Веселощі лукавих не тривають довго

КОЛИ Вавилон перекинув Божий представницький уряд у 607 р. перед З.Д., то Навуходоносор, цар Вавилону, мав велику спонуку хвалитися. Він відчував, що він дуже повищив себе. (Іса. 14:13) Воно правда, що Єгова назвав Навуходоносора Своїм слугою. (Єрем. 25:9) Він дозволив йому мати силу й вживав його, щоб знищити відступницьку та бунтівничу Юдею. Але Навуходоносор не робив цього яко поклонник Бога Єгови. Навуходоносор був поклонником вавилонського бога Мардука, а сам Вавилон був стародавнім ворогом Бога. Отже вавилонські веселощі походили з їхньої ненавости до Єгови та Його людей — з спонук, які походили від самого Диявола. Тому такі веселощі могли бути короткі, вдійсності вони тривали лише коротких шістдесят вісім років. Бо Єгова передбачив і призначив час доки Вавилон буде підіймати свою голову у веселощах над завойованими людьми.— Плач 1:21; Єрем. 29:10.

Воно потішає нас побачити наслідок цих справ. Ця стаття, разом із кількома наступними статтями цієї серії, покаже як Єгова принижив панування Вавилону, і завернув сцену його веселощів.

Щоб запевнити Своїх людей, що веселощі їхніх ворогів будуть короткі, то Єгова далі вживав Свого пророка Єзекіїля. В 593 р. перед З.Д., двадцять п’ятого року Єзекіїльового поневолення у Вавилоні, він бачив видіння нового храма Єгови й ближнього міста, Єгова-шама, що значить “Єгова сам є там”. (Єзек. 40:1 до 48:35) Отже свіжа надія наповнила серця поклонників Єгови, що вони знову будуть почитати Єгову, правдивого Бога, в новому храмі в Єрусалимі, в місті на якому Він положив Своє ім’я.

Два роки після цього Єзекіїл подав своє останнє пророцтво про Навуходоносора яко слуга Єгови. Бог передсказав, що Він дасть Навуходоносорові нагороду за його службу, тому що він діяв немов гнобитель Єгови, коли після дванадцятирічної облоги міста Тир, Він дозволив йому знищити його, але не дозволив йому забрати його майно за здобич. Александер Великий знищив те островне місто Тир. Навуходоносорова нагорода мала бути завойовання Єгипту й всього його маєтка. Отже в 588 р. по упаді Тиру, він поширив свою вавилонську імперію над єгипетською землею. Але тепер Вавилонові лишилося лише сорок дев’ять років радости.— Єзек. 29:17—20.

ВАВИЛОНСЬКЕ ОСТАННЄ ПОКОЛІННЯ СЕМІТСЬКИХ ЦАРІВ

Навуходоносор почав старітися й став шукати наступника. Через свою мідянську царицю Амітису, Навуходоносорові народився його перший син, Евіл-Меродах. В нього було два зяті, Неріґліссар і Набонід. Набонід стався чоловіком Нітокриси, Навуходоносорової доньки через його дружину під таким самим ім’ям. З цього шлюбу народився Валтасар, який стався правнуком Навуходоносора, а праправнуком Набополасаря, засновника останнього покоління семітських царів у Вавилоні.a

Амель-Мардук (Евіл-Меродах), бувши найстаршим сином, стався наступником Навуходоносора до його престолу в 581 р. перед З.Д. Він показав милість одному з юдейських поневолених, якою то милістю він несвідомо виконав волю Єгови. Друга книга Царів 25:27—30 каже: “І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця [580 р. перед З.Д.], . . . Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув’язнення. І він говорив із ним ласкаво, і поставив його престол понад престоли царів, що були з ним у Вавилоні. І змінив в’язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя”. Єгояхін (або Єконія) мав сім синів у Вавилонії, включаючи й Шеалтіїла, якого іменний син Зоровавель стався правителем відбудованого Єрусалиму й через його родину народився Ісус Христос.— 1 Пар. 3:17—19; Ог. 1:1; 2:23; Езд. 5:1, 2; Мат. 1:12.

Евіл-Меродах царював два роки, а тоді його зять Неріґліссар замордував його, і сам царював чотири роки, який то час він головно вживав у розбудовуванні. Його малолітній син Лабаші-Мардук, що був норовистим хлопчиськом стався його наступником але його забили за дев’ять місяців. Набонід, який служив за правителя у Вавилоні й який був улюбленим зятем Навуходоносора, засів престол і царював аж до упаду Вавилону в 539 р. перед З.Д. Він посвятив своє життя на літературу, мистецтво й релігію. Кажуть, що він був сином жриці місяця в Гарані, за який то факт Навуходоносор дуже полюбив його. Каже Енциклопедія Американа, в 2-му томі, сторона 441:

Він був ревним прихильником релігії й любителем стародавніх речей. Він будував і перебудовував багато храмів по головних містах в його царстві. Але запопадливість Набоніда сягала задалеко, бо він хотів ценралізувати релігію цілого царства в самому Вавилоні. Роблячи це він відчужив священство, а навіть підбурив їхній активний опір. Бо через цілу історію Вавилонії, кожне місто мало свого власного божественного патрона, якому воно посвячувало свій храм і якому його люди були віддані. Ідоли та каплиці цих різних божеств Набонід забрав до Вавилону. Цей вчинок, разом із іншими подібними образами священиків, приготовило дорогу на його упад перед могутньою силою.

Набонід збудував другу столицю для Вавилонії недалеко оазису Теми в Арабії. Третього року свого царювання він зробив Валтасара своїм співправителем. Коли Набонід виїхав із Вавилону на південь до Теми, то Валтасар заступав його місце у Вавилоні яко другий правитель країни. Валтасар також був дуже релігійний, бо вавилонці вимагали цього від своїх царів. Він дуже шанував вавилонські боги, але ображав та хулив Єгову, і дуже веселився перемогою його богів у тім, що жиди були в неволі у Вавилоні. (Дан. 5:1—4) Він будував святині, жертвував на них золото та срібло й звірята. Шість таблиць були відкриті від п’ятого до тринадцятого року царювання його батька Набоніда, і вони доказують усе це. Валтасар навіть приносив вавилонську релігійну данину. Він був дуже відданий своїм богам.b

ВАВИЛОНСЬКИЙ СТРОК ЯКО СВІТОВА СИЛА МАВ БУТИ ВКОРОЧЕНИЙ

Третій рік Набоніда може бути той рік про якого говориться в Даниїла 7:1, де Валтасар називається “царем Вавилонії” й де є сказано: “За першого року Валтасара, царя вавилонського, бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови своєї на своєму ложі”. В свойому пророчому сні Даниїл бачив, що вавилонська світова сила не встоїть. Його сон зображав наступні світові сили дикими звірями. Перший звір, лев у якого були крила немов в орла, представляв вавилонську імперію з її поколіннями царів від Навуходоносора до Валтасара. Другий звір, подібний до ведмедя, який піднявся на один бік, дістав розказ: “Уставай та їж багато тіла”, представляв мідо-перську імперію, в її покоління царів від мідянина Дарія й перського Кира до перського царя Дарія III.c

В іншому видінні, про якого Даниїл говорить у 8-ому розділі, ‘у третьому році царя Валтасара’, Даниїл бачив баранця від якого “ніхто не міг нічого визволити”. Йому було сказано, що цей баранець представляв царів Мідії та Персії. Отже цим видінням Бог передсказав, що вавилонська імперія, що була Третя Світова Сила в історії людства, мала впасти перед Четвертою Світовою Силою, імперією Мідії та Персії.— Дан. 8:3, 4, 20.

І так все було приготовлене. Бо після Навуходоносора, Вавилон утішався короткою та буйною історією, яка тягнулася лише до Навуходоносорового правнука коли Вавилон упав перед Мідо-Персією в 539 р. перед З.Д. Отже, хоч Вавилон гордував упадком Юдеї й дуже веселився, то однак ці радощі доказалися бути дуже короткі, бо Той, що установляє пори та часи й який “робить усе за волею Своєю між військом небес та мешканцями на землі” призначив відрізання вавилонського панування.— Дан. 4:35.

ПОТІХА ДЛЯ ЛЮДСТВА

Так само й сьогодні, коли лукавство дуже поширилося по цілій землі, а навіть загрожує існуванні людства й тих, що стоять за Божим царством, та проповідують про нього переслідують, то ми можемо бути певні, що веселощі таких лукавих противників також будуть дуже короткі. Тепер, у часі коли фальшиві науки більшого Вавилону розмножили багато лукавства та буйности, то Боже Слово показує, що це є певний знак, що вони незабаром будуть відрізані. Сам Ісус сказав, передсказуючи багато світових подій для нашого дня, які ніби то дають перевагу лукавству: “Цей рід не перейде, аж усе оце станеться”, цебто сказати коли лукавство буде знищене й царство “Сина людського” буде мати повну владу над землею, на благословенство всього людства. (Мат. 24:30, 34; Пс. 92:7) Це є провідник, якого Даниїл бачив у свойому сні, що мав дістати “владу та повагу й царство, щоб люди, народні гуртки й мови служили йому. . . вічне панування, яке не спиниться”.— Дан. 7:14, НС.

[Примітки]