Вони чують голос Бога, але не вірять

Перебуваючи в храмі у понеділок 10 нісана, Ісус говорить, що незабаром має померти. Він непокоїться тим, як його смерть позначиться на доброму імені Бога, тому каже: «Батьку, прослав своє ім’я». Тоді з неба лунає могутній голос: «Я прославив і знову прославлю» (Івана 12:27, 28).

Люди, які там стоять, збентежені. Одні думають, що це був грім. Інші кажуть: «З ним розмовляв ангел» (Івана 12:29). Але насправді це був голос Єгови! Під час Ісусового служіння люди чують голос Бога не вперше.

Три з половиною роки тому, коли Ісус хрестився, Іван Хреститель чув, як Бог сказав про Ісуса: «Це Син мій улюблений. Я ним задоволений». Пізніше, після Пасхи 32 року н. е., Яків, Іван і Петро, які стали свідками преображення Ісуса, чули, як Бог проголосив: «Це Син мій улюблений. Я ним задоволений. Слухайте його» (Матвія 3:17; 17:5). Але тепер, коли голос Єгови лунає втретє, його чує багато людей.

Ісус каже: «Цей голос пролунав не для мене, а для вас» (Івана 12:30). Слова Бога підтверджують, що Ісус — дійсно Божий Син, передречений Месія.

Залишаючись вірним Богові протягом усього життя, Ісус подає людям приклад для наслідування і доводить, що Сатана Диявол, правитель цього світу, заслуговує знищення. Ісус говорить: «Тепер настав суд над цим світом, і тепер правитель цього світу буде вигнаний геть». Смерть Ісуса буде не поразкою, а перемогою. Чому так можна сказати? Він пояснює: «Я ж, коли буду піднесений над землею, приверну до себе всіляких людей» (Івана 12:31, 32). Завдяки смерті на стовпі Ісус приверне до себе людей, відкривши їм шлях до вічного життя.

Коли народ чує слова Ісуса про те, що він буде «піднесений», то каже: «Ми знаємо з Закону, що Христос перебуватиме вічно. Чому ж ти кажеш, що Син людський мусить бути піднесений над землею? Хто є тим Сином людським?» (Івана 12:34). Незважаючи на всі докази, в тому числі голос самого Бога, більшість людей не вірить, що Ісус справді Син людський, обіцяний Месія.

Тоді Ісус знову говорить про себе як про «світло» (Івана 8:12; 9:5). Він заохочує слухачів: «Ще недовго світло буде серед вас. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас не охопила темрява... Тож, поки ще маєте світло, вірте в нього, аби стати синами світла» (Івана 12:35, 36). Після цього Ісус йде звідти, оскільки він має померти не 10 нісана. Ісус буде «піднесений», тобто прибитий до стовпа, 14 нісана, в день Пасхи (Галатів 3:13).

У кінці Ісусового служіння стає очевидним, що євреї не вірять в нього, і так сповняється пророцтво. Ісая передрік, що очі цих людей будуть засліплені і серця черстві, тому вони не навернуться, аби зцілитись (Ісаї 6:10; Івана 12:40). Дійсно, більшість юдеїв вперто відкидають докази, що Ісус — їхній обіцяний Визволитель, дорога до життя.

Никодим, Йосип з Ариматеї та багато інших начальників повірили в Ісуса. Але чи вони виявлять свою віру? Чи, навпаки, не наважаться це зробити через страх, що їх виженуть з синагоги, або через те, що люблять «славу від людей»? (Івана 12:42, 43).

Ісус пояснює, що означає вірити в нього: «Хто вірить у мене, той вірить не тільки в мене, але й у того, хто мене послав. І той, хто бачить мене, бачить і того, хто мене послав». Істини, яких навчає Ісус,— це ті істини, які йому звелів проголошувати Бог. Вони настільки цінні, що Ісус може сказати: «Хто відкидає мене та не приймає моїх слів, той має для себе суддю: в останній день його судитимуть слова, котрі я говорив» (Івана 12:44, 45, 48).

На закінчення Ісус каже: «Я промовляв не від себе. Батько, який послав мене, дав мені заповідь, що саме я маю казати. І я знаю, що його заповідь означає вічне життя» (Івана 12:49, 50). Ісус знає, що невдовзі проллє свою кров за людей, які вірять у нього (Римлян 5:8, 9).