Гепард. Найшвидша тварина з родини котячих

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

РОЗЖАРЕНЕ повітря, не рухаючись, висить над випаленою сонцем саваною. Ми спостерігаємо в бінокль за табуном газелей Томсона, за грою світла призахідного сонця на їхніх золотих смугастих спинах. Але неподалік на термітнику сидить ще один спостерігач, який теж вдивляється у бік газелей. Це великий плямистий кіт з малятами. Його бурштинові очі уважно вивчають місцевість, де пасуться газелі. Несподівано м’язи у нього напружуються, він повільно підводиться й починає скрадатися до табуна. Малята, здається, знають, що їм слід залишитися й чекати на його повернення.

Тварина обережно рухається вперед, ховаючись за невеличкими кущами та жмутами високої трави. Її рухи плавні й впевнені. Наблизившись до здобичі десь на 200 метрів, вона раптово завмирає. Одна газель підняла голову й подивилася в її напрямку, а потім продовжила їсти. Звір знову починає наближатися до газелей. Він наблизився до тварин, які нічого не підозрюють, на відстань 50 метрів, а тоді вирішує бігти. Ніби відпущена пружина, вистрибує він вперед у сутінках. Газелі кидаються врізнобіч, але звір не зводить очей з вибраної жертви. Він біжить рівниною, і відстань між ним та прудкою газеллю скорочується.

Перелякана тваринка починає петляти, щоб переслідувач відстав, але її маневри нічого не значать у порівнянні з блискавичною спритністю хижака. Коли до жертви лишається не більше метра, звір робить спробу вдарити її передньою лапою. У ту саму мить він затинається, і газель одразу зникає з поля зору.

Задиханий гепард зупиняється, сідає і дивиться у бік своїх голодних малят. Я з подивом глянув на свою дружину. Щойно ми були свідками того, як швидко може бігати ця дивовижна тварина, гепард.

Швидкий звір

Гепард дійсно вміє бігати, ніби вітер. Неймовірно, але йому потрібно лише дві секунди, щоб його біг сягав близько 65 кілометрів за годину! Він може розвинути швидкість до 110 кілометрів за годину! Гепард — це найшвидша тварина на землі. Наприклад, скаковий кінь може бігти зі швидкістю трохи більшою, ніж 70 кілометрів за годину, а хорт біжить зі швидкістю до 65 кілометрів за годину. Проте гепарди швидко бігають лише на короткі дистанції.

Гепарди мають граційну будову тіла, довгі тонкі ноги й вигнуту спину. Довгий плямистий хвіст допомагає гепардові втримувати рівновагу на поворотах під час швидкого бігу. Коли звір біжить з найбільшою швидкістю, його стрибки сягають 6 метрів. Його лапи відіграють не останню роль у швидкому бігу, вони більше нагадують собачі лапи, ніж котячі. Кігті на лапах забезпечують ліпшу силу зчеплення з поверхнею.

Плямистий красень

Морда у гепарда незвичайна й гарна. Від очей до куточків пащі проходять дві тонкі чорні смужки, через що тварина виглядає сумною, навіть нещасною. Хутро у гепарда коротке, з дрібними чіткими плямами, в основному світло-рудувате, а на животі — білясте. Малята народжуються темнішими й від шиї до хвоста мають густу довгу сріблясту гриву.

Гепарди підкликають одне одного риканням або звуком, схожим на пташине цвірінькання. Цей звук чути довкола на два кілометри — так гепарди спілкуються зі своїми малятами та іншими гепардами.

Гепарди за характером набагато ласкавіші й миролюбніші, ніж їхні родичі, лев і леопард. Вдоволений гепард муркотить, ніби велетенській домашній кіт. Він легко звикає до людини, і його навіть приручають. Але, звичайно, гепард — не домашній кіт. Доросла тварина важить 45 кілограмів, а то й більше, її гострі зуби й кігті, що частково втягуються, виказують небезпечного звіра, з котрим треба обережно поводитися.

Гепарди не народжуються з умінням полювати, тому матері інтенсивно тренують своїх малят. Якщо малюк гепарда виростає в неволі, йому не вистачатиме вміння скрадатися й переслідувати свою жертву. Коли мама їсть зі своїми малятами, то роблять вони це мирно, без сварок і бійок, як це часто буває у левів. Відомі випадки, коли гепарди в посушливих районах їли дині.

Туристи в африканських заповідниках часто дивуються, коли бачать, наскільки довірливими можуть бути ці миролюбні тварини. Не раз дорослі гепарди ховаються у затінку туристичних мікроавтобусів або вистрибують на капот автомобіля й заглядають через вітрове скло на здивованих і нерідко переляканих пасажирів.

Материнська турбота

Самиця гепардів народжує до шести малят. Вона безстрашно захищає і ретельно ховає їх, часто переносячи з місця на місце у перші місяці життя. Однак попри старання мам-гепардів захистити своє потомство, лише близько третини малят доживають до зрілого віку.

Мамі-гепарду нелегко піклуватися про своїх малюків. Вони активні й вельми грайливі. Часто малята підкрадаються до непорушного маминого хвоста і швидко нападають на нього, щойно мама починає помахувати хвостом, як це звичайно роблять коти. Коли малюки борюкаються, кусаються або бігають одне за одним, то стають легкою здобиччю всюдисущих хижаків.

Полювання на мисливця

У гепарда є багато ворогів серед диких звірів, у тому числі леви, леопарди та гієни. Але найбільшим ворогом гепарда є людина. Його красиве плямисте хутро високо цінується як мисливські трофеї, з нього також виготовляють дорогий одяг і килими. Цих прудких тварин відловлювали й дресирували для спортивного полювання. Оскільки гепарди не розмножуються в неволі, то людина відловлювала цих тварин повсюди. Гепарди страждають також від зменшення їх ареалу, приміром, у Східній Африці вони водяться в основному в заповідниках.

За приблизними підрахунками, 1900 року в 44 країнах існувало 100 000 гепардів. Сьогодні, мабуть, лише 12 000 тварин залишилося в 26 країнах, переважно африканських. Хоча докладається немало зусиль, щоб захистити цього красивого плямистого хижака, проте його кількість чимраз зменшується.

Дехто вважає, що гепарди не врятуються від вимирання. Однак потішає знаття, що прийде час, коли людина в повній мірі виконуватиме даний їй Богом обов’язок піклуватися, захищати й ‘панувати над... усяким звірем, що рухається по землі’ (Буття 1:28, Хоменко). Лише тоді існуватиме запорука того, що мешканці землі завжди зможуть милуватися такими прекрасними звірами, як гепарди.