ПОЛЮВАННЯ І РИБАЛЬСТВО

Людям було дозволено полювати і рибалити заради їжі лише після Потопу (Бт 9:3, 4). Але, можливо, ще до Потопу люди полювали на тварин, щоб добути шкіру для виготовлення одягу та інших речей. (Пор. Бт 3:21.)

Після Потопу Німрод був першим, хто проявив себе як «сильний мисливець, який противився Єгові» (Бт 10:8, 9). Він, безсумнівно, полював задля розваги, як це пізніше робили царі Ассирії, Єгипту та інших країн. Ніщо не вказує на те, що ізраїльтяни займалися мисливством заради розваги, хоча вони полювали на таких диких тварин, як газелі та олені, заради м’яса (1Цр 4:22, 23) і вбивали хижаків, щоб захистити себе (Сд 14:5, 6), свою худобу та врожай (1См 17:34—36; Псн 2:15).

У Мойсеєвому законі згадувалося про полювання у зв’язку із наказом не вживати крові, який вперше був даний людям одразу після Потопу (Бт 9:4; Лв 17:12—14; див. КРОВ). Окрім того, згідно з Законом, деякі дикі тварини вважались нечистими і їхнє м’ясо не можна було їсти (Лв 11:2—20; Пв 14:3—20). Також Закон забороняв ізраїльтянам забирати з гнізда пташку разом з її пташенятами чи яйцями. Часто прив’язаність до малечі робила пташку легкою здобиччю, тож її треба було відпустити, очевидно, для того, щоб вона могла вивести нове потомство (Пв 22:6, 7).

Під час полювання використовувались різні знаряддя і пристосування, як-от лук і стріли (Бт 21:20; 27:3), пращі (1См 17:34, 40; Йв 41:1, 28), пастки, тенета, ями і гаки (Пс 140:5; Єз 17:20; 19:4, 9). Також мисливці, без сумніву, використовували мечі, списи, киї та дротики (Йв 41:1, 26—28; 41:29, прим.).

Щоб спіймати здобич, мисливці розставляли сітки. Тоді вони гуртом залякували тварину, зазвичай зчиняючи галас. Тварина забігала в сітку, і вона її накривала. Також мисливці викопували ями, які прикривали тонким шаром гілок та землі, а потім скеровували до них заляканих звірів. Крім того, використовували різні пастки, в яких заплутувались ноги тварини; іноді полювали, послуговуючись і ямами, і сітками. (Пор. Йв 18:8—11; Єр 18:22; 48:42—44; див. ПАСТКА; ПТАХОЛОВ.)

Рибальство. Серед юдеїв рибальство було промислом; у Біблії не згадується про ловлю риби заради розваги. Рибалки використовували сіті, гарпуни, списи та гачки, прив’язані до волосіні (Йв 41:1, 7; Єз 26:5, 14; Ав 1:15, 17; Мт 17:27). Часто рибалили вночі. Невід закидали в море з човна, а тоді витягували його з уловом на берег або на борт човна. Після цього рибу сортували: ту, яку, за Мойсеєвим законом можна було їсти, залишали, а іншу викидали (Мт 13:47, 48; Лк 5:5—7; Ів 21:6, 8, 11). Сіті, що набагато менші за невід, рибалки закидали у воду, ідучи мілководдям чи стоячи на березі. (Див. НЕВІД.)

Рибальство було важкою працею, яка вимагала великої сили, особливо коли треба було витягувати наповнені рибою сіті (Ів 21:6, 11) або веслувати проти вітру (Мр 6:47, 48). Іноді рибалки могли важко трудитися всю ніч, але нічого не спіймати (Лк 5:5; Ів 21:3). Після ловлі сіті треба було просушити й полагодити (Єз 47:10; Мт 4:21).

Рибалки Петро, Андрій, Яків та Іван працювали разом (Мт 4:18, 21; Лк 5:3, 7, 10). Принаймні раз сім Ісусових учнів, у тому числі Натанаїл і Хома, рибалили разом (Ів 21:2, 3). Одним із двох учнів, імена яких не згадано в Івана 21:2, міг бути Андрій, брат Петра, а іншим — Пилип, на що натякає той факт, що він був родом з Віфсаїди (озн. «дім мисливця [або рибалки]» (Ів 1:43, 44).

Символічне значення. Ловлення риби може означати військові завоювання територій (Ам 4:2; Ав 1:14, 15). У Єремії 16:16 говориться про багатьох рибалок і мисливців. Вони символізують ворожі війська, які Єгова посилає шукати невірних євреїв з наміром виконати на них свій вирок. (Пор. Єз 9:2—7.) Ісус порівняв з рибальством працю підготовки учнів (Мт 4:19).