Альгамбра. Арабський самоцвіт у Гранаді

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

«Скільки традицій і легенд, в яких переплелась правда з вигадкою, скільки пісень і балад, як арабських, так і іспанських, про кохання, про лицарство і ратні подвиги пов’язано з цим східним самоцвітом!» (ВАШИНГТОН ІРВІНГ, АМЕРИКАНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК XIX СТОЛІТТЯ).

ЛЕГЕНДАРНА Альгамбра — славна пам’ятка східної культури — прикрашає нині іспанське місто Гранада. Цю давню фортецю називають частинкою Аравії або Персії в Південній Європі. Альгамбра повстала під час кількасотрічного панування маврів-мусульман і красномовно свідчить про неперевершені здібності арабських митцівa.

В XI столітті арабський емір Заві бен Зірі заснував незалежний емірат Гранада. Протягом усього свого існування, а це приблизно 500 років, він був осередком культури й мистецтва. А втім, 1492 року католицькі монархи Фердінанд та Ізабелла, завоювавши Гранаду, поклали край правлінню мусульман в Іспанії.

Період розквіту Гранади починається приблизно з 1236 року. Власне в цей час християнські війська захопили Кордову, і столицею ісламської Іспанії стала Гранада. Тут і був побудований палацовий ансамбль Альгамбра. Такої краси Європа ще не бачила. Якось один письменник із захопленням сказав: «Більш дивовижного палацу не знайти в цілому світі!»

Місцевість, в якій споруджено Альгамбру, настільки ж чудова, як і сам палац. Засніжені вершини Сьєрра-Невади, висота яких сягає приблизно 3400 метрів, утворюють величне тло для цього витвору іспансько-мавританського мистецтва. Альгамбра стоїть на довгому лісистому пагорбі Сабіка, котрий здіймається над містом на 150 метрів. У XIV столітті поет Ібн Замрак написав, що цей пагорб «милується» Гранадою, наче чоловік своєю вродливою дружиною.

Місто в місті

Очевидно, свою назву (Альгамбра — арабською «червоний») фортеця отримала через колір цегли, з якої зведені зовнішні стіни. Однак деякі арабські історики пояснюють походження назви трохи по-іншому. Вони говорять, що вночі будівництво палацу здійснювалося «при світлі смолоскипів» і таке освітлення розфарбовувало стіни червоними барвами.

Проте Альгамбра — це не просто палац, а ціле місто в місті Гранада. До складу архітектурного ансамблю входить палацовий комплекс, численні сади та альтанки, Альказаба (фортеця) і навіть невеличка медина (місто). В Альгамбрі мавританське мистецтво чудово поєдналося з архітектурними стилями пізніших часів. Тут зійшлися вигадливі візерунки арабських зодчих та строгі форми європейського ренесансу.

Секрет незрівнянної краси Альгамбри криється в методах будівництва, котрими послуговувалися маври і стародавні греки. Ці древні зодчі спершу споруджували прості, пропорційні будівлі, в яких гармонійно поєднували колір і текстуру каменя. Відтак прикрашали ті легкі, елегантні конструкції. За словами одного фахівця, «маври завжди пам’ятали про один з основних принципів архітектури: оздоблювати споруди, а не споруджувати оздоби».

Завітаймо до Альгамбри

Вхід в Альгамбру — це величезна арка у формі підкови, названа Брамою правосуддя. Ця назва переносить нас у далекі часи мусульманського панування. Для розгляду навіть найдрібніших справ біля брами сходилися судді. Слід зазначити, що на Близькому Сході звичай розглядати судові справи при міській брамі був дуже поширений. Про нього навіть згадується в Бібліїb.

Вишукані декорації, типові для більшості арабських палаців, у тому числі й Альгамбри, виготовлялися зі стуко — штучного мармуру. Різні будівлі й арки в Альгамбрі щедро оздоблені ажурним декором з ліпного чи різьбленого стуко. Характерною особливістю мавританських узорів був повторюваний сюжет. Оздоблення деяких арок схоже на симетричні скупчення сталактитів. Нижню частину палацових стін прикрашають глазуровані кахлі («зіліз»), викладені геометричними узорами. Яскраві барви кахляних орнаментів утворюють чіткий контраст з пастельними тонами стуко.

Серед внутрішніх двориків Альгамбри унікальним вважається Дворик левів. Його названо «найвизначнішим зразком арабського мистецтва в Іспанії». В одному путівнику зазначалося: «Цей геніальний витвір мистецтва має в собі щось справді неповторне... Він заворожує кожного, хто туди ступає». Пропорційні аркади і стрункі колони оточують центральний фонтан, який підтримують 12 мармурових левів. Отож не дивно, що тут дуже полюбляють фотографуватися численні відвідувачі.

Райські сади

Альгамбра славиться своїми вишуканими садами, фонтанами і басейнамиc. У книзі «Мавританська Іспанія» Енріке Сордо назвав арабський сад «прообразом раю». Вплив ісламу помітний тут усюди. Іспанський письменник Ґарсіа Гомес написав: «У Корані мусульманський рай змальований як пишний сад... із чарівними потічками». Тож в Альгамбрі вода скрізь. Це справжня розкіш для людей, які звикли до посухи безводних пустель. Творці цих садів знали, що вода охолоджує повітря, а її заспокійливе дзюрчання приємне для слуху. Прямокутні басейни, де віддзеркалюється ясна блакить іспанського неба, дають відчуття простору і світла.

Неподалік Альгамбри, на сусідньому пагорбі, що називається Серро-дель-Соль, в оточені прегарного саду стоїть Генераліфеd — мавританська вілла. Цей зразок арабського садово-паркового мистецтва вважається «одним з найгарніших садів у світі». Раніше Генераліфе з’єднувалося з Альгамброю мостом і, ймовірно, було літньою резиденцією правителів Гранади. Через внутрішній дворик можна дійти до каскаду. Тут відвідувачів полонять насичені кольори, велика кількість світла і міріади ароматів.

Зітхання мавра

Коли Фердінанд і Ізабелла захопили Гранаду, її останній емір Боабділ (Мухаммед XI) та члени його родини були змушені рятуватися втечею. За переказами, залишивши місто, вони зупинилися на узвишші, яке тепер називають Ель-Суспіро-дель-Моро («Зітхання мавра»). Коли Боабділ обернувся, щоб востаннє подивитися на свій розкішний червоний палац, його мати промовила: «Якщо ти не міг захистити його, як чоловік, то плач, як жінка!»

У наш час палацовий ансамбль Альгамбра щороку відвідує близько трьох мільйонів туристів. Дехто вирушає на пагорб, де колись переможений емір прощався зі своїм палацом. Звідси туристи можуть оглянути цілу Гранаду. Вона розкинулася при підніжжі пагорба, на якому стоїть велична Альгамбра — самоцвіт в розкішній оправі. Якщо коли-небудь вам доведеться побувати в Гранаді, то ви зрозумієте, чому так тужив її останній мавританський правитель.

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 15]

Альказаба.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Дворик левів.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Сади Генераліфе.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Каскад.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 14]

Line art: EclectiCollections

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

All except top photo: Recinto Monumental de la Alhambra y Generalife

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

All photos: Recinto Monumental de la Alhambra y Generalife

[Відомості про ілюстрації, сторінка 17]

Above photos: Recinto Monumental de la Alhambra y Generalife; bottom photo: J. A. Fernández/San Marcos