Гени, ДНК та ви

ПИЛЬНО подивіться на себе у дзеркало. Зверніть увагу на колір своїх очей, структуру волосся, колір обличчя та свою фігуру. Подумайте про здібності, якими володієте. Чому ви виглядаєте саме так, а не інакше? Чому маєте властиві вам риси характеру та здібності? Сьогодні край завіси над цією таємницею піднявся завдяки генетиці — тобто дослідженню спадковості — та вивченню впливу навколишнього середовища.

«Генетика? — скривитесь ви.— Це щось аж надто наукове й незрозуміле!» Проте чи доводилось вам говорити, що хтось має батькові зелені очі, але мамине руде волосся та ластовиння? Якщо так, то ви вже знаєте основний принцип генетики — фізичні ознаки передаються від батьків до дітей. Цей принцип також може стати вирішальним у виясненні питання про походження людини: з’явилась вона внаслідок еволюції чи творення. З’ясуймо насамперед, яким чином кожен з нас успадкував щось від багатьох попередніх поколінь.

Ваше тіло складається з крихітних живих частинок — клітин, котрих, за деякими підрахунками, налічується коло 100 трильйонів. У середині кожної клітини, в її ядрі, містяться тисячі генів. Власне вони і є окремими одиницями спадковості, які наглядають за клітиною і так визначають деякі з ваших особливостей. Багато генів займається вирішенням питання про групу крові, інші клопочуться про структуру волосся, колір очей і таке інше. Отже кожна клітина має мініатюрний план або книжку з кодами, що складається з генів, які містять усі інструкції, необхідні для побудови, ремонту та функціонування вашого організму. (Дивіться схему на сторінці 5). Чи могло все це з’явитися випадково?

Як було відкрито таємницю

У четвертому сторіччі до н. е. Арістотель створив теорію, яка була загальноприйнятою понад тисячу років. Згідно з нею, спадкові ознаки передавалися через кров. Ця теорія настільки вплинула на мислення людей, що, наприклад, рідну дитину називають ще «кров’ю від крові», а коли хтось виявляє свою натуру, то кажуть, що «кров заговорила».

У XVII столітті було відкрито яйцеклітину та сперматозоїд, однак їхню роль у той час розуміли неправильно. Дехто вважав, що крихітні, повністю сформовані істоти містяться або в яйцеклітині, або в сперматозоїді. Але ще до початку XVIII століття дослідники дійшли правильного висновку, що ембріон формується внаслідок злиття яйцеклітини й сперматозоїда. Все ж на докладне пояснення механізму спадковості потрібно було ще зачекати.

І аж 1866 року австрійський монах Грегор Мендель опублікував першу правильну теорію спадковості. Проводячи досліди з горохом, Мендель відкрив те, що він назвав «окремими спадковими структурами», захованими в статевих клітинах. Мендель довів, що саме вони відповідальні за передачу ознак. Сьогодні ми називаємо ці «окремі спадкові структури» генами.

Приблизно 1910 року було виявлено, що гени містяться в клітинних структурах, які називаються хромосомами. Хромосоми в основному складаються з білків та ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти). І оскільки науковці вже знали про важливість білків для інших клітинних функцій, то довгі роки вважали, що генетичну інформацію несуть хромосомні білки. Пізніше, 1944 року, дослідники подали перший доказ того, що до складу генів білки не входять.

У 1953 році, коли Джеймс Ватсон та Френсіс Крік відкрили хімічну будову ДНК — закручених у формі спіралі молекул, людина зробила великий крок на шляху до розкриття таємниці життя.