Чи це обов’язок релігії мішатися в політику?

У СТАРОДАВНЬОМУ Вавилоні, де фальшива релігія дістала свій початок після потопу, проституція була частиною релігійної практики. Кожна жінка мусіла віддати свою дівочість в храмі Іштари, богині родючости, звана “цариця небес” і “мати богів”. Ціна, яку платили чоловічі поклонники збагачувала скрині в храмі. Багато інших релігій, які мають такі звичаї вавилонського походження також практикують проституцію. Навіть за днів апостолів, у Коринті, головній богині, Венері, богиня статевої любови й розпусного запалу, поклонялися проституцією. Один дописувач пише: “Публічна проституція складала головну частину їхньої релігії; в них був звичай просити богів в публічних молитвах множити їхні розпусниці! і щоб показати їхню вдячність божествам за їхню ласку, вони присягали збільшати число таких жінок; тому що торгівлю з ними не вважали бути гріхом, ані безчесною”.a

Хоч проституція складала частину поклоніння вавилонських релігій, то згідно з Божим законом, даний ізраїльському народові, жодна дівчина не мала бути розпусницею. Якщо якась ізраїльська дівчина стягнула таку ганьбу на дім свого батька, то вона була засуджена на смерть. (3 Мойс. 19:29; 5 Мойс. 22:21; 23:17) Гроші з проституції були огидні. (5 Мойс. 23:18) У християнському соборі, проституція також є огидна річ. Розпуста і перелюб є речі через які ніхто не може ввійти в Боже царство.— Гал. 5:19—21.

ДУХОВНИЙ ПЕРЕЛЮБ

До цієї справи є також символічна або духовна точка. Християни, духовні сини Бога Єгови, є заручені з Христом. (2 Кор. 11:2) Як група послідовників вони є його невістою. (Об. 19:7, 8; 21:9) Їхня вірність була передана від царства темряви до царства Божого. (Кол. 1:13) Сам Ісус сказав, що його послідовники не були частиною світу. (Ів. 15:19) Християнин, який станеться частиною цього світу або який нарушить свою вірність до Бога Єгови й Христа, мішаючись у політику цього світу, брав би участь у духовнім перелюбі. Яків, писатель Біблії каже: “Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається”. (Як. 4:4) Отже релігійна організація, яка мішається в політику і перешкоджає урядам у їхніх політичних справах або старається поправляти громадський порядок, щоб перемінити цей світ бере участь у розпусті, показуючи себе бути частиною Вавилону Великого, світової імперії фальшивої релігії.

Сьогодні ми бачимо, що релігійні лади так званого Християнства практикують духовний перелюб так, як було в Вавилоні і Коринті, роблячи це як невід’ємною частиною їхньої релігії, їхньою формою поклоніння. Д-р Яків А. Пайк, коли ще був епископальним єпископом у Каліфорнії, сказав, що “церква повинна з захопленням мішатися в політичні суперечки, маючи намір перемінити світ”.b Доналд Сопер, один із головних священиків в Єгипті, висловився на цю тему: “Я вірю, що соціялізм є політичний вираз Божого царства на землі. Я вірю, що хоч Робітнича Партія не є соціялістична, то вона може статися такою, якщо б християни, ради Ісуса Христа, входили в неї, перемінили її, і почали вживати її, щоб сповнити ‘волю нашого Отця дати нам Царство’.c Журнал Гюстон, Тексас Поуст (анг.) посвятив майже цілу сторінку для теми “Зорганізована Релігія Бориться за Політичною Силою”.d

Втручання в політичні справи буває, не лише в релігіях так званого Християнства, але також у так званих поганських релігіях; наприклад, німецький кореспондент Ґ. Бонн писав у журналі Атлас, жовтня 1965 р., відносно Нарада Теро, монах, який мішався в політичні справи в Цейлоні: “Це політичний й войовничий Буддизм, що тримає південносхідну Азію в заколоті сьогодні. . . . Листи, яких Нарада Теро диктує тут стосуються більше до дипломатичної стратегії, ніж до духовної мудрости”.

НАЙОГІДНІША РОЗПУСНИЦЯ

Нема сумніву, що такі речі спричинили багато переполоху і страждання, але чи Бог похвалює релігійне вміщання в політику як її обов’язок або призначення? Бог постачив спеціяльне видіння апостолові Іванові, показуючи Свій погляд і суд. Іван описує про це видіння оцими словами: “І прийшов один із семи ангелів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: ‘Підійди, я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами. З нею розпусту чинили земні царі, вином розпусти її впивались мешканці землі’ ”.— Об. 17:1, 2.

Перше, Єгова говорить про її засуд. Вона сидить над багатьма водами, які представляють людей землі, так як Об’явлення 17:15 показує. Ця розпусниця не є собі якась звичайна розпусниця, бо її клієнти є царі, включаючи й сьогоднішніх царів цілої землі, яких демонаминадхнені вирази ведуть до битви Гар-Магеддон. Її кар’єра розпусти та перелюбу є довга. Продаючи себе царям і провідникам, вино її перелюбу вплинуло на всіх мешканців землі, п’януючи їх до такого ступня, що вони падають і вмирають.

Іван дає нам більше інформації про цю розпусницю: “І в дусі повів він мене на пустиню. І бачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів. А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її. А на чолі її було написане ім’я, таємниця: ‘Великий Вавилон, мати розпусти і гидоти землі’. І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови мучеників [свідків] Ісусевих”.— Об. 17:3—6.

Іван ясно показує, що ця розпусниця не є стародавній Вавилон на Ефрат ріці, який занепав від світової сили 539 р. перед З.Д. і нарешті після століть занепаду пішов у вічне знищення. Ні, це є Вавилон Великий, світова імперія фальшивої релігії. Вона є зображена бути в пустині, де живуть дикі звірини. І згідно з видінням, вона сидить на дикій звірині.

РОЗПУСНИЦЯ ЇДЕ НА ЗВІРИНІ

А що це за червона звірина на якій їде Вавилон Великий? Вона є інша від дикої звірини в Об’явленні 13:1, 2, яка була плямиста немов леопард або рись, хоч назагал була подібна до цієї дикої звірини, яка виходить із моря. Її колір є інший. Писання показує, що ця червона звірини не виходить із моря, але в неї є сім голів і десять рогів і вона є повна богозневажливих імен, щоб бути подібною до оригінальної дикої звірини, на якій голові були богозневажливі імена. Ця червона звірина також має десять рогів хоч без десять корон, які то корони були на рогах першої звірини. Ця звірина є образ дикої звірини, що вийшла з морської безодні. Об’явлення 13:14, 15 виявляє, що дика звірина, яка мала два роги, і яка вийшла з землі, пропонувала зробити образ звірини. Об’явлення 17:3 показує, як цей образ виглядав. Він був подібний до дикої звірини, що виходить із моря. А коли появилася ця червона дика звірина і коли вилізла розпусниця на неї?

Ця дика звірина з двома рогами була дуже славна на конференції миру в Франції 1919 р., коли головні представники Британії й Америки, складаючи цю звірину як Сьому Світову Силу, добивалися заснувати міжнародну організацію Лігу Націй, щоб тримати мир і вона досягла те. Ця мирова конференція підписала договір миру в якому було включено статут Ліги Націй. Це сталося 28-го червня 1919 р., і до жовтня потрібне число урядів підписали договір з її статутом, і вона стала дієвою в Франції.

У 1919 р. релігії так званого Християнства почали хвалити Лігу, і пропонували її прийняття. 10-го січня 1920 р. держави, які підписали договір затвердили договір в Парижі й Ліга Націй стала законна. Цар Юрій 5-ий Великої Британії, як головний губернатор Англіканської Церкви похвалював Лігу, і Греція, де Східна Православна Церква є державною церквою, вступила в Лігу 30 березня 1920 р.

Понтіфікат Максімус Римо-Католицької Церкви не мав офіціяльного слова на цій конференції миру. А це тому, що папський Ватикан підтримував німецьких союзників в Першій Світовій Війні. Отже римському папі не дозволяли дипломатично мішатися в договір миру або в питання, які виринали з війни.e Але Римо-Католицька Церква пізніше висловила свою підтримку Ліги.

Отже, можна бачити, що Вавилон Великий не тратив часу дістати собі місце на звірині. Він уже брав ці кроки ще в 1919 р. Для нього звірина була привабливою. Її колір був червоний, що представляє царство, якого він так дуже любить. Це був знак розкоші — жінка сама є одягнена в порфіру й червоному одязі.— Мат. 27:28—31; 2 Сам. 1:24.

РЕЛІГІЙНІ ЛАДИ ПОКЛОНЯЮТЬСЯ ЗВІРИНІ

Цим чином Вавилон Великий чинив більший перелюб з царями землі. Він поклонявся “образові” дикої звірини і спокушував інших робити те саме. Богозневажливі імена, яких ця звірина має є “єдине світло”, “єдина надія для світу”, і сам Вавилон Великий дав їй назву “політичний вираз Царства Божого на землі”. 4-го жовтня 1965 р. Папа відвідав організацію Об’єднаних Націй, теперішня назва тієї першої організації для міжнародного миру. Протягом його відвідин він назвав її ще більшими богозневажними іменами, кажучи “ця організація представляє зобов’язний шлях сучасної цивілізації і світового миру”, і “люди світу звертаються до організації Об’єднаних Націй за останньою надією на згоду і мир”. Він заохочував поклоніння звірини, кажучи: “Тут ми припускаємо представити, з їхньою даниною честі й надії, нашу власну данину” і “будівлю, яку ви збудували [ОН] не повинна ніколи впасти; її треба удосконалити”.f

Імена, яких дають цій організації є богозневажливі, тому що вони приписують Лігі й організації Об’єднаних Націй те, що лише Боже царство може зробити. Ці назви зневажають Бога; вони звертають надію й довір’я людей до людиною-витвореної організації, роблячи її образом для поклоніння замість Бога Єгови, щоб люди вповали на неї замість на царство Єгови.

Жінка є зодягнена в порфіру та кармазин і є прикрашена золотом та дорогоцінним камінням і перлами. Через її перелюб ця міжнародна розпусниця збагачує себе. Своїми фальшивими, зводячими доктринами вона обманює людей й робить їх легкою здобичею політичних провідників, дістаючи від таких провідників багатство й спеціяльні ласки. Своєю релігією вона може контролювати людей і за прибуток може звернути їх піддержувати царів і провідників. Чаша в її руці, яка значить, що вона дає щось пити своїм релігійним прихильникам, є золота. Іншими словами, поверхово вона виглядає гарна і добра лише для найкращого напою, але так як Ісус сказав релігійним провідникам за його дня, всередині чаша є повна огидних і нечистих речей її перелюбу.— Порівняйте Матвія 23:25, 26.

Наслідком того, що вони пили це вино з її чаші й через її перелюб з провідниками світу, люди переносили багато труду через релігійні війни, економічну відсталість, безписьменність, низькі моралі, брак віри в Біблію, і через це противляться Божому царству.

НЕЗАКОННІ ДІТИ РОЗПУСНИЦІ

Ім’я розпусниці є написане на чолі її, щоб усі могли бачити. Хоч те ім’я було таємницею, релігійною таємницею, Бог Єгова виявив, що вона представляє, щоб усі могли бачити, а саме, світову імперію фальшивої релігії. Її тепер легко пізнати, так як пізнається, що християнські свідки Єгови є слугами Бога і Христа по їхніх ділах, так як Об’явлення 14:1 показує. Вона виявляє себе своїми вчинками подібна до стародавнього Вавилону, над якою панує фальшива релігія, що походить від Німрода, могутнього мисливця в опозиції Богові Єгові. Дійсно вона є служницею Диявола.

Хоч ця жінка є розпусниця, вона є й мати. В неї є багато дочок. Це є різні релігійні секти, в так званому Християнстві й в поганстві, які роблять її міжнародною організацією, світовою імперією фальшивої релігії. Всі ці дочки або розпусні організації наслідують свою матір, чинячи перелюб з царями землі. Вона старалася спонукати правдивий християнський собор під Ісусом Христом також статися розпусницею, але їй не вдалося цього зробити.

Вавилон Великий є матір’ю ще в іншому відношенні, себто, мати “гидот землі”. Він заявляв представляти Бога, але виводив такі незаконні діти, як буквальне і символічне ідолослужіння проти Божого закону. (Рим. 2:22; Мат. 24:15; 1 Цар. 11:5, 7; 2 Цар. 23:13) Також, він виводив незаконні особи, посередників духів, віщунів астрологів, навіть почав і проводив жертвування людей. (2 Цар. 23:24; Іс. 66:3; Єзек. 20:7, 8, 30; Ос. 9:10) Замість розвивати плід духа і заохочувати своїх релігійних прихильників робити те саме, він практикував і розвивав між ними тілесні вчинки і такі огидні практики, як розпусту, навіть проституцію з її неморальностями; також п’янство на честь фальшивого бога.

НЕ ВПИВАЙТЕСЯ З БЛУДНИЦЕЮ

Вавилон є старий п’яниця, але його напій є більш огидний від алкоголічного напою, тому що він любить упиватися людською кров’ю, а особливо кров’ю пролита в релігійнім переслідуванню. Навіть до часу апостола Івана він “упивався кров’ю святих”, і був відповідальний за пролиття крови Ісуса Христа, “святого”. (Дії 3:14, 15; 4:27, 30; Марка 1:24; Луки 4:34) Навіть до цього дня він упивався “кров’ю свідків Ісуса”, бувши Божим найбільшим земним ворогом. Під спонукою Сатани, він старався заглушити голос цих свідків, які проповідують про царство Єгови й вбив багатьох.— Об. 17:6; 6:9—11.

Отже питання: “Чи це обов’язок релігії мішатися в політику?” є важне для всіх, а особливо для членів релігійних організацій, бо хто хоче бути п’яницею таким, як Вавилон Великий, а особливо впиватися кров’ю через попертя кровожадної організації? Хто хоче бути винний у богозневаженню і поклонінню образа, який противиться Богові та Його царству? (Об. 18:3, 4; 6:10, 11) Пам’ятайте, що видіння, яке Іван дістав в Об’явленні було за суд розпусниці. Певно, що ми не хочемо стати на суд перед Всемогутнім Богом приводячи Його до гніву. Так як сказав апостол Павло: “Чи ж ми сильніші від нього?”— 1 Кор. 10:22, НС.

У наступних числах цього журналу будемо дальше розбирати тему про червону звірину, яку Іван бачив в Об’явленні, а також виконання Божого засуду над тією розпусницею, Вавилоном Великим.

[Примітки]