ЧАС ПРИХИЛЬНОСТІ

У 2 Коринфян 6:2 апостол Павло процитував слова з Ісаї 49:8, де сказано: «Так промовляє Єгова: “Я відповів тобі у сприятливий час, у день спасіння тобі допоміг. Я оберігав тебе, щоб ти став угодою між мною і людьми, щоб відновити край і заселити спустошені спадкові наділи”». Найімовірніше, спочатку ці слова були звернені до Ісаї, який представляв або уособлював ізраїльський народ (Іс 49:3). Це було пророцтво про відновлення, і вперше воно сповнилось під час звільнення ізраїльтян з Вавилону, коли полонені почули заклик: «Вийдіть!». Вони повернулись на батьківщину і почали відновлювати спустошений край (Іс 49:9).

А втім, згадка про те, що «слуга» Єгови стане «угодою між [Богом] і людьми» (Іс 49:8) і «світлом для народів, щоб спасіння, яке [дає Бог], поширилось аж до кінців землі» (Іс 49:6), вказує, що це пророцтво є месіанським і стосується Ісуса Христа, Божого «слуги». (Пор. Іс 42:1—4, 6, 7 з Мт 12:18—21.) Оскільки «сприятливий час» — це час, коли Єгова «відповів» і «допоміг» своєму слузі, цей вислів, скоріш за все, стосується земного життя Ісуса, коли він «із сильним голосінням та слізьми звертався з палкими молитвами й проханнями до того, хто міг врятувати його від смерті, і був прихильно вислуханий за свій побожний страх» (Єв 5:7—9; пор. Ів 12:27, 28; 17:1—5; Лк 22:41—44; 23:46). Тож це був «день спасіння» для Божого Сина — час, коли в нього була нагода довести свою досконалу непорочність і завдяки цьому стати «відповідальним за вічне спасіння всіх слухняних йому» (Єв 5:9).

Зі слів Павла в 2 Коринфян 6:1, 2 також видно, що це пророцтво сповнюється і на християнах, котрих він закликає «не випусти[т]и з уваги мети, з якою Бог виявив до [них] незаслужену доброту» і котрим каже (процитувавши Іс 49:8): «Саме тепер час особливої прихильності! Саме тепер день спасіння!». Ті християни належали до духовного «Ізраїля Божого», який з’явився у П’ятидесятницю 33 року н. е. (Гл 6:16), але щоб «час особливої прихильності» став для них «днем спасіння», їм треба було довести, що вони гідні Божої незаслуженої доброти.

Оскільки перше сповнення цього пророцтва стосувалось відновлення, можна зробити висновок, що воно також вказує на звільнення з духовного полону і повне відновлення стосунків з Богом. (Пор. Пс 69:13—18.)

Юдеям, які не зрозуміли, що настав час прихильності, і втратили можливість стати частиною «духовного Ізраїля», Павло сказав, що буде проповідувати людям з інших народів. На підтвердження своїх слів він процитував Ісаї 49:6: «Єгова дав нам такий наказ: “Ти будеш світлом для народів, щоб нести спасіння аж до кінців землі”» (Дії 13:47). Слова «час» і «день» вказують на період, який минає; вони підкреслюють, що важливо діяти невідкладно і мудро використовувати сприятливий період, час прихильності, доки він не закінчився і доки не стало надто пізно, щоб відчути на собі Боже милосердя й отримати спасіння (Рм 13:11—13; 1Фс 5:6—11; Еф 5:15—20).