Серія часть 1. “Нехай Буде Воля Твоя На Землі”

В суботу пополудні 2 серпня, 1598 року, після промови на тему “Нехай Буде Воля Твоя,” до зібраних 174,983 осіб в Ємні Стадіюм і Поло Ґровндс міста Ню Йорку, підчас Божественної Волі Міжнародньої Асамблеї Свідків Єгови, президент Товариства Вартової Башти Біблії і Брошур, Пенсильванії, звільнив нову книжку на 384 стороні під назвою “Нехай Буде Воля Твоя на Землі”. Це нове видання було привітане з великою радістю тією великою товпою і 228,000 копій живо розхопили за два останні дні тієї міжнародньої асамблеї.

Задля нагальної важливості змісту цієї захоплюючої книжки, вона починається видавати в формі серій з цим виданням “Вартової Башти,” щоб міліони читачів цього журналу в більше як пядесяти мовах могли читати вість книжки без найменшого опізнення і також студіювати її разом з іншими студентами пророцтва Біблії. Через схоронення кожної часті серії читачі “Вартової Башти” нарешті будуть мати цілу книжку, і кожний читач в своїй власній мові.

РОЗДІЛ 1

ЧИЯ ВОЛЯ?

1. Чому рід людський поквапно наближається до нового світу?

РІД людський скоро наближається до нового світу. Незабаром великі клопоти які непокоїли цей світ від 1914 року, сягнуть їх вершка в Армаґедоні.a Цей старий світ не зможе витримати того проглинаючого клопоту, якого чоловік перед тим ніколи не переходив від початку існування людства. Хоч найгірше, то однак воно буде останнє світове горе, і вдячні пережитки того горя увійдуть в новий світ, що обітовує чудові речи.

2. Чому новий світ мусить прийти, й які питання виринають про це?

² Задля важних причин має прийти новий світ. Цей лад не може існувати так як він є і на таких самих основах. Мусить настати все-охоплююча зміна. Ця зміна мусить прийти через інші сили ніж ті, що є відвічальні за людські горя продовж тисяч літ. Та зміна витворить все нове. Світ, то є ціла система, буде здорово новий. Як ми думаємо про цей бажаний новий світ, деякі важні питання виринають. Чи той новий світ буде створений й збудований людськими вченими новочасу або будучого? Протягом того світу, котрий буде все новий, чия воля мусить виконуватись й буде виконана на землі? Чи це буде воля якогось недосконалого, самолюбного, вмираючого людського сотворіння? Або, чи це буде воля якогось несамолюбного, досконалого, невмираючого, когось вищого й сильніщого від найвидатнішого чоловіка? Чи це буде воля когось на землі або когось у зовнішнім просторі або когось поза зовнішним простором?

3. Від 1957, чому поінформовані люди зацікавились зовнішнім простором?

³ Особливше від жовтня 1957 року, всі поінформовані чоловіки й жінки заінтересувались зовнішнім простором. Вони висказували себе з нової точки погляду, то є, з точки космічного простору. Вони кажуть, що ми увійшли в добу термоядрового простору. Вони кажуть, ми мусимо перемогти зовнішній простір при помочі термоядрової сильної енерґії, що замкнена в ядрі атомів з котрих вся суть зроблена. Ця страшна енерґія стала обявлена нам через експльозію потворних бомб, що їх винайшли науковці. Але чому поконувати зовнішній простір? Тому, щоб переможці могли схопити контролю над вічним домом чоловіка, то є, цю земну планету. Вони кажуть, що центр контролі є десь поза зовнішнім простором. Для них, ця так-звана вирішальна зброя війни не є вистачальна; “це вирішальної позиції” конечно потрібно. На жахання многих, один визначний законодавець сказав:

4. Що сказав один визначний законодавець про зовнішній простір?

⁴ “Є щось важніще ніж вирішальна зброя. А це вирішальна позиція — позиція для цілковитої контролі над землею, а вона (позиція) лежить десь у просторі. Оце будучність, далека будучність, хоч не так далека як ми може думаємо. Хто досягне цю останну позицію, той досягне контролю над землею, для цілі тиранії або служби свободи.”b

5. Який страх ті слова висказують, й яка відповідь є на питання, хто повинен контролювати зовнішнім простором?

⁵ Ті алярмуючі слова, висказані в цілі пробудити загрожених людей до години “небезпеки,” виявляють страх однобічного “просторного мілітаризму”, якоїсь політично-мілітарної світової сили. Воля світової сили, яка досягне “ту остаточну позицію” разом із “вирішальною зброєю,” буде контролювати волею землі. Отже виринає питання, Хто повинен контролювати зовнішнім простором? Віруючи, що тепер “облаки є гряниця” для людей, світські мудреці підгадують, що члени міжнародньої орґанізації, Обєднані Народи, повинні виключити “остаточну позицію” для котрого-будь народу, й щоб всі члени обєднаних народів зєдинились в погоні завоювати зовнішній простір для цілей світового мира. Сказав один редакторський писатель: “Контроля над зовнішнім простором може гаразд послужити як ключ для будучини; й для світового мира, а то й для пережиття людства. Це мусить бути, не справою народної верховности, але справою загальної забезпеки.”c Міжнародня контроля вважалась як єдина практична відповідь на всі питання відносно наїзду чоловіком у зовнішній простір ракетами та людськими місяцями. Міжнародний закон, “закон світу,” здавалось був потрібний для затримання чоловічого завоювання простору, щоб той простір не був надужитий яким народом або ґрупою народів.

6. (а) Що одна реліґійна ґазета каже про завоювання й досліджування зовнішнього простору? (б) Але кого таке досліджування ставить напереді?

⁶ Реліґія приступила також до дискусії про нагоди й небезпеки в добі космічного чоловіка. Один тиждень після того, як Совітський Союз випустив свого першого сателіта-сопутника ч. 1, в орбіту довкола нашої кулі, Ватиканський часопис “Римський Обсерватор”d заохочує досліджування зовнішнього простору. Під датою 11 жовтня, 1957 року, він каже: “Бог не має наміру призначувати границю для змагань чоловіка в “завоюванню простору.” Він каже, що погляд Римо-католицької церкви на зовнішний простір не змінивсь від коли її папа Пій XII промовляв до астрономічного конґресу в Римі, Італії, в 1956 р. “На тій оказії,” каже Ватиканський часопис, “Папа Пій XII заявив до 400 делєґатів із двадцяти двох країв, що ‘чим більше ми досліджуємо зовнішній простір, тим ближче ми приходимо до великої ідеї про одну родину під Матерю-Отцем Богом.’ ”e Однак факти до тепер відкривають, що досліджування зовнішнього простору в чоловічий спосіб ставить фізичних науковців на передньому виді. Заплачений артикул в часописі під заголовком “Чи ми доконаємо діла в науці?” похваляв російських науковців, а тоді говорить, що ми знаходимось в “порозі просторої доби в котрій держава, що сильніща в науці, наслідить землю — або те, що останеться з неї.f

7. На яке благословенство ці слова кидають сумнів, й від чого залежить сповнення цього благословенства?

⁷ Ті слова кинули сумнів на трете блаженство Ісуса Христа славної Проповіді на Горі: “Блаженні тихі: бо вони наслідять землю.”g Отже, чи це може бути, що одного дня незабаром покірні або смирні дійсно наслідять цю землю без жадного гноблення? Відповідь на це питання, як й інші важні, залежить чия воля буде виконана на землі в надходячім новім світі.

8. Відносно “рішальної позиції,” то що народи забувають?

⁸ Серед їх страху, тривог й амбіцій народи цього світу забувають щось. Що? Що є сила, котра вже посідає “рішальну позицію,” та не рішальну позицію лише відносно цієї маленької землі, але відносно всіх планет, місяця й сонців незміренної вселенної, яку телескоп може притягнути для нашого виду. Це бо розумна, божественна Сила, що сотворила землю й чоловіка й звіря й птиці на ній, і також всі зорі, сонце й місяць, що світить вдолину на нас тут на землі. Само-думаний, само-певний чоловік не бажає подумати про цю мудрість, божественну Силу або про відвічальність яку чоловік винен цій всемогучій Силі, як своєму Творцеві. Чоловік пробує висміяти існування такої розумної та творчої сили, тому що чоловічий маленький, коротко-існуючий сателіт або сопутник не налетів на нього, коли кружив довкола нас у зовнішнім просторі. Що за безглуздя! Його ж вирішальна позиція не є десь у віддаленім просторі куди людські науковці можуть стріляти найдальшого сателіта або сопутника.

9. Де Творець затримує цю рішальну позицію, й чому він управляє космічною імперією повсюди?

⁹ Нехай безглуздий чоловік знає, що найбільшого Науковця, всемогучого Творця остаточна позиція знаходиться у невидимім царстві, до котрої чоловік зі всією своєю наукою не може залетіти туди. Зконечности Творець затримав цю “рішальну позицію” тому що він є Всевишній і Верховний над усією вселенною. Він живий, творючий Центр довкола котрого всі сотворіння кружать. Він правильно посідає просторий імперіалізм повсюди, бо він Суверен над всіма небесами й землею й над усім простором між ними. Із жадним народом або ґрупою народів він не поділиться своєю просторовною імперією. Проти нього жадні зневажливі земні народи не можуть досягнути успіх. Він є Бог!

СИМВОЛІЧНЕ ВИДИВО ПРО НЬОГО

10. Чому нам не годиться іґнорувати Богом, й чому ми не можемо видіти його?

¹⁰ Хоч ми не можемо бачити його, але нам не годиться іґнорувати Найвищим, вселенним Сувереном Богом. Ми не можемо уникнути його закони в котрій небудь части його безграничного всесвіту, включаючи і закон, що жадний чоловік з пороху не може бачити його й жити. Бог не міг зламати цього закону навіть на прохання пророка Мойсея, через котрого він дав незрівняні Десять Заповідей. Коли Мойсей просив Бога, щоб він як чоловік міг побачити божественну славу, Бог сказав Мойсейові: “Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє.”h Це правило осталось правдивим без ріжниці як пильно науковці пробували віднайти тайну життя. Бог не є сотвореною суттю, як от чоловік є. Він — дух, неможливий для земного ока бачити, навіть при помочі найбільшого далековиду, телєскопа, або найсильнішого елєктричного мікроскопа.

11. Як ми мусимо й можемо почитати його?

¹¹ Століття тому Ісус Христос пояснив це Самарянські жінці, кажучи: “Бог — дух, й хто покланяється йому духом і правдою мусить покланятись.”i Помимо його невидимості в духовім царстві, людські сотворіння можуть розумно почитати його правдою й отримати невисказані блаженьства із цього. Один чоловік, що почитав цю велику невидиму Істоту, як божественного Володаря безсмертності, кликнув: “Цареві й вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні.”j Коли взяти цей благородний оклик серйозно, то як ми сміємо вилишити Бога із нашого ума!

12. Не маючи зображення про Бога, то як він помагає нам розуміти й оціняти себе?

¹² “Жадний чоловік не бачив Бога ніколи”, так написав послідовник Ісуса Христа девятьнадцять століть тому.k Він був особистим приятелем Ісуса, так що схиляв свою голову на його лоно; а однак він не видів Бога. Коли ж жадний чоловік, навіть Йоан, син Заведії, котрий написав це не видів Бога, то й ми не маємо зображення як він виглядає. Нам не годиться уявляти собі як він виглядає. Для нас малювати образ або вирізувати подобину, яка б представляла його, значило б обманювати себе й принижувати його й зневажати його. Це стягнуло б його вдолину в нашій повазі його радше ніж піднесло б в почитанні його. Це не було б почитання його духом, що не є матеріалістичною подобиною; ані почитання його правдою, що не є уявою. Але цей все-славний, невидимий Бог, помагає нам зрозуміти й оціняти прикмети його, пристосовуючи їх до тих, що ми бачимо й добре розуміємо. Він навіть говорить про себе наче б він мав ніс, очі, уста, уха, руки й ноги, й биття серця. Цим чином він може дати видіння про себе через уживання символів. Він дав Йоанові, синові Заведеї, жахливе видіння про себе, щоб Йоан міг описати те видіння для нас і ми наче б були в самій присутності Бога в його “рішальній позиції” в небі.

13. Як Йоан бачив й навчився більше ніж усі новочасні науковці сьогодні?

¹³ Йоан бачив більше й навчився більше ніж усі новочасні науковці навчилися або могли навчитися при помочі всіх сателітів або сопутників, які вони випустили в зовнішній простір, заосмотрені в наукові інструменти, радіові апарати й телєвізори. Йоан бачив дальше ніж зовнішній простір з його видимими сонцями й планетами, молочними дорогами, метеорами та кометами, й його космічними лучами. Йоан тоді був останний живий з дванацяти апостолів Ісуса Христа. Що він бачив, то це було відкриття, та не при помочі новочасних наукових інструментів, але тільки при помочі операції Божої невидимої активної сили або духа. Книжка в котрій Йоан описує це чудне видіння називається Одкриття Йоана. Її приміщено при послідку книг святої Біблії. Йоан тоді терпів за те, що він був христіянином, “за слово Боже і за свідкування Ісуса Христа,” увязнений на карнім острові Патмос, недалеко від побережжя Малої Азії, що тепер є Азіятська Туреччина. (Одкр. 1:9) Що ж Йоан бачив, що є так цінне й важне для нас в цій добі космічного атомного віку?

(Дальше буде)

[Примітки]