Чи ви надмірно поважаєте створіння?

ПО РІЗНИХ околицях світу ми знаходимо, що люди віддають повагу всяким речам, навіть тваринам та людям. Деяких явно визнають за богів. Деяких не називають богами, але похвала і увага, покора та посвята, які їм віддаються робить їх богами. Навіть у так званому Християнстві, поклонники часто віддають багато більшої служби таким речам ніж Богові, Якому вони заявляють служити.

Бог Єгова, Бог Біблії, є “Бог вимагаючи виключної посвяти”. (2 Мойс. 20:5, НС) Через відступлення від повної вірности і сердечної посвяти правдивому Богові поклонник не буде коритися Його законам. Духовність і моральність такої особи починає опадати і вона не буде коритися Богові, але станеться ідолослужителем. Нарешті, вона не буде признавати вищости Бога Єгови і станеться ворогом Божим.

ПОКЛОНІННЯ “ОГИДНИХ ІДОЛІВ” В ІЗРАЇЛІ

У стародавньому Ізраїлі священики і релігійні вчителі поступово відступали від Закону, так, що їхня виключна посвята Богові дуже опала. Дійсно обставини стали такі погані, що перед знищенням Єрусалиму Бог навіть був покинув Свій храм. Але Він хотів, щоб усі знали, що Він таки бачив, що там відбувалося. Бог також цікавився, щоб щирі люди в Ізраїлі знали чому Він карав народ. Тому Він дозволив пророкові Єзекіїльові побачити і виявити огидні речі, яких їхні провідники виконували в храмі.

У видінні Єзекіїль був взятий з Вавилону в Єрусалим і там Єгова показав йому храм. Єзекіїль каже:

“І привів мене до входу подвір’я, і побачив я,— аж ось дірка в стіні! І сказав Він мені: ‘Сину людський, прокопай дірку в стіні’. І прокопав я в стіні,— аж ось вхід”.— Єзек. 8:7, 8.

Через прокопану дірку або через “якийсь вхід” Єзекіїль міг увійти в храм і подивитися, що там відбувалося. Він каже:

“І сказав Він до мене: ‘Увійди, і побач ті злі гидоти, які вони роблять отут! І ввійшов я й побачив, аж ось усякий вид плазуна та огидливої звірини, і всякі божки Ізраїлевого дому, накреслені на стіні навколо кругом. А сімдесят чоловіка зо старших Ізраїлевого дому та Яазанія, Шафанів син, що стояв посеред них, стояли перед ними, і кожен мав у своїй руці свою кадильницю і підіймалися пахощі з хмари кадила. І сказав Він до мене: ‘Чи бачив ти, сину людський, що роблять Ізраїлеві старші в темноті кожен у кімнатах своїх ідолів? Бо говорять вони: “Господь нас не бачить, Господь [Єгова] покинув цей край” ’ ”.— Єзек. 8:9—12.

Подумайте! Ті так звані провідники правдивого поклоніння припадали перед огидними нечистими плазунами та тваринами, саме в храмі живого Бога, Який був зробив їх великим народом і дав їм закони триматися чистими та праведними! А вони впали в такий розбещенний розумовий стан, що аж думали, що Всемогутній Бог не бачив огид, яких вони чинили.

ЕВОЛЮЦІЯ НЕБЕЗПЕЧНА

Чи така річ може статися між так званими християнами? Так, і це є одна з великих небезпек сьогодні. А як?

Подумайте про еволюцію, теорія, яку мільйони, включаючи і багато людей, що ходять до церкви приймають. А що вони вірять? Що вони почалися з одноклітинної тварини в первобутнім океані. Тоді, від такого одноклітинного початку їхній родовід поступово розвивався через різні зміни, від звичайних риб і земноводних тварин до більш складних земних тварин, з яких нарешті розвилася людина — так їхня теорія пояснює.

Якщо б ви сказали комусь, що він походить із змієвої родини, то він зараз хотів би бити вас. Або якщо б ви сказали йому, що його предок був безумною мавпою, щурем або собакою, то він почувався б дуже принижений. Однак, так як показує теорія про еволюцію, такі звірята були предками людини. Отже еволюція принижає людину до рівня тварини.

Крім цього, теорія про еволюцію заперечує існування Бога, як найвище інтелігентне Єство. Або вона називає Його неправдомовцем, коли Його Слово Біблія каже, що на початку людина була створена в образ Бога, маючи багато вищу інтелігентність від тварини, з розсудком і моральними та духовними рисами. Віра в еволюцію доводить церковних людей поклонятися як творцю, не Богові Єгові, але теоретичній, сліпій, еволюційній силі, уособлена, як “Мати Природа”. Найбільш принизливе і блюзнірське, і велике ідолослужіння!

НАЦІОНАЛІЗМ, СПОРТИ, ПУБЛІЧНІ ОСОБИ

Ще одна, але більш спритна річ через яку так звані християни можуть поклонятися створінню і людям або іншим речам, як ідолам знаходиться в справах націоналізмі і в світі спортів та розвагах. А як це?

Перше зауважте дикі тварини та птахи, якими народи так званого Християнства представляють себе і символізують свої різні країни. Особистий горожанин можливо не звертає великої уваги на такі народні символи тварин. І це не все зле вибирати імена пташок та тварин представляти якийсь народ. У Біблії Бог Єгова символічно уподібнює догляд Своїх людей до орла, який доглядає своїх молодих, а Ісус Христос називається “Лев, що з племени Юдиного”, а лев є символ відважного правосуддя. (2 Мойс. 19:4; Об. 5:5) Патріарх Яків також пророкував про дванадцятьох племен Ізраїля, передсказуючи деякі характеристики, яких вони повинні об’являти і уподібнювати їх до тварин із подібними рисами.— 1 Мойс. 49:9, 14, 17, 27.

Проте, щодо народних символів, то заходить питання: Чи їм приписується якесь поклоніння? Це вплив таких речей і відношення людей рішає чи в них включається поклоніння чи ні. Коли ви побачите такі символи, то як вони впливають на ваші думки та почуття? Чи ви відчуваєте, що люди вашої раси або народу є кращі від інших? Або чи ви оціняєте, що Бог “ввесь людський рід Він з одного створив” і що Він не похвалює жодної раси або національности? — Дії 17:26.

У спортах, як ви почуваєтеся про тутешніх грачів або грачів, яких ви похвалюєте? Сьогодні видатних грачів рахується за героїв, їхні ентузіасти або дуже віддані особи є готові наслідувати їхній приклад, їсти той самий харч і носити той самий одяг, як вони. І є велике вимагання за їхніми автографами. Часами особи дуже сваряться, а навіть б’ються за грачів або команди, і часто кладуть великі суми грошей в заклад на них.

А як це становить поклоніння “огидних ідолів”? Це не значить, що з грачами або з якимось спортом є щось злого. І неможливо казати, що сам “герой” є гірший від інших людей. Це його вплив на “відданих” і його відношення становить поклоніння. Лише тому, що грачі мають сильні тіла і добру координацію, то чи це значить, що їх треба обожати? Крім цих здібностей, які особи вони дійсно є! Чи вони є особами, яких приклад життя годиться наслідувати? Чи вони мають любов, доброту, віру в Бога, радість, спокій, самоконтролю? Чи наслідувати їхній приклад прославляє Бога? Чи вони особисто вихвалюють Боже ім’я, чи своє власне? Крім цього, не робить різниці, якою людиною особа може бути, то жодну особу не повиннося обожати.

Отже, якщо хтось уживає багато часу і зусилля досліджувати різні статистики різних грачів і грів, то що його більше цікавить і де є його посвята? Чи він цікавиться більше навчитися про Божі наміри?

Питання є: Над чим людина розмірковує? Що вона любить робити, на що вона любить дивитися, про що читати? На що вона кладе ціну. Ісус сказав: “Де скарб твій,— там буде й серце твоє”.— Мат. 6:21.

У поклонінні і службі Бога Єгови нема надмірностей. Правда, там є радість, завзяття, ревність. Але з них приходять добрі наслідки, і вони помагають іншим. Шаленство і надмірності в яких так багато ентузіясти спорту і грачів беруть участь є доказ, що вони обожають гру або грачів. Наприклад, подумайте коли ентузіясти кидають пляшки в грачів або в третейського суддю, дичавіють і розривають траву та розбивають прилади по “бейзбол” або футбольних грах”.

Чи той, хто заявляє бути християнином міг тішитися з гладіаторських боїв, так як було за часу Риму? Чи тут нема щось подібного в багатьох спортах, а особливо в таких спортах, як футбол, бокс і хокей де є тілесний дотик?

Наприклад, у фаховому футболі є те, що називають “спортивна команда самогубства”, група, яку спеціально висилається в гру, так як сказав журнал Лайф, “виконувати якісь буйні діла”. Вимоги для членства такої спортивної команди самогубства, пояснює Лайф є “дикі інстинкти без жодного страху”. Сказав один грач: “Я лише думаю як покалічити когось, бо кожний раз, що вас хтось вдарить до непритомности, то ви надієтеся, що зможете прибити двох або трьох інших до непритомности. Це дає нам досить добре почуття”.

Коли, щоб виграти гру або змагання, чи то за гроші, славу, або за щось інше, особа не лише рискує своє власне здоров’я, але старається пошкодити, можливо покалічити і вбити інших, то чи це не є форма ідолослужіння такого спорта? Справді, що тут думається більше про свою власну славу ніж про свого ближнього, якого Бог створив. Тут прямо виступається проти Бога і служиться чомусь іншому за бога, яке є гідніше нашої посвяти і життєвого зусилля.

Певна річ, що не кожний спорт є такий фізично брутальний, але без різниці, який спорт християнин любить, то він повинен уважати, щоб цей спорт не захопив його серце до такої міри, що буде відбирати час і увагу від студіювання Божого Слова і служби Богові.

І ми не можемо казати, що лише спорт може стати ідолом. Коли ми вживаємо забагато часу дивитися на актори по телевізії або кінофільми, музикантів, співаків або інших публичних осіб або слухати їх, то ми занедбуємо поклоніння Бога на їхню ласку.

ВВАЖАЙТЕ НА ВІДНОШЕННЯ ВАШОГО СЕРЦЯ

Отже, ми можемо брати участь в ідолослужінні якщо будемо забагато підтримувати те, що прославляє людей, якщо будемо віддавати наші серця їм. Навіть коли б ми і явно не виявляли такі почуття, то нам таки треба вважати на наше розумове відношення і серце. Бо стародавній пророк Йов показав, що хтось може чинити ідолослужіння в приватності свого власного серця. Він сказав:

“Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе, то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!”— Йова 31:26—28.

Якщо напрям нашого серця є любити якесь створіння або річ, що відбирає в нас виключну посвяту від Бога, то воно тоді стається ідолом для нас і є гріхом проти Бога. Завжди добре є пам’ятати Ісусові слова, які показують велику небезпеку дозволяти чомусь відвернути наші серця від послуху Бога. Він перестеріг своїх учнів: “Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги”. Він також показав, що наше серце може завести нас у гріх проти Бога, кажучи: “А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм”.— Мат. 15:19; 5:28.

Забави та управи є гарні в свойому відповідному місці. Апостол Павло поставив усе в добрий порядок, коли сказав: “Вправляйте в благочесті. Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього”.— 1 Тим. 4:7, 8.

Отже можна бачити, що Єзекіїльові видіння дуже сильно пристосовуються сьогодні. Так як деякі ізраїльтяни попалися в пастку, так і багато так званих християнів сьогодні. Почавши поклонятися тваринам та іншим “огидним ідолам”, ті ізраїльтяни думали, що ‘Єгова не бачив’ їх, що вони не будуть мусіли відповідати перед Ним. Сьогодні, хоч християни знають, що Єгова є “Бог вимагаючи виключної посвяти” і що ‘Він не дасть Своєї слави комусь іншому, ні Його хвали вирізаним божкам’, деякі таки даються втягатися в ідолослужіння.— Іс. 42:8.

Отже, правдивому християнинові треба стерегтися кожної підступної пастки, “гордої вистави життя”, яка, апостол Іван каже, не походить “від Отця, але зо світу”. Шукати слави для себе, або прославляти людей заведе нас в ідолослужіння. А це є переходяча слава. Іван далі каже: “Минається світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває”.— 1 Ів. 2:16, 17.

[Запитання для вивчення]

1. Який стан поклоніння ми знаходимо, навіть у так званому Християнстві?

2. Що стається з особами, які не віддають Єгові виключної посвяти?

3. Який був стан поклоніння в Єрусалимі за Єзекіїльового часу, і що Єгова зробив про нього?

4, 5. До якого місця Єгова привів Єзекіїля у видінні, і що він перше побачив?

6-8. Подивившись у середину храма, що Єзекіїль бачив?

9-11. Як люди так званого Християнства сьогодні поклоняються тваринам?

12. Як теорія про еволюцію впливає на людське споріднення з Богом?

13, 14. Чи це зле вживати тварини та птахи за символи представляти характерні риси осіб або народів?

15. Коли ж тоді, такі символи народів стають ідольські?

16. До якої міри ентузіясти спорту величають своїх грачів?

17. (а) Чи ті, що стають героями є гірші чи ліпші від інших осіб? (б) Що це становить поклоніння таких осіб? (в) Які питання можна запитати, щоб показати нерозумність величати осіб лише тому, що вони є добрими грачами?

18, 19. Що рішає чи хтось нахиляється до ідолослужіння в спортах чи ні?

20. Яка є різниця між завзяттям у правдивому поклонінні, а в спортах?

21, 22 Як можна бачити подібність у спортах стародавніх римлян, а сьогоднішніх?

23. Як той, хто рискує своє власне здоров’я і кладе здоров’я інших у небезпеку в спорті стається ідолослужителем?

24, 25. У всіх спортах, чи вони є фізично брутальні чи ні, проти чого християнин мусить стерегти себе?

26, 27. Як пророк Йов показав, що особа може чинити ідолослужіння в своїм серці?

28. Як Ісус показав потребу все стерегти своє серце проти зрадливих спокус?

29. Яке властиве місце тілесна виправа має в житті християнина?

30 Християни, які віддають чомусь іншому славу крім Богові набирають яке погане розумове відношення?

31. Як апостол Іван показує, що шукати слави або прославляти осіб є марнота?