Блаженний Хто Чуває

“Ось йду як злодій; блаженний хто чуває, і хоронить одежу свою, щоб не ходити йому голим, і щоб не бачили сорому його.”— Одкр. 16:15.

1. Під чиїм наглядом є особливша робота, що вимагає відібрання й знищення одежі відпущеного робітника?

НЕ ВСЯКЕ зайняття сьогодні вимагає позбавлення й знівечення верхньої одежі від чоловіка, що не чуває при своїм зайняттю. Отже до якого особистого зайняття є відношення в Одкриттю 16:15, що вимагає обнаження й знищення одежі того, що його віддаляють від праці за те, що він заснув в часі свого обовязку? Це той обовязок, що підлягає контролі й нагляду небесного наставника, котрий дає ось таку пересторогу: “Ось іду, як злодій; блаженний хто чуває, і хоронить одежу свою, щоб не ходити йому голим, і щоб не бачили сорому його.” Це Ісус, що говорить.

2. Як це стосується до його визнаних послідовників, якими Ісус ревно цікавиться, й як він дістає правдиву інформацію відносно цієї справи?

² Це спосіб в який його визнані послідовники поводяться — от чим Ісус Христос тепер вельми інтересується. Чи вони вірно наслідують його, або чи невірно, гіпокритично й мильно представляють його перед світом? Чи вони в любові служать йому, або чи вони служать справам ворожого світу? Чи вони пильно виконують роботу приказану їм в цім часі від 1914 року, або чи вони сплять відносно їх християнських зобовязань, шукаючи полегші, мира й добробуту, який цей світ дає? На ці питання Ісус Христос мусить дістати правдиві відповіди, через його несподіваний прихід до своїх визнаних послідовників в часі, коли вони мали б робити те, що вони повинні робити, коли він не є коло них.

3. При його приході, що стається з пробудженими христіянами, і тими що поснули, й до якого місця він приходить?

³ В цім його приході неначе злодій, пробуджені християни будуть посідати свої верхні одежі. Ті, що їх знайдено сплячими, стратять свої верхні одежі. Господь Ісус Христос роздягне їх з верхньої одежі, і оставить їх нагими на встид і ганьбу. До якого ж місця він прийде? Чи до Ватикану або Римо-католицької церкви? Чи до Анґліканської церкви або якоїсь іншої протестанської церкви або федерації з протестанських церков? Ні! Це до духовного храму Божого він приходить. Тобто сказати, до правдивого духовного храму Божого й до того, що фальшиво називає себе духовним храмом Бога.

4. Який це храм до котрого він приходить як Головний Надзиратель?

⁴ Зрозуміймо цю справу ясно відносно храму. До правдивих християн або правдивих послідовників й наслідників Ісуса Христа, апостол Павло пише: “Хіба не знаєте, що ви храм Божий, і дух Божий живе в вас? Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий святий, котрий єсть ви.” (1 Корин. 3:16, 17) Жидівський храм Бога Єгови на горі Морія в Єрусалимі був знищений римським військом в 70 році (по Хр.) Від тоді, тільки один храм Єгови існував, а це духовний храм, в котрім Єгова домує через свого духа або святу активну силу. Духовний храм зроблений із “живих каменів,” Ісус Христос як основний камінь й його 144,000 вибраних послідовників є “живими каменями” збудовані на нім. (Ефес. 2:21; 1 Петр. 2:5—7) Ось до цього храму він приходить як Головний Надзиратель.

5. Який напрям є опоганенням храму кляси, й чим ті опоганителі є?

⁵ До тих же правдивих християн апостол Павло також пише: “Не ходіть у жодному ярмі з невірними; яке бо товаришення праведности з беззаконням; і яка спільність світла з темрявою? Яка ж згода Христа з Велиялом (або Сатаною)? Або яка часть вірного з невірним? І яка згода церкви Божої з ідольською? Бо ви храм Бога живого, яко ж рече Бог: вселюся в них, і ходитиму: і буду їм Бог, а вони будуть мені люди. ‘“Йдіть ж, виходьте із між них говорить Єгова” і не торкайтесь нечистого,”’ “і я прийму вас.” (2 Корин. 6:14—17; Іса. 52:11; Езек. 20:41) Очевидно, що котра-будь кляса християн, що пристане з невіруючими й помішає фільософічні доктрини світової темряви з християнськими доктринами світла й позичає від Диявольських поклонників й заносить ідольські подобини в собор для почитання — це значить опоганення святині кляси. Такі удавальники християнства закладають фальшивий храм Божий. Вони не є правдивим храмом Божим, вони тільки вдають за християнський храм Божий. Вони дійсно є гіпокритичною частю цього старого світу.

6. У приході до духового храму робити прочищення, то чому Ісус Христос мусить робити інспекцію?

⁶ В часі, коли він приходить як злодій знищити старий світ або нечисту гноблючу, лукаву систему, Ісус Христос мусів зробити інспекцію перевірення, щоб довідатись, що має бути знищене. Він мусить розглянути релігійні кола, що називають себе християнськими. Він мусить розлучити гіпокритів від правдивих християн. Ось чому він прийшов до духовного храму Божого.

7. Що храм є місцем до котрого він приходить, то де про це згадується і де така процедура виконувалась в Ісусовім часі?

⁷ Що це те місце до котрого він мусить прийти, то здається має піддержку в його напоминанні, щоб бути чуйними й хоронити свою одіж, щоб не ходити нагим й щоб люди не бачили сорому його. Це може відноситися до процедури в храмі Єгови в Єрусалимі в раннім часі Ісуса Христа. В тому храмі сини старинної родини Аарона (брата пророка Мойсея) служили як священики, й сини з покоління Левія служили як помічники священиків. Відносно розпорядку й процедури між ними ми читаємо, в жидівській Мішні (що його перетлумачив Герберт Данбі, Д.Д.):

8, 9. Згідно з Жидівською книжкою Мішною, то хто був поставлений бути сторожем при храмі, й як сторож, що заспав при його пості, був справлений?

⁸ “Свщеники дозирали три місця в храмі: при Чертогу Абтінас, при Чертогу Вогнища, й в Кімнаті Полумя; а левіти дозирали двадцять одно місць, пять при пятьох воротах Храму Гори, чотири при чотирьох рогах в середині, пять при пяти воротах Храмового Подвіря, чотири при чотирьох рогах двора, й один при чортогу Жертівні, а один при чертогу Завіси, а один з заду Віка Милосердя (тобто, на дворі західньої або задньої стіни Свята Святих).

⁹ Чиновник Храму Гори звичайно переходив кожної сторожі зі засвіченим смолоскипом перед ним, й коли сторож не встав і не сказав до нього, “О, чиновнику Храму Гори, мир з тобою!” то це було явним, що він спав, тоді він побивав його палицею, й мав право спалити його одіж. І тоді вони казали, ‘Що це за галас на Храмовім Подвірю?’ ‘Крик левіта, що був побитий й його одіж спалено за те, що він заснув під час його сторожі. Рабін Еліезер бен Яків сказав: ‘Вони одного разу знайшли брата моєї мати, що спав й спалили його одіж.’ ”— Мішнаг Міддатг (“Розміри”), 1 параґраф 1, 2.

10, 11. (а) Чому це конечне для кожного сторожа бути пробудженим при його пості? (б) Чому було конечним бути пробудженим ради надходячого інспектора котрий був призначений кидати жереб?

¹⁰ Оскільки надзиратель або чиновник Храму Гори був призначений обходити всі двадцять чотири станції протягом пори ночі, то це було конечним для кожного вартового бути пробудженим при його службі постійно, щоб не бути злапаним несподівано надзирателем. Треба було також відчинити двері для другого чиновника, котрий мав надзір над киданням жеребів для храмового служіння. Відносно цього ми читаємо: “Той, що був призначений чистити Жертівник з попелу вставав рано й занурив себе заки чиновник прийшов. В якому часі він приходив? Не все в той самий час. Часом він приходив як півень запіяв, а часом трохи скорше або раніше. Прийшовши, такий чиновник застукав (у двері) де вони були, й вони отворили йому. Тоді він казав: ‘Нехай той хто занурив себе прийде й кине жереб.’ І вони кидали жереби, й жереб падав на кого він впав.a

¹¹ “Він узяв ключ й отворив хвіртку й увійшов на храмове подвіря коло чертогу Вогнища. Священики входили за ним і несли два свічники, й тоді розлучались на дві партії:”— Мішна, Тамід (“Щоденні-Жертви”), параґрафи 2, 3.

12. (а) Як це зображено через священиків й Левитів, що служили в храмі, то кого особливше Ісус заохочував бути пробудженим? (б) Від 1931 року, то хто також може слухати такої поради, й чому?

¹² Священики й Левіти служили в храмі Єгови в Єрусалимі, що було типом або образом на 144,000 побідоносних послідовників Найвищого Священика Єгови, Ісуса Христа. В “духовному домі” або храмі Божім, 144,000 є рівночасно “живими каменями” й “святим священством,” щоб приносити “духовні жертви прийняті Богу через Ісуса Христа.” (1 Петр. 2:5) Вибирання цих “живих каменів” для “духовного дому” продовжувалося протягом “християнської доби.” Сьогодні, після девятнадцяти століть, є тільки останок з них й це число зменшується з року на рік. Оцих особливше Ісус заохочує бути пробудженими й берегти свою верхню одіж. Отже, від 1931 року “велика громада” поклонників Бога Єгови зі всіх народів й язиків товаришить з останком “духовного дому” або “святим священством.” Одкриття 7:9—15 передбачало прихід цієї “великої громади”, що схожа до овець, поклонників Бога, й котрі були представлені наче б вони були перед престолом Бога, приписуючи їх спасіння йому й його Агнцеві Ісусу Христу й також приносили святу жертву Богові в храмі день і ніч. Тому що тут згадується про храмове служіння в ночі, вони також повинні вважати на нагадування, щоб бути розбудженими як духовий останок “святого священства.” Вони не хотять бути подібними до тих, що поснули й стратили їх одіж.

ВЕРХНЯ ОДІЖ

13. (а) Які фізичні обставини священика були заборонені в храмі Єгови? (б) Отже, яка є верхня одіж, яку останок повинен носити?

¹³ В старинній поганській реліґії священики часто приносили жертви своїм фальшивим богам нагими, як от при жертвах Бахусу богові вина, і т.п. В стариннім храмі Єгови в Єрусалимі виставлення наготи було заборонене. Тому священики мали носити убрання льняне, щоб їх статеві органи не були розкриті в жоднім часі, й в жодній позиції, протягом їх служіння в храмі. (2 Мойс. 20:26; 28:42) Отже, що це та “верхня одіж” представляла, яку останок “святого священства” в духовнім храмі Єгови убирає й повинен посідати її? Коли занедбання бути пробудженим в часі служби в ночі було покаране втратою його служби в храмі й приносило сором наготи, через те верхня одежа зображала поважну відзнаку або доказ почесного уряду або зайняття як слуги Бога Єгови й як спів-слуги Первосвященика Єгови, Ісуса Христа в Його храмі. Верхня одіж указувала на почесну службу як Свідка Найвищого Бога, Єгови, виконуючи публічну службу йому в його храмі. Така одіж це дар від Бога й може бути відібрана Богом, коли той, що носить її, не живе достойно з відповідальностями його святої служби.

14. Коли таку верхню одіж дається в духовнім храмі, і з яким привілеєм?

¹⁴ Коли ж таку верхню одіж служіння в духовнім храмі постачається? Коли людина увірує в Єгову, як єдиного живого й правдивого Бога й приймає його умови для спасіння через Ісуса Христа й тоді з любові присвячує себе Богові, щоб почитати й служити йому вічно. Присвячення будучи прийняте через Ісуса Христа, Бог Єгова приймає присвяченого в святу службу. Фіґурально сказати, він зодягає присвяченого християнина у верхню одіж, що символічно представляє, що він служить в Божім храмі; і Єгова наділяє признання на присвяченого християнина, даючи йому святий привілей служби.

15. Як це було зображено в стариннім Ізраїлі, й чому ту одіж служби треба оціняти й затримати?

¹⁵ Як прообраз цього, священики Ізраїля були зодягнені в урядові одежі, щоб цим відзначити їх призначення до святої служби. А щодо Левитів, ці мали прати свою одіж, заки вони були представлені священикам як їх помічники в храмі. (2 Мойс. 28:1—43; 4 Мойс. 8:5—22) Це честь носити таку образову одіж правдивої християнської служби в Божім духовнім храмі. Ісус Христос був так фіґурально зодягнений, коли він ходив на землі, проповідуючи добру новину про Боже Царство між обрізаними Жидами, що були “загублені вівці з дому Ізраїлевого.” Написано є: “Що Ісус Христос стався слугою обрізання ради правди Божої, щоб ствердити обітування отців, а для поган — з милості, щоб прославляли Бога.” (Рим. 15:8, 9) Прославлений Ісус Христос є великим слугою, головним служителем, Найвищого Бога, Творця всесвіту. Це є найвища честь якою сотворіння може тішитися бути в службі з Ісусом Христом, Найвищим Священиком єдиного правдивого Бога. Таке убрання пригадує, що він нагороджений цією службою, як чимось дорогоцінним, і сталим.

16. (а) Яку справу тут розбирається, і чому одіж служіння є так дорогоцінна? (б) Як реліґія може статися смертельною, отже чого не можна допустити до правдивої реліґії?

¹⁶ Тут говориться про правдиву, чисту релігію. Чиста релігія значить життя для всіх розумних сотворінь, тому що вона тримає в стичності таке сотворіння з божественним Отцем, Джерелом всього життя, чи це життя в небі або на землі. Форма почитання сотворіння може бути ложною й ошукати серце поклонника й так показатись марною, безовочною, смертельною замість даючою життя. Як він не має стримку свого язика й не говорить, не проповідує, не навчає й не молиться по правді до дійсного Бога і його замірів, його спосіб почитання не принесе благословення й спасення помимо його щирості й почитання. “Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра. Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним від світа.” (Якова 1:26, 27) Правдивій реліґії не можна дозволити на сплямлення світськими фальшивими реліґійними формами почитання, навіть фальшиво названою “християнською” релігією духовенства.

ЧОМУ БУТИ ПРОБУДЖЕНИМ

17. В спорідненні з правдивим храмом, яка є ціль бути пробудженим й на сторожі, й кого ми можемо мати, щоб пильнував з нами, й чому?

¹⁷ В стариннім храмі Єгови в Єрусалимі храмові сторожі з священиків і Левитів були розставлені при їх постах стерегти храм проти грабіжей і проти всяких нечистих людей і всяких напасників, що їм хотілось поповняти нікчемне діло. Відносно Божого святого храму і його почитання яке виконується там сьогодні, ціль бути пробудженим й пильнувати є та сама. Ця ціль є, щоб тримати Боже чисте почитання неопоганеним від влізливости нечистих людей і від якої-будь нечистоти із цього Вавилонського старого світу. Це значить пильнувати, щоб чисте й прийнятне почитання затримувалось, й заохочувалось інших, щоб ті спасаючі благості могли плисти з нього до інших, й щоб Бог був пошанований й вивисшений. Всі правдиві християни, котрі упривілейовані мати єдину Богом-дану релігію, їх діло чувати, так довго як вони живуть у Вавилонськім світі. Вони мусять пильнувати за Божою поміччю, вповати на поміч його святих ангелів й активну його святу силу. Як нагад цього, написано є: “Коли Єгова не будує дому, деремно трудяться будівничі; коли Єгова не стереже міста; даремно пильнує сторожа.” (Пс. 127:1) Наше пильнування й осторога може бути недосконала й неповна, але Боже пильнування є досконале й він може видіти крізь всяку небезпеку й випадки. Ми потребуємо його, щоб він пильнував з нами.

18. (а) Хто в соборах храму має особлившу відповідальність бути на сторожі? (б) Чому тепер є важне надзирателям пильнувати й проти чого?

¹⁸ Особи, що були назначені бути надзирателями в соборі Божого храму мають особливші відвічальності пильнувати проти розвинення всяких злих або невластивих обставин. Хоч це вже девятнадцять століть від коли апостол Павло сказав слідуючі слова до надзирателів, то тепер вони більше важні, щоб слухати їх: “Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас дух святий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю свого Сина. Я бо знаю це, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. І з між вас самих стануть люди, говорячи розворотне, щоб потягнути учеників за собою. Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слізми напоминати. . . . У всьому показав я вам, що так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він казав: Більше щастя давати, ніж приймати.” (Діян. 20:28—35) Є ще велика потреба, так, велика потреба, бути пробудженими й пильнувати проти влізливості вовків, що намагаються пожерати і проти амбіції реліґійних провідників, щоб відтягнути учнів за собою від наслідування Доброго Пастиря, котрий сказав: “І не звіться ‘наставниками’ один бо в вас наставник — Христос. Більший же між вами нехай буде вам слугою.”— Мат. 23:10, 11.

19. Непевність відносно якої події є конечно для всіх поклонників бути пробудженими, й в якім сенсі вони мусять робити це?

¹⁹ Не менше, всі поклонники в правдивій духовній святині Бога Єгови мусять бути пробудженими і чувати, не лише проти нечистих наїздників, але також про прихід Первосященика Інспектора. Ісус перестеріг нас про непевність часу послідної інспекції, в котрім то часі буде обявлено чи ми перебували в почитанні й службі Божій аж до кінця періоду пильнування, при цілковитім закінченні цього світового ладу. Сказав Ісус: “Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели, що на небі, ні Син, тільки Отець. Глядіть, пильнуйте й моліться; не знаєте бо, коли пора. Як чоловік, що відїзджає, заставши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло, а воротареві звелів щоб пильнував. Оце ж пильнуйте: “не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечорі, чи опівночі, чи в півдні, чи вранці; щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячими. Що ж вам усім кажу: Пильнуйте.” (Марка 13:32—37) Це значить, що всім треба пильнувати, бути вповні пробудженими все, в духовнім змислі, на релігійному полі.

[Примітки]

“Перед часом хто був назначений чистити Жертівника з попелу робив так. Якщо їх було багато, то вони бігли й причіпились Рампа (жертівник) й хто прийшов перше приблизно чотирьох локтів той виконував обовязок. . . . Коли старшина бачила, що вони підлягали небезпеці, тоді вони призначували чистити жертівника за жеребом. Там було чотири жереби: і цей був перший жереб.”