Погляд біблії
Карнавали. Чи правильно їх святкувати?
«ВИ ПРОСТО не можете встояти,— говорить Майкл.— Музика зриває вас зі стільця, кидається в голову, ноги самі танцюють — ви підхопили карнавальну гарячку!» Авжеж, кожного року під час карнавалу в мільйонів людей по цілому світі частішає серцебиття, але ніде пристрасті не розпалюються так сильно, як у країні, де живе Майкл, тобто в Бразилії. За тиждень до сьомої середи перед Великоднем Бразилія вдягає свої найгарніші убрання, відкладає убік годинники й календарі та пірнає у видовище, яке сколихує країну від лісів Амазонки до узмор’я Ріо-де-Жанейро. Настає час співати й танцювати самбу, забуваючи про все інше.
«Ось одна з причин, чому це так популярно,— пояснює Майкл, який роками був палким учасником карнавалу.— Карнавал дає людям нагоду забути про їхні нещастя». І особливо мільйонам бідних, в яких недостатньо води, немає електрики, роботи й ніякої надії, треба багато чого забути. Для них карнавал — це наче аспірин: він, можливо, й не вилікує хвороби, але принаймні зменшить біль. До цього треба додати погляд на карнавал, якого дотримується дехто з римсько-католицького духівництва; один єпископ сказав, що карнавал «дуже корисний для психологічної рівноваги людей». Легко, отже, зрозуміти, чому багато вважає карнавал корисною і дозволеною розвагою. Але що говорить Біблія про карнавальні свята?
Веселощі чи гульня?
У Божому Слові говориться, що є «час реготати... і час танцювати» (Екклезіяста 3:4). Оскільки єврейське слово «реготати» можна також перекласти як «святкувати», зрозуміло, що наш Творець не бачить нічого поганого в тому, щоб люди добре та радісно проводили свій час. (Дивіться 1 Самуїла 18:6, 7). По суті, Боже Слово каже нам радіти та веселитися (Екклезіяста 3:22; 9:7). Отже, Біблія схвалює доречні веселощі.
Біблія, проте, не схвалює усіх веселощів. Апостол Павло говорив, що гулянки, або нестямні веселощі, належать до «учинків тіла», а ті, хто займається гулянками «не вспадкують вони Царства Божого» (Галатів 5:19—21). Тому Павло умовляв християн ‘поступати доброчесно, не в гульні’ (Римлян 13:13). Тож виникає запитання: до якої категорії слід зарахувати карнавал — до невинних веселощів чи розбещених гулянок? Щоб відповісти, з’ясуємо, що саме Біблія називає гульнею.
Слово «гулянка», або грецькою ко́·мос, три рази зустрічається у Християнському Святому грецькому Письмі й завжди вживається у несхвальному значенні (Римлян 13:13; Галатів 5:21; 1 Петра 4:3). Це й не дивно, бо ко́·мос виникло з горезвісних святкувань, добре відомих раннім грекомовним християнам. Що це були за святкування?
Історик Вілл Дюрант пояснює: «Компанії, які несли священний фалос [символ чоловічого статевого органа], співаючи дифірамби [культові пісні] на честь Діоніса... утворювали гулянки, або за грецькою термінологією комос». Культ Діоніса, бога вина у грецькій міфології, пізніше перейшов до римлян, які назвали бога Бахусом. Але пов’язаний з ним ко́·мос пережив цю зміну імені. Біблеїст д-р Джеймс Мекнайт пише: «Слово ко́·моіс [множина від ко́·мос] походить від імені бога бенкетів та гулянок, Комоса. Ці гулянки влаштовувалися на честь Бахуса, якого через те звали Комастес». Так, святкування на честь Діоніса та Бахуса були самим втіленням гульні. Що було характерне для цих свят?
Опис гулянок
За словами Дюранта, під час грецьких свят на честь Діоніса натовпи учасників «пили без утриму, а ...того, хто не втрачав розуму, вважали дурнем. Вони влаштовували буйні процесії... та, п’ючи й танцюючи, впадали в шаленство, знищуючи будь-які обмеження». У тому ж дусі були й римські свята на честь Бахуса (що звалися вакханалії); вони відзначалися пиятикою, хтивими піснями та музикою і, як пише Мекнайт, являли собою сцени «дуже ганебної поведінки». Грецько-римські гулянки головно складалися з таких безтямних натовпів, пиятики, похітливих танців і музики та аморальних статевих зносин.
Чи сучасним карнавалам притаманні ті риси, якими відзначалися гулянки? Розгляньмо декілька цитат з повідомлень служб інформації про святкування карнавалів: «Вкрай зшаленілі натовпи». «Чотириденні розваги з пиятикою і щоденними вечірками». «Карнавальне похмілля для декого з гуляк може продовжуватися кілька днів». «Виступи груп «хеві метал»... блякнуть поряд з майже оглушливими звуками». «Сьогодні будь-який карнавал без «голубих» це все одно що перцевий біфштекс без перцю». «Карнавал став синонімом повної наготи». Карнавальні танці представляють «сцени мастурбації... та різних форм статевих зносин».
Дійсно, подібність між сьогоднішніми карнавалами та античними святами настільки вражаюча, що, якби гуляка, котрий вклонявся Бахусу, прокинувся серед сучасного карнавалу, він анітрохи б не розгубився. Та це, як зауважує бразильський телережисер Клаудіо Петраґіля, не повинно нас дивувати, бо, за його словами, сьогоднішній карнавал «походить від бенкетів на честь Діоніса й Бахуса, які насправді є природою карнавалу». У «Новій британській енциклопедії» (англ.) говориться, що карнавал можна пов’язати з язичницьким святом Сатурналій, яке відзначали у стародавньому Римі. Отже карнавал, хоч він і належить до іншої епохи, все ж таки походить з тої самої родини, що його попередники. Як називається ця родина? Гулянки.
Як повинно вплинути на сучасних християн це знання? Так само як на ранніх християн, які жили в Малій Азії у провінціях, що знаходились під грецьким впливом. До того як стати християнами, вони «ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках [ко́·моіс], у піятиках, у беззаконних ідолослужбах» (1 Петра 1:1; 4:3, 4). Проте дізнавшись, що Бог дивиться на гулянки як на «вчинки темряви», вони перестали брати участь у святах, подібних до карнавалу (Римлян 13:12—14).
Майкл, про якого згадувалось вище, так і зробив. Він пояснює чому: «Коли я більше дізнався з Біблії, то зрозумів, що карнавали та біблійні принципи є як олія і вода — вони просто не змішуються». У 1979 році Майкл зробив остаточне рішення. Він назавжди припинив брати участь у карнавалах. Як вирішите ви?
[Ілюстрація на сторінці 14]
Грецька амфора дохристиянських часів із зображенням Діоніса (зліва).
[Відомості про джерело]
Courtesy of The British Museum