Коли земля перетворюється на пустелю

КАЖУТЬ, що майже у 100 країнах земля помалу перетворюється на пустелю. Це позначається на житті понад 900 мільйонів чоловік і зумовлює зменшення світового доходу приблизно на 42 мільярди доларів США щорічно. Найбільших втрат зазнають бідні регіони (у загальному списку уражених країн — 81 країна, що розвивається), проте опустелювання загрожує країнам на будь-якому континенті.

У Програмі Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП) опустелювання назване «однією з найважливіших глобальних проблем довкілля». Водночас дослідники кажуть, що «пустеля не поширюється». Як це зрозуміти?

Пустелі рухаються. Зміна понять

Після довготривалої посухи в зоні африканського Сахелю (1968—1973 роки) у розумах людей надовго закарбувалося уявлення про пустелі, які захоплюють сільськогосподарські угіддя. А втім, як говорить Дональд Е. Вілгайт, директор Міжнародного інформаційного центру з питань посухи при університеті штату Небраска (США), «картина руїн і загибелі», котру тоді намалювали вчені, «ґрунтувалася на неповних даних, котрі охоплювали порівняно короткий період часу, що й створило неточне уявлення».

Сучасні фотографії з космосу, на яких видно біомасу (кількість речовини живих організмів), показують тепер, що кількість рослинності коливається під час сухого й вологого сезонів. Ці коливання, за словами фахівців, і «створюють враження, що пустеля то розширюється, то скорочується». Отже, пустелі «рухаються», але не завжди «збільшуються». Проте, наголошує доктор Вілгайт, «опустелювання таки відбувається». Але що саме це означає?

Опустелювання

«Опустелювання» часто плутають з розширенням і скороченням площі пустель. Однак, як пояснює один колектив дослідників, під опустелюванням мається на увазі інше явище. Тоді як розширення й скорочення трапляється лише на краях вже існуючих пустель, опустелювання відбувається в надмірно сухих регіонах, котрі можуть бути далеко від будь-якої пустелі. Великі площі орних земель у посушливих регіонах, які складають 35 відсотків суходолу, повільно перетворюються в пустелі. Саме це явище нині називають опустелюванням.

А втім, хоч поняття опустелювання сьогодні й трактується ширше, плутанина щодо цих двох явищ залишається. Чому? «Па́нос», лондонська інформаційна організація, що спеціалізується на питаннях розвитку, вказує на одну з причин. Деколи політики продовжують яскраво змальовувати поширення пустелі, бо «навколо цього уявлення легше об’єднати людей для політичної підтримки, ніж навколо складнішого поняття «опустелювання».

«Нові дані,— говорить «Па́нос»,— викликали серйозні дебати про те, що таке «опустелювання» насправді». Що ж викликає стільки суперечок? Питання: «Хто винен — людина чи клімат?» Спочатку ООН запропонувала визначати опустелювання як «виснаження ґрунтів на пустельних, напівпустельних і посушливих напіввологих територіях, котре здебільшого є результатом шкідливого впливу людини» (курсив наш). За словами Камілли Тулмін, керівника проекту «Драйленд» при Міжнародному інституті довкілля та розвитку, таке визначення не до вподоби багатьом країнам, бо воно кладе відповідальність за опустелювання на людину. Тому недавно остання частина цього визначення була замінена на: «є результатом кліматичних змін і людської діяльності» (курсив наш). За цим новим визначенням виходить, що в опустелюванні винні як люди, так і клімат, але це не поклало краю дебатам. Чому?

«Дехто з фахівців уважає,— говорить «Па́нос»,— що зміна визначень і подальші дебати фактично є спробою отримати додаткові кошти для більшої кількості країн, що, як вважається, опинилися перед загрозою опустелювання». Внаслідок безупинної полеміки «сам термін майже втратив значення». А дехто навіть уважає, що термін «опустелювання» взагалі не слід вживати. Проте заміна слова, звичайно ж, не вирішить проблеми й не усуне її причин. Які ж причини опустелювання?

Причини й наслідки

У книжці Алана Ґрейнджера «Опустелювання» (англ.) пишеться, що причинами цього явища є непомірне використання земель, надмірне випасання худоби, вирубування лісів і нераціональне зрошування. Опустелювання відбувається переважно тоді, коли діють два або більше чинників. Крім того, проблема загострюється, якщо, наприклад, змінюється кількість населення, клімат та соціально-економічні умови.

Один з явних наслідків опустелювання — втрата родючості сухих ґрунтів. Це відбувається по цілому світі, особливо в Африці, бо 66 відсотків цього континенту — пустелі чи посушливі землі. Проте опустелювання має ще й інші гіркі наслідки. Воно веде до війни. «У складному сплетінні чинників, які зумовлюють соціальну і політичну нестабільність, кровопролиття та війни,— зазначається у книжці «Зелена війна: довкілля й конфлікт» (англ.),— дедалі важливішу роль відіграє деградація навколишнього середовища».

Навіть зусилля запобігти війнам завдають великої шкоди довкіллю, збільшуючи убозтво. Чому? «Виснаження ґрунтів веде до боротьби за дедалі меншу кількість ресурсів і до політичної нестабільності,— пояснює «Па́нос»,— і коли перед урядами постає ця проблема, вони часто вдаються до військової сили, аби придушити спалахи насилля. Таким чином уряд не витрачає кошти на зменшення убогості, а скеровує їх у військовий бюджет». Але чи не можна якось подолати причини опустелювання, замість того щоб боротися з його наслідками?

Непіддатне швидкому вирішенню

Представники більше 100 країн обмірковували це питання протягом 13 місяців і врешті прийняли «Конвенцію ООН проти опустелювання», план, який, згідно з ООН, є «важливим кроком уперед» на шляху боротьби з опустелюванням. Серед усього іншого ця конвенція закликала застосовувати в країнах, які розвиваються, технології боротьби з опустелюванням, розроблені у розвинених країнах, створити дослідницькі та навчальні програми і, що найважливіше, ефективніше використовувати знання місцевих людей («Хроніка ООН», англ.). Чи ця нова угода зупинить процес опустелювання посушливих територій?

Щоб повернути справу на ліпше, як говориться у «Па́носі», потрібні як слова, так і практична підтримка. Гама Арба Дяло, один з організаторів конвенції, повідомив, що за період 1977—1988 років на заходи боротьби проти опустелювання щорічно витрачався приблизно 1 мільярд доларів США. Згідно з ЮНЕП, щоб досягти справжнього успіху, 81 країна, що розвивається, повинна витрачати десь у 4—8 разів більше.

Але хто фінансуватиме все це? «Розвинені промислові країни не даватимуть на боротьбу з опустелюванням додаткових коштів»,— застерігає «Па́нос» і говорить далі, що «бідним країнам, які страждають від опустелювання, нереалістично сподіватися швидкого й легкого вирішення проблеми завдяки цій конвенції». А зрештою, закінчує на позитивній ноті «Па́нос», обговорення проблеми опустелювання знайомить з нею громадськість цілого світу, «що само по собі вже є досягненням».

«Звеселиться пустиня»

Авжеж, протягом останніх десятиріч лунає багато голосів, що застерігають людство про катастрофу, яку спричинить подальше опустелювання. Такі гасла, як: «До людини — існує ліс, після людини — пустеля», закликають змінити нинішній плин речей.

Однак освічені люди також визнають, що проблема опустелювання складна. Вони ставляться до неї досить реалістично, розуміючи, що людина, хоч би які добрі в неї були мотиви, має обмежені можливості, коли йдеться про чинники нинішніх глобальних проблем.

Водночас людям, небайдужим до майбутнього планети, відрадно знати, що Творець Землі обіцяє ефективно вирішити цю та інші проблеми, пов’язані з довкіллям. А оскільки Божі обітниці, записані в Біблії, завжди справджувалися, то цілком реалістично сподіватися виконання того, що Єгова натхнув написати пророка Ісаю про майбутнє пустель та занепалої землі: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда. ...Бо води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край — збірником вод джерельних» (Ісаї 35:1—7; 42:8, 9, Хом.; 46:8—10). Як же радісно буде побачити у близькому майбутньому, що процес опустелювання припинився й пішов у зворотному напрямку!

[Рамка на сторінці 16]

Частка пустель і посушливих земель у відсотках

Австралія 75%

Азія 46%

Африка 66%

Європа 32%

Південна Америка 31%

Північна Америка 34%

По всьому світу 41%

[Рамка на сторінці 17]

Чи зрошення спричиняє опустелювання?

Чи зрошення територій може опустелювати землю? Так, якщо зрошувати неправильно. Це стається тоді, коли зрошувані землі не мають належних водостоків. Спочатку ґрунт заболочується, а відтак засолюється й на його поверхні утворюється кірка солі. «Неправильне зрошення,— зазначає «Па́нос»,— опустелює землю з такою ж швидкістю, з якою відкриваються нові іригаційні системи».

[Карта на сторінках 16, 17]

ПУСТЕЛЯ

У НЕБЕЗПЕЦІ

[Відомості про джерело]

Mountain High Maps® Copyright © 1995 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Сільськогосподарські угіддя поступово перетворюються на пустелю.