Обмеження христіянської свободи

“Ви бо, брати, покликані на волю; тільки щоб ця воля не була спонукою для тіла, але з любови бувайте невільниками один другому.”— Галат 5:13, НВ.

1, 2. (а) Чому вселенна не може вічно існувати почасти невільною і почасти вільною? (б) Опиши ту свободу, якою христіянин тепер втішається, і які є деякі її загальні ограничення?

ВСЕЛЕННА не може існувати по части невільничою і почасти вільною, як тепер. Всесвітне твориво ніколи не мало бути поневолене самолюбстві й неправедності. (Рим. 8:21, НВ) Про наслідки із цього довго-триваючого спору не може бути сумніву, і це давно тому було предсказане. Причина свободи виграє вічний мир. Як свобода є властивим елєментом в якому вірні сотворіння Єгови можуть жити, ті, що живуть служити Йому, вічно мусять це робити з їх власної волі, і то радісно. Щоб помогти одиниці зробити розумний вибір, то вона повинна знати до якої міри свобода є відчинена для неї в Божій службі. Правда, христіянин повинен використати свою волю, що він не є під жидівським закон угодою, і не ходити байдужно й розпустно по тілу. (Кол. 2:14, НВ) Але є ще більша свобода до якої христіянин був покликаний. Ця свобода має обмеження ізза своєї любови до Бога і до свого співхристіянського ближнього. Отже христіянська свобода є розумно обмежена свобода.— Галат 5:13, НВ.

² Від самого початку христіянин мусить розуміти, що, до великої міри, він вже втішається спорідненою свободою. Вона не існує окремо від Верховного Суверена, Бога Єгови, який є в позиції ограничити країну вільної діяльности для найбільшого добра його слуг. Цією спорідною свободою можна втішати тільки тоді, коли живемо й діємо в гармонії з обмеженням про які звідомив автор свободи, Бог. (Пс. 146:7, АС) Ті обмеження становлять границі спорідненої свободи сотворінь. Деякі з тих обмежень свободи можна подати як слідує: ограничення наложені самою природою, рівень соціяльного товариства, засади правди, теократичні закони, відкриття божественної волі, і обмежені права дані іншим. Над оцими будемо застановлятися один по одному.

ОГРАНИЧЕННЯ НАЛОЖЕНІ ПРИРОДОЮ

3, 4. (а) Які ограничення наложено на християнина природою, щодо вживання його тіла? (б) Що значить, що деякі стались тілесного ума?

³ Люди є людьми. Вони не є духами ані звірями. По природі деякі є мужщинами а інші женщинами. Многі є малолітками а інші виростають до повного зросту. Із тих дорослих якийсь процент є самітні, а решта женяться із відповідальностями, як чоловіки і жінки. Людські тіла христіянів є уподібнені до посудів, і цих треба держати чистими і уживати розумно й згідно з природою. (2 Кор. 4:7; 1 Сол. 4:3—5, НВ) Продовж усіх віків Сатана й демони спонукували людей уживати вільної волі через уживання їх тіл в неприродний спосіб, противний Божому первісному замірові в сотворенні чоловіка й жінки. Описуючи тих негідників, що пішли поза границі установлені природою, Павло пише: “Тим то Бог передав їх безчесним розпустним хотінням, бо як жінки змінили природно уживання себе супроти природи, так і чоловіки оставили уживання жіночого полу й розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіка на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобає заблудові їх, прийняли.”— Рим. 1:26, 27, НВ.

⁴ Петро й Юда описують тих, що переступили границю природи й в умі своїм перенялись звірським полом. Вони остерегли, що оці навіть стараються співтоваришити з христіянами. “Оці, як безсловесні звіря, природно родяться на лови й забиття, говорять зневажливо про те, чого не розуміють, в зотлінні своїм загинуть.” “Останнього часу будуть ругателі, що ходять по хотінню свого безбожництва. Це ті, що роблять розлучення, тілесні, що не мають духа.”— 2 Пет. 2:12; Юди 18, 19, НВ.

5. Чи христіяни є вільні не указувати ніякого природного відчуття?

⁵ Природа також має сильну звязь, яка вяже тісно разом в спорідність родичів і дітей. Оці включають узли природних почувань, які повинні існувати між дітьми і їх родичами. Христіяни не можуть нехтувати цими фактами в природі. Вони існують як границі для їх спорідненої свободи. Про тих, що нехтують тими границями, є написано: “Діти . . . . непослушні родителям невдячні, нелюбовні, без ніякої природної прихильности . . . без самоконтролі,” і т. д. (2 Тим. 3:2, 3, НВ) Перебуваючи в цих узлах і скріпляючи їх в природі, це поможе многим родичам виховати їх дітей успішно в Божій ласці.

6. Які є обмеження щодо споріднення з противного пола?

⁶ Ще одна справа є, а це властиве полове споріднення. Обмеження поставлено на христіянів, щоб вони не мали полового споріднення з іншими людьми чим чоловіком або жінкою. (Мат. 19:3—9, НВ) Поринути у перелюбство й чужолоство, то це переступ установлених границів. Для тих, що поженилися, природа вимагає сповнити певні завдання, яких не повиннося здержувати. “Нехай кожний чоловік свою жінку має, а кожна жінка нехай свого чоловіка має. Нехай чоловік віддає жінці її повинність, а жінка також її чоловікові. Жінка бо не має власти над своїм тілом, але її чоловік має; також чоловік не має власти над своїм тілом, а жінка має.” (1 Кор. 7:2—4, НВ) Чоловік мусить жити з своєю жінкою згідно із знанням Божих основних законів природи. Чоловік бере під розвагу біольоґічну будову жінки, її ограничення, її циклі, її перемінливість, що вельми дотикає її умові уздібности, успосібнення й настрій. Бог не нехтує тими жіночими обмеженнями, та й чоловіки не повинні.— 3 Мойс. 18:19; 20:18; 1 Пет. 3:7—9, НВ.

РІВНІ СОЦІЯЛЬНОГО СПІВТОВАРИСТВА

7. Які є розумні обмеження щодо співтоваришування христіянина із такою ж дорогоцінною вірою?

⁷ Коли які особи стануть христіянами, тоді вони приходять у близьке співтовариство з іншими христіянами і так вони становлять собор, як часть “одного стада” Божого. (Йоана 10:16, НВ) Посвячений христіянин не є покликаний жити для себе, але запрошений увійти з його співхристіянами в сполучену службу Господню. Отже від нього сподіються більше чим тільки звичайної чемности в його співтоваристві з іншими. Він мусить уживати доброго змислу й указати свою любов до братів у своїм місцевім зборі. (1 Пет. 2:17, НВ) Ісус дав нам добру міродайність для правління такого соціяльного співтовариства, коли Він сказав: “Отже все це, що ви бажаєте, щоб люди робили вам, ви також мусите робити їм.” (Мат. 7:12, НВ) В дійсности, всі Христіянсько-Грецькі Писання містять повно багатих правд, як христіянин повинен поводитися із своїми співтоваришами. Христіянин не може бути самовільним, мати свою власну волю у соборі або не зважати на почування своїх співтоваришів. Щодо співтоваришення ми маємо виразні й розумні обмеження ради забезпеки нашої спорідненої свободи. Оці обмеження в уживанню нашої вільної волі роблять добро для нас не тільки для нашого теперішнього щастя, але також нашого забезпечного місця в Божій вічній домашній орґанізації.

ЗАСАДИ ПРАВДИ

8, 9. (а) Які є правдиві засади, і де вони знаходяться? Дай приклади. (6) Як біблійні доктрини формуються? Поясни.

⁸ Признавши засади правди і розумно пристосувавши їх — це дорога праведности. Христіянин завжди ходить у праведності і цим чином оминає вживання своєї вільної волі через прийняття того, що є неправедне. Які ж є засади? Правдива засада це основа правди. А що правда погоджується з фактами або є те, що погоджується з дійсним станом річей, отже засади в дійсности це твердження основних фактів. Біблія містить тисячі із тих засад, що є виразно сказані, коли ж інші є висновком або знаходяться в книзі природи. (Рим. 1:20, НВ) Ось тут предложено кілька: ‘Бог сотворив землю, щоб на ній жили.’ ‘Чоловік є смертельний.’ ‘Душа, що согрішить, умре.’ ‘Адам согрішив і був засуджений на смерть.’ ‘Бог є багатий на милість.’ ‘Звершене життя дано за звершене життя.’ ‘Життя тіла є в крові.’ ‘Ісусове звершене життя, було рівнобіжним викупом.’ ‘Ісусова кров-життя купило чоловікові вічне увільнення від смерти.’— Іса. 45:18; 1 Мойс. 2:17; Езек. 18:4; 1 Мойс. 3:6, 9; Ефес. 2:4, НВ; 2 Мойс. 21:23; 3 Мойс. 17:11; Йоана 1:14; 1 Тим. 2:6; Жид. 9:12, НВ.

⁹ Як от будівничі блоки складається після взору, щоб сформувати будинок, так біблійні засади правди є зібрані разом згідно з божественним взором, щоб зложити біблійні доктрини правди. Складаючи повищі засади разом в предложенім порядку, людина має кістяк ріжних біблійних доктрин відносно увільнення чоловіка від смерти через викуп даний Ісусом Христом. В цей спосіб всі біблійні доктрини є створені із засад основних правд.— Жид. 6:1, НВ.

10. Як Сатана збудував свою велику орґанізацію на основі своєї першої брехні?

¹⁰ Тепер завважте, що Сатана, перший винахідник брехні, зробив з своєю першою брехнею: ‘Ви напевно не помрете.’ (Йоана 8:44, НВ; 1 Мойс. 3:4) Він ужив її, щоб витворити слідуючу неправедну засаду, що не є основана на факті або правді. “Душа це жива засада. . . відділена в природі від тіла і звичайно вірують, що вона віддільна в існуванню.”a Із цієї одної брехливої засади Сатана витворив майже по всім світі ложну реліґійну доктрину про людську безсмертність, що чоловік далі існує по смерти. Тільки подумайте, на цій пісковатій основі цієї першої брехні Диявол перемінив ще інші брехні у неправедні засади і опісля ужив ті ложні засади, щоб збудувати свою величезну орґанізацію неправедности, що складається з ложної реліґії, комерції і політики! Ось так при помочи сатанських многих отруйних наук і теорій він зловив уми людей на тисячі літ і кормив їх половою, умовою без життя покармом, що тримає їх духово хворими й закутими в умовій темряві далеко від правди.— 1 Кор. 10:21, НВ.

11, 12. (а) До чого христіянин є обмежений відносно його духового покарму, і чому? (б) Як Ісус пояснив розумний і необачний шлях?

¹¹ Ось так ми бачимо, як важним є для христіянів, щоб вони не переходили своєї границі спорідненої свободи, щоб заритися в доктрини демонів, які поширують ложні реліґії. Таке вживання вільної волі провадить людину в пазурі дияволські й приводить її в неволю неправедности. Вона скоро знаходиться викинута в надвірну темряву; і як велика тоді ця темрява! Отже життя христіянина і його думки мусять щоденно кормитися наукою правди, яку збирається із Божого відкритого Слова правди. Правда живе вічно. Правда є незнищима. Втішатися сонцем правди — це справдішна воля.— Пс. 146:6, АС; Йоана 7:16, 17; 2 Кор. 13:8, НВ.

¹² Ісус влучно порівнав ті два шляхи. Понижче Він порівнує тих, що будують їх будівлю віри на “скалі” правди із тими необачними, що будують на “піску” неправди. “Тим же всякий, що слухає слів моїх і чинить їх, подібний до розумного чоловіка, що збудував дім свій на скалі. І полили дощі й прийшла повідь і забуяли вітри й наперли на той будинок, і не впав він; бо основано його на скалі. А всякий, що слухає ці слова мої і не чинить їх, уподобиться чоловікові необачному, що збудував свій дім на піску; і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри і наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.”— Мат. 7:24—27, НВ.

ТЕОКРАТИЧНІ ЗАКОНИ

13, 14. (а) Як основи Божих законів можна порівнати із основами многих законів людських? Поясни. (б) Що сталося з засадами Мойсейової Закон угоди, коли Бог привів лєґальну силу Закону до кінця в 33 р. по Хр. і цим увільнив від неї христіянів?

¹³ Хоч многі з чоловічих законів можуть бути основані на ложно понятих засадах, проте теократичні закони, які є ухвалені великим Верховним Сувереном, Богом Єговою, є твердо основані на засадах правди. “Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.” (Пс. 119:142, АС) Ніякі лєґальні вигадки не становлять Божого закону. Наприклад, божественний закон іще в силі аж до сьогодні, який забороняє вбивство, є оснований на ясній засаді, що чоловік є смертельний. (1 Мойс. 9:6) Ложні реліґії навчають прямо противно вигадку, що чоловік є безсмертний. Так як правдиві засади є уживані, щоб збудувати всі многі біблійні доктрини, так і правдиві засади є основою всіх Божих законів.— 1 Кор. 9:8—10, НВ.

¹⁴ В дійсності, кожний із сотнів законів, що становлять Закон угоду, яку дано Мойсейові в 1513 перед Хр., є основані на одній або більше засаді правди. І справді множество праведних засад прийшли під увагу чоловіка перший раз, коли відкриття Закон угоди було дане Ізраїльтянам. Ради цієї причини, коли Бог привів лєґальну обовязкову силу Закон угоди до кінця “через прибиття її до (Ісусового) дерева тортур” в 33 р. по Хр. то цим він не знищив вічних засад правди, яка прийшла під чоловічу увагу при помочи її. (Кол. 2:14, НВ) Ті засади правди знаходяться в Законі, іще схоронені для нас в Біблії, далі кермують христіянами в дорозі праведности. І так санкції (потвердження) Закон угоди є так мертві як і сама Закон угода і через те не обовязують христіянів сьогодні. “Ви вже не під законом, а під незаслуженою ласкою.”— Рим. 6:14, НВ.

15. Які є деякі теократичні закони, що обмежують христіянина в його діяннях?

¹⁵ Але є теократичні закони поза Законом Мойсея, що ограничують область спорідненої свободи христіянина. Закони є правилами діяння, які подиктовує старшина для поведінки нижчих, і той нижчий чоловік є обовязаний коритися в тих справах. Опріч закону, що забороняє вбивство, як про це вже згадано було, христіянинові також заборонено їсти кров, здержуватися від перелюбства, здержуватися від почитання ідолів, не занехувати збиратися разом, і так далі. (1 Мойс. 9:4; Діяння 15:20, 29; Жид. 10:25, НВ) Далі, не забуваймо ті два великі закони або заповіди, які Ісус дав нам. “Мусиш любити Єгову Бога твого цілим серцем твоїм і всією душею твоєю і всіма мишлями твоїми. Це є найбільша й найперша заповідь. Друга, подібна, є ця: Мусиш любити ближнього твого, як себе самого.” (Мат. 22:37—39, НВ) Оці й многі інші правила положені для христіянів в Христіянсько-Грецьких Писаннях від правдивих вищих властей, Бога Єгови і Ісуса Христа,— це та часть границів спорідненої свободи христіянина.

ОБЯВЛЕННЯ БОЖОЇ ВОЛІ

16, 17. (а) Який є христіянський напрямок до Божої волі? Поясни це в справі Ісуса. (б) Дай приклади Божої відкритої волі, що вельми впливає на активність і напрям христіянина сьогодні.

¹⁶ Христіянин правильно молиться до Бога: “Нехай буде воля твоя, як в небі, так і на землі.” (Мат. 6:10, НВ) Цим христіянин годиться ограничити свою волю в гармонії з волею свого Вищого Верховника. Це значить, що які б то обявлення божественної волі не зроблено ясними для нього, то він буде руководити свої діяння згідно з ними. Це ми завважали в справі Ісуса, який пізнав з Його досліджування Еврейських Писань і при помочи святого духа, який провадив Його, що це була Божа воля, щоб Він добровільно умер смертю жертви, щоб дати свободу від смерти для всього вірного людства. При вершку Його служення, зараз нім Він заплатив ту дорогоцінну ціну через Його смерть на дереві мук, ми маємо записку Його слів: “Отче, якщо це воля Твоя, відверни цю чашу від мене. Одначе нехай буде не моя воля, а твоя.”— Луки 22:42, НВ.

¹⁷ Біблія є повна обявленої волі Божої для Його посвячених слуг. Вони шукають більшого знання й оцінення Його волі й щиро стараються приноровити свої діяння згідно із тією правильною волею Божою. Наприклад, це є теперішня Божа воля обявлена, щоб Його Свідки проголошували імя Єгови по всій залюдненій землі. (Іса. 61:1, 2, АС; Мат. 24:14; Рим. 9:17, НВ) Це також ясним є із Писань, що це його воля для його установленого царства в небі, щоб воно розбило на куски царства цього старого світа в битві Армаґедон, що зараз напереді. (Дан. 2:44; Софон. 3:8) Хто ж ми є, щоб противились маєтстатній волі Божій? Навпаки, нам би скоренько приноровити наше життя й справи в повній гармонії з Його волею, щоб вона була завжди виконувана на землі, як в небі.

ОБМЕЖЕНІ ПРАВАМИ, ЯКІ ДАНО ІНШИМ

18. (а) Хто надає права, і які пять типів згадано? (б) Що це завдання, і яке споріднення воно має відносно права? Поясни.

¹⁸ Христіяни пізнали також, що їх свобода є обмежена правами, які Бог дав іншим. Як це? У кожнім уряді, будь він теократичний чи людський, вищий чиновник має власть дати права іншим особам. Права — це сприятливість або додаткова сила свобідної акції. Це може бути у формі (1) законна користь відносно особлившого інтересу, (2) особливша власть у звязку уряду, (3) загальні призначення, (4) привилеї або (5) подарунки. Такі права можуть бути витворені законом для цілої ґрупи, або прямо наділені одиницям або привести в існування через угоди. Далі, треба розуміти, що за всяке право, яким наділяє старшина, також твориться рівне і протиставлене завдання. “Де тільки існує право якоїсь особи, там також спочиває й рівнобіжне завдання на іншій особі або й на всіх особах взагалі.”b Отже, завдання — це обовязок робити щось або здержуватись від чинення чогось згідно з правом іншого. Наприклад, ви винні чоловікові 10 дол. Він має право через власть до 10 дол. Ваша повинність віддати йому 10 дол. Коли ж є який небудь спір про повищу справу, тоді це діло судді вирішити котра сторона має право. Тоді він приказує, щоб таке право було пошановане і завдання сповнене тим, кого знайдено винуватим. Отже ми бачимо, як це наша христіянська свобода є обмежена завданнями, які ми мусимо виконати згідно з правами Божими, якими Він наділив інших сотворінь.

19. Порівнай Божі права з людськими правами.

¹⁹ Єгова Бог, будучи Творцем, має найвищі права у всесвіті. Його права або законні сприятливости є названі як права суверена, через те, що Він є Великий Зверхник в теократичному уряді. (Рим. 9:20, 21, НВ; Пс. 95:3, АС) Всі менші права походять від Бога Єгови і випливають з Його царських прав. (Йова 36:6) Ті менші права надані Його нижчим, всім вірним сотворінням від Ісуса Христа вниз до лоального чоловіка на землі, є названі наділені права. Іншими словами, ті менші права є наділені Богом Його слугам як нагорода за вірну службу або як обявлення Його великої любови до Його сотворінь. Щоб пояснити цю точку, завважте слідуючу неможливість. Сотворіння ніколи не може покликати Бога до суду за якийсь спір, тому що це діло суду вирішувати, хто має вищі права в якійсь розправі. А що Бог завжди має далеко вищі права у всякіх справах, які можуть виринути, тому Він виграв би справу всякого часу. Все це значить, що суверенні права Божі ніколи не можна заперечувати. Навіть Сатана Диявол буде змушений признати цей великий факт в його цілковитім пораженні в Армаґедоні.— Ерем. 18:1—10.

20. Які є “права убогого”, і як вони дотикають діяння христіянина сьогодні?

²⁰ Слідуюча є коротка студія прикладів прав, про які говориться в Біблії й які були започатковані в ріжні способи згадані в параґрафі 18. “Я знаю, що Господь піддержав . . . права убогого.” (Пс. 140:12, АТ; Іса. 10:2, АС) Оці загальні “права убогого” були сотворені законом під Закон-угодою, щоб дати неізраїлськім інносторонцям і іншим убогим в краю сприятливість збирати колосся по жнивних полях. Ось так зроблено відповідний розпорядок при помочи закону, щоб покормити убогого. (3 Мойс. 19:9, 10) Цей закон, будучи тільки тінею річей на наш час, представляє, здається, право убогого духом або тих, що не є христіянами, почути вість правди, яку проповідують христіянські свідки Єгови. Отже Свідки Єгови мають важливе завдання духово кормити тих “убогих” одиниць Господніх. Бог наділив їм право, що вони можуть чути Боже милосердя й прийняти правду життя в новім світі. Хто ж ми є, щоб відмовили їм права осягнути спасення? — Луки 7:22; 14:21, НВ.

21. (а) До якого права відноситься в Езекиїла 21:27, і як це дотикає діяння христіянина сьогодні? (б) Які є обставини, що ради них дається авторітет в Божій орґанізації?

²¹ Писання відносяться ще до іншого права, яке є цікаве до застанови. Езекиїл каже: “І не буде його більш, аж прийде той, що має право до його; і я дам його йому.” (Езек. 21:27, АС) Право згадане тут відноситься до сидіння на престолі Єгови, коли Він установить своє царство. Це право є дане при помочи угоди, або контракту, по новочаснім терміну. Ті условини були уложені в угоді Богом з Давидом. Цей контракт також був знаний, як “ласкава милість Давидова”. В тій угоді Бог сказав: “І вчиню довговічним царство його. Він збудує дом іменні мойму, й я впотужню царський дім його на віки.” (2 Сам. 7:12, 13, АС) Апостол Павло указує ясно, що це Ісус Христос осягнув те право угодою до престолу царства небесного. Це значить, що всі христіяни мусять прийняти царське право Ісуса Христа і мати завдання шанувати його, як вивисшеного управителя в Божому теократичному уряді. (Діян. 13:32—37; Йоана 1:49; 1 Пет. 2:17, НВ) Цей розпорядок також відноситься до всяких інших, що їм дано урядовання в Божій орґанізації. Вони також прийняли міру авторітету, який знов дає їм право (ширшу свободу діяти розумно в орґанізаційнім урядуванню) виконувати діла, яких інші не можуть виконувати. Інші мають завдання перебувати при виконаннях того, що йому поручено такий теократичний авторітет.— Марка 11:28; Луки 19:17; Йоана 5:27; 2 Кор. 10:8; Мат. 10:1, НВ.

22. Які права приходять для христіянів у наслідок припоручення, яке Ісус дав у Маттея 28:19, 20?

²² Тепер, наприклад, щодо прав даних при помочи загального поручення. Перед Його вознесенням на небо, Ісус дав своїм христіянським послідовникам припоручення бути міністрами і його свідками до далеких закутків землі. “Йдіть же і назначуйте учеників з людей всіх народів, хрестящи їх в імя Отця і Сина і святого духа, навчаючи їх сповняти все, що я заповідав вам.” “І будете мені свідками в Єрусалимі й у всій Юдеї і Самарії і до найдальший частей землі.” (Мат. 28:19, 20; Діян. 1:8, НВ) Це дало посвяченим христіянам право через поручення проповідувати про Ісуса Христа у кожній части землі. Це кладе завдання на всіх земних володарів й людей в загалі позволяти тим міністрам виконувати їх припоручення. Щоб мати це христіянське право проповідувати Христа признане римським урядом, Павло відкликався з своєю справою до найвищого суду імперії, який знаходився в Римі. Відносячися до цього лєґальноустановленого права проповідувати добру новину, Павло каже: “Всі ви є спільниками зі мною в незаслуженій ласці, як в кайданах моєї вязниці так і в обороні й законно установленні доброї новини.” (Филип. 1:7, НВ) Ради цієї причини христіянські міністри сьогодні наполягають на їх право проповідувати вість Царства у всіх краях. Тимбільше, ніякий христіянин не може перешкаджати іншому христіянинові від оборони його права як міністра.

23. Поясни права, які приходять до христіянів з причини привилею, яким вони тішуться від Бога.

²³ При помочи великих привилеїв, права також бувають заіснувані. Щоб згадати бодай одно (таке право), возьмім, наприклад, вельми дорогоцінний привилей носити імя Єгови. Молячись так, щоб Його ученики могли чути, Ісус сказав до Бога Єгови: “Я обявив твоє імя людям, що Ти дав мені зі світа . . . Я обявив їм імя Твоє і буду обявляти.” (Йоана 17:6, 26, НВ) Правдиві христіянські міністри, знаючи правдиве значіння божественного імя, Єгова, радо відповідають на Божий заклик, де Він каже: “Ви свідки мої, говорить Єгова, що я Бог.” (Іса. 43:12, АС) Цей привилей містить у собі право промовляти, як один з Божих амбасадорів і представників Його, перед володарями й народами, суспільством цього старого світа. Знов христіянський Свідок Єгови не сміє перешкаджати іншому христіянинові уживати його права завдяки цього привилею. Це тому, бо цей привилей приходить від самого Бога, а не від якогось земного авторітету.

24, 25. (а) Як це Павло показує, що ріжні дари наділені на ранішних христіянів містили права з собою? (б) Якими дарами христіяни цікавляться сьогодні? Чи можуть вони задержати ті права, що співтоваришать з дарами проти їх товаришів?

²⁴ Нарешті, ті многі чудові й ріжні дари, що приходять від Єгови, містять також права в собі. Завважте, як в часі початкового собору Бог дівав ріжні дари ріжнім христіянськім слугам. “Між дарами є ріжниця, дух же той самий. Наприклад, одному дається тим же духом слово мудрости, іншому слово знання тим же духом, іншому віру тим самим духом, ще іншому сцілення тим же духом, а ще іншому виконання сильних діл, іншому пророкування, іншому зрозуміння натхнених пророцтв, іншому ріжні язики, а ще іншому вияснення язиків.” (1 Кор. 12:4, 8—11, НВ) В іншому місці Павло показує, як кожний слуга, поблагословенний таким даром, має право промовляти перед собором, і ніхто не може перешкодити йому в цьому праві. “Коли сходитесь разом, один має псальму, інший відкриття, інший вияснення має;— все це на збудування нехай буде.” (1 Кор. 14:26, НВ) Повище вичислені дари вже не існують сьогодні між христіянами.

²⁵ Одначе, Єгова, Датель всякого доброго дару, не забув про христіянів по часах апостолів. (Якова 1:17) Слідуючі є деякі дари згадані в Біблії, всі котрі містять дари у собі. Сама правда є дорогоцінним даром так що ніхто не має права відобрати її від вас. Віра в Бога і Христа є також даром, якого неможливо відобрати. А далі є дари самітности й одруження, дар Божої незаслуженої ласки і неописаний вільний дар Божої доброти. (Йоана 4:10; Ефес. 2:8; Мат. 19:11; 1 Кор. 7:7; Рим. 5:15; 2 Кор. 9:15, НВ) Та найбільший дар зі всіх захований для всіх вірних христіянів є вічне життя. “Дар Божий є вічне життя через Ісуса Христа нашого Господа.” (Рим. 6:23, НВ) Коли хто прийме той дар, той осягне нагороду — право до життя. Той що має те право до життя держить його понад усе інше опріч Бога Єгови, свого життя-дателя, який має вищі суверенні права. Що за скарб те право до життя буде!

РОЗМІР ХРИСТІЯНСЬКОЇ СВОБОДИ

26. Чи сотворіння, духові й людські, мають ту саму міру спорідненої свободи? Поясни.

²⁶ Чоловік не є єдине сотворіння, що має границі поставлені для його спорідненої свободи. Тому що написано є, що чоловік є ‘сотворений трохи меншим чим ангели’, то здається, що область спорідненої свободи, якою втішаються ангели, мала б бути дещо більша чим та вірного чоловіка. (Жид. 2:6, 7, НВ) Дальше, є 144,000 членів славної орґанізації Царства в небі, які є “спільниками божественної природи”, який то стан є ще вищий ніж той, що його мають ангели. Отже із подібним вирозумінням муситься заключити, що ті славні безсмертні сини Божі втішаються широким полем спорідної свободи, відповідно до їх нового творива. (2 Пет. 1:4; 2 Кор. 5:17, НВ) Про воскресшого Ісуса Христа, Царя, написано є: “Він є сяєвом Його (Божої) слави і точним образом особи Його.” (Жид. 1:3, НВ) І справді ця вивисшена особа має споріднену свободу чинности по вільній волі, що є приближно до самого Бога. Але в дійсности Єгова, як Найвищий Суверен, має єдиний абсолютну свободу.

27. Опиши і поясни міру свободи, яку Бог ставить перед своїми сотворіннями.

²⁷ Не як Єгова, всі інші мають границі для їх свободи до більшої або меншої міри, залежно від степення їх меншости в стані, геть від самого Ісуса Христа до вірного чоловіка. Одначе розмір обсягу спорідненої свободи є настільки відповідний, що помагає сотворінням якого б то стану вони не були, дати найповніщий вираз їх звершеному життю на добро собі й всіх навколо них, все це на славу їх Творця, Бога. Для поодинчого сотворіння та скількість свободи, яку поставлено перед ним, є широка. Ніколи в будучих віках воно не буде відчувати розстроєння або звязання модою. Область свободи, яка дозволяє діянню вільної волі, як фізично так і умово, ніколи не буде вповні зайнята через виконання особою того стану. При кінці тисячлітнього царювання Христа, коли Божі земні піддані посядуть вповні їх ‘славну свободу як дітей Божих’, тоді вони почнуть розроблятись, що захопить всяку вповні розвинуту здібність, штуку і талант звершеного чоловіка. Ті здібности, що включають умову, фізичну і духову силу звершеного чоловіка, досягнуть витворів, що є неуявними в цім часі переходячого світа.— Іса. 64:4.

28. Що вияснено в справі Ісуса відносно будучого простору діяльности христіянина дотично його свободи?

²⁸ Вкоротці пригадайте тепер, як це було показано в справі досконалого чоловіка Ісуса в часі Його земного служення. З початку Його служення, коли Він охрестився в Йордані 29 р. по Хр., “небеса відчинилися” і Божий дух зійшов на Нього. (Мат. 3:16, НВ) Від того часу Він пригадував всі свої передлюдські досвідчення й духове життя. Це значить, що розум того досконалого чоловіка був досить великий, так що Ісус міг задержати в умі всі умові осягнення й спогади з Його передлюдського життя, як могутнього духового сотворіння в небі, які назбирались через період невідомих біліонів літ. Це пояснює ті Ісусові натяки в Його многих розмовах з Богом Єговою в небі, які Він памятав акуратно. Можна розумно заключити, що ніколи впродовж біліонів літ перед нами звершений чоловік на землі не осягне надзвичайно блискучого умового стану, який проявився в Ісусі, єдинороднім Сині Божім. Отже, коли Ісус, як звершений чоловік, ніколи не знайшов свого напряму життя на землі розстроєним або звязаним, тоді напевно й звершений чоловік у новому світі будучому матиме безконечне життя свободи, повне зворушних подивів, і пильної активности на землі поставленої перед нього. Не тільки це, але це буде життя свободи із вічною забезпекою.— Йоана 5:19—21; 8:58; 12:48, 49; 17:5; Кол. 1:15—17, НВ.

29. Чому і як христіяни оціняють їх свободу?

²⁹ Заклик до христіянської свободи розійшовсь по всій землі. Велика є ця товпа, що відповіла на нього. Многі є ті, що увільнили себе від неволі в товаристві старого світа Сатани. Але ще більше є число тих, що їх муситься покликати, “Скажіть вязням, виходьте.” (Іса. 49:9) До многих, що втішалися властивою сферою теократичної свободи через кілька років, дається оцю пораду: Бувайте справдішним прикладом для новоприбувших, що тепер приймають ту свободу перший раз. Живучи примірно в обрізанню щодо прав інших і держачись в границях властиво теократичних обмежень для нашої христіянської свободи, ви цим чином поможете новоприходячим поступати до зрілости. Вони розвинуть пошану до Божих вимог і стануться більше зручними членами товариства нового світу. Через приноровленняся до правил теперішньої христіянської орґанізації, ми будемо значно краще вишколені статися урядниками нового світу по Армаґедоні. Старайтеся далі доказувати вашу невинність, як міністри доброї новини, так щоб ваша мета в отриманні олюбленого дару вічного життя на безконечній райській землі могла статися блаженною дійсностю. Отже молоді й старі, оціняйте вашу христіянську свободу, як дорогоцінність великої вартости. Не позвольте, щоб хтось обрабував вас із неї. Держіть її сильно.

[Примітки]