Свідки Єгови в Росії
Погляд релігієзнавця
ЄВРЕЙСЬКІ громадські провідники Рима в першому сторіччі зауважили про християнство: «Відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються». Що зробили ті провідники? Похвальним є те, що вони пішли до апостола Павла, який перебував тоді під домашнім арештом, і сказали: «Прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш» (Дії 28:22). Вони вислухали обізнаного християнина, а не тих, хто виступав проти християнства.
Відомий російський релігієзнавець Сергій Іваненко зробив щось подібне. Хоча цей чоловік вірив багатьом негативним повідомленням, що розходились по Росії про Свідків Єгови, він вирішив зателефонувати до філіалу Свідків, розташованого в передмісті Санкт-Петербурга, щоб отримати інформацію. Він прийняв запрошення побувати там, щоб, беручи у Свідків інтерв’ю, дізнатися про них з перших уст.
Коли в жовтні 1996 року Сергій Іваненко прибув до російського філіалу Свідків Єгови, де живе коло 200 працівників, там велися завершальні будівельні роботи. Сергій Іваненко міг три дні спостерігати за будівництвом, обідати в їдальні та брати інтерв’ю, у кого тільки хотів.
Стаття Сергія Іваненка про Свідків була опублікована в популярному російському щотижневику «Московські новини» за 16—23 лютого 1997 року. Ця стаття за назвою «Чи потрібно боятися Свідків Єгови?» також з’явилася в англійському виданні «Московських новин» за 20—26 лютого. Оскільки багато читачів «Пробудись!» дуже цікавляться діяльністю Свідків Єгови в Росії, з дозволу автора ми подаємо майже цілу статтю. Сергій Іваненко розпочинає її наступним випадком:
«Сектанти — геть з Росії!» — говорилося на плакаті, яким вимахували члени партії Жириновського, котрі пікетували зібрання Свідків Єгови. «Чим вам не подобається ця організація?» — запитав я в одного з пікетників. У відповідь він простягнув мені газету «Мегаполіс-експрес» із заголовком «На Камчатці з’явився релігійний сифіліс». Газета твердила: Свідки Єгови, аби поповнювати касу організації, займаються звідництвом і проституцією, а також заражають моряків венеричними хворобами. «Чи ви також стали їхньою жертвою,— співчутливо запитав я,— і вірите в достовірність цієї інформації?» «Це не суттєво... головне те, що ця американська секта руйнує російську духовність та культуру і ми повинні дати їй відсіч!»
У цій статті, яка закінчується підписом «Сергій Іваненко. Релігієзнавець, кандидат філософських наук», говориться:
«Така щирість зустрічається нечасто, однак більшість наших співгромадян недоброї думки про Свідків Єгови. При самій згадці про цю організацію багато хто говорить про похмурий фанатизм, її американське походження, сліпе підкорення рядових членів організації керівництву й про віру в близький кінець світу. Свідки Єгови викликають в багатьох страх, змішаний з цікавістю.
Що ж це за релігія і чи потрібно її боятися?
Щоб самому з’ясувати ці питання, я відвідав селище Солнєчноє Курортного району Санкт-Петербурга, де побудований Управлінський центр російських Свідків Єгови.
◆◊◆
Колись на цьому місці був піонерський табір. До 1992 року будинки катастрофічно постаріли, на зміну дітям прийшли бродяги й зграї щурів. Очевидно, занедбаність території і допомогла Свідкам Єгови отримати ділянку в 7 га для безстрокового користування й почати капітальний ремонт старих і зведення нових будинків. Уже побудовано чотириповерховий Адміністративний корпус, закінчується будівництво Залу [Царства] на п’ятсот місць, готова їдальня, проводиться озеленення території (траву завезли з Фінляндії), посаджено багато дерев цінних порід. Повністю завершити працю планується до літа 1997 року. Головне завдання Управлінського центру — організація проповідницької діяльності й доставка літератури в місцеві збори Свідків Єгови. У Солнєчному немає власного друкарського комплексу, матеріали російською мовою друкуються в Німеччині, після чого доставляються в Санкт-Петербург, а звідти — у регіони. Кількість співробітників центру — коло 190 чоловік. Це добровольці, які не отримують платні, але їх забезпечено всім необхідним: житлом, харчуванням, одягом...
Роботою центру керує комітет з 18 старійшин. З 1992 року координатором Управлінського центру є Василь Калін. Він народився в Івано-Франківську. У чотирирічному віці, 1951 року, разом з батьками був висланий до Сибіру (у 1949—1951 роках усіх відомих владі Свідків Єгови, коло 5000 сімей, репресували). Він охрестився 1965 року. Жив в Іркутській області, працював бригадиром у деревообробному цеху.
Крім співпрацівників Управлінського центру, у Солнєчному тепер живе 200 будівельників-добровольців. Більшість з них взяли відпустку по місцях основної роботи. Опріч росіян, у бригаді є фіни, шведи та норвежці. Чимало Свідків Єгови з України, Молдови, Німеччини, США, Фінляндії, Польщі та інших близьких і далеких країн. (У Свідків Єгови немає расових упереджень. Незважаючи на те, що в центрі бік у бік живуть грузини та абхази, азербайджанці та вірмени, за чотири роки не було жодного національного конфлікту).
Основна частина будматеріалів і техніки довозиться в Солнєчноє із скандинавських країн. Багато чого було одержано від співвіруючих безплатно. Наприклад, мені показали бульдозер, на якому один із шведських Свідків Єгови приїхав у Солнєчноє 1993 року. Швед працював на ньому протягом своєї відпустки, а перед поверненням додому подарував машину братам по вірі... Будівельники живуть у комфортабельних пансіонатах і домах відпочинку. О 7-й ранку — молитва й сніданок. Робочий день з 8 до 17 години з годинною перервою на обід. У суботу працюють до полудня, а в неділю — вихідний.
Годують тут чудово, у меню обов’язково є фрукти. Постів і суворих харчових обмежень взагалі немає. Після роботи багато ідуть у сауну, попарившись, беруть з холодильника пиво й слухають музику, дивлячись на полум’я каміна. Серед Свідків Єгови немає п’яниць, але немає й заборони на алкоголь. Віруючим дозволяється пити в міру вино, коньяк, горілку тощо. Однак Свідки Єгови не курять.
◆◊◆
Три рази на тиждень проводяться зібрання, які присвячені вивченню Біблії та коментарям на біблійні теми. На них здебільшого приходить молодь, хоча є й віруючі з 30—40-річним стажем. Майже всі люди похилого віку пройшли через в’язниці, табори, заслання. Після припинення репресій у лави Свідків Єгови влилося немало лікарів, юристів, інженерів, педагогів, бізнесменів, студентів.
У громадах підтримується атмосфера рівноправності: так, наприклад, координатор Управлінського центру, коли надходить його черга, вирушає ввечері в їдальню мити посуд. У Свідків Єгови заведено звертатися на «ти», а до ім’я додається «брат» або «сестра».
Найсерйозніший захід, який застосовується до Свідків Єгови, котрі порушують біблійні норми й не готові покаятися,— позбавлення спілкування. Людина може, як і раніше, відвідувати зібрання, але її вже більше не вітають. Менш серйозний захід — докір.
◆◊◆
Я довго придивлявся до Свідків Єгови й намагався з’ясувати, що привело таких різних людей до цієї релігійної організації. При всій різноманітності характерів, рівня освіти, особистих схильностей [Свідки Єгови не беруть участі в поклонінні з] релігіями, які йдуть на компроміс із гріховним світом. Їм незручно там, де [людям] потрібно вірити в авторитети, де є містицизм, де існує поділ на ієрархів та слухняну масу.
Свідки Єгови відзначаються завзятим переконанням у тому, що потрібно жити згідно з Біблією. Кожний свій крок вони намагаються обґрунтовувати тим чи іншим біблійним принципом чи посиланням на конкретний вірш зі Старого або Нового Завіту. Свідки Єгови вважають, що власне в цій Книзі і тільки в ній треба шукати й знаходити відповіді на всі запитання. Для Свідків Єгови Біблія — це й Конституція, і Громадянський Кодекс, і найвищий вияв Правди.
Через це Свідки Єгови відомі у всьому світі своєю бездоганною законослухняністю і зокрема тим, що скрупульозно сплачують податки. Податкова інспекція регулярно проводить перевірки в Управлінському центрі й щоразу дивується відсутності будь-яких порушень. Зрозуміло, Свідки Єгови могли б, як і багато інших платників податків, знайти лазівки й під тим чи іншим приводом недоплачувати податки, але Біблія наказує сумлінно сплачувати податки й мито. Для Свідків Єгови це вирішальний аргумент.
Однак безкомпромісне ставлення до Біблії в деяких випадках веде Свідків Єгови до серйозних суперечностей з владою. Роздратування викликає абсолютна аполітичність Свідків Єгови, відмова від служби в армії.
Ісусові слова про те, що Його учні повинні бути «не зо світу цього», Свідки Єгови розуміють буквально й тому не беруть участі в політиці та війнах, хоч би де й заради чого вони велися. Через це Свідки Єгови відмовлялися вигукувати «хайль Гітлер» і служити в гітлерівській армії. За це десятки тисяч віруючих пройшли через нацистські концтабори, тисячі загинули. Для росіян кожен з німецьких Свідків Єгови, котрий коштом свого життя відмовився брати участь в агресії проти СРСР,— це людина, яка здійснила високоморальний вчинок. Але тимчасом більшість наших співгромадян не схильні співчувати [російським] Свідкам Єгови, яких розстріляли за відмову воювати й брати участь у Великій Вітчизняній війні, або тим з них, хто був засуджений за відмову від військової служби в мирний час. Але ж і в Німеччині, і в СРСР Свідки Єгови діяли, керуючись не політичними, а релігійними переконаннями.
Нещодавно на аналогічну проблему наштовхнулися в Японії, де студенти, Свідки Єгови, відмовилися вчитися мистецтв бою, і їм загрожувало виключення з університетів. У 1996 році Верховний суд Японії підтримав право студентів на заміну вивчення мистецтв бою альтернативними заняттями.
◆◊◆
Чим Свідки Єгови зачіпають сучасників? Перш за все наполегливим проповідуванням чимраз ближчого «кінця злої системи речей» (вони проводять місіонерську діяльність на вулицях, а також ходять по квартирах). Останнім часом старійшини радять «вісникам» (проповідникам) не наголошувати занадто на «закінченні системи речей» і сумній долі грішників, натомість пояснювати слухачам, що Єгова відкриває перед ними оптимістичну перспективу — «вічно жити в Раю на Землі».
Ще одне болюче місце — негативне ставлення Свідків Єгови до міжконфесійних зв’язків, заперечення екуменізму. Вони переконані, що християнський світ зрадив Бога й Біблію, що всі інші релігії — згубна помилка. Свідки Єгови пов’язують ці релігії з «Вавилонською повією» і говорять, що така сама доля спіткає всі ці релігії. В одному з останніх номерів журналу «Пробудись!» заявляється, що різним релігіям надходить кінець, а залишиться тільки та, яку сповідують Свідки Єгови.
А втім, Свідки Єгови визнають право кожної людини на свободу совісті.
◆◊◆
У ряді країн уже поставали сумніви щодо сумісності переконань Свідків Єгови з питанням безпеки суспільства. Верховний суд штату Коннектікут, США (1979 рік), Верховний суд штату Новий Південний Уельс, Австралія (1972 рік), суд провінції Британська Колумбія, Канада (1986 рік) та інші суди визнали, що немає доказів, нібито віра Свідків Єгови небезпечна для суспільства або завдає шкоди здоров’ю та емоційному стану людей. Європейський суд з прав людини (1993 рік) захистив право на релігійну свободу Свідків Єгови, яку обмежували в Греції та Австрії. Нині Свідки Єгови зазнають переслідування в 25 країнах...
Відданістю біблійній правді, готовністю саможертовно обстоювати свої переконання Свідки Єгови можуть бути взірцем для своїх співгромадян. Стоїть інше питання: чи готове наше суспільство забезпечити конституційні гарантії свободи совісті для організації, яка так радикально й безкомпромісно обстоює біблійний підхід до всіх моментів життя?»
В останньому реченні Сергій Іваненко поставив важливе запитання. У першому сторіччі апостол Павло, якого сам Христос вибрав служити його представником, несправедливо страждав «в кайданах». Отже, Павло написав співвіруючим про свої зусилля «в обороні, і в [«законному», НС] утвердженні Євангелії» (Филип’ян 1:7; Дії 9:3—16, Ог., 1962).
Свідки Єгови сьогодні щиро вітають усіх, хто хоче так пильно дослідити їхню діяльність, як це зробив Сергій Іваненко. Ми переконані, коли люди візьмуться за це, вони зрозуміють, що негативні повідомлення про Свідків є неправдою, так само як були неправдивими чутки про ранніх християн. Гідним уваги є те, що Свідки слухаються ‘нової заповіді’, яку Ісус дав своїм учням: «Любіть один одного! Як Я вас полюбив» (Івана 13:34, 35).
[Рамка на сторінці 23]
Досьє МН
(Цю інформацію з досьє «Московських новин» було надруковано зі статтею Сергія Іваненка).
«Російські Свідки Єгови — частина всесвітньої християнської організації, яка діє в 233 країнах і нараховує 5 мільйонів 400 тисяч чоловік. Свідки Єгови діють під духовним проводом Керівного органу, який міститься в Брукліні (Нью-Йорк). Сучасна організація Свідків Єгови походить від групи вивчення Біблії, створеної 1870 року Чарлзом Тейзом Расселом у Піттсбурзі (Пенсільванія). У Росії Свідки Єгови відомі з 1887 року. Один із перших російських Свідків Єгови — Семіон Козлицький був засланий у 1891 році з Москви до Сибіру. Незважаючи на переслідування, 1956 року в СРСР нараховувалося понад 17 тисяч Свідків Єгови. У Росії вони були визнані лише в березні 1991 року, після прийняття закону «Про свободу віросповідань». Тепер тут діє понад 500 громад, які нараховують коло 70 тисяч членів. Розповсюджуються журнали «Вартова башта» (друкується 125 мовами, тираж 20 млн. прим.) і «Пробудись!» (видається 81 мовою, тираж 18 млн. прим.)».
[Ілюстрація на сторінці 23]
Частина будівель філіалу в Росії.
[Ілюстрація на сторінці 24]
Зал Царства, де збирається для вивчення Біблії родина філіалу в Росії.
[Ілюстрації на сторінці 25]
Сім’ї Свідків разом вивчають і відпочивають.
[Ілюстрації на сторінці 26]
Вони діляться біблійним знанням з іншими.