Життя і правління Давида

ДАВИД, син Єссея, був видатним музикантом, поетом, воїном та державним діячем. Але Біблія в першу чергу звертає увагу на його стосунки з Богом. Єгова назвав Давида «чоловіком, який... йому до вподоби» (Дії 13:22; 1См 13:14).

Бог обрав Давида на майбутнього царя, ще коли той був юним пастухом. Невдовзі після цього Давид, цілком поклавшись на Єгову, сміливо виступив проти філістимського велетня Голіафа і вбив його. Однак цар Саул почав заздрити Давиду, який здобував щораз більшу славу. Через це Давид був змушений жити у вигнанні. У цей нелегкий період свого життя він склав багато зворушливих псалмів, які досі потішають читачів Біблії.

Коли зрештою Давид став царем, в історії ізраїльського народу відбулись важливі події. За його правління до Ізраїлю увійшли всі обіцяні Єговою території. Ковчег угоди перенесли в Єрусалим. Були зроблені креслення величного храму Єгови. Також Єгова уклав угоду з Давидом, пообіцявши, що один з його потомків правитиме вічно (2См 7:12—16). Ця угода вказує на правління Ісуса Христа над цілою землею (Рм 1:3; Лк 1:32).