Патріотизм та релігійна свобода
В ЧАСАХ народної крізи й міжнародного напруження буває підйом програм, що вимірені об’єднати допомогу від населення. Тоді наполягають на патріотичні церемонії в публичних школах, і музика часто грає національний гімн. Отже це в такому часі, коли народи готові воювати, щоб підтримати свою свободу, що вони стають напружені потоптати у своїх власних кордонах, ті свободи які вони стараються схоронити. От такий є небезпечний час! “Одна причина чому наші часи є так небезпечні,” указує історик Арнольд Тойнбій, “є та, що нас навчено почитати наш народ, наш прапор, нашу власну історію.”
Хто ж не прилучується, щоб віддати таку пошану народові, без ріжниці на його причину, на такого дивляться з підозрінням. Патріоти можуть опрокинути його поведінку як зневажливу, а далі й небезпечну для добра Держави. Ось така була доля ранніх христіян. Далеко від того, щоб вони були небезпекою для Держави, вони були визначними сповнителями закону. А однак вони не могли сумлінно брати участь у патріотичних обрядах Римської Імперії. Коментуючи про цю справу, Книжка Култури каже: “Однак христіяни, будучи сильної віри, відмовились складати присягу лоальности. І тому що вони не схотіли присягнути своє підданство тому, що сьогодні уважають за подібність до Прапору, через те їх уважали за політично небезпечних.”
Позиція свідків Єгови сьогодні є така сама, як була ранніх христіян. Інші, що схилені взяти більше свобідний погляд про цю ситуацію, дивуються чому свідки Єгови беруть таке становище. Бо ж що може бути противного в салютуванню народному прапорові?
САЛЮТ ПРАПОРОВІ
Це легко можна бути зметеним із своїх ніг через зворушення, але свідки Єгови шукають провідництва в Біблії. Писання ясно кажуть, що аби угодити Богові, то людина мусить “втікати від ідолського служення.” (1 Кор. 10:14) Це також добре відоме, що друга з Десяти Заповідей каже: “Не робитимеш собі ваяного кумера, що на небесах у горі, і того, що на землі внизу, і того що в водах і попід землею. Щоб не припадав ниць перед ними й не служив їм; бо я Єгова, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня отецьке на дітях у третьому й четвертому роді тих, що ненавидять мене.” (2 Мойс. 20:4, 5) Аджеж народні прапори мають на собі такі подобини і на них глядять як на святість, що значить, що салютувати їм набирає релігійного значення. Як на це указав Арнольд Тойнбій, що цим робом почитають прапор: а в доказ цього, губернатор Верджінії в Сполучених Державах недавно тому заявив: “Я не тільки шаную, але й почитаю прапор мойого краю.” У світлі тих фактів, то можна бачити, що це не із зневаження до прапора, але із послушенства до Бога Єгови, що свідки Єгови здержуються від салютування прапорові.
Але хтось може сперечатись, що як ви можете казати, що прапори в Писаннях є заборонені, коли сама Біблія показує, що навіть Ізраїльтяни мали прапори навкола котрих три поколінь збиралось в часі їх побуту в пустині? (4 Мойс. 2:2) Відносно цього зроблено заувагу в Циклопедії МкКлінтока та Стронґа, що є цікаве: “Жадний із цих (відзнак) не піддає думки для нашого ума, іменно, про прапор.” Дальше, на них не гляділи як на святість, ані не було ніякої церемонії в часі їх уживання. Вони попростому служили як практична ціль, показуючи де люди мали збиратися.
НАРОДНІ ГІМНИ
Стояти на ногах під час відограння народнього гімну має таке саме значення, що й салютування. В дійсності, то прапор часто виставляють коли музика грає гімн, так що для свідків Єгови брати участь в такій церемонії значить те саме, що й брати участь в салютуванню.
Відносно цього, в Біблії записано случай, що дуже указує на цю точку. Третій розділ книги Даниїла описує, що в старинному Вавилоні цар Навуходонозор збудував був бовван, символ тієї держави, і приказав людям почитати його, коли музикальні інструмента заграли. В дійсності, це була патріотична церемонія, і співучасть в ній уважали як доказ лоальности. Але Садрах, Масах і Аведнего, три євреї, що були вірні Богу, відмовилися брати участь, та не з причини нелоальности до Держави, але тому, що вони покланялись тільки Богу Єгові, який вимагав виключної посвяти. Коли ж урядники взяли кроки, щоб покарати їх, Єгова неомильно указав своє одобрення напряму своїх слуг через визволення їх неушкодженими із вогняної печи.
Дуже часто народні гімни є по части у формі молитви, що є уложені після музики. Вони виражують просьбу або хвалу до Бога. Задля цієї причини, як про це повідомлено в Ню Йорк Таймс з 30-го серпня, 1962 р., коли Найвищий Суд Сполучених Держав присудив, що шкільні урядники не могли зложити молитви, щоб студенти повторяли як часть їх шкільної активности, тому шкільна рада замішана в цій справі, забажала прийняти часть із народного гімну як урядову шкільну молитву.
Оскільки ця справа про молитву вміщує народний гімн, то що Біблія має сказати про цей предмет є також доречне. Правдою є, що є много релігійних провідників, котрі постійно у своїх церквах моляться за ріжні установлення цього світу, отже вони не бачать нічого невластивого у патріотичному гімні, що виражує подібне почуття. Одначе ті, що кермуються Словом Божим, не можуть молитися за неустанність системи, котру Біблія показує, що вона не є в гармонії з Богом і для цієї причини мусить усунутися. (Якова 4:4; 1 Йоана 2:17) Вони пригадують Божий приказ даний пророкові Еремії, котрий жив серед людей, що устами визнавали служення Богу, але товариство котрих дозволяло красти, вбивати, поповняти чужоложство, ложно присягати, й ідолослуження. “Ти ж не благай мене за цих людей, не молись гаряче за них, й не всиловуйся передо мною, бо не вислухаю тебе.” (Ерем. 7:9, 16; 11:14; 14:11) Сьогодні ситуація не є несхожа до тієї, що існувала в часах Еремії, і христіянам добре б зауважати Божу виразну заповідь відносно тієї молитви серед таких обставинів. Вони також свідомі про приклад який Ісус Христос дав, коли він сказав, “Я . . . не про світ молю.” (Йоана 17:9) Отже, це не ради якогось само-оправдання, але як наслідування Христа і з послушенства до Бога, що свідки Єгови стримуються від указування своєї співучасте в часі такої оказії через встання на ноги, коли народний гімн музика грає.
Певна річ, що не всі народні гімни уміщають петицію до Бога. Декотрі є воєнні пісні, що звеличують державу й переказують про державну боротьбу за незалежність або про войни, щоб схоронити свою незалежність. Але це не змінює ситуації відносно свідків Єгови. Вони не можуть виславляти війни ніякої держави. Вони руководяться надхненим писанням, котре каже: “Бо хоч ми ходимо в тілі, ми не воюємо по тілу, бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнування твердинь.” (2 Кор. 10:3, 4) Вони поручають себе під Божий суд, котрий вимагає, щоб його люди були в мирі. Як це предсказав Ісаїя 2:4: Бог “напевно судитиме народи й справлятиме многих людей, і перероблять мечі свої на леміші, а списи свої на серпи . . . та й небудуть більше вчитися воювати.” Все це підкреслює факт, що, будучи христіянами, свідки Єгови не є частю цього світу.
Це так, як Ісус сказав буде. Відносно своїх послідовників, він сказав: “Вони не з світа, яко ж і я не з світа.” (Йоана 17:14) Але їх зусилля жити згідно з христіяськими принципами не є причина чому їм відбирати релігійну свободу.
СВОБОДА ПОЧИТАННЯ
Треба памятати, що салютувати прапорові або стояти струнко, коли народний гімн відограє музика — це не є доказом нелоальности до держави. Ті, що стараються повалити державні справи, часто беруть маску і закривають свої наміри виявленням патріотизму. Але свідки Єгови не займаються такими потайними політичними поступками. Вони є щирі, отверті та чесні. Їх позиція є тільки релігійна.
Свідки Єгови не перешкаджають в програмі жадного народу, який плекає патріотизм. Вони не заперечують права іншим, хто займається такими церемоніями, якщо вони бажають робити так. Вони не роблять петиції, щоб патріотичні вправи були виключені зі шкіл. Вони тільки шукають свободи почитати Бога без перешкоди, яку закон постачає.
Радше чим підтримувати інтереса держави, коли урядники шукають змусити свідків Єгови переступити їх релігійні принципи через брання участи в патріотичних обрядах, то такі урядники зневажають свій край. Як на це гаразд указав Найвищий Суд в Колорадо, в 1944 році, що стараючись когось нарушити його сумління відносно віри, такий поступок не плекає пошани до властей ані відданости до держави, яку він представляє, але цим чином витворює якраз противний вплив. (Завіля проти Массе) Хто старається позбути інших релігійної свободи, показує, що вони самі не мають пошани до законів держави, що підтримує таку свободу.
Отже ясним є, що це не лише на добро свідків Єгови, але також і на добро держави, щоб пітримувати релігійну свободу — і навіть тоді, коли патріотизм є замішаний.