Спостерігаємо світ
«Нечиста» вода
Одного ірландського хірурга здивувало те, що його 72-річна пацієнтка двічі мала серйозне інфекційне захворювання ока якраз перед операцією для усунення катаракти. Що ж викликало ці зараження? Свячена лурдська вода, якою жінка обмивала своє обличчя. «Проблема,— говорить газета «Айріш таймс»,— полягає в тому, що свячена вода часто заражена небезпечними бактеріями». Жінка могла легко осліпнути через інфекцію, якби операцію провели тоді, коли вона була запланована. «Айріш таймс» продовжує: «Благословення аж ніяк не вбиває бактерій. А бризкання свяченою водою, що нібито має зцілити, може за певних умов спричинити небезпечне для життя інфекційне захворювання». За словами тої газетної замітки, доброзичливі друзі чи родичі, які кроплять вас свяченою водою в лікарні, можуть становити «найбільшу небезпеку для вашого життя».
Наземні міни — складна проблема
«У ході всесвітньої кампанії за очищення нашої планети від наземних мін виявилося, що ціль цієї кампанії така ж недосяжна, як і самі міни,— зауважується у журналі «Уолл-стрит джорнел».— Немає відповідного обладнання, щоб безпечно усувати наземні міни». Сьогодні солдати переважно використовують для цього ті ж самі засоби, якими користувалися їхні діди під час другої світової війни,— щупи та детектори металу. Але міни нового покоління значно важче виявити, оскільки вони здебільшого зроблені з пластмаси і зариті в землю разом зі шрапнеллю та іншим брухтом, що спричиняє багато фальшивих сигналів тривоги. Коли детектор виявляє металевий предмет, щуп із скловолокна під певним кутом обережно встромляють у землю. Це робиться для того, щоб намацати міну, доторкнувшись до її боку. Якщо ж міна лежить на боці і щуп торкнеться її верхньої частини, вона вибухне просто в обличчя шукачеві. Ціна однієї міни здебільшого не перевищує 5 доларів, але знайти та знешкодити її часто коштує понад 1000 доларів. Кожного року в землю закопують від 1,5 до 2 мільйонів мін, і вони калічать чи вбивають щорічно понад 25 000 чоловік, серед яких багато дітей.
Жодного порятунку для дітей
«Коли війни перетворились на тотальні, діти почали ставати жертвами сутичок дорослих; бомби та снаряди вбивають усіх, не звертаючи уваги на вік,— говориться у журналі «Економіст» (англ.).— Громадянські війни, які сьогодні є звичайним явищем, часто охоплюють цілі країни. Подекуди агентствам гуманітарної допомоги доводиться приділяти демобілізованим дітям-солдатам не менше уваги, ніж постачанню необхідних харчів. Всюди, куди працівники цих агентств ідуть з допомогою, вони бачать серед біженців поранених чи мертвих дітей». Хоч кожен говорить, що любить дітей, саме діти сьогодні страждають більше, ніж будь-коли. За підрахунками агентств гуманітарної допомоги, 24 мільйони дітей віком до 18 років покинуло минулого року через війну свої домівки, а приблизно 2 мільйони за минулих десять років було вбито. Ще 4—5 мільйонів дітей було покалічено. «Що ж до психічних наслідків,— пише «Економіст»,— то нам лишається тільки здогадуватися».
Суперечки навколо целібату
Згідно з одним повідомленням, опублікованим в «Бюлетені ЕНІ» (англ.), «римсько-католицька церква втрачає багато кваліфікованих служителів через те, що вона обстоює целібат священиків». На Четвертому міжнародному конгресі одружених священиків, який проводився у Бразиліа, було сказано, що по цілому світі 100 000 римо-католицьких священиків полишили священство і зреклися безшлюбності. За словами колишнього священика Жорже Понсіану Рібейру, який зараз є професором університету міста Бразиліа, кожен п’ятий священик полишив сан для того, щоб одружитися. У самій лише Бразилії налічується 3500 одружених священиків. Рібейру сказав: «Целібат був запроваджений, щоб запобігти непорозумінням між церквою і спадкоємцями священика, а не тому, що людина, яка не має статевих стосунків, може краще поширювати Слово Боже».
Слони-правопорушники
«Молодих слонів треба, так само як дітей, дисциплінувати, коли хочете, щоб вони, вирісши, стали відповідальними членами слонового суспільства,— зауважується у журналі «Новий вчений» (англ.).— На думку біологів, які вивчають диких тварин, у південноафриканському заповіднику Пілансберґ слони-самці, котрі лишилися сиротами, стали правопорушниками через те, що старші слони ними ніколи не займалися». Слони-шибеники не тільки нападали на людей, але й забили бивнями за минулих три роки 19 білих носорогів і навіть намагалися спаруватися з носорогами. Вони також вбили двох чоловіків, один з яких був професійний мисливець, котрого послали застрілити слона-злочинця, що напав на групу туристів. У кожному випадку тварина-злочинець була з групи молодих самців, яких привезли до заповідника з національного парку в Крюґері, тоді як решту їхнього стада забили, щоб зменшити поголів’я. На поведінку слонів вплинув цілий ряд чинників, проте вчені гадають, що брак виховання і навчання з боку старших тварин є принаймні частково відповідальним за їхню свавільність. Таке виховання є найважливішою стороною звичайного життя родини слонів. Відтепер перевозитимуться тільки цілі родини слонів, щоб молоді самці «продовжували отримувати потрібне їм суворе батьківське виховання»,— говориться у статті.
Перша аварія у космосі, коли винуватець «утік»
За повідомленням журналу «Новий вчений» (англ.), у космосі на висоті понад 700 кілометрів над Землею зареєстровано перший випадок аварії, коли винуватець «утік» з місця катастрофи. Французький супутник «Серіз» зіштовхнувся з уламком ракети «Аріан», який вже десять років мандрує у космосі. Уламок рухався зі швидкістю 50 000 кілометрів за годину на тій самій висоті, що й супутник. Внаслідок зіткнення частина, яка стабілізувала рух супутника, розлетілася і «Серіз» продовжив свій шлях, безладно кидаючись із сторони в сторону. Шанси таких зіткнень зростають з кожним роком у міру того, як навколо Землі накопичується сміття. Відомо, що вже сьогодні навколо земної кулі літає більш ніж 20 000 уламків космічного сміття. Уламки, які перебувають на нижчих орбітах, часто знищуються природними процесами, наприклад внаслідок розширення атмосфери, але на вищих орбітах уламки можуть залишатися тисячоліттями. Стикаючись з іншими уламками сміття, вони розпадаються на менші шматки, які можуть пошкодити скафандр астронавта або захисний екран космічного корабля. Потенційно небезпечними є навіть шматочки фарби. Сьогодні по навколоземних орбітах рухається приблизно в чотири рази більше мертвих, ніж працюючих супутників, а четверта частина відомого сьогодні космічного сміття — це рештки використаних ракет, що вибухнули на орбіті.
Губки були першими
«Скільки яскравих ідей людства виявилися старими хитрощами природи,— говориться у газеті «Вашингтон пост».— Візьмімо, наприклад, волоконну оптику. У 1951 році вчені виготовили склоподібні волокна, які можуть вловлювати світло і переносити його по ламаних траєкторіях. Але виявляється, що глибоководні губки в морі Росса біля Антарктиди робили це віками». Велетенські губки, яких можна знайти на глибині до 30 метрів, мають волокнисті спікули, що стирчать у всі сторони. Ці спікули вловлюють світло і подають його до маленьких морських водоростей у тілі губки, в яких відбувається процес фотосинтезу. До того ж на шляху до водорості світло може навіть огинати прямі кути. Експерименти показують, що вловлюється також світло, яке падає під кутом, а це означає, що спікули по боках губки також можуть годувати водорості світлом.
Гравці у програші
«Казино створені так, щоб їх власники ні в якому разі не втрачали грошей,— говорить бразильський економіст Рікарду Ґазель.— Для того, хто грає в азартні ігри, математична ймовірність отримати гроші є мінімальною». Застерігаючи, що легкий доступ до казино, ймовірно, призведе до збільшення кількості людей, які залежатимуть від азартних ігор, Ґазель додає: «Заробити гроші без великих зусиль — це ілюзорна надія. Люди мріють про те, що їм пощастить й вони швидко розбагатіють». Далі газета «Вежа» цитує його слова про терпимість церкви й уряду до азартних ігор: «Уряд є найбільшою гральною установою в країні. Федеральний уряд фінансує шість різних лотерей, не говорячи вже про лотереї, які проводяться в окремих штатах. Церква не може критикувати узаконення азартних ігор, бо, збираючи гроші на утримання парафій, вона популяризує азартні ігри на базарах. На цих базарах завжди є лоток, де вірні програють гроші, б’ючись об заклад». За словами Ґазеля, «спеціалісти кажуть, що, коли гравці, в яких розвинулась залежність від азартних ігор, не звернуться за допомогою, вони можуть опинитися у в’язниці, вчинити самогубство або зійти з глузду».
Грабіжники озброєні зміями
Мешканці нікарагуанського містечка Діріамба, що лежить за 50 кілометрів на південь від Манагуа, стають жертвами банди грабіжників, озброєних отруйними зміями. Як повідомила газета «Ель нуево діаріо», бандити виловлюють на ближніх ланах гримучих змій, видаляють їх отруту і тоді грабують подорожніх на шляхах поза містом, лякаючи їх зміями. Одна дівчина, побачивши зміїні зуби, знепритомніла. Поки вона приходила до тями, в неї вкрали золоті ланцюжки. Ця банда грабує також селян, відбираючи в них харчі та гроші.