Хто воскресне із мертвих?

“А що мертві встануть, то й Мойсей виявив”.— Луки 20:37, НС.

1. (а) Хто доказався бути тим обіцяним Пророком більший від Мойсея? (6) Як Мойсей й цей Більший Пророк годяться про воскресення?

ПРОРОК Мойсей, що жив тридцять п’ять століть тому проображував ще більшого пророка, що мав устати з його власного роду. Всевишній Бог сам виявив це Мойсейові. (5 Мойс. 18:17—19) Дев’ятнадцять століть тому, або в першому століттю нашої Загальної Доби, того обіцяного пророка, який мав бути більшим від Мойсея, пізнавали по його більших чудах, чоловіком, який прийшов в ім’я того самого Бога як Мойсей, чоловіком із Мойсейового власного роду, який називався Ісус Христос. Люди, які слухали його казали: “Він справді пророк”. (Йоана 7:40) В храмі в Єрусалимі як і перед високим релігійним судом в Єрусалимі його проголосили бути таким пророком. (Дії 3:22—26; 7:37, 38, 52) Отже коли Мойсей говорив про таку гарну річ як воскресення для померлих, то воно є відповідно, щоб Ісус Христос, бувши пророком більшим від Мойсея, також мав багато казати про нього. Дійсно він говорив багато про воскресення. По суті, він сам воскрес із мертвих.

2, 3. Чому в Маттея 11:20—24, Ісус докоряв Хоразінові, Віфсаїді й Капернаумові?

² На одній оказії в 31-му році нашої Загальної Доби цей пророк, що був більший від Мойсея говорив про стародавніх людей та мешканців стародавніх міст й показав щось про їхню будучність. Він говорив про міста Тир, Сидон і Содому. Про це ми читаємо:

³ “Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш його чуд, що вони не покаялися: ‘Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися такі чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде в день суду для Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до Гадесу ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались то лишився б він був до сьогоднішнього дня. Але кажу вам, що содомській землі буде легше в день суду, аніж тобі’”.— Мат. 11:20—24; Луки 10:11—15, НС.

4, 5. (а) Згідно з словами Ісуса чи він сперечався, що поганські мешканці Тиру та Сидону не воскреснуть? (б) Що Езекіїля 32:21—30 показує про тих людей?

⁴ Тепер виринає питання: Чи люди тих стародавніх міст воскреснуть із мертвих? Чи нам розуміти з Ісусових слів, що воно не буде витривалим для всіх людей поганського Тиру й Содому на День Суду лише тому, що вони були поганами й цілком не воскреснуть? Але припустім, що люди з Тиру та Сидону воскреснуть і воно буде легше для них на День Суду ніж жидівському Хоразінові та Віфсаїді. Тому що жидівські люди з Хоразіну й Віфсаїди будуть мати меншу надію на День Суду, то чи це значить, що вони не будуть мати ніякої нагоди й не воскреснуть?

⁵ Іншими словами, чи нам розуміти з Ісусових слів, що люди жидівського Хоразіну та Віфсаїди не будуть воскресати так як люди поганського Тиру та Сидону? Ні! Езекіїля 32:21—30 виразно показує, що поганські люди Сидону є в Шеолі або Гадесі, а не в Геєнні. Отже вони чекають на воскресення коли смерть і Гадес видадуть мертвих у них на День Суду. (Одк. 20:11—15) Місто Тир було колонією міста Сидону. Його мертві городяни також є в Гадесі.

6. Чому воно є розсудливо, щоб люди Тиру та Сидону вернулися назад до життя через воскресення?

⁶ Воно є розсудливо вірити, що люди Тиру та Сидону є в Шеолі або Гадесі й що вони воскреснуть. А чому? Тому що Ісус ясно показує, що вони не досягнули такого релігійного стану з якого їм не є можливо покаятися й вернутися до Божої праведности. Вони ще не дістали повного свідчення про Бога Єгову та про Його царство спасення. Коли б вони були дістали таку нагоду як Хоразін і Віфсаїда мали то “вони давно були б покаялися в волосяниці та в попелі”. Вони не досягнули такого релігійного стану про якого говориться до Жидів 6:4—6, НС, де “воно є неможливо . . . відживити їх до покаяння”.

7. Яку нагоду воскресення дасть тим людям, що жили в стародавньому Тирові та Сидоні?

⁷ Воскресення сидонянів і тирянів в День Суду дасть їм нагоду дістати повне свідчення Божим царством під Ісусом Христом. Тоді вони зможуть щиро покаятися наче “в волосяниці та в попелі”, не з надією жити в Божому небесному царстві, але в надії на вічне життя на нашій землі, яка буде перетворена в рай.

8. Як довго Содома існувала й чому ми не повинні сперечатися, що для Капернауму як і для Содоми не буде воскресення?

⁸ Що нам казати про людей стародавньої Содоми, яка з своїм сусідським містом, Гоморрою існувала лише до того часу коли Бог посипав огонь та сірку з неба та знищив її разом із сусідськими містами? Чи нам сперечатися, що в День Суду Содома не видержить і що більше відповідальному містові Капернаумові буде ще гірше й що для Капернаума не буде воскресення так як для Содоми? Ні! А чому ні? Це тому що Ісус порівняв Содому з Тиром і Сидоном.

9. (а) Як ми знаємо чи люди Содоми досягнули духового стану з якого вже не є можливо покаятися? (6) Як Езекіїля 16:46—61 говорить про Содому?

⁹ Так як було з Тиром і Сидоном, Ісус показав, що Содома, хоч була дуже погана ще не досягнула стану з якого вона не могла покаятися. Тому то Ісус казав, що коли б його сильні діла, яких він виконував у Капернаумі були відбулися в Содомі, “то воно було б лишилося” аж до Ісусового дня. І в цьому змислі Ісус показав, що Капернаум, який був піднесений в духовім змислі до самого неба, буде принижений до Гадесу, а не до Геєнни. Небо зображаючи висоту, а Гадес або Шеол глибину; вживаючи таке протилежне зображення Ісус мав на думці, що Капернаум отримає найбільше приниження. Хоч Ісус дуже любив його, то воно не існує сьогодні так само як Содома не існує. Але коли б Содома мала таку нагоду як Капернаум мав, коли б у ній було десять або й більше праведних осіб, то воно було б продовжало існувати більше як дев’ятнадцять століть аж до Ісусового дня й можливо довше. Отже духове видужання мертвих содомських людей не є без надії. (1 Мойс. 18:22—32) Езекіїля 16:46—61 говорить надійно про людей, що рівняються до стародавніх содомців.

10. Коли Ісус вислав своїх учеників проповідувати, то що він казав про Содому та Гоморру й чому так?

¹⁰ Коли Ісус вислав своїх учеників проповідувати Боже царство “загубленим вівцям дому Ізраїлевого”, він сказав їм: “А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх. Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській в День Суду, аніж місту тому”. (Мат. 10:14, 15; Луки 10:10—12, НС) А чому це так? Це тому що Содома й Гоморра не мали такого свідоцтва про Боже Царство.

11. Якого свідоцтва Содома дістала, а головно в порівнянню з свідоцтвом, якого Капернаум дістав?

¹¹ Воно правда, що Авраамів племінник Лот замешкався в Содомі, але Лот не мав вістки про Царство й не міг дати їм цього свідоцтва. Він навіть заручив своїх двох доньок одружитися з содомськими чоловіками. Воно також правда, що два ангели Бога Єгови відвідали Содому, але вони лише переночували й переглянули місто й не проповідували Божого царства в Содомі. Те, що сталося з ангелами тієї ночі показує глибоке зіпсуття содомських чоловіків. Але в Содомі не проповідувалося вістки покаяння, навернення та вічного спасення. Лише Лотові майбутні зяті дістали пересторогу про надходяче знищення. Отже ясно є, що вони не дістали такого свідоцтва про Царство як місто Капернаум дістало за днів Ісуса та його апостолів.— 1 Мойс. 13:12, 13; 19:1—29.

ПРОРОЧИЙ ПРООБРАЗ

12, 13. (а) Під якими несприятливими загальними обставинами ті содомці жили, але духово котре місто було гірше від них? (б) В світлі 2 Петра 2:6—10, яке питання виринає про знищення Содоми?

¹² Ангели Бога Єгови навіть не знайшли десять праведних чоловіків, нічого й не говорити вже про праведних жінок у Содомі. Ті содомці були канаанці й так припадали під прокляття, яким патріях Ной прокляв їх предка Канаана. (1 Мойс. 9:20—25; 10:19) Але в порівнянню, місто Капернаум за Ісусового дня було в гіршому духовому стані й тому було більше відповідальним від Содоми. Тепер, чи знищення мешканців Содоми вогнем і сіркою з неба було вічне знищення? Або чи воно було прообразом вічного знищення людей, які нарушують такі самі принципи, але на більшу скалю? Що 2 Петра 2:6—10, НС каже про це? Ми ось що читаємо:

¹³ “Спопеливши міста Содому і Гоморру Він засудив їх, поставивши взірець безбожникам про надходяче; Він визволив праведного Лота, який дуже був стурбований поводженням закон-зневажаючих людей — бо той праведний чоловік, тим що бачив і чув коли мешкав між ними день-у-день мучив свою праведну душу через їх безбожницькі вчинки — Єгова знає як визволяти людей побожної посвяти від спокуси, але затримувати неправедних людей на День Суду, щоб відрізати їх [або стримати], а головно тих, що ходять за нечистими пожадливостями тіла, бажаючи опоганити його й ті, що дивляться згорда на володарство”.— НС, при краї сторінки, видання 1950 р.

14. До якої міри Лот був визволений й в який спосіб знищення Содоми мало служити за взірець?

¹⁴ Бог визволив Лота від знищення у Содомі, але Лот ще не є зовсім спасений до вічного життя під Божим царством. Він мусить воскреснути, щоб спастися. Тепер, просимо зауважити, що 2 Петра 2:6 каже, що знищення Содоми й Гоморри було лише “взірцем”, який є повний науки для побожних християнів про те, що станеться з ними коли вони будуть вірні Богові Єгові й про те, що напевно станеться з ними коли вони будуть наслідувати шлях подібний до шляху людей в Содомі й Гоморрі.

15. (а) Чи Петро каже, що люди Содоми й Гоморри були знищені повіки? (6) В 2 Петра 2:12, 13, хто Петро каже буде знищений повіки й чому?

¹⁵ Чи ті содомці були гірші від решта канаанців? Ні; згідно з 3 Мойс. 18:21—28. І Петро не каже, що содомці та гоморці були повіки знищені. Але посвячені християни, маючи більшу відповідальність від содомітів та гоморців, так, більшу відповідальність від невіруючих капернаумців, будуть повіки знищені. Отже 2 Петра 2:12, 13, НС каже про посвячених, хрещених християнів, які стануться зіпсуті: “Ці люди, немов звірі нерозсудливі, що природно народилися на зловлення та знищення, зневажливо говорять про те, чого не розуміють, потерплять знищення в своїм власнім тлінні, ображають себе за свою образу”. Вони потерплять знищення подібне до знищення нижчих звірят.

16, 17. Як слова Юди 7 треба розуміти в гармонії з словами 2 Петра 2:6 про Содому й Гоморру?

¹⁶ Яко міста, то Содома й Гоморра були знищені повіки; вони не зосталися до Ісусового дня. Але, що сказати про знищення мешканців тих міст? Ми мусимо пам’ятати, що християнський апостол Петро сказав повище, як ми читаємо слідуючі слова: “Так само й Содома і Гоморра та міста навколо них, які також чинили перелюб і ходили за іншим тілом для надприродного вживання, є поставлені за перестерігаючий приклад у тім, що перенесли засуд кари вічного вогню”.— Юди 7, НС.

¹⁷ Отже мешканці Содоми й Гоморри були зроблені “перестерігаючим прикладом”, тому що Бог не дозволив їм зостатися аж до часу Ісуса Христа, Петра й Юди та їх співучеників. Не тому що люди Содоми й Гоморри були засуджені до Геєнни й вкинуті в “озеро, що горить огнем та сіркою”; але вони були поставлені за перестерігаючий приклад невірним християнам (“безбожникам”), які будуть покарані “вічним огнем” або вічним знищенням,— Одк. 20:14, 15; 21:8; 2 Пет. 2:6.

18. Як християни, які стануться “безбожниками” потерплять більшу кару від людей Содоми й Гоморри?

¹⁸ Люди Содоми й Гоморри були знищені через ангела Божого вогнем змішаним із сіркою, наслідок, який спочивав над содомцями та гоморцями через около дві тисячі років аж до днів Ісуса, Петра та Юди. Отже вони не мали такої нагоди як жиди з Капернауму мали за часу Ісуса. Але, посвячені християни, які стануться невірними й будуть наслідувати тих стародавніх людей потерплять “гіршу” кару вічного знищення, яке є зображене “вічним огнем”.— Жид. 10:29.

19. (а) Отже проти чого Петро та Юда перестерігали християнів? (б) Про яку “основну науку про Христа” невірні християни тратять оцінення згідно з листом до Жидів 6:1—8?

¹⁹ Своїм писанням Петро й Юда перестерігали християнів проти підлегливости до “засуду Геєнни”, щоб вони не сталися засуджені до вічного знищення. Це буде значити, що після їх смерти вони вже не воскреснуть. Письменник до жидів, що прийняли Християнство, дає нам більше інформації чого невірний християнин є засуджений на знищення без надії на воскресення. Жидів 6:1—8 пояснює, що християни, які не хочуть “поспішати до зрілости” навіть трачуть оцінення основних наук “початкової науки про Христа”, як от “покаяння з мертвих діл і віри до Бога, науки про хрещення й наложення рук, воскресення померлих і вічний суд”. Це є дуже важна причина чому ми повинні “поспішати до зрілости”. А чому?

20. Чому, згідно з писанням до Жидів 6:4—8, християни повинні “поспішати до зрілости”?

²⁰ “Не можна бо тих, що раз були просвітлені, скуштували небесного дару, і стали причасниками духа святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, але відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають його. Наприклад, земля що п’є дощ, який падає часто на неї, і потім родить рослини, добрі для тих, хто обробляє її, по черзі дістає благословенство від Бога. Але коли вона приносить тернину та будяччя, то її відкидають і вона є близько до прокляття; й вона закінчується спаленням”.— Жид. 6:4—8, НС.

21. Який гріх такі християни нарешті добровільно поповняють і чому воскресати їх буде марне?

²¹ Такі християни, що були “учасниками духа святого” але які відпадають до гріха, нарешті добровільно грішать проти святого духа, й цим затверджують себе проти покаяння. Про такий гріх проти святого духа Ісус згадував до жидів, які злісно неправильно тлумачили діяння Божого святого духа через нього. Ісус сказав: “Тому то я кажу вам, усякий гріх і хула буде прощена людям, але хула проти духа не буде прощена. Наприклад, коли хто промовить слово проти Сина людського, то буде прощено йому; але коли хто промовить проти святого духа, то йому не буде прощено ані в цьому ладі, ані в тому, що надходить”. (Мат. 12:31, 32, НС) Отже воскресати таких людей до життя під ладом, який має прийти під Божим царством нічого не здобудеться.

22. Чому, згідно з писанням до Жидів 10:26—31, християнам треба регулярно сходитися підкріпляти один одного?

²² Правдиві християни хочуть старатися, щоб не статися підлеглими до “суду Геєнни”. Отже їм треба регулярно сходитися разом, заохочувати один одного й підбудовувати один одного духово. А чому? Жидів 10:26—31, НС відповідає: “Бо коли ми грішимо самовільно, діставши акуратного пізнання правди, то вже нема більше жертви за гріхи, але страшне сподівання суду та палаючого гніву [з Божої сторони], який має пожерти противників. Чоловік, що зневажає закона Мойсея, вмирає немилосердно при двох чи трьох свідках. Скільки ж більшої кари, ви думаєте, заслужить той чоловік, що потоптав Сина Божого й кров заповіту, якою нею освячений, за звичайну вважав й який розгнівав духа незаслуженої ласки із зневаги? Бо ми знаємо Того, що сказав: ‘Помста Моя, Я відплачу’; і знов: Єгова буде судити людей Своїх”. Воно є страшна річ попастися в руки Бога живого”.

“СКІЛЬКИ Ж БІЛЬШОЇ КАРИ?”

23. Скільки гірша є кара невірних християнів від кари жидів, які зневажали Мойсеїв закон?

²³ Ісус Христос не буде знов умирати за тих осіб, що бувши християнами були освітлені акуратним знанням правди, але які добровільно згрішили. Ці відкидають Божого Сина, Ісуса Христа й вважають, що Ісусова кров не мала ніякої цінности відкупляти, освячувати та вводити заповіт наче б вона була собі кров’ю якогось іншого чоловіка. Отже коли вони відкидають Ісусову досконалу людську жертву, то що тоді лишається подати Богові скасувати їх добровільний гріх? Тоді вже не лишається ніякої жертви. Отже при смерті вони є засуджені до Геєнни, до “озера вогняного” або “другої смерти”. Вони не йдуть у Гадес або Шеол із якого можна воскреснути. Тому їх кара є “гірша” від кари ізраїльтянів які “немилосердно” вмирали, тому що вони зневажали закона Мойсея, який був лише пророчим прообразом на Ісуса Христа.

24. До якого воскресення такі християни зразу виглядали, але що вони потерплять коли помруть?

²⁴ Добровільний християнський грішник не воскресне. Воскресення до якого він зразу виглядав як духом-породженим сином Божим було “перше воскресення”, в якому воскресне 144,000 учеників, які дістануть життя в невидимих небесах статися спільними спадкоємцями із Ісусом Христом, Цар-Священиком. Але добровільний, непрощений гріх викреслює всяку можливість на таке воскресення до небесного життя. При своїй смерті він зустрічає вічне знищення з “рук Бога живого”.

25, 26. (а) Чого, хоч Юда Іскаріот не був народжений до небесної надії на свято П’ятидесятниці 33, З.Д., він потерпів “гіршу” кару? (б) Куди Юда Іскаріот пішов коли помер, і чому?

²⁵ Юда Іскаріот був християнином, який попався в руки живого Бога й який був покараний “більшою” карою вічного знищення. Юда не дожив до свята П’ятидесятниці в 33 р. нашої Загальної Доби, щоб статися охрещеним святим духом і породженим Богом Отцем до небесної надії. Але, він був вибраний статися апостолом Ісуса Христа й дістав спеціяльну силу через святого духа коли був післаний з одинадцятьма іншими апостолами виконувати роботу проповідування. (Мат. 10:1—8) Але Юда зрадив свого Спасителя Ісуса Христа, не, щоб дістати вічне спасення, але, щоб дістати тридцять кавальчиків срібла від кровожерливих ворогів його Господа.

²⁶ Юда Іскаріот зробив згоду з тими, які Ісус казав робили нововірців підданцями Геєнни вдвоє гірше від себе й які самі були підлеглі “засудові Геєнни”. (Мат. 23:15, 33) Юда відкинув жертовного “Агнця Божого”. Отже він уже не має ніякої жертви, щоб покрити його добровільний гріх. Правильно він стався “сином погибелі”. Коли він поповнив самовбивство, то він пішов у Геєнну. Він навіть не воскресне до тілесного життя на землі.— Йоана 6:70, 71; 17:12.

27-29. (а) Хто є тим іншим “сином погибелі” про якого Павло говорить? (б) Що Павло каже про нього в 2 Солунян 2:3—12?

²⁷ Крім Юди є ще інший “син погибелі” про якого апостол Павло говорить. Цей не є особа подібна до Юди Іскаріота; він представляє клясу так званих християнів, які з’явилися після свята П’ятидесятниці в 33 р. З.Д., а особливо після смерти дванадцятьох вірних апостолів Ісуса Христа. Ця кляса, яка називається “сином погибелі”, складається з так званих християнських провідників, які відпали від правдивої християнської науки з Святої Біблії й які нарушили Божий закон хоч вони далі привлащують бути послідовниками Його Сина, Ісуса Христа. Вони зорганізували себе в релігійне духовенство так званого Християнства, яке сьогодні є пануючою частиною Вавилону Великого (світова імперія фальшивої релігії). В 2 Солунян 2:3—12, НС, Павло перестерігає нас про цього “сина погибелі”:

²⁸ “Нехай ніхто жадним способом не зводить вас, бо воно не настане, аж перше прийде відступлення й виявиться беззаконник, син погибелі. Він противиться й несеться над усіма, хто називається ‘богом’ або предметом побожности, так що засідає в храмі Божому, публічно визнаючи себе бути богом. Чи не пам’ятаєте, що коли я ще був із вами, я розказував вам про ці речі? І тепер ви знаєте про те, що стається опором з оглядом виявити того в його власному призначеному часі.

²⁹ “Правда, таємниця цього беззаконня вже діє; але лише той, що тримає тепер, буде тримати, аж поки він не буде забраний геть. Тоді направду беззаконник виявиться, якого Господь Ісус знищить духом уст своїх і знищить його об’явою присутности його. Але присутність беззаконника є згідно з діянням Сатани та всяким сильним ділом і неправдивими знаками та чудами й всякою неправедною обманою для тих, що погибають за відплату, тому що вони не прийняли любови правди, якою могли спастися. Тому то Бог дозволяє в них дію обмани аби вони повірили неправду, щоб були суджені, тому що не вірили правду але полюбили неправедність”.

30. Як воно стається ясно проти кого “беззаконність” цього “сина погибелі” є, і аж доки він буде стриманий?

³⁰ Беззаконність цього складного “чоловіка беззаконня” або “чоловіка гріха” (АВ; АС; Дя) є проти Всевишнього Бога. Це стається ясним із того, що цей беззаконник старається піднести себе понад усе, що обожають за бога. Він навіть старається заступити місце правдивого Бога в Його духовім храмі. Цей беззаконник хоче почитання й пошани для себе, і відкидає Божу Святу Біблію статися прихильником релігійним переказам й поганській науці. Він є повний релігійної обмани й стається охочим знаряддям Сатани Диявола, того первісного брехуна. Цей беззаконник був стриманий аж до смерти вірних дванадцятьох апостолів. Після їх смерти він взяв верх і почав побільшати свою силу над тими, що привлащували бути християнами.

31. (а) Чому ім’я “син погибелі” є придатним йому? (6) Чому воно не дивує нас, що духовники так званого Християнства противляться вістці про царство?

³¹ Але, Господь Ісус, протягом своєї присутності в небесному царстві, знищить цього беззаконника. Він цілком знищить його й тому цей беззаконник називається “сином погибелі”. Ті, що складають цього “беззаконника” протягом минулих дев’ятнадцять століть є протилежно засуджені до Геєнни при їх особистій смерті. Вони не воскреснуть так само як той інший “син погибелі”, Юда Іскаріот не воскресне. Вони не люблять правди, що веде до спасення. Отже вони вірять в лож і вперто розширюють помилку. Воно не дивує нас, що духовенство так званого Християнства противиться вістці про Боже царство під його Месією й переслідує вісників того царства. Коли Вавилон Великий буде знищений повіки, то цей “беззаконник” також буде знищений “судом Геєнни”.

“ТОЙ ЛУКАВИЙ СЛУГА”

32. В своїй притчі про слуги в Маттея 24:45—51, яка інша група так званих християнів буде присуджена до знищення?

³² Ще інша група, яка привлащує бути християнами й яка дістане такий самий засуд як “беззаконник” є гурток, якого Ісус пророчо назвав “лукавий слуга”. (Мат. 24:48—51, АВ; НС; Луки 12:45, 46) Ці є посвячені й хрещені християни, яких Божий дух породив до небесної надії й які товаришували з вірним християнським собором, якого Ісус назвав “вірним і мудрим слугою”. (Мат. 24:45—47, АВ; НС) Але “лукавий слуга” стається бунтівником шукаючи розпорядковувати Господні справи за його власним подобанням, і шукає задоволити себе за його тілесним бажанням та знущається над тим “вірним й мудрим слугою”.

33. (а) Чого “лукавий слуга” кляса є більше відповідальна від лицемірів поза Господнім домом? (б) До якої іншої кляси, яка є зображена в Ісусових притчах цей слуга є подібний?

³³ Господь Ісус Христос зловить того “лукавого слугу” серед його бунтівницького поводження. Він покарає його “щонайгірше” й вижине його з свого дому до релігійних лицемірів, де йому належиться бути. Тому що він був у правдивому Господньому домі й тому, що йому Господь довіряв свої дорогоцінні духові статки, то “лукавий слуга” кляса християнів є більше винна від тих лицемірів, що відкидають правду. Вони також є винні тим, що стаються зрадниками до своїх вірних християнських братів, так само як Юда Іскаріот зрадив Господа Ісуса Христа. Так як Юда вони не воскреснуть. Подібний до й включений з “лукавим слугою” є “лукавий та лінивий слуга”, який мав один талант Господа свого, як було зображено в Ісусовій притчі в Маттея 25:15, 16, 22—30; також “лукавий слуга”, який не торгував однією міною Господа свого, про якого Ісус говорить у Луки 19:13, 20—27. Свята Біблія не лишає ніякої надії на воскресення таких осіб до небесного життя.