нехтувати ризиком для здоров’я. Це правда, що людина піддається такому ризику навіть тоді, коли грає з друзями виключно для задоволення. Але небезпека вельми зростає, коли молоді люди тренуються, аби досягнути майже професійного рівня гри.

Книжка «Ваша дитина займається спортом» пише: «Професійні гравці часто мають травми. Але вони є дуже вмілими, фізично витривалими, зрілими дорослими, що готові дістати травму, і їм за це добре платять. Більш того, вони, як правило, мають все найліпше: послуги найліпших фахівців, найліпше устаткування й першокласне медичне обслуговування. (...) У школярів такого нема». Християнам сказано ‘представляти тіла яко жертву живу, святу, угодну Богові’ (Римлян 12:1, Куліш). Хіба ж не варто добре подумати перед тим, як піддавати своє тіло зайвому чи нерозсудливому ризику?

Слід зважити на інші чинники

Навіть коли видається, що ризик для здоров’я мінімальний, гра в команді таки вимагає багато часу. Тренування не лише забирає у тебе час на суспільне життя, але й урізає той, котрий слід відкласти на навчання й домашні завдання. Журнал «Саєнс ньюс» повідомляє, що спортсмени, котрі навчаються в коледжі, схильні мати «трохи нижчі оцінки», ніж інші студенти, які відвідують факультативні заняття. Але важливішим є те, що гра в команді перешкоджає займатися тим, що Біблія називає «кращим», тобто духовним (Филип’ян 1:10). Запитай себе: «Чи гра в команді змушує мене пропускати християнські зібрання або чи вона обмежує мою проповідницьку діяльність?»

Детально зваж усі наслідки перебування багатьох годин з молодими та дорослими, котрі не поділяють твоїх поглядів щодо моралі, пристойної мови чи спортивних змагань. Та й зрештою, Біблія говорить, що «товариство лихе псує добрі звичаї» (1 Коринтян 15:33). Зверни, наприклад, увагу на думку, викладену на сторінці нередакційних статей журналу «Нью-Йорк таймс»: «Роздягальня... є місцем, де чоловіки обговорюють жіночі тіла, вживаючи недвозначні сексуальні терміни, де вони чваняться своїми «успіхами» і розповідають анекдоти про биття жінок». Яка в тебе буде духовність, коли ти перебуватимеш у такому середовищі? (Порівняй Якова 3:18).

Вирішуй мудро

Чи ти плануєш грати в командних спортивних іграх? У такому разі тобі варто зважити всі за і проти, врахувавши сказане вище. Коли вирішуватимеш справу, подумай теж про сумління інших (1 Коринтян 10:24, 29, 32). Звичайно, тут не можна встановлювати суворих правил, бо обставини по цілому світі різняться. У декотрих місцях від учнів вимагається займатися спортом. Але якщо ти вагаєшся, обговори справу зі своїми батьками чи зі зрілим християнином.

Багато молодих християн твердо вирішили не брати участі в командних спортивних іграх. Це нелегко, коли ти маєш добрі фізичні дані і тобі дійсно подобається спорт! Ти можеш розстроїтись через тиск від вчителів, тренерів та батьків. Молодий Джіммі визнає: «У мене буває внутрішня боротьба: грати мені чи ні. Мій невіруючий батько був у шкільні роки визначним спортсменом. Подеколи мені важко стриматися, щоб не грати в команді». Але з підтримкою віруючих батьків та зрілих християн у зборі можна дотримуватися свого рішення. Джіммі каже: «Я вдячний своїй мамі. Вряди-годи мене пригнічує тиск з боку інших, які хочуть, аби я грав у команді. Але вона завжди нагадує мені справжню мету в житті».

Командні спортивні ігри можуть навчати гравців, як співпрацювати з іншими й розв’язувати проблеми. Але існує багато можливостей навчитися цього у християнському зборі. (Порівняй Ефесян 4:16). Командні спортивні ігри бувають приємним проведенням часу, але для гри тобі не обов’язково потрібно перебувати в команді. Деякі спортивні ігри можна організовувати з християнськими друзями на присадибному гральному майданчику чи в місцевому парку. Родинні прогулянки є ще одною нагодою для здорових ігор. «Значно ліпше грати із своїм збором,— каже 16-річний Ґреґ.— Така гра для приємності, і я граю з друзями!»

Слід визнати, що гра на присадибному гральному майданчику, можливо, ніколи не дасть людині відчуття перебування у переможній команді. Але ніколи не забувай, що у ліпшому випадку «тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне» (1 Тимофія 4:8, Хоменко). Розвинь боговідданість, і ти справді вважатимешся переможцем у Божих очах!

[Примітка]

[Вставка на сторінці 22]

«Наш тренер був якимось нарваним, він завжди на нас кричав, верещав... Мені страшно було ходити на тренування».

[Ілюстрація на сторінці 23]

Дуже часто тренери наголошують на перемозі, навіть якщо вона приносить іншим біль.