Почитання Тварини — Старинне й Новочасне

Слово Боже каже, що тільки Бога Єгову треба почитати. До якої міри чоловік переступив цю заповідь в почитанні тварини в часах минулих й в наших? Цей предмет показавсь бути чимось більшим як тільки науковим зацікавленням.

СЦЕНА на вулиці в стариннім Египті. Люта юрба видко збирається; вона поспішно йде вулицею до певного дому де чужинець, римський громадянин, гостить у царя. Цар чує, що юрба формується, отже висилає князів пробуючи відговорити юрбу, але дарма. Божевільна юрба нападає дім, забирає Римлянина й літерально роздерає його на кавалки в божевіллю.

Чим же Римлянин заслужив на таку долю? Який був його злочин? Він ненарочно забив вилучного кота! Неймовірно? Безглуздя? Зовсім ні. Тому що вони почитали котячу богиню Пашта, котра була для Египтянів що Артема була для Греків, а Діяння для Римлян, котрим кіт був святий. Коли кіт згинув, то вся челядь була в жалобі й котам давали старанне похоронення.

Случай відносно Римлянина не був незвичайний ані кіт не був єдиною твариною так почитаний. “Найбільше огидна річ в египецькій реліґії було почитання тварини. Для кожного бога якась тварина була святою,” а Египтяни перевисшали числом в гидотах. Кіт, пес. корова, бугай, жаби, вугор, вуж і видри — всі були предметом почитання. Городотус каже, що коли чоловік навмисно забив святу тварину, був покараний смертю; якщо ненарочно, то священики призначували кару; але на случай коли хто вбив ібіс або яструба, то навіть ненарочний вбивця був покараний смертю, й це звичайно через божевільну юрбу. В часі голоднечі люди морилися на смерть, а навіть поринали в канавалізм радше чим їсти святу тварину.

Чому таке почитання тварини, що не було ограничене до Египту, так вельми запанувало між ними? Навчення метемпсихозів, що при смерті “душа” переходить до інших сотворінь, безсумніву відповідало багато за це. Традиції й митольогія також відогравала часть як факт, що тварини служили корисній цілі, як от схоронення від насікоми або постачали поживи й одежі.

Каже історик Равлінсон: “Найгірша форма почитання тварин була вірування, що божество абсолютно утілювалось в кожну осібну тварину, і там остало аж до смерті тварини. Таким були святі бугаї.” (Апіс). Ці тварини “були завжди олюблені й до них молилися тисячі протягом їх життя, й при їх смерті вони були хоронені з найбільшою дбайливістю у величезнім саркафазі (домовині), коли всі Египтяне були в жалобі.

Одначе дійсне підкрислення почитання тварини, дав апостол Павло: “Тим, що знають Бога, не як Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх. Славлячи себе мудрими, потуманіли, і обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка, птиць, і четвероногих і гаду.”— Рим. 1:21—23, НС.

Зрозуміння цих обставин в стариннім Египті підкрислює величність побіди Єгови у висланні пораз на Египтянів й визволення своїх людей. Це рівнож пояснює чому Ізраїльтяни так легко піддалися почитанню тельця і інших форм ідольства, як от почитання мідяного вужа, котрого Мойсей витворив у пустині.— 2 Мойс. 32:24; 2 Цар. 18:4.

СУЧАСНЕ ПОЧИТАННЯ ТВАРИНИ В ІНДІЇ

Як Египет чванився почитанням тварини в старинніх часах, так і Індія це робить в сучаснім часі. Там, аж поки Індійський уряд поставив премію на малпячі голови, малпи зїдали 2 міліони долярів вартості поживи денно і також нищили величезну суму збіжжя щорічно. Люди голодували, але не малпи, ані павичі, бо вони також були святі. Як обчислюють, то вужі вбивають по 50,000 життя щорічно, тому що вони вважаються за святих.

На 2 квітня, 1955 року, премєр Індії Негрру, мусів погрозити аж своєю резиґнацією, шоб перешкодити ухваленню закону, котрий мав уневажнити вбивання коров, і цей законопроєкт був внесений членом конґресу його власної партії. Пишучи це Ню Йорк Таймс, 3 квітня, 1955 р., дальше каже:

“Спір про заборону вбивати корови існує майже всякого часу в многих частях краю. Майже кожного тижня в Ню Деглі малий гурток реліґійних гіндусів парадує вулицями із жовтими прапорами, домагаючись кінця вбиванні коров. Міліони коров, що за старі для якої небудь користи, вандрують вулицями скубають поживу в стайнях. Багато Гіндусів щадять поживу, щоб давати коровам. Індійські корови є між найпідліщими щодо продукції молока у світі.” Неможучи забити неужиточні й недужі корови, правительство застосувало відокремлений відділ для тих коров, але поступ був повільний.

Як за безглузде є почитання коров й системи касту, то найкраще можна вияснити слідуючим: Коли недоторкнений чоловік начерпає води з колодязя, тоді щоб освятити її, кидають туди коровячий гній!

ПОЧИТАННЯ ПЕСТУНІВ

В Західних краях, як от у Сполучених Державах, почитання тварини бере місце через сентиментальність до пестунів. За минулих кілька років публична преса подала такі точки як: “Чоловік в Колорадо похоронив пса у домовині, що коштували $1,000.” “Я видав $200,000 за минулих трицять пять років на мого пестуна, але не жалую ані цента з того,” сказав з Колорадо Фред Сшмітт. “Пастор відправив похорон за собаку-провідника сліпої жінки.” Пестун і Друг Автора і Лєктора був похований у шовковій домовині. Добре звісний Овк Парк міністер, др. Карл С. Вінтерс, говорив в пятницю на похороні провідника пса.” “Великий пан Аллей кіт, Міджі, є наслідником дому в Омага вартости $9,000.” В часі смерті 74 роки старий Путнан мав лише середного віку доглядальницю й Міджі пса як товариство. В його послідній волі він записав дім для Міджі. Його доглядальниця має дістати дім посмерті Міджі, якщо вона виконає його інструкції відносно годування й догляду кота!

Й завважте також апель Американського Товариства Котів, що є міжнародне товариство, котре видає яких $25,000 річно для популяризації котів й заохочує людей, щоб вони дбали про заблудших котів: “Нам потрібно помочі наполягливо: Більше добровільців — більше членів — більших грошових даток.” Товариство наполягає також, щоб ви стались членом або жертводавцем, і цим піднесли справи царства котів.” Його предсідник показує ревність й ентузіязм для цієї справи, а це напевно реліґійна форма почитання тварин.

Є ще інші поклонники тваринів. Ті котрі відчувають що мусить бути місце в небі для пестунів; ті що так журяться судьбою нижчих звірят, забувають про Божі вимоги або злидні їх ближніх. Між такими є багато вегетеріянів й антівівісекціоністів. Їх ревність є схожа до старинніх Египтянів.

БІБЛІЙНІ ПОГЛЯДИ

Бог дав царство, щоб чоловік панував над нижчими звірятами. Звірята мали бути для користі чоловіка, а не чоловік для звірят. Але чоловік не мав надуживати своєї опіки як це декотрі вівісекціоністи роблять, ані нищити їх задля спорту, як це багато новочасних Німродів роблять. “Праведний журиться й про життя скотини своєї.” Коли чоловік був ще в Едені, Бог постачив йому шкіри з тварини, щоб зодягнути його, й після Потопу він дав чоловіку мясо з тварини як харч.— Прип. 12:10.

Самий орґанізм нижчих тварин, а особливше їх мозок, є далеко нижчий від чоловічого. Тварини не можуть почитати Єгову — все це робить почитання їх чоловіком ще більшою дурницею. Тільки коли чоловік стався здеґрадованим, що він зрівнавсь з твариною. “То стуманів я і не знав нічого; став я скотом перед тобою.” Коли цар Новуходонозор став божевільним, він поводився як тварина.— Пс. 73:22, АП.

Чоловік був сотворений почитати, не себе, ані його рівня, і напевно ніщо нижче від себе, а тільки одного, Бога Єгову: “Єгові Богу твоєму кланятись мешся, і Йому одному свято служити меш.” Ті, що в їх серці не мають посвяти до їх Творця, стануться чутливими до сотворінь й служать їм. А це є форма почитання.— Мат. 4:10, НС.

Сповнення таких біблійних пророцтв, як в Маттея 24 розділі і 2 Тимотея 3:1—5 показує, що ми живемо в останніх днях. Найважніщою річчю є коритися приказам Єгови щоб “шукати Єгови, праведності й смирності,” й щоб помагати іншим робити так, через проповідування “доброї новини про царство.” Христіяни, хоч не знущаються або безпотрібно нищать тварини для спорту, поставлять перші річи на першому місці. Вони віддадуть їх серця в благочесті їх Творця Богу, Єгові й будуть ‘шукати перше його царства й його праведності.’ — Софонії 2:1—3; Мат. 24:14; 6:33, НС.