«Найвизначніші зміни»

«У XX столітті відбулися найвизначніші та найглобальніші зміни в людській історії» [«Атлас XX століття» («The Times Atlas of the 20th Century»)].

ПЕРЕГЛЯДАЮЧИ події XX століття, багато людей, безумовно, погодиться з Уолтером Айзексоном, головним редактором журналу «Тайм», який сказав: «З усіх століть наше було найдивовижнішим: воно вселяло надії, деколи жахало й завжди викликало захоплення».

Колишній прем’єр-міністр Норвегії Гру Харлем Брунтланд також говорить, що це століття називають «століттям крайнощів... в якому людські пороки виявились у всій своїй потворності». Вона зазначає, що ми живемо в «столітті великого прогресу, [а в деяких місцях] небувалого економічного росту». Однак у той самий час майбутнє бідних міських районів вимальовується в темних фарбах через «перенаселеність і хвороби, притаманні бідності та нездоровому середовищу».

Політичні перевороти

На початку XX століття панівними силами у світі були китайська маньчжурська династія, Османська імперія та кілька європейських держав. Сама лише Британська імперія простягалася на чверть земної кулі, і кожен четвертий житель планети був її підданим. Але ще задовго до кінця нашого століття усі ці імперії пішли в забуття і тепер згадуються хіба що в історичних книжках. «У 1945 році,— говориться в «Атласі XX століття»,— епоха імперіалізму скінчилася».

Коли було зруйновано колоніальну систему, хвиля націоналізму, що в XVII—XIX століттях прокотилася по Європі, поширилася на інші частини світу. У «Новій британській енциклопедії» повідомляється: «Після закінчення Другої світової війни у багатьох європейських країнах спала націоналістична гарячка... Проте дух націоналізму, спровокований в основному колоніалізмом, різко зріс в Азії та Африці». Нарешті, згідно з «Коллінсовим атласом історії світу» (англ.), «на історичній сцені з’явився «третій світ» і закінчилась ера, що розпочалась п’ять століть перед тим із зародженням європейської експансії».

На місці зруйнованих імперій виникли незалежні держави, і чимало з них із демократичними урядами на чолі. Демократичне правління часто наштовхувалося на жорстокий опір, як, наприклад, з боку могутніх тоталітарних урядів Європи та Азії під час Другої світової війни. Ці режими обмежували особисту свободу людини й утримували сильний контроль над економікою, засобами масової інформації та збройними силами. Їхнім спробам захопити владу над світом зрештою поклали край, але тільки після того, як було витрачено колосальні суми грошей і мільйони людей втратили своє життя.

Століття воєн

Так, характерна особливість XX століття, яка вирізняє його серед усіх попередніх,— це війни. Німецький історик Ґідо Кноп пише про Першу світову війну: «Перше серпня 1914 року. Ніхто не сподівався, що XIX століття, яке подарувало європейцям довгий період миру, закінчиться того дня. І ніхто не зауважив, що XX століття почалося власне лише тоді — почалося війною, яка тривала три десятиліття й продемонструвала, що́ людина здатна зробити своєму ближньому».

Професор історії Х’ю Броґан зауважив, що «вплив цієї війни на Сполучені Штати Америки був могутній та жахливий, і її наслідки відчутні ще й досі [у 1998 році]». Інший професор історії, Акіра Іріе, з Гарвардського університету написав: «Перша світова війна з багатьох причин виявилася поворотним пунктом в історії Східної Азії та Сполучених Штатів Америки».

Після цього стає зрозуміло, чому «Нова британська енциклопедія» назвала Першу й Другу світові війни «великими поворотними пунктами в геополітичній історії XX століття». У цій енциклопедії зазначається, що «Перша світова війна призвела до падіння чотирьох великих імператорських династій... допровадила до більшовицької революції в Росії і... створила передумови для Другої світової війни». У ній також говориться, що ці світові війни були по суті «безпрецедентними щодо кровопролиття, різанини та руйнування». Ґідо Кноп висловлює подібну думку: «Людська жорстокість та брутальність перевершили наші найгірші страхи. У траншеях... сіялося зерно доби, в якій людей уважалося матеріалом, а не особами».

Щоб запобігти таким катастрофічним війнам у майбутньому, 1919 року було створено Лігу Націй. Але вона не досягла своєї цілі — зберегти мир у світі, і на зміну їй у 1946 році прийшла Організація Об’єднаних Націй. Проте ООН, хоча й змогла успішно відвернути третю світову війну, не перешкодила «холодній війні», яка десятиліттями загрожувала перерости в ядерну катастрофу. Крім того, ООН не вдалося запобігти меншим конфліктам у світі, таким, як на Балканах.

Із збільшенням кількості країн ставало дедалі важче підтримувати мир між усіма ними. Коли порівняти карти з часів до Першої світової війни із сучасними, то з’ясується, що на початку століття не було принаймні 51 африканської й 44 азіатських держав, які існують сьогодні. Із 185 теперішніх членів Організації Об’єднаних Націй 116 не були незалежними країнами в 1945 році, часі її заснування!

«Одне з найбільш разючих видовищ»

Під кінець XIX століття Російська імперія вважалася найбільшою у світі державою за площею земель. Однак вона швидко втратила свою владу. За словами письменника Джефрі Понтона, багато людей думало, що «потрібна революція, а не реформа». «Але,— додає він,— щоб революція почалась, необхідною виявилася велика війна — Перша світова — та хаос, який вона з собою несла».

Захоплення більшовиками влади в Росії призвело до закладення основ нової імперії — світового комунізму, оплотом якого служив Радянський Союз. І хоча Радянська імперія народилася у вогні світової війни, вона не зникла під градом куль. Майкл Доббс каже у книжці «Вниз за великим братом» (англ.), що під кінець 70-х років Радянський Союз був «величезною багатонаціональною імперією, яка вже почала неминуче занепадати».

Все ж падіння Радянського Союзу було раптовим. У книжці Нормана Дейвіса «Історія Європи» (англ.) говориться: «Історія Європи ще не бачила такого швидкого й великого розпаду, як цей», і «стався він з природних причин». Дійсно, як зазначає Понтон, «поява, розвиток та занепад Радянського Союзу» — це «одне із найбільш разючих видовищ двадцятого століття».

Проте його падіння виявилося лише однією подією із цілої низки великих змін, що сталися у XX столітті й сильно вплинули на життя людей. Звичайно, політичні зміни не назвеш чимось новим. Вони відбуваються вже протягом тисячоліть.

Але одна зміна правління у XX столітті заслуговує особливої уваги. Про те, що то за зміна і як вона впливає на вас особисто, говоритиметься далі.

А спочатку розгляньмо деякі досягнення науки у XX столітті. Професор Майкл Говард так висловився про науковий прогрес: «Здавалося, що населення Західної Європи та Північної Америки мало вагомі причини зустрічати двадцяте століття як зорю нової, щасливої доби в історії людства». Чи приведуть ці успіхи до того, що називають добрим життям?

[Таблиця/Ілюстрації на сторінках 2—7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

1901

Помирає королева Вікторія, яка правила 64 роки.

Населення світу становить 1,6 мільярда.

1914

Підступно вбито ерцгерцога Фердінанда. Вибухає Перша світова війна.

Останній цар Микола II з сім’єю.

1917

Ленін веде Росію до революції.

1919

Засновано Лігу Націй.

1929

Крах американської фондової біржі призводить до Великої депресії.

Ганді продовжує свою боротьбу за незалежність Індії.

1939

Адольф Гітлер нападає на Польщу, і так розпочинається Друга світова війна.

Уїнстон Черчілль стає 1940 року прем’єр- міністром Великобританії.

Голокост.

1941

Японія бомбить Перл-Харбор.

1945

Сполучені Штати Америки скидають атомні бомби на Хіросіму й Нагасакі. Закінчується Друга світова війна.

1946

Перші збори Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй.

1949

Мао Цзедун проголошує заснування Китайської Народної Республіки.

1960

В Африці утворюється сімнадцять нових держав.

1975

Закінчилась війна у В’єтнамі.

1989

Комунізм втрачає свою владу, і падає Берлінський мур.

1991

Розпадається Радянський Союз.