Належна врівноваженість може покращити ваше життя

ТЕРПИМІСТЬ можна порівняти з цукром у каві. Достатня кількість цукру може «засолодити» життя. Однак тоді як ми не шкодуємо цукру, ми часто скупо виявляємо терпимість. Чому?

«Люди не бажають бути терпимими,— написав Артур М. Мелзер, ад’юнкт-професор Мічиганського державного університету.— Природнішим для них є... упередження». Отже, нетерпимість притаманна не лише декому; вузькоглядність властива усім нам, оскільки усе людство недосконале. (Порівняйте Римлян 5:12).

Влізливі люди

У 1991 році в журналі «Тайм» повідомлялося, що жителі Сполучених Штатів Америки стають дедалі обмеженішими. У статті описувалося «життя влізливих людей», тобто таких, які намагаються нав’язати кожному свої норми поведінки. Вони переслідують людей, котрі якимось чином відрізняються од інших. Приміром, жінку з Бостона звільнили з роботи через те, що вона відмовилася малюватися, а одного чоловіка з Лос-Анджелеса — за надлишкову вагу. Чому люди докладають таких зусиль, щоб змусити інших пристосовуватися?

Вузькоглядні люди непомірковані, егоїстичні, вперті та категоричні. Але ж чи не всі люди до певної міри непомірковані, егоїстичні, вперті та категоричні? Людина є вузькоглядною, якщо такі риси глибоко вкорінені в її характері.

А що сказати про вас особисто? Чи висловлюєтесь ви несхвально про смаки іншої людини щодо їжі? Чи бажаєте ви зазвичай мати останнє слово у розмові? Чи, працюючи гуртом, сподіваєтесь ви, що всі мусять прислухатися до вашої думки? Якщо так, то вам, мабуть, добре було б додати трохи цукру до своєї кави!

Але, як вже згадувалося в попередній статті, нетерпимість може вилитися у ворожу упередженість. Одним з чинників загострення нетерпимості є сильна занепокоєність.

«Глибоке почуття непевності»

Етнологи досліджували минуле людства, щоб побачити, коли й де виявлялося расове упередження. Вони дійшли висновку, що цей вид нетерпимості існував не за всіх часів, а також не у всіх країнах виявлявся однаково. У німецькому природознавчому журналі «Ґео» повідомлялося, що расові незгоди виникають у часи кризи, коли «люди мають глибоке почуття непевності й відчувають загрозу для своєї національної самобутності».

Чи нині поширене таке «глибоке почуття непевності»? Авжеж. Людство як ніколи зустрічає багато криз на своєму шляху. Безробіття, дедалі вищий прожитковий мінімум, перенаселення, зменшення озонового шару, злочинність у містах, забруднення питної води, глобальне потепління — будь-що з переліченого є причиною страху й занепокоєння. Криза породжує занепокоєння, а надмірне занепокоєння прокладає шлях нетерпимості.

Така нетерпимість знаходить вихід, приміром, там, де змішуються різні етнічні та культурні групи, як у деяких європейських країнах. Згідно з повідомленням у «Нешнл джіоґрефік» за 1993 рік, Західна Європа стала притулком для понад 22 мільйонів емігрантів. Багатьох європейців «схвилювала така навала новоприбулих» з іншою мовою, культурою і релігією. За спостереженнями, до іноземців дедалі негативніше ставляться в Австрії, Бельгії, Великобританії, Іспанії, Італії, Німеччині, Франції та Швеції.

А що сказати про світових керівників? Протягом 1930-х та 1940-х років Гітлер зробив нетерпимість державною політикою. На жаль, деякі політичні та релігійні провідники й нині використовують нетерпимість у власних інтересах. Це справедливо для таких країн, як Австрія, Ірландія, Росія, Руанда, Сполучені Штати Америки та Франція.

Уникайте пастки байдужості

Якщо у каві замало цукру, то одразу відчувається, що чогось бракує, якщо ж цукру забагато, то в роті з’являється нудотно-солодкуватий присмак. Так само й з терпимістю. Розгляньмо спостереження одного викладача коледжу в Сполучених Штатах Америки.

Кілька років тому Дейвід Р. Карлін Молодший знайшов простий, але дійовий метод, як спонукати клас до дискусії. Він наводив твердження, яке суперечило поглядам учнів; учитель знав наперед, що вони протестуватимуть. Наслідком цього була жвава дискусія. Однак 1989 року Карлін написав, що цей метод більше не діяв. Чому? Учні й далі не погоджувалися з учителем, але вже не хотіли сперечатися. Карлін пояснював це тим, що вони зайняли позицію «толерантного скептика» — недбале, цілковито байдуже ставлення до всього.

Чи цілковито байдуже ставлення до всього є те саме, що й терпимість? Якщо усім байдуже, що думають або роблять інші, то не може існувати жодних норм. Відсутність норм — це ознака байдужості, коли ніхто нічим не цікавиться. Як же дійшло до такого?

За словами професора Мелзера, байдужість поширена в такому суспільстві, яке визнає багато різних норм поведінки. Люди доходять висновку, що прийнятна усяка поведінка й що все є лише справою особистого вибору. Замість того щоб вчитися розрізняти, що є прийнятним, а що ні, люди «часто вчаться взагалі не думати». Їм бракує моральної сили, яка допомагає зносити нетерпимість інших.

А як щодо вас? Чи помічаєте ви часом у собі байдуже до всього ставлення? Чи смієтесь ви з непристойних або расистських жартів? Чи дозволяєте ви своєму сину або дочці підліткового віку дивитися відеофільми, які пропагують жадобу і розпусту? Чи ви вважатимете нормальним, якщо ваші діти гратимуть у насильницькі комп’ютерні ігри?

Через надмірну терпимість окремі родини або й цілі суспільства пожнуть страждання, оскільки ніхто не знає або всім байдуже, що правильно, а що хибно. Сенатор Ден Котс (США) застерігав, що «не потрібно терпимістю покривати байдужість». Терпимість може зробити людину неупередженою, однак надмірна терпимість, тобто байдужість, робить її легковажною.

Тож до чого треба ставитися з терпимістю, а що потрібно відкидати? Як навчитися зберігати належну врівноваженість? Це буде обговорюватися в наступній статті.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Намагайтеся поводитися врівноважено в різних ситуаціях.