Незламні під час нацистської окупації в Нідерландах

У МЕМОРІАЛЬНОМУ музеї голокосту в Сполучених Штатах Америки виставлено найбільшу у світі колекцію пам’яток і фотодокументів про злочини, вчинені фашистами протягом Другої світової війни. З часу відкриття музею в 1993 році у Вашингтоні (федеральний округ Колумбія) близько 12 мільйонів відвідувачів ознайомились із цим дедалі популярнішим показом.

У музеї також показано деякі документи, що свідчать про сильне переслідування Свідків Єгови за нацистського режиму. На додаток до небагатьох постійних експонатів проводиться ряд спеціальних програм, присвячених Свідкам Єгови. Ці програми звертають увагу на приклади витривалості й непорочності, виявлені Свідками. Восьмого квітня 1999 року музей організував спеціальну презентацію за назвою «Свідки Єгови під час фашистської окупації в Нідерландах». Вона проводилась у двох великих аудиторіях музею.

Програму розпочала пані Сара Джейн Блумфілд, виконавчий директор Меморіального музею голокосту. Вона висловила щире зацікавлення історією Свідків Єгови. В інтерв’ю для «Пробудись!» пані Блумфілд сказала, що докладається великих зусиль, аби громадськість дізналася про непорочність Свідків під час переслідування. «Про такі події, як ця,— говорить вона,— повідомляється людям так само, як і про усі інші важливі програми, що проходять у музеї».

Того вечора в презентації брали участь деякі історики. Одним з них був д-р Лоренс Барон з Державного університету в Сан-Дієго, професор сучасної німецької та єврейської історії. У своїй промові д-р Барон сказав: «Гідне подиву те, як Свідки Єгови противились будь-якій співпраці з третім Рейхом». Він зазначив, що Свідки «поставили свою віру в Бога вище вимог нацистської держави. Вони вважали культ Гітлера світською формою поклоніння і не обожнювали його, салютуючи або говорячи «Хайль Гітлер»... Оскільки Бог наказав любити ближніх і нікого не вбивати, Свідки відмовлялися йти на військову службу... Коли третій Рейх наказав їм припинити служіння, вони відповіли: «Ми повинні слухатися Бога більше, ніж людей». Через це багатьох Свідків у європейських країнах висилали в концентраційні табори, катували й навіть страчували.

У музей було запрошено голландських дослідників і Свідків Єгови, що пережили голокост під час нацистського режиму в Нідерландах. Двадцять дев’ятого травня 1940 року, незабаром після окупації фашистами Нідерландів, діяльність Свідків Єгови в цій країні заборонили. Тоді їх нараховувалось близько 500 чоловік. За кілька місяців арештували сотні Свідків. Влада катувала їх, добиваючись імен тих, хто позоставався на свободі. Під кінець війни було арештовано більше 450 Свідків. З них понад 120 померло безпосередньо внаслідок гонінь.

Один голландський дослідник повідомив, що в архіві філіалу Товариства Вартової башти в Нідерландах зберігається «понад 170 відеоінтерв’ю і 200 життєписів Свідків Єгови, які пережили голокост у Нідерландах. З усього цього видно, що їх спонукувала любов до Бога та ближніх».

Деякі промовці підкреслили, що на відміну від інших груп, котрі стали мішенню нацистів, більшість Свідків могла вийти на свободу, просто підписавши заяву про зречення від своїх вірувань. Проте, як сказали і промовці, і ті, в кого брали інтерв’ю, переважна більшість Свідків свідомо і розумно вибирала швидше утиски, аніж компроміс. Кілька осіб, бажаючи розірвати зв’язок зі Свідками Єгови, підписали заяву.

Були й такі, котрі підписали заяву через замішання. Вони ніколи не мали наміру залишити поклоніння. А дехто вважав, що має моральне право обманути своїх гонителів, аби отримати свободу і далі проповідувати. У певний момент після звільнення вони зрозуміли, що, незважаючи на те які в них були мотиви, підписувати заяву було неправильно.

До таких людей не поставилися з осудом за їхнє помилкове мислення. Коли вони повернулись до своїх домів і зборів, то отримали духовну підтримку. У червні 1942 року нідерландський філіал Товариства Вартової башти написав листа до Свідків по цілій країні, в якому заохотив їх поставитись милосердно до осіб, котрі підписали заяву, зважаючи на обставини, що вплинули на них. Хоча фашистська окупація все ще тривала, невдовзі ті колишні в’язні знову починали проповідувати. Це був великий ризик. Деяких Свідків арештовували вдруге. Одного навіть убили за відмову брати участь у воєнній діяльності.

Попри страждання та напружені роки небезпечної підпільної роботи кількість Свідків Єгови в Нідерландах зросла з близько 500 осіб у 1940 році до понад 2000 у 1945-му після падіння нацизму. Їхня мужність і рішучість у тому, аби підкорятись Богові, є величним свідченням і до наших днів.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Дослідники звертаються до присутніх.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Інтерв’ю з тими, хто пережив голокост у Нідерландах.