Бережіть Вашу Здібність Думання

“Ховай розум і розумную обачність. Вони будуть жизнею душі твоїй.”— Прип. 3:21, 22.

1. Хто започаткував здібність думання, і чому це важне схороняти її?

БОГ ЄГОВА є велика думаюча Персона (особа) — Бог котрий існував предвічно і котрий є Джерелом або Творцем всякого життя. Як обяв його мудрости, він сотворив інші думаючі особи в духових тілах і людських. В людських тілах думаючий ум персональності існує як діючий живий мозок. Існування інтелєґентної, розумової пересональности з умом є доказом, що чоловік був сотворений вищою інтелєґенцією, особистим Богом, тому що нерозсудна сила або безперсональність ніколи не могла сотворити розумову, інтелєґентну особу, що існує в людському роді. Хоч науковці можуть важити, міряти й розкладати фізичний мозок й вирішувати певні функції його, однак зі всіма їх інструментами, вони таки не можуть розслідити ума або інтелєґентність чоловіка. Їх зусилля судити ум через порівнання поведінки його з певними теоріями є ні акуратні ані наукові. Однак вишколення свого ума й кермування думок є більше важне якщо інше, бо ж від цього залежить вічне життя людини. “Ховай розум і розумну обачність. Вони будуть для душі твоєї жизнею.” (Прип. 3:21, 22; Мат. 15:18—20; Рим. 8:6) Здорова порада відносно думання знаходиться в Слові Єгови, Того, що може міряти думки людськи. Написано, “Єгова знає думки людськи.”— Пс. 94:11.

2. Які приклади зображають ужиття здібностей думати?

² Здібність думати уможливить чоловікові робити більше як тільки наслідувати ряд дрібних правил. Як от досконала система травлення вимагає їжі для травлення, щоб чоловік брав поживу, воду, повітря заки вона буде діяти властиво, так і досконале чоловіче мимовільне думання мусить діставати знання як потраву заки ця здібність може діяти. Адамові були дані певні інструкції, але він мав передумати їх і поставновити, як він міг виконати ті інструкції, як от доглядати города й надавати назви звірятам. Так само й Ной, незвершений чоловік,— йому Бог дав потрібні вказівки про будування ковчегу, однак Ной ще мав думати над цими інструкціями, порівнювати їх з іншим знанням, яке він отримав ходячи з Богом, а тоді він плянував і виконував такі пляни збираючи будівничий матеріял для ковчегу, і збирав звірята й нагромаджував для них поживу. Єгова сподівався від людей, що вони будуть уживати їх здібности думати.— 1 Мойс. 2:15, 19; 6:13—21.

3. Який є процес думання, і чому це конечне навчитися про нього?

³ Що ж це є та здібність думати? Це процес набирання при помочі змислів знання або інформації, що складається з принципів або практичних прикладів, аналізуючи й порівнуючи разом всі ці ідеї, потім роблячи заключення із цього процесу, складаючи їх в памяті, а опісля черпаючи такі ідеї й висновки для створення вирішень, щоб можна відповідно справлятись з проблємами для початкових конструктивних та прогресивних плянів для будучого розвою. Поступ думання починається при народженню так скоро, як змисли починають висилати інформації до розуму. Як же так знання й досвід розсуджувати також росте. Ніхто з людей не повинен чутися, що ця справа розвивати здібність думання є тільки для тих, що є студіюючого типу. Кожний нормальний чоловік отримав думаючий механізм, і протягом його цілого життя чоловік набирає інформації через читання, зір, чуття й досвіди; і в цей спосіб людина набирає інформації й уживає їх, і це виходить на користь кожної персони. Але тому, що многі одиниці не вживають своїх умів для чогось більшого як тільки про конечности щоденного життя, то конечним є, щоб вони вчились плекати, виробляти й хоронити це думання, якщо вони бажають отримати вічне життя.

ПІДЧИНІТЬ ДУМКИ ТВОРЦЕВІ

4. (а) Чого потрібно, щоб була здібність думати? (б) Якого знання потрібно для властивого думання, і чому?

⁴ Перша конечність у витворенню здібности думати є назбирання знання. “Мій сину . . . коли мудрість увійде в серце тобі, а знання над усе душі твоїй любіще буде, тоді обачність зберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе, щоб від стежок тебе ладачих урятувати, і від чоловіка кривоязикого.” (Прип. 2:1, 10—15) Людина повинна зауважати тут як треба знання уживати, і мудрість і розпізнання. Оскільки Бог сотворив чоловіка на свій образ, то виходить, що єдиний спосіб вишколити свою здібність думати є брати Божі заміри під розвагу. Ніхто не може набути знання без застанови над своїм спорідненням до Бога. “Почин премудрості — страх до Єгови.” (Прип. 1:7) Знання Божого наміру знаходиться в Біблії.— Пс. 19:7—11; Йоана 17:17; 2 Тим. 3:16, 17.

5, 6. (а) Чому оминати незалежне думання? Як це не заставляє до масової психології? (б) В якому змислі треба упорядкувати своє думання з іншими, і чому?

⁵ Сьогодні світ нахилився, щоб шукати незалежного думання як його ідеальну мету, але як уявлене думання науковців, котрі пробують зіґнорувати закон ґравітації, є засуджене на невдачу, так і уявлене думання тих, що пробують знехтувати факти про чоловічу залежність від Бога не вдасться, бо ж “не здоліє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм.” (Ерем. 10:23; Прип. 16:1—3) Коли люди пробують думати незалежно від Бога, цим вони відкидають на бік досконалий рівень доброти, праведности, доброчинности і вірности, і стаються жертвою самолюбности і грішного схилення та деградації їх власної думки.— Рим. 1:21—23; Ефес. 4:17—19.

⁶ Якщо намір звіщання Божого Слова є підкорити всяку думку Христові, то виходить, що чоловік повинен відкинути незалежне думання. (2 Кор. 10:5) Христіянин мав взяти нову персональність згідно з Божою волею. (Ефес. 4:20—24) Наслідок буде, що всі христіяни будуть зєдинені з Богом в їх думках, і одні з одними. (1 Кор. 1:10; Рим. 15:5) Це не спричинить захоплення думками масової психольогії, як це дехто каже. Це спричинить, що кожний віруючий не буде вживати своєї здібности думати незалежно, але поодинче в підкоренню Богові й в кооперації з своїми ближніми. Для такого розвою персональности Бог сотворив людський ум й серце й постачив всяке потрібне знання й вказівки так, що безчисленні міліони, хоч є окремі персональности, будуть жити в єдності й мирі, тому що вони признали свою залежність від Бога й свою між-залежність від усіх членів Божої людської родини.— Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12—14, 25; Ефес. 4:16; 1 Йоана 4:7, 20, 21.

ЯК НАВЧИТИСЬ ЗАТРИМАТИ ЗНАННЯ Й НАГАДУВАТИ

7. В якому відношенню треба приймати знання?

⁷ Щоб набратись знання, то треба пристосувати себе бути пильним і наполягливим і навчаючим як дитина. “Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість”:, і коли “будеш шукати (знання) як срібла.” (Прип. 2:1—5) “Щоб мудрий вислухав і став ще мудріщим, а розумний, щоб знайшов мудрі ради.” (Прип. 1:5) Це значить бути охочим справляти свої думки де потрібно і очистити свої ідеї, які показались бути фальшивими. Ось тут дехто робить помилку. Бо студіюючи Боже Слово, вони приймають тільки ідеї які погоджуються з їх попередніми поглядами, але всі гадки які вимагають від них змінити їх погляди, вони відкидають. Оце не є зусилля, щоб вишколити свою умілість думати в гармонії з Божими думками, радше це є провірення з Біблії чи вони погоджуються з їх розумінням. Такий чоловік повинен наслідувати приклад Псальміста, як він висказав свій напрям у Псальмі 119. Зауважте, як часто він студіював, роздумував над цим і приймав Божі поради, його напоминання, його прикази, його накази, його судові вирішення, його установи та статути і його Слово.— Пс. 25:9; Мат. 18:3; Рим. 12:2; 1 Петр. 2:1—3.

8, 9. (а) Як можна поліпшити свою здібність затримати і пригадувати інформацію? (б) Яку пораду дають Писання як запамятати те, що людина навчиться?

⁸ Правильне думання вимагає, щоб чоловік набув розумного знання й зберігав його, як це Ісус пояснив у приповісті про сівача. (Мат. 13:23; Луки 8:15) Щоб гаразд поняти, що є основою думання, і як затримати й пригадати думки, то чоловік мусить уважно й акуратно спостерігати. Ісус підкреслив це в тій же приповісті, кажучи: “Уважайте оце як слухаєте.” (Луки 8:18; Марка 4:23, 24) Ніколи не позвольте змислям статись тупими або нетямущими, так щоб важні речі утекли з вашої памяти. (Рим. 11:7; 2 Кор. 3:15; 1 Пет. 5:8; 2 Пет. 3:5, 8) Друге, людина мусить справити інформацію так у памяті, щоб її можна пригадати й вживати. Цього можна діпняти не тим, щоб навчитися напамять слова, але при помочи подій і ілюстрацій, через уявлення, як можливо. Маючи такі принципи або абстрактні ідеї, людина повинна сполучувати такі ідеї з тими, що вона вже знає і припасувати такі інформації до зразкової правди, яку та людина розуміє, і тоді порівнувати ті думки і шукати за новими, за відмінними або цілковито іншими інформаціями, які можуть справити думки людини. У прикладі людського поводження пробуйте побачити які принципи були в операції. Воно дуже важне, щоб вирішити що те все знання значить для нього, яку відповідальність воно дасть йому, і як його треба пристосувати. Оце є здібність думання в чині, й звідси формуються цінні заключення й зберегаються інформації в памяті в такий спосіб, що їх можна пригадати коли потрібно.— 2 Петра 1:15.

⁹ Щоб оминути забуття, ми мусимо постійно пробуджувати память. (Якова 1:25) “В устах твоїх моє милування; не забуду слова твого”. (Пс. 119:16, 93) Роздумуйте над порадою як пробуджувати память. “Тим і не занехую завсіди пригадувати вам ці речи, хоч ви й знаєте і утверджені в цій правді. Видиться ж мені право, доки я в цій оселі, розбуджувати вас у наповіданню.” (2 Пет. 1:12, 13) “Це вже, любі, друге пишу вам послання, в котрих, наповідаючи, збуджую чисту думку вашу, щоб згадали слова проречені від святих пророків і заповідь від нас, яко апостолів Господа й Спаса.” (2 Пет. 3:1, 2) Це пробудження памяти зроблено через розглянення, що людина навчилась й досвідчилась, роблячи так через міркування, обговорення з іншими, через вчащання на зібрання й проповідування від дому до дому.— Пс. 119:52, 61; Рим. 15:14, 15; Жид. 10:32, 33.

ЗАТРИМУЙТЕ РІВНОВАГУ

10. (а) В який спосіб треба приймати справлення? (б) Як спостереження помагає думати?

¹⁰ Здібність думання треба затримати в рівновазі. “Тим то підпережіть поясниці думок ваших, будьте тверезі.” (1 Пет. 1:13) Це запевнить, щоб чоловік “не думав більше про себе ніж треба думати, а думав тверезо.” (Рим. 12:3) “Це світло, дорога до жизні — це докір і наука.” (Прип. 6:23; Пс. 141:5) Коли чоловік не думає надто високо про себе, тоді він готовий а навіть бажає справлення. (Жид. 12:5—11) Не всі докори приходять від інших людей. Оскільки кожний є в позиції видіти далеко лучше свої власні помилки й провини, як їх інші видять, і коли кожний може спостерегти хиби у своїм власнім думанню, то виходить, що само-справлення й докір є дуже важним. (Пс. 19:12, 13; 51:3; Прип. 28:13) Чоловік повинен порівнювати свої думки й поступки постійно зі Словом Божим, щоб побачити чи вони в гармонії з правдою. (2 Кор. 13:5) Через вироблення самосправлення у світлі Божого Слова, то ми можемо користати з критики. (Пс. 119:59, 60, 71; 139:23, 24) Це не значить само-осудження, але це умілість здорово справляти себе, а це будуюче й корисне. Це розпізнання себе, що уможливлює нам упевнитись про більше важні речі. (Филип. 1:9, 10; Колос. 1:9, 10) Таке розпізнання стримує нас, щоб не були надто певними про себе, не бути високо-думними та критичними про других. Це збереже нас проти упередженої опінії основаної на частинному знанню, що може спотикнути інших.— Прип. 3:7; 26:12; Рим. 12:16; 1 Кор. 8:2; Галат 6:3.

11. Як старші люди можуть вчитися, і з яким додатковим зусиллям?

¹¹ Затримати здібність думати активно уможливить нам навчитися думати здорово хоч би у пізнім віку. Дехто арґументує, що коли чоловік старіється, то він не повинен вчитися нових речей. Та це неправда. Найважніще є це, щоб такі люди затримали волю вчитися й тримали ум активним.a Вони повинні мати охоту приймати нові ідеї й змінити їх успосіблення. Аджеж, коли старша людина набуває більше інформацій в її памяті, то це може вимагати більше старання й часу, щоб порівнати свої ідеї й пристосувати їх відповідно. Нові й більше повні інформації будуть мати вплив на старших людей з більше установленими думками, отже треба більше праці, щоб пристосувати своє думання до нового знання, і щоб прочистити помилкові інформації й справити своє заключення, які були основані на мильних або неповних інформаціях. Аджеж роки вишколення умової активности повинні уможливити старшим людям зробити це. “Дай науку мудрому — зробиться ще мудрішим, вмудруй праводушного, а він своє знання помножить.”— Прип. 9:9.

НАВЧАЙТЕСЬ РОЗУМІТИ ПОСТУПОВИМ ДУМАННЯМ

12. Яка є дійсна ціль дозрілого думання, і як його набути?

¹² Дійсна спроба чи здібність думати була властиво вишколена знаходиться в пристосуванню знання до практичного й будуючого думання. Хоч готові вчитися як діти, то всі повинні сягати до зрілости у розумінню й продуктивності. (1 Кор. 14:20) “Звершеним же тверда пища, маючи чувства виправлені довгою наукою до розсуджування добра й зла.” (Жид. 5:14) Розуміння — це здібність скоро й акуратно розсудити якусь ідею або діло гарним почуттям, що є добре а що зло. Як же можна вишколити свої сили розуміння? Не через студіювання й думання непідлегливо (обєктивно) тримаючись відокремленим, але через постійне думання як ця інформація стосується до вас самих. (1 Кор. 10:6—12) Роблячи рішення, людина вчиться збирати запас принципів з Біблії й прикладів, щоб довідатися як вони пасують проблємам, і тоді вирішувати відповідно. Ця справа є дуже трудна й повільна зразу, але з виправою вона прискориться й стане акуратною.

13. Як можна пояснити ріжницю між правим а мильним думанням, і чому наслідки ріжняться?

¹³ Приклад поквапного вирішення може бути случай, коли хтось має вирішити справу відносно затримання своєї невинності до Єгови, а головно коли його життя стає загрожене. Тоді його відчуття може казати йому, що він повинен за всяку ціну щадити своє життя, отже перечитавши Маттея 12:1—12, він може заключити, що Ісус виправдив переступ Божого закону про шабас, коли розходило про людське життя. Таке неправильне думання походить із хибної інформації й невластивих спостережень. Розумна людина буде розсуджувати над словами Маттея 10:28; 16:25; Діян. 5:29; 2 Мойс. 20:8—11; 31:12—17; 35:1—3; 4 Мойс. 15:32—36; 5 Мойс. 5:12—14, і тоді вона навчиться, що затримувати невинність до смерти — це визначний принцип Божого Слова. Більше уважне порівнення Маттея 12:1—12 з іншими текстами про шабас покаже, що Ісус ніколи не переступив закону про шабас, бо це ніколи не було проти закону, щоб їсти їжу, або ратувати сотворіння, що впало в яму, або оздоровляти хворого. При помочі акуратного знання й розуміння чоловік може здорово думати й робити правильні рішення.

14. Як трьох Євреїв показали, що вони берегли свою здібність думання?

¹⁴ Зображення цього було зроблене через трьох Євреїв у Вавилоні. Вони знали Божий закон відносно поклоненняся бовванові й розуміли принципи цього. Ідол був ідолом чи то він був політичний чи реліґійний, і Єгова сказав їм, що служити урядові не значило, що вони могли нарушити Його закон. Їх позиція, їх особиста свобода або й життя не були так важними, як вірність до Бога. Принципи вірності й лоальности були наче вирізані на їх умах, та й сила їх розуміння була добре вишколена. Вони не міркували довго над їх рішенням, але негайно відказали, що безріжниці чи Бог визволить їх або ні, вони таки не поклоняться бовванові. Їх думання було здорове й рішальне, і Єгова поблагословив їх.— Даниїла 3; Жид. 11:34, 39, 40.

15, 16. (а) Чого вимагає коректне, рішальне думання? Поясни. (б) Як Ісус й Петро показали це?

¹⁵ Щоб думати твердо й рішально, то вимагається, щоб людина міркувала над такими проблемами заки вони виринуть. Вона не може взяти напрямку, що вона буде турбуватися цією справою аж прийде час. Студіюючи Вартову Башту або Біблію, тоді треба уважно подумати над всіма тими принципами, що можуть виринути. Читаючи про вірних христіянів, що затримали їх невинність, тоді чоловік повинен важити ті принципи й постановляти собі подібний вірний напрям. (Жид. 12:1—3) От таке наскрізь здорове думання робиться, коли людина студіює, і це навчає її вирішувати в будучності. Коли під актуальним натиском вирішення, можливо серед жорстокого переслідування, і коли нема Біблії або й нагоди пригадати або зважити всі арґументи уважно, тоді помимо цього христіянин зможе тверезо вирішувати. Коли він лежить тяжко ранений й під натиском його непосвяченої родини й гуртка велебних докторів, щоб він узяв трансфузію крови, тоді його попередні думки і вирішення зможуть йому вияснити його рішення спокійно і твердо триматися його. Занедбання розважити над Словом Божим наперед підневолює думки чоловіка бути чутливим і доцільним замість триматись принципу.

¹⁶ Властиве наперед міркування зміцнило Ісуса в його вірнім напрямі. Він знав Боже слово і як пристосуватись до його вимог і тому він наперед зміцнив своє рішання, щоб видержати в терпіннях. Петро же, без такої застанови про Божу волю й справу, спротивився, тоді Ісус докорив йому словами: “Ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.” (Мат. 16:23) Такий брак властивого наперед думання, оставив Петра кволим, так що він заперечив Ісуса. (Мат. 26:33—35, 70—75) Але він здорово думав коли зміцнився Словом Божим і вишколив свою силу думання, він сказав: “Більше треба коритись Богу, ніж людям.” (Діян. 5:29) Отже всі повинні хоронити свою здібність думати через зміцнення її, коли мають нагоду. Тоді механізм думання буде настроєний, здоровий й добре бережений в час клопоту

17. Чому це так важним, щоб берегти свою здібність думати, і який останний чинник згадується?

¹⁷ Тепер в цих останніх часах здібність думати всіх людей є поставлена на найбільшу пробу зі всіх часів, коли то Сатана Диявол практикує найбільший обман як коли перед тим. Отже, всі повинні старанно набирати акуратного знання, пильно спостерігати, порівнювати всі ідеї й постановляти свої думки, й затримати свою власну здібність думання активною всякого часу в підданстві волі Божій. (Галат 6:5) “Усьому ж кінець наближився. Будьте ж оце мудрі й тверезі до молитов.” (1 Пет. 4:7) Бережіть вашу здібність думати з розвагою й молитвою. “І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші й мислі ваші в Христі Ісусі.”— Филип. 4:6—9.

[Примітки]