Друга частина
1, 2. (а) Про яких невірних християнів Павло згадує в 1 Тимотея 1:18—20? (б) Які нагоди вони зруйнували для себе?
ЩЕ ЗА днів апостола Павла були декотрі посвячені християни, які цілком занапастили всі свої нагоди на духове воскресення до небесної слави й сили з Господом Ісусом Христом. Апостол Павло показує як це сталося коли він писав до Тимотея:
2 “Цей наказ я передаю тобі, дитино, Тимотею, щоб згідно з передсказуваннями, які довели до тебе, ти цими проводив добру боротьбу, держачись віри й доброго сумління, якого декотрі відкинули й зазнали занепад їх віри. Гіменей та Олександер належать до цих, і я передав їх Сатані, щоб навчити їх не зневажати Бога”.— 1 Тим. 1:18—20, НС; Ро.
3, 4. (а) Чого це не значить, що собор виглядав до прийому цих двох назад між себе! (б) Отже хто дістав дисципліну в цьому змислі?
3 Це не значить, що Гіменей та Олександер покаялися, перестали хулити Бога й їх було прийнято назад до собору визволяючи їх із сатанського захоплення. Воно не може бути, бо ті два посвячені та хрещені християни відкинули християнську віру та добре сумління занепащуючи їхню віру й так попали в глибину знищення.
4 Бувши виключені із християнського собору, ці два чоловіки не навчилися поправної дисципліни. Але люблячий та вірний собор дістав науку, навчаючись як обминати цих двох духово зіпсутих чоловіків і не мати нічого до діла з ними лишаючи їх цілком до Сатани, якому Павло з апостольською владою передав їх. Через потрібне виключення цих двох чоловіків, які стратили свою віру й добре сумління, вірний собор дістав дисципліну й навчився як боятися поводження Гіменея та Олександера, щоб вони самі не потерпіли подібного знищення християнського життя та не сталися виключені, цебто сказати передані Сатані.
5, 6. (а) Згідно з 2 Тимотея 2:16—19, яку ваду Гіменей мав? (б) Чого собор мусів виключити Гіменея та Філіта, і як ці чоловіки навчали, що воскресення вже відбулося?
5 Коли Павло пізніше писав Тимотейові слідуюче, то він дав йому більше інформації про Гіменея й показав як цей схибив: “Стережися марних базікань, які нарушують святе; бо ці провадять до ще більшої безбожности, а їхнє слово буде ширитися, як рак. Гіменей та Філіт походять із таких. Ці чоловіки відвернулися від правди, кажучи, що воскресення було вже, й вони нищать віру декотрим. Та однако тверда Божа основа далі стоїть та має печатку оцю: ‘Єгова знає тих, що належать до Нього’, і ‘Нехай кожен, що визнає ім’я Єгови зрічеться від неправедности’”.— 2 Тим. 2:16—19, НС.
6 Гіменей та Філіт уже не належали до Єгови, але були передані Сатані виключенням із християнського собору Бога Єгови. Вірні християни носили ім’я Єгови на собі бувши “людьми для Його ім’я” й вони вживали те божественне ім’я на їхніх соборних зібраннях, як і в службі поза собором. (Дії 15:14—18) З тієї причини вони мусіли зректися таких неправедних християнів як Гіменей та Філіт, бо ці були повні неправедности. Ці чоловіки мали свої власні думки про воскресення. Вони навчали, що “воскресення вже відбулося” в їхньому часі; здається, що по їх науці, то воскресення було лише духове, символічне воскресення та що посвячені християни вже воскресли й що під Божим царством уже не буде воскресення.
7. Коли ці померли то, що було виконане проти них, і чому?
7 Гіменей та Філіт уже перекрутили віру декотрих членів собору такою наукою про воскресення. Чи при тій самій нагоді вони навчали грецьке поняття про безсмертність людської душі, то Павло не каже. Але ті безсовісні губителі віри християнських віруючих добровільно грішили після того коли й акуратно пізнали правду, навіть у зв’язку з апостолом Павлом. Отже коли вони померли, то вони були “засуджені до Геєнни”. Вони не воскреснуть.
8, 9. Яку точку Павло підкреслює в 1 Тимотея 6:9, 10, 20, 21?
8 Християни, які дозволять матеріалізмові захопити їх і які будуть старатися набувати багато світського знання або “науки” кладуть їх нагоду воскресення й життя під надходячим праведним ладом у небезпеку. Ми не багатством або “наукою” спасаємося, але правдивою християнською вірою.
9 Сильно підкреслюючи цю точку при закінченню свого першого листа до Тимотея, Павло каже: “Ті, що постановили собі збагатіти, упадають у спокусу та в сітку, й багато безумного та шкідливого бажання, які кидають людей в погибель та знищення. Бо любов грошей є коренем усього шкідливого й сягаючи цієї любови декотрі дали себе звести від віри й прокололи себе багатьма стражданнями. О Тимотею, стережи те, що дано тобі в довір’ю, відвертайся від марних базікань [подібні до базікання Гіменея та Філіта], які нарушують святе, й відвертайся від суперечок фальшиво названого ‘знання’. Бо роблячи виставу такого знання декотрі відпали від віри”.— 1 Тим. 6:9, 10, 20, 21, НС.
10. (а) Як ті, що хваляться “фальшивим ‘знанням’ ” шкодять собі? (б) Отже, що ми постановили робити?
10 Християни, які бажають бути багатими піддаються бажанням, які “кидають людей в погибель та знищення”. Християни, які шукають безвірного “знання” цього світу хваляться ним ради слави або ради світських користей, але вони відвертаються від християнської віри. Ніякі із цих не лишають причини Богові воскресити їх із мертвих через Ісуса Христа. При їх смерті вони є символічно вкинені в Геєнну. (Марка 9:43—47) Але, ми постановили собі не наслідувати їх. Ми пам’ятаємо слова записані до Жидів 10:38, 39: “ ‘Але Мій праведний житиме вірою’, й ‘коли він захитається, то Моя душа не вподобає його’. Але ми ж не з тих, що хитаються до знищення, але з тих, що мають віру зберегти свої душі живими”.
А ЩО СКАЗАТИ ПРО НЕВІРУЮЧИХ ЧОЛОВІКІВ АБО ДРУЖИН?
11, 12. (а) Яке питання виринає про невіруючих, що є подругами посвячених, духом-породжених християнів? (б) Що Павло каже про таке споріднення в 1 Коринтян 7:10—16?
11 Від днів Ісуса Христа багато осіб близько товаришували з посвяченими, хрещеними християнами, яких Бог породив Своїм духом до небесного наслідства. Але, на таких осіб це не зробило досить впливу, щоб статися такими християнами. Декотрі з таких осіб були й ще далі є чоловіками та дружинами посвячених християнів. Декотрі є дітьми, які мають посвяченого, духом породженого християнського родича або де й обидва родичі є такими християнами. Чи такі невіруючі воскреснуть? Про таких невіруючих Павло писав:
12 “Одруженим я наказую, . . . так, я, а не Господь: Коли який брат має невіруючу дружину, і коли вона годиться жити з ним, то нехай не покидає її; а дружина, як має невіруючого чоловіка, й однак він годиться жити з нею, нехай вона не покидає свого чоловіка. Бо невіруючий чоловік освячується в спорідненню з його дружиною, а невіруюча дружина освячується в спорідненню з братом; а інакше ваші діти були б нечисті, а тепер же святі. Але коли невіруючий хоче розлучитися, то нехай розлучується, бо в такім разі брат або сестра не є в поневоленню, але Бог покликав вас до спокою. Бо, дружино, звідки знаєш чи не спасеш свого чоловіка? Або, чоловіче, звідки знаєш чи не спасеш свою дружину?”— 1 Кор. 7:10—16, НС.
13. Як апостол Петро годиться із цією порадою пишучи до 1 Петра 3:1—4?
13 Апостол Петро годиться із цим й пише: “Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, що не коряться слову, були привернені без слова поводженням їхніх дружин, ставшись наочними свідками вашого чистого поводження разом із глибокою пошаною. І не дозволяйте, щоб ваша окраса була заплітання волосся й навішання золота або вбирання одеж, але нехай вона буде таємна особа серця в нетлінній одежі тихого й спокійного духа, що є дуже дорогоцінне в очах Божих”.— 1 Пет. 3:1—4, НС.
14. Які питання виринають із смерти такої невіруючої подруги, і які інші справедливі питання ми повинні запитати про це?
14 Тепер, коли така невіруюча подруга помре в невірності під таким товаришуванням із вірним християнином, що має небесні надії, то чи вона є повіки загублена? Чи така невіруюча подруга померла під “засудом Геєнни” й чи вона не воскресне й не буде мати нагоди жити вічно на райській землі під Божим царством? Разом із такими питаннями, то воно годиться запитати, Як довго невіруючий жив із віруючим? Також, який вірний й який приклад дав віруючий на свідоцтво правдивої християнської віри?
15. В світлі досвіду та спостереження, які важні питання можна запитати про невіруючого?
15 Досвід й спостереження показують, що воно бере декотрих людей довше пізнати й статися по стороні правди. Тепер чи невіруючий досить довго жив з віруючим, щоб дістати такого досвіду, якого йому особисто потрібно? Чи кілька років у невірстві перед його смертю значить, що він ніколи не повірив би коли б мав довшу нагоду товаришувати? Коли він покине свою віруючу подругу, то чи це значить, що він покинув найкращу нагоду набути спасення?
16. Тому що він не повірив, то чи невіруючий поступав так як Петро пише в 2 Петра 2:21, 22?
16 Навіть коли така подруга й не повірить, то однак вона не поступила до такої міри про яку Петро говорить у 2 Петра 2:21, 22, НС, кажучи: “Бо краще було б їм не пізнати дороги праведности, аніж пізнавши, вернутись назад від святої заповіді, що була передана їм. Бо з ними стається за правдивою приказкою, ‘Вертається собака до своєї блювотини, а вимита свиня валятися в калюжі’”. Тож коли такий невіруючий, що покине віруючого помре, чи він зрікся всієї надії на будуче життя? Хто буде розсуджувати в цій справі? Чий суд має вартість?
17. (а) Кому ті апостоли писали свою пораду про одружених? (б) Коли Павло говорив про спасення подруги, то до якого спасення Павло відносився?
17 Ми мусимо пам’ятати, що апостоли писали до “собору Божого”, до духових християнів, що були “висвячені в єдності із Ісусом Христом, покликані статися святими”, до тих, що були “новонароджені до живої надії через воскресення Ісуса Христа із померлих, до нетлінного й непорочного та нев’янучого наслідства . . . заховане в небі”. (1 Кор. 1:1, 2; 1 Пет. 1:3, 4, НС) Ті слова були написані в першому століттю. Бог тоді вибирав із поміж поган людей для ім’я Свого зложити собор із 144,000 християнських свідків, які стануться співспадкоємцями з Христом у його небеснім царстві. (Дії 15:14) Отже коли Павло запитував: “Дружино, звідки знаєш чи не спасеш свого чоловіка? Або чоловіче, звідки знаєш чи не спасеш свою дружину?” то правдоподібно він відносився до спасення до небесного життя в єдності з Ісусом Христом.
18. (а) Чи вже нема ніякого іншого спасення для невіруючого, який помре бувши подругою такого християнина? (б) Від коли Добрий Пастир викликував “інших овець”?
18 Певно, що Павло тут не говорив про спасення до людської досконалости на цій землі коли Боже небесне царство перетворить її в рай. Отже правильно виринає питання, що, Коли невіруюча подруга не спаслася віруючим до єдности спасення до якого Бог тоді покликував людей з народів, то чи це значить, що вона не буде мати пізнішої нагоди спастися до земного життя, яке є затримане для загального людства під Божим царством? А що станеться коли ми будемо відповідати Так на це останнє питання? В тому разі ми будемо судити того невіруючого, який помер і не відповів на небесне покликання, що він не є гідний воскресення під Божим царством і не буде мати ніякої нагоди жити на землі. Але донедавна Добрий Пастир, Ісус Христос не кликав і не збирав своїх “інших овець” в надії вічного життя на землі.— Йоана 10:16.
19. (а) Чи спасення “інших овець” є наче сітка ловити невірних духом-породжених християнів? (б) З чого спасення “інших овець” є наслідком?
19 Надхнені Писання показують, що Бог призначив певний час збирати “інших овець” яким Він дає вічне спасення на райській землі під царством Свого любого Сина. Божа провізія для таких “інших овець” не є наче якась сітка ловити всіх тих, яких Він кликає до небесного життя, але, які не дотримують вимог вірним християнським поводженням до самої смерти. Християни, що були покликані до небесного життя мусять або доказатися вірними увійти в те життя а коли не будуть вірними, то вони стратять надію на все інше життя. Ні, Божа провізія для “інших овець” через Христа є провізія, яку Він приготовив головно для більшости із людства. Ця провізія стається наслідком із смерти та воскресення Ісуса Христа, так само як небесне покликання 144,000 Христових співспадкоємців.
20. Історично, коли збирання “великої громади” “інших овец” почалося?
20 Згідно з історичними фактами, то збирання “великої громади” інших овець не почалося перед 1931 р. З.Д., але особливо після 1935 р. З.Д.— Езек. 9:4; Одк. 7:9—17; побачте Вартову Башту із 15-го серпня, 1934 р., сторони 249, 250, параграфи 31—34; також із 1-го лютого, 1935 р., на верху 47-ої сторони, (в анг. мові).
21. Ці факти відносяться до нашого застановлення над якими питаннями?
21 Ми мусимо застановитися над цими фактами коли обмірковуємо питання засновані на Павловій пораді до 1 Коринтян 7:10—16 про невіруючих подруг або чоловіків і також дітей, які не повірять, хоч під час їх дитинства вони могли бути “святими” дітьми віруючого родича або родичів. Суд мусить спочивати із Богом, який покликує до одної надії або до другої.— Рим. 9:14—16.
А ЩО ПРО НАШ РІД?
22. Який час почався в 1914 р. З.Д., і як його початок був зазначений в сповненню пророцтва?
22 За біблійним розкладом часу, то “час кінця” для цього ладу почався в 1914 р., п’ятдесят один рік тому. Той час, який Бог Єгова призначив наперед був зазначений вибухом першої світової війни, по якій прийшли обставини про які Ісус Христос передсказав у 33 р. З.Д., іменно, голод, чума, землетруси. Всі ці були початком гір для світу людства. (Дан. 11:35; 12:4; Мат. 24:3, 7, 8; Луки 21:10, 11) Протягом іспанського впливу, який охопив цілу землю від 1918—1919 р. то двадцять мільйонів людей померло, а це є більше осіб ніж мільйони забитих протягом чотирьох років першої світової війни.
23. В Одкриттю 6:1—6, як ново-укоронований Цар і світова війна та голод були зображені?
23 В Одкриттю 6:1—8, прославлений Ісус Христос дає пророчий взірець того, що зазначить початок “часу кінця” від 1914 р. З.Д. опісля. В цьому видінню до апостола Йоана той новоустановлений цар Ісус Христос є зображений чоловіком укоронований й озброєний із луком у руці їдучи на білому коні поборювати. Світову війну зображалося їздцем на червоному коні, що був озброєний великим мечем відібрати спокій від землі. Голод та брак їжі були представлені їздцем на чорному коні, який мав вагу в своїй руці відважувати їжу.
24. Згідно з Одкриття 6:7, 8, як смертельна чума була зображена?
24 Зауважте як за цим їздцем смертельна чума була зображена: “Я бачив і ось кінь блідий й той, що сидів на ньому мав ім’я Смерть. І близько слідом за ним ішов Гадес. І дана їм власть над четвертою частиною землі забивати довгим мечем і голодом та смертельною поразою й дикими звірями земними”.— Одк. 6:7, 8, НС.
25. (а) Згідно з цим, то куди ті, що вмирають із початком цього “часу кінця” йдуть? (б) Де ми знаходимо відповідь про воскресення таких осіб?
25 Тепер виринає питання, Чи люди, які вмирають у цьому “часі кінця” перед знищенням Вавилону Великого й перед війною Армагеддон, воскреснуть пізніше Божою силою через Христа? Те саме видіння, яке Йоан дістав дає нам правильну відповідь до цього питання. Зауважте, що за четвертим їздцем їхала Смерть (не “Друга Смерть”) й не Геєнна, але Гадес. Цим зображенням натякається, що всі ті, які вмирають на початку цих клопотів “часу кінця” йдуть у Гадес, що є звичайним гробом померлого людства в земському поросі. Багато людей також умерли в морю, але цю неважну точку не згадується в цьому пророчому видінню. Наше питання про воскресення таких осіб, які вмирають у цьому “часі кінця” є точно відповіджене в Одкриттю 20:13, де говориться про осіб, які не належать до 144,000 спадкоємців Божого небесного царства: “І море видало мертвих у ньому й смерть і Гадес видали мертвих у них, і вони були суджені особисто по вчинках їх”.
26. Яка духова кляса не є включена в Одкриттю 20:13, члени якої вмирають у цьому “часі кінця”?
26 Певно, що протягом цього “часу кінця” померло багато так званих християнів, які були покликані до небесного царства, але, які сталися невірними й не досягнули тієї небесної нагороди. Ці не будуть між тими, що море, смерть і Гадес видадуть. (Одк. 20:13) Такі загубники небесної нагороди будуть посвячені, хрещені християни, яких зображає “лукавий слуга” або “лукавий та лінивий слуга” з одним талантом, як було передсказано в Маттея 24:48—51 і 25:18, 24—30. При смерті цих невірних учеників Ісуса Христа вони йдуть до символічної Геєнни в якій Всемогучий Бог нищить тіло й душу. (Мат. 10:28) Отже коли море, смерть і Гадес видадуть земних мертвих у них під Божим царством, то ці не воскреснуть.
ПРИ ВИКОНУВАННЮ БОЖОГО ЗАСУДУ
27. Коли й як Вавилон Великий буде знищений, і яка є будучність тих, які будуть знищені з ним?
27 Але, при кінці “часу кінця” Бог Єгова, через Свого їздця на білому коні зачне виконувати Свій протилежний засуд проти народів і людей. Вавилон Великий буде знищений й тоді відбудеться “війна великого дня Бога Всемогучого” або Армагеддон. (Одк. 16:13—16; 17:1—6, 14) Бог Єгова спричинить, щоб політичні сили на землі обернулися проти Вавилону Великого, тієї світової імперії фальшивої релігії. Тоді сповниться Одкриття 17:16: “І десять рогів, яких ти бачив і звір дикий, ці зненавидять розпусницю й спустошать та обнажать її, і з’їдять її тіло, і цілком спалять її вогнем”. Це значить вічне знищення для неї з якого не буде можливо воскресити ні відновити її. Ті релігійні прихильники, що тоді будуть знищені з нею будуть знищені повіки тому, що вони не хотіли послухати божественного поклику: “Вийдіть з нього, люди Мої, коли не хочете статися спільниками гріхів його й коли не хочете прийняти частину пораз його”.— Одк. 18:1—4, НС.
28, 29. Що Одкриття 19:19—21 показує про усунення воїнів забитих в Армагеддоні?
28 А що в Армагеддоні противники Божого помазаного Царя царів не будуть поховані в пам’ятних гробах стається ясно з Йоанових слів про ту війну:
29 “І бачив я дикого звіря [Сатанський Всесвітньо політичний лад] і земних царів, і їхні війська, зібрані, щоб воювати з тим, що сидить на коні, та з його військом. І зловлений був дикий звір, а разом із ним фальшивий пророк [головний політичний промовець, Англо-Американська світова сила], який виконував ознаки перед ним, якими він зводив тих, що прийняли знамено дикого звіра й тих, що почитали образ його. Живцем, вони [дикий звір і фальшивий пророк] були вкинуті до вогняного озера, яке горить сіркою. Але решта [земні царі й їх війська та прихильники їх, свобідні як і невільники] були побиті довгим мечем, того, хто сидів на коні [Цар царів], який то меч виходив із уст його. І всі пташки наповнилися їхніми тілами [тому що тіла цих померлих не були поховані в Армагеддоні]”.— Одк. 19:19—21, НС.
30. Що “довгий меч” із уст Царя зображає, і де ті, що є вигублені ним ідуть?
30 “Довгий меч”, що виходить із уст Царя царів зображає його владу і силу запорядкувати знищення всіх противників буйною смертю. Царі, військові вожді, їздці, вільні, невільники, малі й великі, всі ті, що є частиною цього грішного світу будуть знищені як противники Божого царства під Його Месією в битві Армагеддон. Чи вони підуть у Гадес або Шеол прилучитися до стародавнього Єгипту, Еламу, Асирії, Сидону та інших? Ні! Вони будуть повіки знищені.— 2 Сол. 1:7—9.
31. Як їх вічне знищення є зображене, і що вони не будуть мати?
31 Це вічне знищення зображається тим, що вони не будуть поховані але будуть лишені на полі битви наче гній для пташок, що їдять покидьки й ці прийдуть на обід на запрошення Божих ангелів “стоячи в сонцю”. (Одк. 19:17, 18) Щоб дати прообраз про обід цих пташок, то земні царі й їхні війська та вожді не є “вкинені до огняного озера, що горить сіркою” разом із диким звіром та фальшивим пророком. Але там і не кажеться, що вони пішли в Гадес або Шеол. Вони стаються наче ті злочинці, яких мертві трупи кидали в Геєнну, щоб хробаки роз’їдали їх. (Марка 9:43—48) Бог Єгова вигубить їх через Свого нищителя Ісуса Христа в Армагеддоні й з цієї причини вони не воскреснуть із мертвих.