Божественне володіння — єдина надія для всього людства
“До твердині верніться, о в’язні надії!”— Зах. 9:12.
1. Що треба сказати про те, що людське володіння досі дало людству, і що сказати про заснування на майбутність про теорію еволюції?
ЩО “БОЖЕСТВЕННЕ володіння” може дати всьому людству, якого людство не може дістати через людське володіння? Те, що людство діставало від людського володіння справді не може бути “божественне”, яке то слово ми часто вживаємо на щось “дуже чудове”. Дивлючись на справу у світі сьогодні, то ясно є, що людське володіння не може дати людству нічого кращого. І це, що людство дістає тепер цілком не є задовольняюче. Дійсно, воно є дуже розчаровуючим. Протягом усіх минулих століть і тисячоліть, людство доказало, що воно може дати людству тільки людське володіння. Тому що людство є недосконале, то це значить, що його людське володіння також є недосконале. Відома теорія про еволюцію людини не постачає жодної основи надіятися, що людина розвинеться, у нашій генерації, або під час соток мільйонів майбутніх років, у богів, раптовими “мутаціями” з чудового та корисного роду. Надію на полегшення від теперішнього світового переполоху не можна засновувати на людському володінні.
2. (а) Як пояснюють значення надії, і яка буде надія для всього людства? (б) Яку надію організація Об’єднаних Націй постачає як світову надію, і що сталося б якби вона перестала діяти?
2 Майже цілий світ людства залишився без надії. Надію пояснюють бути “сподівання чогось бажаного”, або, “бажання разом із сподіванням задоволити його”. Надія також може значити “особа або річ навколо якої зосереджується сподівання”. Ми всі маємо малі особисті дрібні надії і страхи, але чи не було б це чудово мати надію в якій все людство могло б мати участь, незважаючи на расу, колір, національність або суспільну позицію? Справді, така надія була б чудова, бо в ній нема нічого самолюбного, націоналістичного, расового, але вона задовольнила б бажання і потреби всього людства. Організація Об’єднаних Націй, як організація світового миру і безпечности, після майже тридцяти років свого існування, не постачила надії і сама не може бути тією надією. Додавання більше народів-членів до неї не перемінить її невдачу в успіх. У світовому масштабі, організація Об’єднаних Націй була найбільша річ в якій людство могло шукати задоволення своїм потребам. Багато осіб тепер цікавляться знати, якщо б організація Об’єднаних Націй розпалася так як сталося з попередньою Лігою Націй, то що тоді лишиться для людства?
3. Що багато осіб, яких надії були засновані на людях прагнуть?
3 Нема жодного сумніву, що людство вже не знає куди повернутися! Число мислячих осіб, які чесно признають, що людське володіння вже занепадає, збільшується. Їхні надії засновані на людині розпадаються. Найсумніша річ є, що вони вже не мають надії потішати себе та інших. Все те, що вони тепер мають є прагнення чогось, але самі не знають чого, і не знають звідки ця потішаюча річ, якої вони сподіваються має прийти.
4. Як світові обставини впливали на надії деяких сподіваючих осіб, і отже вони є інші від яких моряків?
4 Одначе, хоч страшні і постійно погіршаючі світові обставини вже вбили надії більшість осіб, то ці самі обставини надихають свіжу силу підвищених надій інших. Вони не є так як ті моряки, що пустилися на бурхливе море в своїх кораблях про яких стародавній письменник сказав: “Вони хитаються назад та вперед, як п’яний чоловік, і не знають куди повернутися”.— Пс. 107:23—27, Уповноважений Переклад.
5. (а) Яку здорову пораду псалмоспівця ці особи наслідують? (б) Протилежно яким теоріям, на що поза людським володінням можна надіятися?
5 Хто є ці надзвичайні особи, яких надії стають все ясніші і ясніші в часі погіршаючого світового переполоху? Що вони мають чого іншим людям бракує? Це є ті, що наслідують здорову пораду стародавнього письменника, який сказав: “Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його,— і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть”. (Пс. 146:3, 4) Той стародавній письменник радить нас не надіятися на людське володіння, отже ті, що сьогодні приймають ту пораду, дивляться далеко наперед поза людське володіння. Але де інше можна дивитися? Ті, що поширюють теорію людської еволюції і ті, що наслідують філософську теорію про матеріалізм кажуть, що крім матеріяльних речей нема нічого іншого на яке людство може надіятися. Тому то вони не мають надії і незадовго стануть одчайдушні. . . . Їхні теорії не лише є незадовольняючі, але також непереконливі, бо вони є нерозсудливі і противляться фактам історії. Але справді ми можемо дивитися на щось поза людським володінням. А що це є? Божественне володіння! На це володіння люди сьогодні можуть покладати свої надії!
РІЧ НА ЯКІЙ ЗОСЕРЕДЖУВАТИ НАШІ НАДІЇ
6. На що стародавній письменник звертає нам увагу в Псалмі 146:5—10?
6 Стародавній ліричний композитор звертає нам увагу на це володіння. Говорячи зі свого власного досвіду і спостереження він продовжає говорити: “Блаженний, кому його поміч — Бог Яковів, що надія його — на Господа [Єгову], Бога його, що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки, правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь [Єгова] в’язнів розв’язує, Господь [Єгова] очі сліпим відкриває, Господь [Єгова] випростовує зігнутих, Господь [Єгова] милує праведних! Господь [Єгова] обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викриває! Хай царює навіки Господь [Єгова]”.— Пс. 146:5—10.
7. Отже, хто сьогодні потребує божественного провідника, й яке визначне є його ім’я?
7 Чи через людське володіння з його недостачами та немощами, ви стали “обманені”, або “голодні”? Чи ви є один із тих, “що є зв’язані” або “сліпі”, або “зігнуті”? Чи ви є “приходько”, або “сирота”, чи “вдова”? То цей Цар про якого стародавній ліричний письменник пише є Той на якого ви можете надіятися. Його володіння є божественне володіння, бо Він є Бог Управитель. Він не є безіменний Бог, якого особиста ототожність загубилася між сотками мільйонами богів, яким поклоняються в Індії і по решта залюдненій землі. Він є Бог, Який не був названий людиною, але Бог, який дав Собі Своє ім’я, ім’я, якого жоден інший Бог, чи на небі, чи на землі, не має. Надхнений ліричний письменник згадує те божественне ім’я сім разів, і воно є Єгова.
8. (а) Особа може бути щасливою якщо вона покладає надію свою на кого, і як Римлян 15:13 називає Його? (б) Щоб різні люди мали цю божественно запевнену надію, що Він постарався, щоб було написано?
8 Неправильно поінформовані, упереджені особи можливо будуть старатися знеохочувати вас не мати нічого до діла з цим Богом, Єговою. Але, якщо ви будете надіятися на Нього, то навіть у цих сумних часах вас чекає велике щастя. Стародавній ліричний письменник сказав: “Блаженний той, . . . хто покладає надію на Бога, свого Єгову”. (Пс. 146:5, НС) Дев’ятнадцять століть тому чоловік, який надіявся на Єгову назвав Його “Бог надії”, або ‘Бог, Який дає надію’. (Рим. 15:13) Він є Єдиний, Який може дати нам надію в якій все людство може брати участь, бо Він є Творець людства. Лише в Ньому лежить надія всього людства. Божественне володіння, яке Він постачає є та надія для всього людства. Якщо б Він не постачив цього володіння, то людство не мало б жодної надії. Щоб люди всіх рас, племен, народів і мов могли бути певні про цю надію Він спричинив, щоб надхнена свята Книга, Свята Біблія, була написана. Через таку чудову Книгу, яка є написана над Божим власним Ім’ям, ви можете навчитися про цю певну надію.
9. (а) Бачучи людську потребу такої надії, яку надію Бог поставив перед ними? (б) Яку молитву висказалося в Римлян 15:13, для тих, що мають цю надію?
9 Божественне Єство, Єгова, давно тому передбачив, що людство потребуватиме надію, отже Він поставив її для нього. Ця надія, яку Він дає має силу підкріпити нас у цих найтрудніших часах і зберегти нас до радісного здійснення тієї надії. Тому то дев’ятнадцять сотків років тому, було написано учасникам цієї надії: “Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю”. (Рим. 8:24, 25) Ця божественна надія повинна наповнити нас радістю і вспокоїти нас серед світового переполоху, так, щоб наша надія аж розливалася і виявлялася іншим в їхній розпачливості. Тому то молитва на користь усіх учасників тієї надії є: “Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою духа святого”.— Рим. 15:13.
10. Кого Бог незабаром роздушить під ногами учасників цієї надії, і які наслідки прийдуть з цього до неба і землі?
10 Нам треба розвивати цю надію у світі, який все більше і більше переповняється злом, під невидимим впливом невидимого “бога ладу цього”, Сатани Диявола. Але визволення від цього збільшаючого зла вже швидко наближається, так, воно вже є дуже близько. Тому то надхнений письменник коли говорив до учасників цієї божественної надії в першому столітті нашої Загальної Доби писав до них: “Хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому. А Бог миру потопче незабаром Сатану під ваші ноги”. (Рим. 16:19, 20) Стародавнє єврейське слово Сатана значить той, що “робить опір; противник”, і тут відноситься до Головного Противника Божого, який почав опір проти Бога й який веде все створіння на небі і на землі проти Бога та Його добрих намірів. Бог є сильніший від цього Сатани. Отже Бог роздушить цього Сатану, але це станеться під ногами цих учасників надії. Ця мова порівнює Сатану до чогось, що можна роздушити під ногою — не скорпіона, але гадюки, змії. Який всесвітній мир це роздушення Сатани принесе!
11. Говорячи про роздушення Сатани, до чого надхнений письменник відносився в Першій книзі Мойсея, і до кого Бог там дійсно говорив?
11 Але, як ми можемо бути певні, що Сатану справді роздушиться немов він був би гадюкою або змією? Тому що письменник цього листа до надійних у Римі, Італії, наводив із першої книги Святого Писання, або з першої книги Мойсея. В його цілому листі він відноситься кілька разів до Першої книги Мойсея. (Рим. 4:3, 9, 11, 17, 18, 22; 9:7, 9, 12) І тут письменник відносився до Першого Мойсея 3:14, 15, НС де Бог нібито говорив до змії на землі, але в дійсності говорив до цього великого Противника, який лише вживав змію. Там ми читаємо: “І до змія сказав Єгова: ‘За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову. На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре (роздушить) тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту’ ”. Більше як чотири тисячі років пізніше надхнений письменник, християнський апостол Павло, говорить про той перший проблиск надії.
12. (а) Скільки часу вже перейшло відтоді коли засуд знищення на Сатану був проголошений? (б) Як це, що ми всі вмираємо і земля руйнується?
12 Сьогодні ми є більше як дев’ятнадцять століть ближче сповнення тієї надійної обітниці Бога Єгови роздушити дійсного Змія, Сатану Диявола, під ногами Насіння, якому Сатана, Змій жалив у п’яту до самої смерти, і також під ногами його вірних послідовників. Це значить, що тепер ми вже приближаємося до кінця тих шість тисяч років відколи Бог проголосив засуд знищення на того першого Противника, Сатану, за те, що він відвернув першого чоловіка і першу жінку, від яких ми всі походимо, від Бога Єгови. Прилучення до того Сатанського опору принесло смерть цілій людській родині. Воно також значило вигнання перших людських родичів з того Раю Розкошів, Еденського саду і недопущення нас до того Райського дому в якому наші перші родичі були створені в досконалості. (1 Мойс. 2:7 до 3:24) Чи мале диво, що сьогодні, незважаючи на поступ медицини, всі з нас умираємо і, що незважаючи на наші поліпшені способи хліборобства, земля робиться така забруднена і зруйнована, так, що не буде непридатним домом для нас?
ТОЙ ПІД ЧИЇМИ НОГАМИ ПОРУШЕННЯ ЗДІЙСНЕТЬСЯ
13. Хто тільки, що народився на цій землі не прийшов під засуд смерти від Адама й Єви, і як це сталося?
13 Жоден із нас не міг втікти від успадкування смертельних наслідків у наших тілах. Це тому що ми всі походимо від наших родичів, які виступили проти Бога й які вийшли з-під божественного володіння в земному Раю і перейшли під володіння Божого Головного Противника, Сатани Диявола. (Рим. 5:12) Є лише один чоловік, який народився на цій землі без успадкованого засуду смерти від першого чоловіка і першої жінки, грішного Адама і Єви, і той чоловік був Ісус Христос. Як ця неможлива річ для людини сталася? Це тому що Ісус не родився від людського батька. Зародок в тілі його тілесної матері не був запліднений її тілесним чоловіком. Це Всемогутній Бог на небі вселив життя в зародок Марії і розвив його в досконалого чоловіка. Це не було нове життя, що Всемогутній вселив у той зародок. Але, Він передав життєву силу Свого небесного Сина, що називався Слово у зародок діви і воно почало рости.
14. (а) Хто повідомив Марію про надходяче чудове народження? (б) Який є доказ, що Ісус народився без гріха?
14 Через Свого ангела Гавриїла Він перше повідомив ту єврейську діву Марію про це диво і сказав їй назвати хлопчика ім’ям Ісус. (Луки 1:26—38) Цим чином чоловік за якого Марія пізніше вийшла заміж не був дійсний батько її сина Ісуса. (Мат. 1:18—25) Тому то, як то Святе Писання показує, Ісус народився “невинний, відлучений від грішників”. (Євр. 7:26) Він міг, як дорослий чоловік, сказати своїм єврейським критикам: “Хто з вас може Мені докорити за гріх?”— Ів. 8:46.
15. (а) Чому Сатана зробив Ісуса головною метою свого нападу? (б) Якому страхові Ісус не піддавався, отже якою смертю він помер?
15 Великий Противник, Сатана Диявол, зробив цього Ісуса Христа мішеню або метою своїх нападів. А чому? Бо він знав, що цей Син Божий був Головний Агент роздушити голову змії або ‘роздавити Сатану під ногами’. Так як було передсказано в Першого Мойсея 3:15, Сатана ворогував проти цього Обіцяного Насіння, Ісуса Христа, і почав жалити його “в п’яту”. Але він не міг настрашити Ісуса загрозами буйної смерти, щоб цей покорився йому. Ісус не піддавався “страху смерті” з рук земних агентів Сатани, але ворогував проти Сатани Змії та його ангелів або “насіння”. Ісус боявся лише Бога Єгову. З цієї причини він не йшов на компроміс з Сатаною Змієм і не відпирав буйної смерти з рук “насіння” Великого Змія. Сатана не міг настрашити Ісуса навіть смертю на мученицькому дереві, як найнищого злочинця. Заскарження за які Ісуса забили були фальшиві. Він помер жертовною смертю з чистим сумлінням на користь людських створінь, які були під неволею Сатани Диявола.
16. Спричиняючи Ісусову смерть під фальшивим обвинувачуванням, як Сатана поборов сам себе так, як показує книга до Євреїв 2:14, 15?
16 Коли Сатана, Великий Змій, забив Ісуса за фальшиві обвинувачування, то цим він тільки сам себе поборов. Тут він постачав найбільшу причину через яку його самого повиннося знищити цілком. Це є точка надхнених слів написані про Ісуса, коли він був чоловіком: “А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто Диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі”.— Євр. 2:14, 15.
17. (а) Як Бог не дозволив, щоб смерть відібрала Його головного оправдувача? (б) Як тоді Ісус став сильніший від Великого Змія, Сатани?
17 “Своєю смертю” у невинний спосіб Ісус Христос показав, що він ворогував проти Сатани Великого Змія до самої смерти. Він також оправдав божественне володіння свого небесного Отця, Бога Єгови, Того, Якому всі створіння на небі і на землі, від найвищого до найменшого, повинні цілком покоритися. Чи Всемогутній, Найвищий Бог залишить Свого головного оправдувача в путах смерти і цим чином позбавить Себе далі вживати цього вірного Сина? Ні, згідно з тим, що Бог Єгова був передсказав коли говорив до змія в Еденському саду. Він передсказав, що поранення Насіння “жінки” буде лише мов синяк на п’яті, і не буде такою як рана на голові. Отже Всемогутній Бог загоїв цей синяк, коли воскресив Ісуса Христа третього дня, 16-го нісана, 33 р. З.Д. Бог признав, що Його Син Ісус Христос був пожертвував свою досконалу людяність на жертву за все людство, отже Бог не воскрес його до життя досконалого чоловіка. Проте, Бог воскрес його до неба з якого його пе-редлюдське життя було передане в утробу діви Марії. Бог зробив це коли воскресив Свого Сина Ісуса Христа стати славним духовним створінням, втіленим безсмертністю і в “божественній природі”. (1 Пет. 3:18; 1 Кор. 15:42—54; 2 Пет. 1:4) Таке воскресення зробило прославленого Ісуса Христа багато сильнішим від Великого Змія Сатани і поставило його в сильну позицію в якій Він “знищить того, хто має владу смерти, цебто Диявола”.— Євр. 2:14.
ВИЗВОЛЕННЯ
18. (а) Так як показує Євреїв 2:15, що все людство може сподіватися від сцілення пораненої п’яти Обіцяного Насіння? (б) Хоч людські провідники звільняли своє невільницьке населення, то від чого вони не могли звільнити людство?
18 Що все людство може сподіватися від сцілення цього синяка, яким Великий Змій Сатана Диявол поразив “п’яту” Обіцяного Насіння Божого? Щось, що все людство бажало вже тисячі років? Так: Визволення! Так, свободу від поневолення всього людства! Записаний намір Обіцяного Насіння коли він помер як чоловік був не лише знищити Диявола, який погрожував людство смертю, коли воно не ставало його слугами, але також, “визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі”. (Євр. 2:15) Деякі земні політичні провідники визволяли невільників по своїх народах, але жоден із них не міг визволити свій народ або все людство від масового поневолення людства Великим Змієм, Сатаною Дияволом. З цієї справи не можна насміхатися, вірячи, що нема Диявола, що Диявол є лише собі байка. Цей шоститисячолітній Диявол є досить мудрий і перехитрив світо-мудрих людей вірити, що він не існує!
19. Чому все людство не зазнало визволення дотепер, і що показує, що те визволення вже є близько?
19 Правдоподібно багато сьогодні будуть казати: ‘Якщо Диявол існує і якщо Ісус Христос помер дев’ятнадцять століть тому, щоб визволити нас від неволі під Дияволом, то чому все людство досі не має того визволення? Чому все людство не почувається визволене сьогодні, а навпаки ми є поневолені під цим ладом, який рік за роком погіршується? Причина цього, так як Свята Біблія показує, є, що ще час не прийшов для Обіцяного Насіння Божого ‘роздавити голову Змія’, або “знищити” Сатану Диявола. Але, той бажаний час уже є дуже близько. Якщо, ще в першому столітті християнський апостол Павло міг писати своїм співхристиянам у Римі, “Бог миру потопче незабаром Сатану під ваші ноги”, то ця подія сьогодні, дев’ятнадцять соліть пізніше, вже мусить бути дуже близько. (Рим. 16:20) Не лише перехід часу показує, це, але продовжаючий “переполох народів” на землі ще від 1914 р. З.Д. (Луки 21:25) Тому то сподівання тих, що мають цю Богом-дану надію все збільшується більше і більше.
20. (а) Щоб вони могли бути переконані, вимагало часу доказати що? (б) Через надходячий кінець того дозволеного часу, що всі мусять вибрати?
20 Перед тим ніж більйони людей, що далі надіються на людське володіння стануть переконані, то вони мусять мати досить часу показати, що людське володіння (згідно їхньою заявою) постачить відповідь, що воно само з себе може віднайти спосіб і доказатися визволителем усього людства. Цей час ще не закінчився. Час уже прийшов для людей вибирати, що вони хочуть, людське володіння, чи Божого призначеного Визволителя. При кінці призначеного часу кожний дістане заплату за своїм вибором. Тоді Божественний Провідник визволить лише тих, які поклали свої надії на небесного Визволителя, якого Бог постачив. Перед тим Обіцяне Насіння, Ісус Христос, не принесе того сподіваного визволення.
21, 22. (а) Як чоловік на землі, що Ісус знав про час на Царство, і чому Він охрестився коли йому було тридцять років? (б) До якого життя Сатана старався спокусити Ісуса, і яка була його остання спокуса?
21 У першому столітті нашої Загальної Доби, коли Ісус Христос був людиною, як досконалий чоловік на землі, він знав, що тоді ще не був божественний час визволяти все людство його урядом. Йому було тридцять років, коли він вирішив стати жертвою згідно волею Бога, і він символізував представлення себе на жертву своїм хрещенням у Йордан річці. (Євр. 10:1—5; Мат. 3:13—17) По хрещенні він пішов сам в пустиню постити і добре розміркувати над цією справою продовж сорок днів. При кінці того часу він твердо постановив ходити божественним призначеним жертовним шляхом до самої смерти. Сорокового і останнього дня його посту у пустині він знайшов, що він не був сам. Хтось приступив до нього, хтось, що хотів звести його від того саможертовного шляху. Той Спокусник був Сатана Диявол. Він старався спокусити Ісуса до самолюбного, тілесного задоволення і слави та сили як чоловік тіла й крови. Третя і остання спокуса була найбільша. Тут наводимо запис цієї честолюбної спокуси так як її записав Матвій (4:1—9), один із особистих учнів Ісуса Христа:
22 “Знов Диявол бере Його на височезну гору, і показує Йому всі царства світу та їхнюю славу, та й каже до Нього: ‘Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся’ ”.
23. Як Ісус був інший від сучасних людських провідників відносно їхнього погляду сили Сатани, і яку Сатанську заяву Ісус не заперечував?
23 Ісус не відпирав цієї справи, кажучи: ‘Нема Диявола. Отже, як він може дати мені “всі царства світу та їхнюю славу” якщо б я припав перед ним? Як я можу поклонитися перед кимось, що не існує?’ Ісус не був подібний до націоналістичних людських провідників, які сьогодні не люблять, навіть переслідують науку, що “всі царства світу” є в руках Спокусника, Сатани Диявола. Він не заперечував, що Диявол існував і що Диявол мав невидиму контролю над “усіма царствами світу”. Він не заперечував, що Диявол міг поправді сказати до Нього про “царства світу”: “Я дам Тобі всю оцю владу та їхнюю славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє”. (Луки 4:5—7) Тут дійсна особа поставила дійсну спокусу перед Ісусом. Який важний був Його вибір для поневоленого людства!
24. (а) Яке володіння Диявол давав Ісусові? (б) Яка спірна справа тут заходила, і що тут можна було вибрати?
24 Великий Змій, Сатана Диявол, не старався тоді жалити або поранити в п’яту Божого Обіцяного Насіння. Він давав Ісусові щось, чим Він міг відперти буйну смерть із рук “того, хто може спричинити смерть, цебто Диявол”. Він давав Ісусові світове володіння, над “всіма царствами світу”, людське володіння над усією землею. Так, але “людське володіння” значило б “людське володіння від Диявола і під контролею Диявола, надлюдською духовною особою. Тут був великий вибір між володіннями. Спірна справа зосереджувалася над Володінням! Людське володіння чи божественне. Людське володіння як дар від Диявола за покору Дияволові, або володіння з рук Божественного Єства і в покорі Йому? Якщо б Ісус був вибрав людське володіння для себе як світський політикан, то яку надію мало б поневолене людство?
ТАК ЗВАНЕ ХРИСТИЯНСТВО, ПРИКЛАД ПОГАНОГО ВИБОРУ
25. (а) Де ми сьогодні маємо приклад того, що могло було б статися якби Ісус був вибрав те, що Диявол давав йому? (б) Чи Ісус і його апостоли розпочали так зване Християнство, або чи жидівський народ дав йому початок?
25 Нам не треба уявляти! Ми маємо дійсний історичний приклад, що це було б значило. А де? Саме тут у так званому Християнстві. А як це? Тому що так зване Християнство заявляє бути сферою на землі де Християнство практикується. Багато народів і їхні уряди заявляють бути християнські. Так зване Християнство не почалося з Ісусом Христом і його дванадцятьма апостолами. Ісусів власний земний єврейський народ не розпочав так зване Християнство. Єврейський народ завмер політично у 70-му р. З.Д., воюючи саме в Єрусалимі, не за Ісусом як Месія і Цар, але за Юдаїзмом і його власною політичною незалежністю від імперіялістичного Риму. Три роки після знищення Єрусалиму римські війська забрали останню жидівську твердиню Масада, в 73 р. З.Д. До цього дня природні, ортодоксальні жиди по цілому світі не є частиною так званого Християнства, хоч близько співпрацюють із ним.
26. Коли так зване Християнство почалося, як і з якими так званими християнами?
26 Майже троє століть після спокушення Ісуса Христа в Юдейській пустині, так зване Християнство почало існувати. Це сталося за днів римського імператора Константина Великого, який охрестився як заявитель Християнства перед своєю смертю в 337 р. З.Д. Але він заявляв, що був навернений до Християнства ще в 312 р. З.Д. До того часу, те, що називалося Християнство вже було так далеко відступило від науки Ісуса Христа та його апостолів, що так звані християни служили при війську і воювали за цього поганського генерала і політикана, Константина. Крім того, по церквах служили єпископи, які навчали таку поганську науку як Трійця, що Бог складався з “Бога Отця і Бога Сина і Бога Святого Духа”. Єпископи дуже сильно сперечалися відносно того чи Бог був один Бог, Єгова, Єврейського Писання, чи так званий “Бог у трьох особах”, де всі “особи” були рівні і вічні. Константин старався закінчити цю незгоду.
27. (а) Яку релігію Константин старався розпочати, і що він дав церковним єпископам? (б) Хто був позаді цього, Христос чи Сатана?
27 Як поганський Понтіфекс Максімус, Константин старався виграти єпископів церкви на свою сторону. Він старався витворити змішану релігію, єднаючи поганство з Християнством. Як Понтіфекс Максімус і таким чином релігійною головою римської Імперії, він давав єпископам посади сили, слави і майна у римськім уряді бути урядниками Римської Державної релігії. Так званим християнським єпископам давалося людське володіння разом із політичним урядом. Чи нам вірити, що це Ісус Христос на небі давав таким “єпископам” людське володіння разом із “усіма царствами світу”, яких Він був відкинув? Або, чи це Спокусник, Сатана Диявол, далі був провідником тих царств, які належали до нього? Прийти до правильного заключення не є трудно: Це Сатана Диявол через свого Понтіфіката Максімуса на землі спокусив єпископів подібною спокусою, яку він був поставив перед Ісусом Христом. Але чи єпископи, включаючи й “єпископа в Римі”, тепер наслідували приклад Ісуса?
28. (а) Чи ті єпископи наслідували Христовий приклад, отже з яким наслідком? (б) Який титул прийняв “єпископ Риму”, і що сталося з єдністю так званого Християнства?
28 Світська і церковна історія відповідають Ні! Багато єпископів не відпирали цієї спокуси і ввійшли в імперіялістичну службу як ієрархія римської державної релігії, римської державної церкви. Так то так зване Християнство народилося і розросталося. У 378 р. З.Д., єпископ у Римі поступив так далеко, що аж прийняв титул і відповідальності Понтіфіката Максімуса, якого римський імператор Ґратіян був відкинув. У слідуючих століттях так зване Християнство стало дуже поділене, вело багато релігійних війн, походів та дуже переслідувало інших так званих християнів. Багато Народних Державних Церков було засновано. Так зване Християнство розрослося і сталося найсильнішою релігійною організацією на землі. Воно стало дивовищем для цілого поганського не-християнського світу, і тепер займає більше як дві третини світового населення. Але, яким прикладом воно стало? Чи правдивого Християнства? Чи так званого божественного володіння через релігійну ієрархію, яка співпрацює з тілесними царями, що заявляють мати “божественне право царів”?
29. Чому ми питаємо про Християнство двох світових війн і організацію для світового миру та приготовлення для ще одної світової війни?
29 Чи Перша Світова Війна була християнська, тому що вона почалася між двома європейськими політичними штатами, які заявляють бути християнські? Чи Ліга Націй була християнська, тому що вона підтримувала Англіканську Церкву і тому що американські священики назвали її “політичний вираз Божого Царства на землі”? Чи Друга Світова Війна була християнська, тому що вона почалася нападом війська так званої християнської території на територію іншої “християнської” держави? Чи організація Об’єднаних Націй для світового миру і безпечности, є християнська організація, тому що половина з її 132 членів є народи, які заявляють бути християнські? Чи приготовлення до Третьої Світової Війни з атомними бомбами і метальними снарядами є християнське тому, що так зване Християнство почувається під обов’язком хоронити себе зброєю?
30. (а) Які погані риси зазначають так зване Християнство сьогодні, і чи це є вирази Християнства? (б) Що ці речі показують про вибір світового володіння так як Спокусник давав його Ісусові?
30 Подивіться на стан так званого Християнства сьогодні після шістнадцяти століть свого існування. Чи моральне зіпсуття в ньому, збільшаючий злочин, суспільні і расові несправедливості, пригнічення, економічні труднощі, убогість і голод, брак пошани до правильної влади, погані уряди, божевільне гонення за задоволенням, брак любови до сусіда, що значить брак любови до Бога — чи всі ці речі є виразом Християнства? Певно, що ні! Вони є паростком або наслідок заснування так званого Християнства у четвертому столітті З.Д. І тому що так зване Християнство почалося, коли єпископи церков піддалися спокусі, яку поганська Римська Імперія поставила перед ними, то вони дуже ясно показують, що могло б статися як би Ісус Христос був прийняв підкуп стати людським провідником над “усіма царствами світу”. Але чи Ісус Христос прийняв те, що Сатана Диявол давав йому? Чи Він є відповідальний за переполох світу сьогодні?
31. Що Ісус зробив із пропонуванням Спокусника?
31 Біблійна історія каже: “Тоді каже до нього Ісус: ‘Віддійди, Сатано! Бож написано: “Господеві [Єгові] Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому’ ”. Тоді позоставив Диявол Його. І ось ангели приступили, і служили Йому”.— Мат. 4:10, 11; Марка 1:12, 13.
32. (а) Яке володіння Ісус признавав, так як показується вісткою, яку він проповідував? (б) У цьому відношенні, на що Ісус чекав, щоб Бог Єгова зробив?
32 Ісус Христос відмовився людського володіння з рук Сатани Диявола. Він признав божественне володіння, цебто володіння Бога Єгови. Тому то Він ходив по країні ізраїльського народу проголошуючи: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне”. Після Його хрещення в Йордан річці Він був помазаний Божим духом проповідувати ту вістку. Він післав Своїх дванадцятьох апостолів проповідувати ту саму вістку надії для людства. (Мат. 4:13—17; Луки 4:16—21; 9:1—6; Мат. 10:1—7) Ісус Христос чекав на Бога висказати Своє божественне володіння через заснування небесного царства в руках Обіцяного Насіння, який роздавить Великого Змія, роздушить йому голову і таким чином знищить його, щоб усе людство було визволене. Ісус помер вірний божественному володінню, і не признавав нікого іншого, крім Бога Єгову за Всевишнього Провідника, “Всесвітнього Суверена”.
[Ілюстрація на сторінці 148]
Єдина надія всього людства — включаючи сироти, вдови, голодні, сліпі і обманені — лежить з Божим урядом
[Ілюстрація на сторінці 150]
Сатана Диявол давав Ісусові всі царства світу. Спірна справа: Людське володіння чи божественне володіння?
[Ілюстрації на сторінці 151]
Ісус відкинув людське володіння
Коли Константин, у Ніцеї, дав єпископам посади сили і слави в Римській Державній релігії, то хто дійсно давав їм цю посаду — Ісус Христос чи Сатана Диявол?