Провізія для духовної помочі в часі потреби
КОЛИ бурхливі вітри лютують і зливи падають, то чи воно не є зручно бути у захисному і безпечному місці? Або, коли сонце палить землю, то чи воно не є оживляючим і підкріпляючим бути в оазисі де є багато води і тіні?
У подібний спосіб, християнський собор є місце де людина може отримати потіху і заохочення. Давно тому було передсказано, що у цих дуже тяжких часах ті, що займають відповідальні становища у Божій видимій організації будуть як захист від бур і як оазис у часі посухи. Відносно дозрілих чоловіків, які будуть брати провід у християнському соборі, пророк Ісая передсказав: “І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі”.— Іса. 32:2.
Таку захисну допомогу можна отримати від дозрілих християнських слуг по соборах Свідків Єгови, не тільки тоді коли особисто один слуга дає поміч іншим, але також коли серйозні справи вимагають, що декілька слуг сходяться разом яко комітет, щоб дати увагу даній ситуації. Такий комітет складається з наглядача, або слуги собору, помічника слуги собору і слуги Біблійної студії, або він може включити якогось іншого дозрілого християнського брата.
ПРАВИЛЬНИЙ ПОГЛЯД КОМІТЕТУ
Воно є важливо для тих, що є в соборі оціняти чому цей комітет собору існує. На цих чоловіків не треба дивитися як на духовних поліцаїв і боятися їх. Правда, що наглядач і ті два інші брати у комітеті доглядають духовний добробут тих подібних до овець людей, але вони мають це робити як любі пастухи, ніжно, а не в примхливий і диктаторський спосіб. Вони не є якісь шишки, але слуги.
Сам Ісус показав правильний приклад для Божих слуг, особливо тим, які мають найбільш відповідальностей у зв’язку зі собором, як поводитися з їхніми братами. Він сказав своїм учням: “Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможні їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великий бути хоче — нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде всім за раба”.— Марка 10:42—44.
Демонструючи це, Ісус помив ноги своїм учням, даючи їм приклад покори. Наслідники Христа сьогодні, а особливо комітет собору мусять розвивати таку покірність. У цьому відношенні апостол Петро сказав: “Майте покору один до одного бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”.— 1 Пет. 5:5, 6; Йоана 13:1—17.
Коли члени соборного комітету мають правильний погляд про своє відношення з братами, то кожний в соборі може почуватися, що ці слуги є готові дати пораду тим, хто потребує. Вони не будуть почуватися, що ці відповідальні брати стараються виявляти їхні помилки. Протилежно є правда. Вони шукають нагод, щоб допомогти їм, а особливо це є так у справі тих, що мають клопоти.
ТІ, ЩО МАЮТЬ ТРУДНОЩІ
Часом совість християнина буде мучити його, тому що він прогрішився в чомусь. Це могло статися без жодного наміру, але він міг попасти в спокусу. Коли щось подібного станеться, то було б корисно для такої людини поговорити з дозрілим братом у соборі, бо це є в гармонії з Біблійною порадою: “Браття, як людина й упаде в якій прогріх, то ви, що маєте духовні кваліфікації, виправляйте такого духом лагідности, самих себе доглядаючи, щоб не спокусилися й ви. Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового”.— Гал. 6:1, 2, НС.
Отже воно є добра річ для особи, яка має серйозну проблему приступити до дозрілого брата, котрий має духовні кваліфікації, і просити помочі в нього. Той дорослий брат може бути наглядачем собору, або один із інших членів комітету. Додатково, в деяких місцях, існують інші чоловіки, які мають подібну дозрілість у соборі, і до них також можна приступати з довір’ям коли людина потребує поміч. Це не значить, що людина є під обов’язком регулярно ходити до другої особи в соборі і признавати або сповідати кожну свою малу помилку, яку вона робить. Всі є недосконалі й не можуть дотримувати всіх Божих справедливих вимог. Так як апостол Павло сказав: “Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави”. (Рим. 3:23) Це тому Ісус, коли навчав своїх послідовників молитися, сказав їм, щоб вони включали в своїх проханнях до Бога цю думку: “І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винувайтцям нашим”.— Мат. 6:12.
Одначе, коли більш серйозні труднощі виринають, тоді є час шукати поради у дозрілого брата. Бог Єгова, який знає наші слабості, з цієї причини любо установив для нас мати поміч від наших братів, тоді коли ми найбільш потребуємо її. Завважте, що Якова 5:14—16, НС, говорить у зв’язку з цим: “Чи хворіє (духовно) хто з вас? Хай покличе старших чоловіків собору, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в ім’я Єгови. І молитва віри вздоровить недужого, і Єгова його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться. Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведности”.
Поміч, яку дозрілі чоловіки можуть постачити є провізія або забезпечення, яке Єгова зробив для нашого добра, а не порядок в якому деякі є призначені перевіряти, що кожний в соборі робить. Очевидно, коли особа поповняє тяжкі гріхи, то це є знак духовної слабости. Особа в цій ситуації потребує поміч побороти її труднощі, і вона буде мудра, коли попросить таку поміч.
Воно є дуже небезпечно не просити помочі. Якщо особа, яка має труднощі не зробить цього, вона може попасти в звичку робити цей гріх аж поки вона не станеться непоправна, або навіть, якщо вона не повторить цю помилку, вона може відступити від Божої організації боячись, що хтось може узнати про її гріх. Як багато краще воно є покірно признати, що є часи коли ми потребуємо поміч і таким способом скористати з любої провізії, яку Єгова зробив.
Пам’ятайте, що є записано в Приповістях 28:13: “Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний”. Отже, якщо хтось попав у гріх і дійсно шкодує, що він зробив той гріх, він показує це, не ховаючи провину свою, але признаючи її, шукаючи помочі, а після того уважно обминаючи обставини, які можуть довести до повторення того гріху.
ПОВІДОМЛЯЮЧИ КОМІТЕТ
Коли особа шукає пораду від дозрілого брата то чи воно є потрібно повідомляти цілий комітет про кожний гріх? У цьому відношенні воно є добре пам’ятати, що члени комітету не є призначені перевіряти все, що ми робимо. Вони тільки хочуть помогти нашим братам ходити у спосіб, який заслуговує усміх похвали Єгови.
Отже, коли брат або сестра у соборі приступає до брата, який він думає може помогти йому духовно, то цей брат переважно буде радий, що він може помогти. Якщо він є дійсно брат з “духовними кваліфікаціями”, певно, що він не скаже грішній людині забути про свої нехристиянські діла. Він буде дивитися за доказом, що грішник щиро і покірно покаявся і поможе йому зробити те, що є потрібно, щоб поправити його гріх. У деяких таких випадках брат може відчувати, що пораду, яку він може дати з Божого Слова задовольняє потреби даного випадку і вистачає “виправити його”. Якщо це є так, то справа може лишитися тільки між ними двома. Немає жодної потреби нести її дальше.
Певно, якщо під час такої дискусії виявиться, що гріх про який згадується в 1 Коринтян 5:11 робився повторно, то його треба принести до уваги соборного комітету. Такий повторний гріх є серйозною справою, але якщо грішник добровільно признався і щиро бажає робити те, що є правильно в очах Єгови, то йому можна помогти ще.
Деякі інші випадки, в яких гріх не повторяється також мусяться принести до уваги комітету, і це є правда навіть коли потрібна порада і поміч для духовного поправлення була постачена. До цих враховуються полова неморальність включаючи інших осіб, чи то вчинено дорослими або посвяченими і хрещеними недолітками, і інші серйозні злочинства, які сталися відомі або які сталися темою дискусією в соборі.
Але коли серйозні справи приносяться до соборного комітету, то чи це значить, що особа може тоді сподіватися бути відлученою від християнського собору? Ні, це зовсім не значить це. Комітет існує для того, щоб помогти тим, хто хоче служити Єгові. Не забуваймо, що Яків у п’ятій голові говорить, що кожний, хто є духовно хворий повинен покликати старших чоловіків у соборі помогти йому. З якими наслідками? Чи вони будуть бити його? Ні, вони пристосують до нього корисну пораду Божого Слова. Вони будуть молитися над ним. І якщо він прогрішився і дійсно покаявся, то писання кажуть, що йому проститься.
Проте, якщо ці репрезентуючі члени собору виявлять милосердя до того, що поповнив серйозний гріх, вони мають робити це в гармонії з Божим писаним Словом. Це не є тільки справа показати йому милосердя, тому що вони шкодують його. Вони мусять передсвідчитися, що існує основа для милосердя, що особа дійсно покаялася. Якщо грішник покаявся тільки тому що хтось узнав про його гріх, а не тому що він жалує за свій гріх, або якщо він є обоятний або хоче оправдати себе, тоді, безперечно, він дійсно не покаявся і Бог не простить йому. Комітет не буде мати авторитету Божого Слова дати милосердя такій непрощеній особі.
Акцію, яку комітет візьме, яка мусить бути вирішена після міркування з молитвою, у більшости залежить від обставин. У деяких випадках добра порада з Писання може вистачити. З другого боку, якщо злочин поповнений був серйозний, воно було б розумно не дозволяти такій особі йти на платформу навчати інших у соборі, принаймні якийсь призначений час. Це дає грішнику нагоду дати доказ свого каяння через якийсь час, а також дає нагоду дозрілим братам підкріпити його духовно.
Якщо те зло, яке він поповнив не було публічним скандалом, але на стільки серйозним, що вимагало дисципліни, тоді грішника можна поставити на випробування, яке не є оголошене в соборі. Під час цього часу, переважно один рік, він повинен діставати регулярну духовну поміч, щоб побороти свою трудність. Тоді випробування є усунене, знову без оголошення в соборі. Яка люба провізія це є від Бога для дійсно покаяних осіб, які попадуться в серйозний гріх!
Якщо гріх був дуже тяжкий з якого вийшов публічний скандал, тоді коли милосердя показується, час випробування також настановляється, але цим разом воно є оголошено в соборі. Одначе у цьому випадку, як і у випадку неоголошеного випробування, люба допомога дається грішнику.
Одначе є деякі люди, які прийшли до чистої організації Єгови і охрестилися, які доказуються за якийсь час, що вони не є дійсно християни. Вони люблять товаришувати з Свідками Єгови, тому що вони можуть довіряти їм, але вони користають з цього для поганих цілей. Відносно таких людей учень Юда писав, у 4-ому стиху свого листа: “Бо крадькома повходили деякі люди, на оцей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидають єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа”.
Коли особа виявиться, що вона є такого типу, навмисний злочинець, чи то він поповнив серйозний гріх раз або повторно, тоді він не має ніякого діла в теократичній організації. Його треба виявити, і це є обов’язок соборного комітету відлучити його від собору.— 1 Кор. 5:11, 13.
З усіх різних родів проблем, які можуть прийти до уваги соборного комітету, воно є явно, що він займає місце великої відповідальности, яке вимагає духовну силу. Але воно є також великою привілегією мати змогу служити своїм братам, бо “є більше радости давати ніж приймати”, сказав Ісус. (Дії 20:35, НС) Як правдиво це є коли помічна порада допомагає грішникам бачити їхні відповідальности до Єгови більш правильно і виповняти їх.
Коли особи дістають поміч виконувати Божу волю у правильний спосіб і усвідомляють, який прекрасний порядок Єгова заснував, щоб дати їм духовне піднесення і втіху через собор, вони погодяться, що такі “дари в людях” є дійсно “захист від вітру, і немов та заслона від злив, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі”.— Ефес. 4:8, 11, 12; Іса. 32:1, 2.