У пошуках раю

«ЄДИНЕ, що ми хочемо зробити, це створити безпечний та, можливо, дещо старомодний лад, де б люди дбали одне про одного»,— пояснила подружня пара з Великобританії. Вони вирішили знайти рай на одному з тропічних островів і заснувати там громаду, в якій люди жили б у мирі. Без сумніву, ви розумієте їхні почуття. Хто б не скористався можливістю жити в раю, де не буде більше турбот?

Ізольованість. Чи це вихід?

Багатьом шукачам райського життя подобається задум мешкати на острові, оскільки ізольованість до певної міри гарантує безпеку. Дехто вибирає острови поблизу тихоокеанського узбережжя Панами або острови в Карибському морі, наприклад, недалеко від Белізу. Інші пов’язують свої надії з ідилічними островами в Індійському океані, приміром, Сейшельські острови.

Тяжко уявити собі виконання на практиці усіх деталей задуму створити ізольовану громаду. Навіть якщо є достатня сума грошей, закони в країні можуть обмежувати швидку купівлю ділянок землі. Але припустімо, що у вас є ідеальний тропічний острів, чи будете ви щасливі на ньому? Чи у вашому раю не буде більше турбот?

Населення віддалених островів довкола узбережжя Великобританії зростає чимраз більше. Нові мешканці тих островів — це переважно люди, які шукають відлюдних місць і спокою. Один чоловік, який живе сам на острові Іорсе, площею 100 гектарів, біля західного берега Шотландії, говорить, що ніколи не відчуває самотності, бо завжди має багато роботи, доглядаючи за отарою зі ста овець. Однак інші люди, котрі шукали усамітнення на островах, швидко починають нудьгувати. За повідомленнями, деякі з них робили спроби покінчити життя самогубством і потребували рятунку.

Багато хто вважає, що ідилічний тропічний острів може бути раєм. Таким людям подобається м’який клімат місцевостей, де рідко бувають різкі погодні зміни. Однак багатьох остров’ян непокоїть можливе глобальне потепління й невпинне підвищення рівня моря. Низовинні атоли, наприклад острови Токеалу в західній частині Тихого океану, а також розкидані Мальдівські острови в Індійському океані, підносяться не більше, як на два метри над рівнем моря. Тому їхні мешканці також сильно непокояться під час припливу.

Близько 40 держав об’єдналися у Федерацію країн, що розвиваються, на малих островах, аби забезпечити підтримку своїх прохань. І хоча середня тривалість життя остров’ян досить висока, а дитяча смертність низька, однак мешканці островів страждають від забруднення навколишнього середовища. Розлита в морі нафта й брудна морська вода негативно впливають на економіку деяких островів. Інші острови стають місцем для звалища токсичних відходів великих країн, що не хочуть зберігати їх у себе.

Навіть те, що для шукачів раю ці острови здаються райськими куточками, криє у собі небезпеку. Як? Туристи, які переповнюють сонячні пляжі островів, спричиняють перенаселення, а також виснаження й без того убогих природних ресурсів. Такі відвідувачі також причетні до загострення проблеми забруднення навколишнього середовища. Приміром, на Карибських островах хоч якось очищується лише десять відсотків усіх стічних вод після відвідин 20 мільйонів туристів, які щороку прибувають туди.

Щось подібне відбувається й в інших екзотичних місцевостях. Розгляньмо, що стається у штаті Гоа, який розташований на західному узбережжі Індії. «Масовий туризм «отруює рай» — такі слова з’явилися у лондонській газеті «Індепендент он сандей». За офіційними підрахунками, кількість туристів зросла від 10 000 на 1972 рік до понад мільйона на початку 90-х років. Група вчених застерігає, що ніжній екології штату Гоа та його унікальній культурі загрожує жадібність власників готелів, котрі прагнуть нажитися на туристах. Повідомлення індійського уряду підтверджує, що деякі готелі на пляжах побудовано нелегально. З’явилися піскові кар’єри, дерева повирубувано, дюни розрівняно. Стічні води скидають в море або забруднюють ними сусідні рисові поля.

Життя без злочинності?

Несподівані злочини псують репутацію навіть найспокійніших місць. Газетна стаття із заголовком «Вбивство в раю» повідомляла про події, які відбулися на крихітному острові Барбуда, що в Карибському морі. У повідомленні йшлося про жахливе вбивство чотирьох осіб на розкішній яхті, що стояла пришвартована біля узбережжя острова. Подібні випадки посилюють занепокоєння громадськості зростом злочинності у тому регіоні.

«Наркотики — причина війн між бандами в «раю» — таким був підзаголовок повідомлення в лондонській газеті «Санді таймс» про події в одній центральноамериканській державі. Видавець місцевої газети, сумуючи з приводу того, що миру вже нема, сказав: «Звичною картиною стало бачити зранку 16-річного хлопця, який лежить на вулиці в калюжі крові».

Ті, хто прагне жити в райських умовах, сподіваються знайти людей, котрі погодяться жити в мирі. Але що з того виходить? Швидко з’являються незгоди, як, наприклад, у випадку з британським подружжям, згаданим на початку статті. Деякі претенденти на участь в їхньому заході наперед планували нагріти на цьому руки. «Нам не потрібно керівників,— заявив організатор.— Нашим наміром є витратити кошти на просування справи. Я називаю це утопічним суспільством». Це аж ніяк не єдиний такий випадок. (Дивіться інформацію в рамці «Намагання створити райське суспільство»).

Інші шукачі раю вважають, що досягнуть мети, якщо виграють у лотерею. Але грошовий виграш рідко приносить щастя. У газеті «Санді таймс» за лютий 1995 року повідомлялося, що одна британська родина, яка отримала найбільший лотерейний виграш на теперішній час, постраждала від сильного розбрату, отже виграш приніс їм лише «образи, ворожнечу в родині та розчарування». Більшість подібних ситуацій закінчується так само.

Журналіст Бернард Левін, котрий досліджував спроби людей знайти утопічне суспільство, висловлюється щодо «мрії про раптове збагачення»: «Часто солодкі мрії перетворюються у страхіття. Існує надто багато правдивих історій про раптове збагачення, яке призвело до великих нещасть (в тому числі й самогубств), щоб назвати це випадковим збігом обставин».

А що сказати про апокаліпсичні секти?

Інші плани райського життя мають зловісніший підтекст. Повідомляючи про облогу табору секти Бренч Давідіан, яку 1993 року проводили правоохоронні органи міста Уейко (штат Техас), одна газета писала про «безладне поєднання вогнепальної зброї, промивання свідомості та апокаліпсичних пророків», яке призвело до катастрофи. На жаль, це не поодинокий випадок.

Послідовники нашого сучасника Бгаґвана Шрі Раджніша, індійського духовного провідника, заснували поселення в штаті Орегон, але своєю поведінкою образили етичні засади сусідів. Багатство провідника і сексуальні експериментування членів поселення звели нанівець їхню заяву, ніби вони заснували «прекрасну оазу».

Багато сектантських керівників, які сподіваються створити рай, вимагають від своїх послідовників виконання дивних обрядів, які деколи призводять до запеклої конфронтації. Один газетний оглядач Іен Броуді пояснює: «Людям, які відчувають порожнечу в житті й не вміють справлятися з труднощами реального життя, секти надають притулок і вводять їх у суспільство з чіткою структурою». І все ж, слова цього оглядача підтверджують те, що багато людей хотіло б жити в раю.

Рай, де більше не буде турбот

Перелік проблем людства здається нескінченним: забруднення навколишнього середовища, злочинність, наркоманія, перенаселення, етнічні сутички, політичні заворушення,— не кажучи вже про спільні для всіх людей проблеми, як-от хвороби й смерть. З цього можна зробити висновок, що в жодному місці на нашій планеті неможливо створити рай, в якому б зовсім не було турбот. Як визнав Бернард Левін: «Історію людства помічено чорним тавром, яке, здається, існує майже стільки ж часу, скільки існує людство. Таке тавро виражається невмінням людей жити разом у щасті з іншими, не лише з вибраними».

Однак рай настане по всій землі, і в ньому дійсно не буде турбот. Його тривалість гарантована надлюдською владою. Навіть сьогодні понад п’ять мільйонів людей ідуть до цієї мети, і вони вже тепер живуть в єдності й, порівняно з іншими, не мають проблем. Де їх знайти? Як можливо отримати таку ж надію й блага, як у них? І скільки часу триватиме цей прийдешній Рай?

[Рамка на сторінці 6]

Намагання створити райське суспільство

На початку XIX сторіччя французький соціаліст Етьєнн Кабе (1788—1856) і його 280 товаришів заснували поселення в місті Наву (штат Іллінойс), щоб втілити в життя свої ідеї. Але через вісім років у громаді виникли настільки сильні незгоди, що невдовзі вона розпалася, як це також сталося з подібними групами в штатах Айова та Каліфорнія.

Інший француз Шарль Фур’є (1772—1837) розробив ідеї про кооперативну сільськогосподарську громаду, члени якої виконували б по черзі різні ролі. Кожна людина мала отримувати винагороду залежно від успіхів цілої громади. Однак засновані на таких засадах громади у Франції та Сполучених Штатах Америки проіснували дуже короткий час.

Приблизно тоді ж уельський соціальний реформатор Роберт Оуен (1771—1858) запропонував створити кооперативні села, де сотні людей могли б жити разом, користуючись спільними кухнями та їдальнями. Окремі сім’ї мали жити у власному помешканні й доглядати за своїми дітьми до трирічного віку. Потім за дітьми мала доглядати вся громада. Але експерименти Оуена закінчилися невдачею й він втратив майже все своє майно.

Джон Нойс (1811—1886) став засновником «найуспішніших утопічних соціалістичних громад у Сполучених Штатах Америки», як це написано в «Новій британській енциклопедії» (англ.). Однак коли його послідовники відмовилися від моногамних шлюбів і стали вступати в статевий зв’язок просто за взаємною згодою, Нойса арештували за перелюб.

Згідно з повідомленням лондонської газети «Санді таймс», місто Лесей-Фер, що в Центральній Америці, назвали «капіталістичною утопією». Це одна з нещодавніх спроб створити утопічне суспільство. Потрібні були капіталовкладення. Людям, які шукали рай, запропонували жити в «чарівному місті XXI сторіччя». Для цього треба було вислати 5000 доларів і шукати подібних людей, які у свою чергу вклали б гроші. Як повідомлялося у газеті, ці гроші мають піти на авіаквиток до згаданого місця, «якщо тільки уряд країни згодиться продати ту ділянку землі й дозволить побудувати на ній невеликий готель». Немає реалістичних підстав сподіватися, що в тому місці дійсно буде створено «рай».

[Ілюстрація на сторінці 7]

Багатьом шукачам райського життя подобається задум мешкати на острові. Однак злочини псують репутацію навіть найспокійніших місць.