Вибирайте тепер, щоб жили опісля

1. Як ви вибираєте те життя, і на яких условинах?

ЯК ви вибираєте те життя в новім світі? Чи може через піднесення руки і крикнення, “нехай так буде!” Господи, я бажав би жити після того? Ні; ви вибираєте те життя в той самий спосіб в який ви вибираєте теперішне життя. Як же ви вибираєте теперішне життя? Авжеж, що при помочи дихання, пиття, спання та праці; сказати ширше, через напрям поступовання, який ви возьмете. Та й такий поступок, завважте, не є подиктований вами або вирішений вами, а радше ви поступаєте так по вимогам тіла. Тіло ставить свої умови й заставляє вас зустрінути ті вимоги. Так річ мається із вибиранням життя в новім світі. Це не тільки казанням, що ви любили б життя опісля, але цей вибір ви робите вашим напрямком поступовання. І тут знов те діяння не вирішує сама особа. Бог Єгова є Той, що установляє новий світ і дає людям життя в ньому. Він дає його на підставі своїх условинів, а ми мусимо сповнити ті вимоги. Відмовитися поступати згідно з Його вимогами тепер, це вибирання смерти замість вічного життя, так певно як відмовитися дихати на домагання тіла принесе смерть нашому фізичному орґанізмі тепер.

2. Що деякі твердять, і яка розмова є тут придатна?

² Дехто вірує, що виконування того, що вони думають є добре, є достатнім; що коли вони роблять добро їх ближнім, то цим вони осягнуть Боже признання й вічне життя. Але ж про цю важну справу ми мусимо прийняти те, що Бог каже, а не щоб остаточне вирішення спочивало на упавших людських сотворіннях. Ісусова розмова з багатим молодцем є посвідкою дотично тієї точки: “І ось один, приступивши, каже йому: Учителю благий, що доброго робити мені, щоб осягнув життя вічне? Він відказав йому: Чого ти питаєш мене, що є добре? Є одно добро. Коли ж бажаєш увійти в життя, держи заповіди. Каже до Нього: Которі? Ісус відказав: Оці: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не кради, Не свідкуй криво; Поважай батька твого і матір, і: Люби ближнього твого, як себе самого. Каже йому молодець: Все це я хоронив з малку мого; чого ще не достає мені? Відказав йому Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі, і приходи і йди в слід за мною. Як же почув молодець це слово, відійшов засмутившись, бо мав достатки великі.”— Мат. 19:16—22, НВ.

3. Опріч чистої поведінки і добрих діл, то що муситься зробити, щоб осягнути життя вічне?

³ Справді цей молодень робив чимало добра. Він жив чистим життям, не робив перелюбу, не вбивав ані не крав. Він не свідчив ложно, шанував свого батька і матір, і показав ту саму любов до свого ближнього, як до себе самого, отже був чинний в милостивих ділах. Його добра слава в суспільстві мусіла бути висока. А однак по всім тім, Ісус сказав до нього “Коли ж хочеш бути звершений”; очевидно розуміючи під цим, що хоч він чисто поводився й робив милостиві вчинки, то й тоді він не був звершений, оскільки це відносилося до вимог Єгови для вічного життя. Він не був звершений. Він мусів скинути тягар своїх надмірних достатків, дозирання яких забирало стільки багато його часу й енерґії. Він мусів стрясти з себе всі ті бизнесові обовязки й журу, щоб увільнити себе для дійсно життєвої активности, якої вимагалося від тих, що бажали бути звершені, щоб стрінути вимоги для вічного життя. Він мусів статися послідовником Ісуса Христа. Це значить, що він мусів слідкувати Боже Слово, рішити яка була Божа воля, посвятити себе виконувати ту волю, вірно виконати ту посвяту, йти слідами Ісуса, проповідувати євангелию Царства, як це робив його Взірець і Модель для христіянів.— 1 Петра 2:21.

4. Що деякі важають за вистачальне, а однак що потрібно поставити напереді чого?

⁴ Многі люди арґументують, що ми сповнили вимоги Єгови, якщо ми любимо наших ближніх, як себе, що значить несамолюбно чинити добро нашим ближнім; але що це неправда, то це далі показано цими словами: “Ви мусите любити Єгову, вашого Бога, цілим вашим серцем і цілою вашою душею і всією вашою силою і всім вашим умом,” і “ближнього вашого, як себе самого”. Многі люди не добачують тут, що любов до ближнього є другорядною на списку вимог. Перша від тієї є любов до Єгови, яку мусить ся указати цілим серцем, всією душею, і цілим умом, і щоб її не розділити ані здержати. Як же можна показати цю любов без обмеження? “Оце любов Божа, щоб ми схороняли заповіди Його.” Чинячи це перше, і люблячи ближнього потім, тоді ми сповняємо Божі заповіди; бо Ісус сказав про таких послушних одиниць: “Чини це, то й жити меш.”— Луки 10:27, 28; 1 Йоана 5:3, НВ.

5. В дійсности, що значить йти по своїй власній волі в цій справі? Чому?

⁵ В дійсности, людина, яка каже сповняє Божі вимоги через виконування добра згідно з своєю совістю, то цим вона тільки прикладає масть до своєї совісти, щоб заспокоїти її, як це вона робить у свій самолюбний спосіб. Але це щось більше як масти потрібно на совість, і коли виявити це, то воно далеко від заспокоювання. Виразно сказати, така віра, що чинення добра по власнім розумінню, є достатною, це ніщо менше як огидне ідолопоклонство! Це було дуже виразно показано в історії ізраїльського царя Саула, який рішивсь іти за своєю власною волею радше чим за волею Єгови, і до нього Самуїл сказав: “Самоволя — це беззаконня й ідолопоклонство.” (1 Сам. 15:23, Да) Таке саме становище взято в Колосян 3:5 і Ефесян 5:5, New World Translation де показано, що задоволення захланних особистих бажань — це ідолопоклонство. Уперто стояти при своїй волі, вивисшати свою волю понад Божу — це обожання власної волі у найбільше смішний і погубний спосіб. “Бережіть себе від ідолів,” а це включає марну й зарозумілу самоволю. (1 Йоана 5:21, НВ) Отже робити добро нашому ближньому згідно з тим, що ми думаємо є правильне, то це не є дорога до вибору життя в новім світі Єгови, але це упадок в хитру сіть ідолопоклонства під маскою, котру то сіть поставив Сатана і прикрасила людська марнота й зарозумілість.

НАСЛІДУВАТИ ЯКУНЕБУДЬ РЕЛІҐІЮ НЕ ВИСТАЧАЄ

6. Що інші твердять, і обожають що, а занедбують що?

⁶ Але ж дехто скаже: “Я не обожаю моєї волі, я не наслідую моєї волі в справах почитання. Я належу до одної з признаних церковних орґанізацій і наслідую, що та орґанізація навчає і приноровую моє життя до її правил. Я думаю, що коли людина наслідує щиро котру небудь одну із многих реліґій, то вона буде одобрена Богом Єговою. Чи таке становище є властиве? Коли та реліґійна орґанізація не навчає ані діє згідно з Божою волею, що є записана в Біблії, але поступає на підставі свого власного вірування, то як вона ріжниться від тих, що поступають по їх власній волі? Вона таки ідолопоклонною, лише в цім случаю та особа обожає орґанізацію замість себе. Тут знов нехай Бог промовляє відносно цього важного питання, через свого Сина: “Не всякий, що говорить до мене, ‘Господи, Господи’, увійде в царство небесне, але хто чинить волю Отця мого, що на небі. Многі скажуть до мене того дня: ‘Господи, Господи, чи не в твоє імя ми пророкували, і демонів виганяли в твоє імя, і виконували многі чуда в імя Твоє?’ І тоді я признаюсь їм: Ніколи я не знав вас. Йдіть від мене, ви чинителі беззаконня.” Ісус продовжав свій арґумент, показуючи, що хто чув Його науку і поступив згідно з нею, той був подібний чоловікові, що збудував свій дім на скалі, той видержав найбільші люті бурі; ті ж, що не зробили так, уподібнені чоловікові, що збудував свій дім на піску і котрий то дім завалився від бурі.— Мат. 7:21—27, НВ.

7. Що не є вистачальним в пошукуванні за вічним життям?

⁷ Якщо чоловік будує на неправильній основі, то його робота не встоїть. Коли реліґійний дім збудовано на мілкому піску традицій і вірувань замість на твердій основі Божого Слова, то його упадок буде великий і погубний в бурі Армаґедону. Це не досить для чоловіка або орґанізації взяти Боже або Христове імя в уста. Ані виконання доброчинних вчинків або церемонійних обрядів в Боже імя, що числиться. Ані виконання певного формалізму або обряду приписаного реліґійною орґанізацією, що приносить Боже признання. Це не поверховна устна служба або церемонійна вистава, але, як це Ісус сказав, це той, що чинить волю Божу, що отримає життя вічне. Якщо реліґійна орґанізація не навчає Божої волі, не наслідує її точно, тоді її прихильники також хибнуть в своїй цілі без ріжниці як за щиро вони можуть підкорятися волі орґанізації. Їх заява, що вони виконали багато роботи в імя Христа, принесе тільки докір: “Ідіть від мене, ви чинителі беззаконня.” Це воля Божа, що є божественно законна; супротивні волі людей або орґанізацій — це беззаконство в очах Єгови.

8. Що станеться з ложною й безовочною реліґійною орґанізацією й її сліпими прихильниками?

⁸ Завважте, що є написано в Маттея 15:12—14, НВ: “Ученики приступили до Нього і сказали: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнилися? Він же, відповідаючи, сказав: ‘Всяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викорениться. Не вважайте на них: проводирі вони сліпі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.’” Ті Фарисеї очолювали признану реліґійну орґанізацію в їх часі, і треба припускати, що декотрі з них і ученики були щирі, тому що кількох із них увірували в Христа. (Діяння 6:7; 15:5) Вони не трималися секти фарисейської і не думали, що вони мусіли співтоваришити з деякою реліґійною орґанізацією. Вони оставили ту орґанізацію, коли вони довідалися про її неправдивість, що Бог не насадив їх і тому вона мала бути викоринена й знищена, і що ті сліпі провідники й сліпі послідовники трималися її аж до ями знищення. Якщо ті реліґійні ростини або орґанізації не принесуть овочу на честь Єгови в гармонії з Його волею й вимогою, тоді вони будуть вирвані із землі й не полишиться з них кореня ні галузі.— Мат. 3:10.

9. Що указує на поважність в започаткованню нової реліґії?

⁹ Хто може започаткувати нову реліґію супроти Божої написаної волі й Слова? “Та, коли б ми або ангел з неба проповідував вам більше того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема,” так писав натхнений апостол Павло. (Галат 1:8) Коли навіть вишній і могутній ангел з неба не може започаткувати нової євангелиї, щоб не був проклятий, то певно що жадний чоловік цього зробити не може без кари. Всякий, що проголошує євангелию або добру новину, що ріжниться від тієї, що записана в Слові Єгови, той є проклятий в очах Бога, без ріжниці чи він щирий в своїм проголошенню або ні. Щирість не робить облудною річ доброю.

ЩИРІСТЬ НЕ ВИСТАЧАЄ

10. Що доказує, що щирість і ревність не є вистачальні?

¹⁰ Ясним є, що щирість або ревність в реліґійній орґанізації, що не поступає за Божим Словом, є невистачальна, як це в листі до Римлян 10:2, 3 (НВ) заявляє: “Свідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по акуратному знанню. Не розуміючи бо праведності Божої, а шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корилися.” Ті люди мали ревність і певно мусіли бути щирі, але ж вони не поступали згідно з акуратним знанням зі Слова Божого. Вони не знали праведності Божої й старалися поставити свою власну. В їх упертості й гордості вони думали, що їх реліґійні ідеї були добрі, і стараючись із ревности доказати їх такими, вони не могли покоритися праведності Божій в Його Слові.

11. Як слова в Римлян 10:2, 3 пасують до ложної реліґії сьогодні, і до якої скрайности вони можуть дійти?

¹¹ Ось так річ мається із многими ложними реліґіями сьогодні. Вони мають їх увірування і доктрини, витягають тут і там тексти для піддержки їх, а відсувають на бік всякі Писання, що заперечують їх. Вони ревно напирають, щоб утвердити за праведних їх власні вірування, не дозволяючи Божому Слові заговорити про ту справу; вони не слухають того Слова в його цілості, але вибирають тексти, що відповідають їх намірові, а викидають інші радше чим приноровити їх вірування до непомотаного, неперекрученого, чистого слова правди в Біблії. Таким одиницям бракує смирности й покори. Вони є горді, уперті, і не хотять признатися до помилки. Тримаючись уперто до їх самоволі в реліґійнім віруванню, вони зробили з себе ідолопоклонників після божественного правила. Вони навіть можуть піти до скрайности й вбити правдивого Свідка Єгови, щиро думаючи, що чинячи це, вони служать Богу. “Ба прийде час, що всякий, хто вбиває, думати ме, що службу приносить Богу. І це робити муть вам, бо не пізнали ні Отця ні мене,” сказав Ісус Христос. Одначе, їх щирість не робить вбивства правильним.— Йоана 16:2, 3.

12. Чому Біблія є так тепер потрібна?

¹² Коли б щирість була рішальним чинником, то чому Бог клопотався, щоб дати Біблію? Він міг поглянути на серце і судити на підставі щирости або нещирости, і спасати або нищити на тій підставі. (1 Сам. 16:7) Акуратне знання є потрібне, а брак його приніс руїну визнаним слугам Єгови: “А вигублений буде нарід мій за незнання; та ж ти відкинув знання, так і я відкину тебе.” (Осії 4:6) Виходить, що Бог Єгова дав Біблію для кермування наших кроків: “Слово твоє світильник перед ногами моїми, і світло на стежці моїй.” (Пс. 119:105; Ерем. 10:23) Це не є непотрібна річ яку можна відложити на бік задля особистих ідей або особистої волі або сектанського вірування. Всі реліґійні орґанізації псевдо-Христіянства не є лише відмінні дороги, що провадять до того самого місця спасення. Це шлях до знищення, що є досить широкий, щоб пристосувати себе до многих крутих стежок, що ними ходять сотні ріжних сект і вірувань, підчас коли дорога до життя є вузка і нерозбіглива і не позволяє на збочення від біблійних кермуючих правил: “Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що ними входять; вузкі бо ті двері, й тісна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.”— Мат. 7:13, 14.

13. Що є мапою дороги для христіянина, і де многі ложні реліґійні дороги сходяться?

¹³ Ті многі й ріжні реліґійні дороги не провадять до одного місця, як і многі ріжні автомобілові дороги. Повищі слова Ісусові показують, що велика більшість реліґійних доріг провадять до смертельного кінця. Біблія — це карта дороги христіянина, і вона указує вузку дорогу до життя, як і широку дорогу до погибелі. Многі ріжні реліґійні орґанізації старалися накинути на Біблію свої власні реліґійні дороги побудовані з церемоній та вірувань. Широка дорога до знищення є настільки розлога, що обнимає всі ті ложні реліґійні дороги, але жадна із них в дійности не пасує до вузкої й тісної дороги до життя. Додаткова традиційна і віровченна дорога мала зробити спасення на позір широким і легким і принадним. Але вона кінчиться у смерті.

14. Яку ілюстрацію предложено, і з якими питаннями?

¹⁴ Застановіться над оцею ілюстрацією. Ви їдете вашим автомобілем, маючи на увазі певне призначення. Ви маєте мапу доріг, та ви не клопоталися заглянути до неї. Хтось сказав вам котрою дорогою їхати. Ви цілком увірували йому, щиро взяли ту дорогу, як правдиву. Та припустім, що вона не є правильна. Якщо ви поїдете тією мильною дорогою, щиро віруючи, що вона запровадить вас до місця де ви бажаєте дістатися, то чи ваша щирість зробить, що та дорога запровадить до вашого бажаного призначення? Коли ж ви знаходитеся на мильній дорозі й не знаєте цього, то чи ви не оцінили б, коли б якась інша особа справила вас на правдиву дорогу? Чи ви були б сердиті за це? Чи ви вважали б ту особу за нетерпиму? Чи ви думали б, що вона указує ненависть проти того чоловіка, що справив вас на мильну дорогу з початку? Чи ви повірили б, коли б та особа показала вам де саме ви помилилися, і, відносячися до вашої власної мапи з дорогами? Або, чи ви були б горді й уперті й не признали вашої помилки, і наперекір далі їхали тією мильною дорогою? Ледви чи ви були б такі недоречні.

15. Як ця ілюстрація відноситься до многих, що подорожують мильною реліґійною дорогою, доказуючи, що вони є безглузді й облудні, коли їх порівнати з Божою мапою?

¹⁵ А однак многі люди їдуть мильними реліґійними дорогами й якраз є такими недоречними. Вони навіть не руководяться мапою божественної дороги, Біблією. Вони йдуть за своїми власними ідеями або напрямком якогось духовника або реліґійної орґанізації, щиро віруючи, що вони дістануться до неба таким чином. Скажи їм, що вони їдуть мильною дорогою, а вони назвуть тебе біґотом, всезнайком та сівачем нетерпимости. Возьми їх власну Біблію, перечитай їм, що “душа, що согрішить, та й вмерти мусить.” То й тоді вони далі держаться їх сектанської стежки, що душа безсмертна. Перечитай їм: “Вийде дух з його, знов до землі повертає він; того ж дня самого задуми його марою стали.” . . . “мертві нічогісінько не тямлять.” А тоді вони ще тісніше захоплюються їх сектанською наукою, що померші є свідомі. Читай їм, що “плата за гріх смерть”, а вони далі без вагання йдуть сектанською дорогою, що кара за гріх — вічні муки. Перечитай їм: “Земля стоїть по віки.” А вони далі тримаються духовенства науки, що земля таки буде спалена. Терпеливо покажи їм стежку до правдивого почитання на підставі Біблії, як от з мапи, покажи їм натхнену пересторогу, що ця дорога затемнена й непевна через традиції й навчання ложних реліґійних провідників, а вони не хотять навіть рушитися з заблудної дороги, і їх все-зростаюча лють і впертість і гордість нагло замикає двері їх ума. Щирі? Можливо! Але їх сліпе наслідування їх сліпих провідників запровадить їх у яму знищення замість їх бажаного призначення.— Пс. 146:4; Еккл. 1:4; 9:5; Езек. 18:4; Мат. 15:1—9; Рим. 6:23.

16. Які писання показують, що щирість не вистачальна?

¹⁶ Є численні писання, що установляють правду, що сама щирість не є вистачальна. “Доволі є шляхів, що вам здаються праві, та конець їх — це дорога до смерті. Той що ходить облудно мусить прийняти наслідок.” (Прип. 14:12, 14, Мо) Дорога, яку вважають за праву, може запровадити до смерті, і тільки те, що хтось думає, що вона правильна, не дасть йому спромоги утікти наслідків мильного напряму. “Дурного шлях його здається простим, розумний же слухає поради.” (Прип. 12:15, Мо) Те невичерпаюче джерело мудрої поради є Боже Слово, і правдиві слуги Єгови на землі вважають на нього і проголошують його, і розумні слухають його і підкоряються йому, проте необачні далі йдуть уперто їх шляхом. “Хто мудрости набуває, той є приятелем собі; . . . Чоловік задумує многі пляни, та це намір Предвічного, що станеться.” (Прип. 19:8, 21, Мо) Отже нам потрібно мудрости надбати, якщо ми бажаємо бути приятелями собі, недозволяючи нашим власним ідеям і плянам суперечити Богу. Ми можемо плянувати щось, але Єгова не є зобовязаний нашими плянами. Його намір є дати життя послушним Йому, а не тим, що є послушні собі; і це Його замір в справі спасення, що переможе. “В очах людини путь її здається шляхом правим, але це Предвічний править судьбою її життя.” (Прип. 21:2, Мо) Отже, це не чоловіча щирість відносно його дороги, що числить на життя або смерть, але це воля Єгови в цій справі, що вирішує суд. Уся щирість у світі не перетворить смертельних доріг людей і їх ложних реліґій на прямий шлях до життя вічного в новім світі Єгови!

НАПРЯМ ДЛЯ ВИБОРУ ЖИТТЯ

17. З якого джерела люди пізнають правдиву дорогу, і чи всі мають час для неї?

¹⁷ Як же нам рішити напрям поступовання, який провадив би нас на правий шлях і який указав би нам, що ми вибрали життя в новім світі? Це не те є, що католицький священик каже, або що протестанський проповідник каже, ані що жидівський равин каже, ані навіть не те є, що один із Свідків Єгови каже. Ані це не те є, що якийсь світовий провідник говорить, або те, що ви читаєте в часописі, або, чуєте через радіо, або бачите через телєвізію,— ніщо, чим ті средства пропаґанди тамують наші уми. Це не те є, що люди кажуть; але це те, що Бог Єгова каже у своїм Слові. Дайте Богові нагоду сказати своє слово! Нехай Він говорить за себе! Послухайте Його через Його Слово! Досліджуйте Біблію! Дехто кульгаво відмовиться і скаже, “Я надто зайнятий.” Але скільки часу ті люди тратять на читання часописей? на слухання в радіо? на телевізію? на театри? або в пошукуванню за іншими приємностями? Вони мають бідний змисл оцінки. От чоловік студіює сім або вісім літ, щоб навчитися на лікаря, але ухиляється віддати сім або вісім мінут на студію, щоб бути слугою Єгови. Він дивиться за долярами у високо платних професіях, але сліпий на біблійний дороговказ до вічного життя. Він пильно слухає, коли гроші говорять, але глухий, коли Слово Боже говорить. Все ж таки є многі сотки тисяч із многих міліонів осадників землі, що відложать час на слухання і навчуться і осягнуть право до життя.

18. Який напрям смирні знаходять, що проводить до життя в новім світі?

¹⁸ Коли ці смирні одиниці студіюють, то вони довідуються, що Христове царство є єдина надія для людства. Вони читають про обставини, які будуть на землі, коли це невидиме царство буде установлене в небесах, і вони глядять навколо себе й бачуть, що це той час, послідні дні сатаниного світа і прихід днів нового світа Єгови. Вони далі довідуються, що вони повинні проповідувати цю добру новину іншим, на вулицях, від дому до дому, у домах, на публичних зібраннях, цим доказуючи їх любов до Бога через сповнення Його заповідей. Ісус це робив, і Його ученики мусять. (Мат. 24:14; Луки 8:1; 13:26; Діяння 5:42; 17:17; 20:20) Цей вірний напрям принесе переслідування, але хто видержить до кінця, то це принесе йому життя в новім світі.— Мат. 5:10—12; 24:9—13; 2 Тим. 3:12; 4:2.

19. Хто не буде любити життя в новім світі?

¹⁹ Не всі люди видержуть переслідування, яке наступить перед життям у новім світі. В дійсности, муситься признати, що навіть не всі люди будуть любити жити в новім світі. Якщо вони люблять приємність, втягати дим в їх легки, або нюхати одур їх носом, або лляти алькоголь їх горлом наче воду, або напихати свої шлунки товщю аж покіль вони не можуть проковтнути вже більше, тоді вони не будуть любити того нового світа. Якщо вони завжди бажають жени свого ближнього, або шукають розводу з їх власною женою, або бажають украсти щось від їх сусіда, або розстрілити когось гарматою, або шкварити людей метниками поломіни, або розбивати жінки і діти на куски бомбами, тоді вони не будуть любити того нового світа. Якщо вони прагнуть нагарбувати купу багаств коштом інших, або скільки обожання вони можуть отримати будучи пишними духовниками, або скільки людей вони можуть комендерувати, або чванитися числом забитих при війську, тоді вони не будуть ніяк любити нового світа. Жадне із цих чинностей не будуть існувати там.

20. Хто буде любити життя тоді?

²⁰ З другої знов сторони, коли ви будете бажати підневолити землю, перетворити її в урожайні поля для поживи або у парк для краси, зробити, щоб пустиня зацвіла, постаратися, щоб замість осету та терня росли смереки та мирт, щоб властиво зберегти деякі области буйних нетрів та величавих гір, як оселі для многих звірят, і як безмовну хвалу для Творця, тоді ви будете любити новий світ. Якщо ви будете радіти пануючи над звірями не при помочи стрільби або нагайки або штаби, але при помочи любови і спільного довіря; якщо ви прагните часу, коли медвідь і теля будуть разом лежати, а леопард й корова будуть пастися разом, а лев соломою, як віл харчитись буде, і коли ви любите побачити той день, коли всі ті звірята слухняно підуть за проводом малої дитини, тоді ви будете любити новий світ. Якщо ваше серце тужить за тим часом, коли з мечів покують рала і зі списів серпи, коли не буде мілітарних школів, і не будуть вчитися воювати, не будуть виробляти бомбів, ані рощиняти війни, тоді ви подякуєте Богу за Його новий світ, в якому ця зміна прийде. Якщо ви тужите за часом, коли гноблючі політичні правління пощезають і захланної комерції не стане, коли люди будуть мати власні хати і мешкати в них у мирі під їх виноградиною й фіґовиною, коли земля відбивати ме щасливі крики дітей і дрожати ме від зворушного співу птиць, а воздух сповниться пахощами цвітів тоді ви дрожати мете на згадку нового світа. Якщо це є почуття вашого серця в надії побачити той день, коли хромі підскочать як олень а в німого язик піснею озветься, коли сліпих очі відчиняться, а глухих уші почують, коли то воздихання й плач уступляться для усміху, коли болізні й смерть уступляться для здоровля і вічного життя, тоді нема нічого, щоб затамувало вашу дорогу до осягнення блаженного нового світа в якому такі обставини будуть існувать по вічні віки.— Іса. 2:4; 11:6—9; 35:1—10; 55:13; 65:17—25; Одкр. 21:1, 4.

21. Що ми повинні радо виконувати, і що ми повинні тепер оціняти?

²¹ Більшість із двацять чотири години на день ми тепер тратимо на піддержання нашого життя. Вісім із тих годин ми перебуваємо в спанню Других вісім ми працюємо, щоби дістати матеріяльне піддержання й суть, щоб триматися цього життя, що наповнене болем і розчарованням Як довго ми будемо працювати, щоб дістати життя в новім світі? Вісім годин на день? Чи нове життя вартує три рази стільки, що старе і заслугує двацять чотири годині праці для нього? Воно не три рази лучше, ні сотню раз лучше або тисяча раз лучше. Воно стільки раз лучше що не піддається порівнанню із теперішним життям. Ми повинні посвятити все, не здержувати нічого, йдучи шляхом, яким ми осягнемо його. Ми повинні оціняти, що це ні щирим робленням добра по нашій думці, або щирим наслідуванням форми почитання або якоїсь правовірної реліґійної орґанізації, але ми мусимо оціняти, що це щирим виконанням Божої волі, яка знаходиться в Його Слові, Біблії, що поставить нас на шлях до життя в новім світі. В цей день суду, коли Христос Цар розділює людей всіх народів, як пастир розділює овець від козлів, ми повинні розуміти, що всі люди вибирають собі вічне призначення. Чи то на підставі того, що вони виконують, або на підставі того, що вони не виконують, то вони вибирають життя або смерть. (Мат. 25:31—46) Тепер прийшов час для вибору. Чи ви вибрали життя або смерть? Яку відповідь ваш напрям діяння дає?