Погляд Біблії

Чи наука і Біблія узгоджуються між собою?

ВІД літаків та атомних бомб до генної інженерії та клонування овець — XX століття є епохою панування науки. Вченим вдалося висадити людину на Місяць, викоренити віспу, радикально змінити сільське господарство та забезпечити мільярди мешканців цілої Землі швидкими та загальнодоступними засобами комунікації. Тому й не дивно, що люди прислухаються до думки науковців. Але чи можуть вчені щось сказати про Біблію і що саме? І що у свою чергу говорить Біблія про науку?

Чи наука заперечує чудеса?

«Люди з науковим способом мислення вірять у причинність подій. Вони вважають, що для всього можна знайти цілком природне пояснення»,— говориться в одній сучасній енциклопедії. Дослідники Біблії також погоджуються з встановленими науковими принципами. Проте вони визнають, що в Біблії часто обговорюються події, пов’язані з чудесами, які сучасна наука не в стані пояснити. Прикладом таких подій є те, що у часи Ісуса Навина одного разу сонце непорушно стояло на небі, а також те, що Ісус Христос ходив по воді (Ісуса Навина 10:12, 13; Матвія 14:23—34). Але такі чудеса представлені як події, що були спричинені надприродною дією Божої сили.

Ця думка має вирішальне значення. Якщо б Біблія запевняла, що люди можуть ходити по воді без Божої допомоги або що видимий рух сонця може припинитися без жодної причини, це б суперечило науковим фактам. Проте коли Біблія приписує такі події Божій силі, вона не стільки суперечить науці, скільки спрямовує обговорення у ту сферу, котра поки що лишається недосяжною для науки.

Чи Біблія суперечить науці?

З іншого боку, що сказати про ті випадки, коли Біблія обговорює звичайні події у житті людей або згадує про рослини, тварини чи природні явища? Цікаво, що коли розглянути біблійний контекст, у якому вжито такі згадки, то можна побачити, що не існує жодного доведеного прикладу, коли Біблія суперечила б науковим фактам.

Наприклад, Біблія часто вживає поетичну мову, яка відображає світосприйняття людей, що жили тисячі років тому. Коли у книзі Йова говориться про те, що Єгова напнув небо «тверде, мов дзеркало, вилите», то цей вислів добре передає яскравий блиск неба, подібний до відблиску металічного дзеркала (Йова 37:18, Хоменко). Немає потреби розуміти цю ілюстрацію буквально, так само як немає потреби буквально сприймати слова про те, що Земля має «підстави» або «камінь наріжний» (Йова 38:4—7).

Це важливо, тому що численні тлумачі подавали такі ілюстрації як буквальні факти. (Дивіться 2 Самуїла 22:8; Псалом 78:23, 24). З їхніх тлумачень виходило, ніби Біблія вчить чогось на зразок цієї думки, взятої з «Анкор Байбл дикшинері»:

«Вважалося, що Земля, на якій живе людство, є круглим, твердим тілом, можливо диском, котрий плаває у безмежному водному просторі. Паралельно цьому нижньому шару води зверху є ще другий шар, так само безмежний, а вода падає з нього у вигляді дощу через отвори та стоки, котрі пронизують це небесне водосховище. Місяць, сонце та інші світила прикріплені на вигнутому склепінні, яке тримається над землею. Це склепіння є «небозводом» (rāqîa‛), відомим з розповідей священиків».

Ясно, що ця картина не погоджується із сучасною наукою. Але чи вона справді передає біблійне вчення про небо? Зовсім ні. У «Міжнародній стандартній біблійній енциклопедії» (англ.) говориться, що такий опис єврейського уявлення про Всесвіт «насправді ґрунтується більше на ідеях, поширених у Європі за часів середньовіччя, ніж на якихось дійсних словах у С[тарому] З[аповіті]». Звідки взялися ці середньовічні ідеї? Як пояснює Дейвід К. Ліндберґ у книжці «Початки західної науки» (англ.), вони здебільшого походять з космології стародавнього грецького філософа Арістотеля, чиї праці лягли в основу багатьох середньовічних вчень.

Якби Бог дав записати Біблію мовою, зрозумілою для вчених XX століття, це було б недоцільно та бентежило б читачів. Замість наукових формул Біблія містить яскраві ілюстрації, узяті із щоденного життя людей, які вперше їх записали. Ці ілюстрації зворушують навіть сьогодні (Йова 38:8—38; Ісаї 40:12—23).

Знання з надлюдського джерела

А втім, цікаво, що деякі місця у Біблії, здається, відображають наукові знання, недоступні людям того часу. Йов описує, що Бог «над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив» (Йова 26:7). Ідея про Землю, що підвішена «на нічому», є дуже далекою від міфів більшості стародавніх народів, які уявляли собі Землю на слонах або морських черепахах. Мойсеїв Закон містить гігієнічні вимоги, котрі набагато випереджували медичні знання того часу. Закон про карантин для людей, у яких підозрювали проказу, та заборона торкатися мертвих, без сумніву, врятували життя багатьом ізраїльтянам (Левит 13; Числа 19:11—16). Прямою протилежністю цьому є ассирійські медичні процедури, описані як «суміш релігійних ритуалів, ворожіння і демонізму», що включали лікування собачим калом та людською сечею.

Як і слід було б очікувати від книги, натхненої Творцем, Біблія містить науково точну інформацію, котра набагато випередила свій час. Проте Біблія ніколи не заглиблюється у наукові пояснення, які для стародавніх людей були б незрозумілими або заплутаними. Біблія не містить нічого, що суперечило б відомим науковим фактам. З іншого боку, в ній є багато місць, що не узгоджуються з такими бездоказовими теоріями, як теорія еволюції.

[Вставка на сторінці 27]

Зауваження Йова, що Земля висить «на нічому», виявляє знання, якого не мали його сучасники.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

NASA