Мужі Милостивої Доброти Та Царство
1. Які питання стались властивими сьогодні відносно угоди про царство, і як наше власне життя дотикнене?
ЯК МИ можемо сьогодні бути лоальними до віковічної угоди Єгови з Давидом? Із з ким сьогодні Єгова заключне “безконечну вічну угоду відносно милостивої доброти до Давида, що є вірний?” (Ісаїя 55:3) Ось старинне місто Єрусалим знаходиться в руках магометанів Арабів. Вершок гори, на котрому колись стояв храм Єгови, тепер увінчаний мечеттю (мусульманська святиня), що її названа Домом Скали. Ізраїльська Республика не має царя з царського дому Давида, що був в угоді про царство. Що ж сталося з тією віковічною угодою? Наше осягнення вічного життя в Божому надходячому новому світі праведности залежить від знайдення правдивої відповіди й поступовання згідно з нею.
2. Як царювання Давидових наслідників перестало існувати в Єрусалимі? І як це сталося, що Зарубабель не оживив царювання?
2 В 618 р. перед Хр., цар Йоаким, девятьнацятий володар з прямої лінії від царя Давида, стався царем, але він царював тільки три місяці і десять день в Єрусалимі. Він піддався Навуходонозорові цареві Вавилонському, де його діти виростали. Його дядько, Зедекия, був поставлений на престолі Єрусалимському і він царював через одинацять років. В 607 році перед Хр., він був схоплений і забраний в неволю у Вавилон де він і помер, бездітний. А Єрусалим і його пишний храм, збудований Соломоном, був знищений. Сімдесять років пізніше Зарубабеля, внук Йоакима, провадив останок лоальних Жидів назад з Вавилону до Єрусалиму, щоб відбудувати храм Єгови. Як підданий новій світовій державі, Перській Імперії, Зарубабель служив як державний управитель в краю Юдеї, але він не сидів на престолі в Єрусалимі як цар після Єгової угоди з Давидом про царство. Від часу збурення невірного царя Задекию, в Єрусалимі вже не було на “престолі Єгови” царського наслідника з дому Давида.
3. Що Єгова дозволив домові Давида переходити, і як царський дім Давида закінчився девятьнацять століть тому без закинення обітованої угоди?
3 Що ж, чи угода про Царство, яку зробив Єгова, схибла? Чи може була занехана? Ні! Єгови милостива доброта, його вірна любов, не дозволила б на таку річ. Це правда, що він збурив свій престол в Єрусалимі, викинув геть земного царя, що сидів на ньому, Задекию; але ж він не скасував своєї віковічної угоди про царство. У сповнення условин тієї угоди він тільки дозволив дому Давидовому перетірпіти кару за ті многі злочинства многих царів, які мильно представляли Єгову на “престолі Єгови” в Єрусалимі. Протягом всього того часу картання, то все жив чоловік, що походив з царського роду від Давида. Той царський рід закінчився девятьнацять сот літ тому. Як це? Чи Божа обіцяна угода схибила і нестало потомка послужити як наслідник царської угоди? Зовсім ні! Чому ні? Тому що Давидова лінія потомків скінчилася із потомком, що умер бездітним, але котрий живе повіки. Він живе в цім двацятім століттю і не потребує наслідника для угоди про царство. Згідно із цим, то єдина існуюча історія про царську родину від царя Давида скінчилась із Ісусом Христом. Ніхто із Жидів сьогодні не може дослідити свойого роду від царя Давида.
4. Як Ісуса названо Давидовим Сином в царському значенню, і чому його людська мати згодилась породити його?
4 Ісус народився в Давидовім родиннім місці, у Вефлеємі Юдейському. Через два родоводи він досліджує своє походження від Давида, так що він називає себе Сином Давида в царському значенню. (Мат. 1:1 до 2:11; Луки 3:23—31) Його народження як людини було чудесне, бо в дійсності він був Сином Божим, що зійшов із неба. Сила його життя була перенесена з неба в утробу жидівської дівчини з дому Давидового, на імя Марія. Щоб дістати її дозвіл, щоб вона сталася матірю Божого Сина, Єгова післав свого ангела Гавриїла повідомити її, що вона була вибрана бути людською матірю обіцяного насіння від патріярха Авраама і обіцяного наслідника віковічної угоди про царство. Поздоровивши її, ангел Гавриїл сказав: “Не лякайся, Маріє: знайшла бо єси ласку в Бога. І ось ти зачнеш в утробі твоїй, і вродиш Сина, і наречеш імя йому Ісус. Цей буде великий, і Сином Вишнього звати меться, і дасть йому Бог Єгова престол Давида, отця його: і царювати ме Він над домом Якова по віки, і царству його не буде кінця.” (Луки 1:26—33) Будучи лоальною до Єгової угоди про царство, Марія з любови дозволила на цей чудотворний акт.
5. У сповнення якого пророцтва прийшло те непорочне народження, і як те народження було проголошене?
5 У сповнення пророцтва Ісаїї 7:14, народження Ісуса від цієї молодої жінки сталось великою ознакою, важність котрої і до сьогодні не зменшилась. Ангел Єгови з неба сказав пастухам Вефлиємськім, що той чудесний син Давидів мав бути Помазаником Єгови, Христом. “Благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. Бо народивсь нам сьогодні Спас, що єсть Господь Христос, у городі Давидовому.”— Луки 2:1—12; Мат. 1:18—25.
6. Чи Ісус мав статися сталим Наслідником угоди царства тут на землі, і ким Ісус був помазаний?
6 Народившися людиною, щоб бути дійсним насінням Авраама і благословити всіх людей і бути дійсним наслідником віковічної угоди з Давидом, однак Ісус не був привязаний до цієї землі, щоб сидіти на матеріяльному престолі на горі Сион в Єрусалимі. Коли Бог Єгова зробив угоду про царство з Давидом три тисячі літ тому, то він мав на увазі віковічне небесне царство для Давидового сталого Наслідника. Жадний Левітській первосвяшеник не міг помазати Ісуса до такого небесного правительства. Єгова помазав його зараз по його хрещенню у воді, виллявши святого духа на Ісуса і освятив його як Христа.
7. Отже згідно із цим, що Ісус проповідував, і з вірности до угоди Царства кого він запросив?
7 Там Ісус був сплоджений з Божого духа і стався духовим Сином Божим, з надією на будуче життя в небі. Згідно із цим Ісус проповідував царство Боже, як “царство небесне.” Він покликав своїх учеників наслідувати його і шукати перше царства. Покликуючи їх, він в дійсності давав їм запрошення Боже через пророка Ісаїю. “Прихиліте ухо ваше і прийдіте до мене; слухайте а жити ме душа ваша: — і дам вам віковічний заповіт незмінної милості, яку я обіцяв Давидові.” (Іса. 55:3) Це значило, що Бог Єгова замірив був дати Ісусу Христові співнаслідство в небесному царстві. У вірності до угоди про царство Ісус радо прийняв таке співнаслідство Божого Царства. Після його послідної пасхи з його лоальними апостолами, він сказав до них: “Ви пробували зо мною в спокусах моїх. І я завітую вам, як завітував мені Отець мій, царство, щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сиділи на престолах, судячи дванацять родів Ізраїля.” (Луки 22:28—30) О, що за благість й доброта від Бога Єгови!
8. В якому стані знайшлась обітниця про Царство, коли Ісус був положений в Шеол, і що Єгова мусів тепер зробити відносно його обітниці?
8 О, багато залежало від того єдиного Наслідника царства, Ісуса Христа! Коли він умер і був похований, здавалось, що цей наслідник чоловік з дому Давидового зхибнув засісти на “престолі Єгови.” Ангел у своїм пророцтві до Даниїла давно тому сказав, що “гетьман завіту” буде зламаний через зневажливого” (згірдного) мужа, яким був імператор Теберіюс Кесар Римський. (Дан. 11:21, 22, АС) Ісус лежав мертвим в Шеол або Гаді, що є звичайним гробом для грішного людства. Здавалось, що це було неможливим тепер оживити угоду про царство з Давидом. Але в дійсності Всемогучий Бог не допустив до схиблення своєї угоди. Його милостива доброта, його лоальна любов, яку обіцяв в угоді й котра правильно належалась цьому лоальному Сину Божому, Ісусу Христу, не могла схибнути. Бог Єгова мусів видістати його з Шеол або Гаду або “пекла”, що є звичайним гробом людства. У Псальмі 16:10 Єгова обіцяв наперед, що він сотворить це чудо. Він надхнув Давида сказати: “Ти бо не оставиш душі моєї в підземній пропасті, і не даси твоєму побожному бачити зотління.” Оце пророцтво запевнило воскресення Ісуса, Більшого Давида, із гробу.
9. Що Єгова виразив тим, що він воскресив Ісуса, і як апостол Павло пояснює цю правду нам?
9 Те, що Бог воскресив Ісуса було виразом божественної милуючої доброти у піддержку угоди про царство з Давидом. Апостол Павло пояснив нам це, кажучи: “А що воскресив його з мертвих, так, що більше не вернеться до зотління, то так сказав: дам вам людей милуючу доброту Давида, що є вірними. Тим і в іншій псальмі він сказав. Не даси святому твоєму видіти зотління. Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і він побачив зотління. Той же, що його Бог підняв, не видів зотління.”— Діяння 13:34—37.
ІНШІ ВЗЯТІ В УГОДУ
10. Отже хто був Єгововим “мужем милостивої доброти,” і через воскресення його до неба, то що цим Єгова відчинив для чинення?
10 Ісус Христос є “муж милостивої доброти” або чоловік Єгови лоальної любови, котрого він не оставив в Шеол. Піднісши його з мертвих до безсмертного життя в небі, Єгова цим відчинив дорогу для розширення вірної милости, його угоди з Давидом до інших людей милости або лоальних людей, як от вірні апостоли і всі інші посвячені христіяни, котрих Бог сплодив і зробив їх співнаслідниками з його Сином Ісусом Христом в небесному царстві.
11. У Псальмі 145, що Давид співав про мужів милуючої доброти Єгови?
11 Пророчо Давид співав: “Восхвалять тебе, Єгово, всі творива твої, а праведні твої люди прославлять тебе. Будуть розказувати про величчє царства твого, і проповідувати про силу твою. Щоб явити дітям людським потужні діла його, і пишну славу царства твого. Царство твоє, царство всіх віків, і влада твоя через всі роди.”— Пс. 145:10—13.
12. Кілько осталося із тих духових мужів в цім часі кінця, і чому вони не були відкинуті за їх недостачі в часі першої Світової Війни?
12 В цім часі кінця світу є тільки малий останок з тих духових “мужів милуючої доброти” або люди лоальної любови, тобто, люди, що є побожні й пильні у виконуванні їх відповідальностей до Бога Єгови. В часі першої Світової Війни, вони занехали свої відповідальности до Бога. Отже він став сердитим на них. В своїм гніві, він дозволив на поневолення їх, як колись Жидів у Вавилон. (Іса. 12:1, 2; 54:7—10) Чому Єгова не відкинув цього останка в часі першої світової Війни за їх недостачі через проби і переслідування, які настали з війною? Це тому, що він був лоальним до своєї угоди.
13, 14. (а) Своєю угодою, то що Єгова зобовязався відносно цієї кляси останка? (б) Отже що останок мусів переходити в часі першої Світової Війни, і скільки грошей коштувало їх, щоб остатись при життю аж до сьогодні?
13 Через Ісуса Христа він прийняв тих членів останка в угоду про царство. Отже він зобовязав себе виразити милуючу доброту до Давида, яку він обітував в угоді. Коли він робив угоду з Давидом, Єгова сказав: “А коли він [наслідник царства] провинить, покараю його людською лозиною й людськими карами; милості ж моєї не відійму від нього, як відняв від Саула, що його відкинув перед очима твоїми. І буде непорушний дом твій [твої спів наслідники царства] й царство твоє передо мною во віки, й престол твій стояти ме віками.”— 2 Самуїла 7:14—16.
14 Отже останок з “мужів милуючої доброти” мусіли прийняти кару з руки воюючих народів. Це був докір жезлом людським і удар від синів Адамових. Так само ж і царський дім Давида давно тому мусів понести кару від 607 р. перед Хр., при знищенню Єрусалиму аж до 29 року, коли обітований Месія Князь, сталий наслідник Царя Давида, явився. В 1919 році Єгова визволив останка, котрих серце бажало бути лоальним до нього. Тоді він вислав їх до роботи як своїх свідків до такої міри, як ніколи перед тим. Словами книги Плач Єремії 3:22, 23, вони могли були сказати: “Це ізза милостивої доброти Єгови, що ми не пропали, бо його милость не вичерпується. Щоранку вона відновляється. Велика бо вірність твоя!” Все це визволення й привернення було дане їм “без грошей і без ціни”, і так їх душа жила аж до сьогодні.— Іса. 55:1—3.
15. Як ми можемо доказати нашу лоальність до Царства сьогодні, і як Єгова показав, що Він не забув про угоду, але що він чується іще зобовязаний до неї?
15 Тепер виринає оце правильне питання: Як ми свідки Єгови, як старинні Ізраїльтяни і як Ісус й апостоли, можемо доказати нашу лоальність до царства угоди сьогодні? Це ми можемо зробити, коли будемо лоальні до царюючого царства віковічного Наслідника угоди про царство. Бог Єгова ніколи не забував про свою угоду від коли послідний цар з дому Давидового сидів на престолі в Єрусалимі. Це правда, що царство Давида було недіяльним через поверх шість століть. Але чудесний прихід Ісуса Христа “княза угоди” обявив лоальність Єгови до угоди про яку він поклявся своїм імям. Коли хтось присягає, а тоді не виконує тієї присяги, то це значить не тільки, що він криво присягнув, але що він стягнув прокляття на себе. Єгова ніколи не стягає прокляття на себе. Він по всі віки є Благословенним. Коли він клявся своїм імям або собою самим, він ніколи не присягає криво; але урочиста клятьба додає ще більшого запевнення відносно виконання його заприсяглих обітниць. І так в часі приходу Ісуса як Месії і його воскресення з мертвих, Єгова доказав, що його заприсягла угода не попалась у порочність. Вона далі зобовязувала Бога Єгову, хоч тоді царство іще не оперувало в Єрусалимі через звиш 635 років, або від 607 року перед Христом до 28 року по Хр.
16. (а) Як це, що Ісусове довге дожидання на одержання власти Царства не умертвило угоди про царство? (б) Чому це не включає Христіянства, і помимо цього, як Єгова доказав свою вірність до тієї угоди?
16 Але ж як це все вяжеться з нашим часом? Ось як: Царство сталого Наслідника Царства з угоди про царство не сталось діючим, коли Ісус вознісся на небо в 33 році. Від весни того року до восини 1914 року, є 1881 років, продовж котрого часу він сидів по правиці в Бога, не царював, але ожидав Божого часу, коли вороги царства стануться підніжком Ісуса, Наслідника царства. Чи той довгий період ожидання приніс законну смерть Угоді? Ні; це не позбавило Ісуса в небі з його права до Царства через ожидання. Бо впродовж всіх тих століть терпеливого ожидання, та угода про царство була діючою. Як же? Тим чином, що Єгова вибирав 144,000 співнаслідників, тих христіянів, що відповіли на його запрошення і з котрими він заключив “безконечну віковічну угоду відносно милуючої доброти до Давида, що є вірним.” Це не включає цілого Христіянства. Христіянство, з його міліонами населення, було невірне до тієї угоди ще від четвертого століття. Воно не чекало на царство Єгового Наслідника, яке він мав установити у своїм призначенім часі. Воно погордило тією угодою. Як? Тим чином, що воно увійшло зі своєю церквою в союз з політичною державою або царствами цього світу під Сатаною Дияволом. Та помимо того, Єгова показавсь дальше вірним до своєї угоди і не переставав вибирати з цього світу, з між усіх народів, правдивих христіян і приводити їх в ту угоду.
17. Заки Єгова перестане уживати останка, то що Він зробив відносно Царства, у сповнення Ісаїї 16:5?
17 Навіть заки Єгова закінчив свою роботу з тією угодою про 144,000 співнаслідників і закінчив своє свідкування через них на землі, Єгова установив царство, про яке лоальні чоловіки й жінки прагли й бажали. У піддержку своєї віковічної угоди з Давидом, він обітовував: “У милостивій доброті престол буде в наметі Давида напевно сильно утверджений, і на ньому засяде в справедливості суддя, що шукати ме правди й до правосуду змагати.” (Іса. 16:5) У Важному році 1914 прийшов був час для Єгови посадити на престолі Царства Наслідника, як царюючого Царя, “в наметі Давида”, як Давидового Сина і рівночасно як Давидового небесного Господа.— Пс. 110:1, 2; Мат. 22:41—45.
18. (а) Як котрі небесні тіла має сталий Наслідник Царства тривати? (б) Отже, яка є ясна задача останка, і в чому вони беруть участь як нагороду за лоальність?
18 Чи перестало колибудь сонце сходити й принести світло дня? Або чи місяць колибудь перестав сияти в ночі? Ані один раз аж до цього дня. Так і Єгова, що дотримує Угоди і милостиву доброту, ніколи не забув або занедбав цю найважнішу угоду про Царство, що виправдає його як правильного Суверена вселенної. Він клявся своєю святостю, та й Він не скривив, коли він сказав цареві Давидові, що його царський дім не переведеться і що його престол буде незмінним. Ісус Христос, сталий Наслідник милуючої угоди для Давида, є сталий, як сонце й місяць, і сьогодні Ісус Христос царює з небесного “престолу Єгови.” (Пс. 89:28—37) Отже наша задача є ясна. Мужі “молостивої доброти” Єгови винуваті Богові бути лоальними його інтронізованому Цареві, Давидовому Сину і Господу. Як нагороду за їх вірну любов, вони їдять молоко з багатого Божого духового стола, і вони пють вино радости зі служення Царству як царські амбасадори.
ВІРНІ ЗЕМНІ ПІДДАНІ
19. Хто опріч природних Ізраїльтянів оставав лоальним до Давида, і хто навіть з власного дому Царя Саула?
19 За часу царя Давида, то навіть чужинці замешкані в Ізраїлі були лоальні йому, тому що він був помазаним царем Єгови, той, що йому зроблено угоду ради вічної династії (пануючої родини) і твердо установленого престолу. Між такими лоальними чужинцями були Гітиті (з филистії) і Палетити і Херетити. (2 Сам. 15:18—22) Навіть Йонатан, син відкинутого царя Саула, указав невимовну милуючу доброту до Давида, тому що він був помазанцем Єгови. Так, навіть самі брати царя Саула, члени з його покоління Венямина, прийняли вибір Єгови замість персональностей і стали по стороні Його вибраного помазанця, Давида.— 1 Сам. 18:1—4; 20:8, 14, 15; 1 Паралип. 12:1, 2, 19, 29.
20, 21. (а) Кого ми знаходимо сьогодні такими наслідувачами старинних прихильників Давида? (б) Як вони указують вираз їх любови і вірности, і як вони беруть участь з останком?
20 Сьогодні ми знаходимо вірних наслідувачів тих старинних прихильників і другів Давида, Єгового памазанця. Велика товпа чоловіків і жінок, що прийшли до пізнання угоди про Царство Єгови з Ісусом Христом і його співнаслідниками тепер вірно піддержують сталого Наслідника віковічної угоди. Що ж коли вони походять із так многих ріжних народів, поколінь, людей і язиків? Це однак не перешкоджає їм давати своє підданство Божому урядові в небі. Вони моляться до нього на його престолі і до Агнця його Сина Ісуса Христа і покланяються їм. Голосним голосом вони спільно викликують прилюдно, визнаючи: “Спасення наше від Бога нашого, сидячого на престолі, і Агнця.” День і ніч вони служать свято Єгові, і Агнець Син провадить їх, як Пастир-Цар.— Одкр. 7:9—17.
21 Щоб виразити на ділі свою лоальну любов їх Пастирові й Цареві, вони тримаються лоальними до останка з його співнаслідників Царства, його братів, тих “мужів милостивої доброти,” котрих Бог узяв в угоду Царства і котрих він зібрав до себе як вірних. (Пс. 50:5) От ради цієї причини Пастир-Цар одобрив ті “інші вівці” й зібрав їх по своїй правиці, кажучи: “Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам від основання світу. . . . Направду кажу вам, Скільки раз ви чинили це одному з цих братів моїх найменших, мені чинили.” (Мат. 25:31, 40) Це пояснює чому ті “інші вівці” тепер також споживають солодке “вино й молоко”, яке пливе від останка Христових царських братів, без грошей і ціни.
ПРОБА В ДІЇ!
22. У сповнення якого пророцтва Даниїлового відносно угоди, тепер існує проба відносно лоальности і любови?
22 Проба лоальної любови до угоди Царства й царюючого Наслідника тієї угоди вже в чині! Диктаторська сила, яка тепер завзялась запанувати над світом противиться не лише демократичному Христіянству, але в першій мірі Наслідникові Царства, котрий взяв власть в 1914 р. Пророцтво Єгового ангела вияснює цю гидоту диктаторської сили: “Й (він) вернеться та розлютиться на святий завіт. І здійснить свій намір, і стане знову вговорюватись із тими, що відступили від святого завіту. Лестощами він прихилить до себе безбожних зрадників завіту; але люди щиро віддані свойму Богу з усіх сил стануть до діла.”— Дан. 11:30, 32, PC.
23. Котрі визнані христіяни переступили угоду і як Осії 4:1 говорить про таких людей?
23 Велика часть Христіянства була захоплена безбожницькою диктаторською силою, а духовники Христіянства зробили порозуміння з диктаторами. Вони піддалися лестощам їх і згодилися послужити людям замість Богові. Навіть духовники в так званих “вільних” частях Христіянства нарушили угоду й поступили лукаво проти неї. Вони показались бути невірними проти “Христа Царя,” якого вони ніби визнають і в честь котрого вони празникують щороку. Вони не пішли вірним шляхом “інших овець” Царя, але переслідували його братів, останка з “мужів милуючої доброти” Єгови. В дійсності вони кажуть: “Не маємо царя, тільки Кесаря.” (Йоана 19:15) Тепер це відноситься до Христіянства, як колись давно тому відносилось до старинного Ізраїля за часів пророка Осії: “Єгова сердитий на осадників цієї землі; нема бо ні правди, ні милосердя, ані знання Бога на землі.” (Осії 4:1, Ро.) Але сьогодні Єгова таки має овець, що є вірні йому.
24. Як ми ріжнимося від Христіянства, і чому наше найвисше підданство повинно бути до правительства Первородня Єгового?
24 Ми не є частю темного Христіянства. Ми знаємо нашого Бога. Ми показуємо нашу лоальність до його угоди з Його Більшим Давидом через проповідування доброї новини про Боже Царство, що його установлено в 1914 р. Ми проповідуємо всюди, в Азиї, Африці, Австралії, Европі, в Америці й безчисленних островах, на свідоцтво народам під нашим небесним Провідником, котрого Єгова дав як свого вождя на “свідоцтво народам.” (Іса. 55:3, 4) Через нього Єгова призначив, що аж до кінця цього світу ця добра новина про царство, про яке давно зроблено угоду, мусить проповідуватися. Як же тоді до кінця цього світу може Єгова коли забути цю угоду про його віковічне царство? Без одного виїмку, те царство перевисшить всі політичні царства цього світу. Єгова каже про свого Царя: “І зроблю його первородним, найвисщим над царями землі.” (Пс. 89:27) Оцьому теократичному урядові Єгового Первородня наша найвища, повна і невмираюча відданість й лоальність буде по віки!
25. Без ріжниці як вороги можуть воювати проти нього, то що остається правдивим про Боже царство через його Наслідника, і чому?
25 Без ріжниці як власти комуністичні, і Христіянства та поганства будуть воювати про його; без ріжниці як фанатично вони можуть старатися затримати свої народні незалежности і їх земні володіння, то Боже царство під його завітуючим Наслідником є неусуненою дійсностю сьогодні. Це одна певна річ вічної будучности. У відповідь на Ісусову взірцеву молитву (Мат. 6:9, 19), царство небесного Отця виступить на поле битви в Армаґедоні і полагодить спір про уряд, і всі політичні володіння цього старого світу мусять провалитися в Геєнну.
26. Чому нам не покидати Божої доброї новини про царство як щось черстве, і помимо того, коли наше проповідування Царства побільшиться?
26 Добра новина, яку ми проповідуємо, є справді нечуваною. Але вона не є натягнена, ані вона не є жартом. Через сорок років ми проповідували її, і ця новина не стане черствою і не втратить своєї принади й смаку і не потребує бути відкинутою. Вона є дуже нова, дуже свіжа, і стається чимраз славнішою. Бог не занехав її, і ми не занехаємо. Бог призначив нам проповідувати Царство, і ми мусимо це виконувати. Воно буде збільшатися аж Язичників царства і правління закінчаться і аж тисячлітнє царювання Ісуса Христа здобуде славний мир, який наступить після Армаґедону, коли то всяка пропаґанда людська надхнена демонами і пропаґанда війни між комунізмом, а його противниками Царства Божого, вигине.
27. Які чесноти ми мусимо вживати до прихильників угоди і Царства, а що тоді Єгова буде вживати зглядом нас?
27 І так угода про Царство зроблена з Більшим Давидом Єгови буде завжди правдива й лоальна. До всіх людей, що шанують ту угоду і піддержують обітоване Царство, укажім нашу милуючу доброту й правдивість. Сказано в Приповістях 3:3, 4: “Нехай любов тебе не кидає та правда; носи їх на шиї своїй і напиши на таблиці серця твого. А станешся любим і приятним і Богові й людям.” За чинення цього, ми знайдемо, що самий Бог Єгова буде діяти і до нас цими дорогоцінними чеснотами через свого Царя Ісуса Христа, і наші душі будуть жити вічно. “Всі стежки Єгови — милість і доброта для тих, що бережуть завіт його і свідчення.”— Пс. 25:10.