Стережіться самозадоволення

ГОВОРЯЧИ з студентом Біблії, чи ви коли відповідали: ‘Я вірю, що релігія є приватна річ, про яку не повиннося говорити. Я не хочу бентежитися’? Чи ви волієте бути самозадоволені? Однак, сам Ісус Христос сказав про наші часи:

“Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином людським”.— Луки 21:34—36.

Певно, що самозадоволення, з спокійним розумом, може бути добре. Однак самозадоволення, яке покладається на непевні надії або ідеї може бути дуже небезпечне.

Наприклад, коли через радіо чуємо перестороги про бурю і наказ вибиратися, то воно не було б розумно сидіти вдома самозадоволено і не звертати уваги. Справді, що приповістка з Біблії доказалася правдивою багатьом таким самозадоволеним, неслухняним особам: “Бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!”— Прип. 1:32.

Відносно таких пересторог хтось може сперечатися, так як недавно робили деякі горожани. Звіт каже: “Самозадоволена публіка, думаючи, що через насипи та інші засоби контролювати потоп, побудовані після славного ‘сторічного потопу’ в 1946 р., дістане охорону, відкидала перестороги, що ще гірший потоп може прийти”.

Але, що сказати про пересторогу з божественного джерела, особливо пересторогу, яка вже проголошується багато років, і коли б неупереджений перегляд фактів доказав, що ту пересторогу можна оправдати? Чи ж самозадоволення тоді не було б ще більш безумне?

ЧИ ТАК ЗВАНЕ ХРИСТИЯНСТВО Є БЛИЗЬКО ЗАНЕПАДУ?

Тепер маємо таку пересторогу, перестерігаючи нас про занепад релігій так званого Християнства, разом із суспільством з яким такі релігії є зв’язані. Але, чи факти оправдують таку пересторогу і потребу позбуватися самозадовольняюче відношення, якщо особа належить до таких церковних систем?

Подумайте про історію церков. Чи вони справді піднесли мораль між людьми, навіть між своїми власними членами? Чи ж вони не пішли за світом, покидаючи біблійні рівні і принижаючи себе в такий спосіб, що наслідувати їх не є інакше від наслідування якоїсь світської організації? Чи ж церкви зробили своїх членів інакшими, або приспособили їх жити порядне, моральне життя?

Що ж сказати про політику, націоналістичне розділення і війни? Релігії так званого Християнства не перестерігали людей про небезпеки, про безнадійність покладати віру на людей. Замість цього, вони підтримали людське володіння і націоналізм. У багатьох випадках вони навіть наказували своїм членам на кого голосувати у політичних виборах. Вони підбурювали і заохочували гуртову різанину людей, включаючи і цивільне населення, в кривавих війнах.

Отже, чи хтось, що належить до релігії так званого Християнства може почуватися безпечним? Чи можна вірити, що без різниці, що станеться, то так зване Християнство таки не занепаде, для своєї власної втрати?

НЕБЕЗПЕКА САМОЗАДОВОЛЕННЯ ЗОБРАЖЕНА

Якщо хтось має напрям бути самозадоволений і не хоче послухати перестороги, що нещастя надходить на так зване Християнство, то нехай він застановиться над прикладом у Біблії, який повинен зрушити його від самозадоволення і байдужости.

Це є приклад, який дуже рідко вживається сьогодні, а головно в Західному світі. Одначе, він є надто сильний та зображальний.

Це зображення було дане пророкові Єзекіїльові коло п’ять років перед знищенням Єрусалима. У видінні Єзекіїль бачив двадцять п’ять самозадоволених чоловіків. Вони були князі Єрусалиму. Бувши славні у місті, порадники царя, вони давали Єрусалимові погані поради. Вони не лише виступали проти пересторог пророків Єремії та Єзекіїля, але також заохочували царя Седекія збунтуватися проти Вавилону і зламати угоду, яку він зробив під присягою перед Богом. (2 Хрон. 36:11—13; 2 Цар. 24:18 до 25:1) Вони надіялися на єгипетську військову потугу, на ‘тілесну руку’, щоб спасти їх. І до трьох років після Єзекіїльового видіння (612 р. перед З.Д.) цар Седекія збунтувався, з їхньою похвалою.

Видінням і зображенням Бог дійсно сказав це Своєму пророкові. Єзекіїль каже:

“І підійняв мене дух, і привів мене до східньої брами Господнього дому, що обернена на схід. І ось, при вході до брам двадцять і п’ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Венаїного, князів народу. І сказав Він до мене: ‘Сину людський, оце ті люди, що задумують кривду, і радять злу раду в цьому місті, що говорять: “Не скоро будувати доми. Воно — казан, а ми м’ясо” ’ ”.— Єзек. 11:1—3.

Ці урядові князі і порадники царя Седекія почувалися самозадоволені в сильно укріпленому Єрусалимі. Мури міста були немов краї металічного горщика, яких неможливо прорвати — так вони собі думали. Немов м’ясо, що вариться в залізному горщику, вони не будуть вибрані. Ці порадники вірили, що вони можуть забезпечити себе коли вдадуться до царя Єгипту, щоб він поміг їм виступати проти Вавилону. Отже вони розсуджували собі, що тепер був час будувати доми на довге прожиття.

Цим самозадоволеним, надто довірливим, як і решта людям в Єрусалимі треба було дати пересторогу. Тому Бог наказав Єзекіїльові дати дуже сильне і доречне пророцтво. Єгова сказав:

“Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа — Я знаю їх. Ви намножили своїх забитих у цьому місті, і наповнили його вулиці трупами. Тому так говорить Господь [Єгова]: “Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м’ясо, а воно — той казан. Та Я випроваджу вас із нього’”.— Єзек. 11:5—7.

Ці чоловіки вже так далеко виступили, що вбивали всіх тих, які похвалювали підкорення Вавилонові. Але Бог показав, що замість цих князів лишатися в Єрусалимі, так як вони припускали собі, то це забиті залишуться в ньому. Вавилонці повитягають тих самозадоволених князів із їхніх домів. Вони побачать як їхні доми будуть горіти перед тим як самі впадуть перед мечем вавилонського царя. Єзекіїль сказав до тих князів:

“ ‘Ви боїтеся меча, і меча наведу Я на вас’, говорять Господь [Єгова] Бог. ‘І випроваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю між вами присуди! Від меча ви попадаєте’, на границі Ізраїля розсуджу вас, і ви пізнаєте, що Я — то Господь [Єгова], . . . бо за устами Його ви не ходили, а постанов Моїх не виконували, але виконували за постановами тих народів, що навколо вас’ ”.— Єзек. 11:8—12.

Безперечно, ці слова показують, що це Єгова буде виконувати засудити на тих самозадоволених. Але роблячи це Він буде вживати “меч” у руках “чужинців”, вавилонців, щоб виконати дійсну кару. Ті, що пережили не будуть безпечні поза мурами того символічного “горщика”, в Єрусалимі, їх витягнуть за Єрусалим і будуть судити на “границі Ізраїля”. І так сталося. На північному кінчику тієї території, яку цар Давид був завоював, а саме, в Рівлі в напрямі до Хамату, відбулося слідуюче:

“І начальник царської сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога. А з міста взяв він одного евнуха, що був начальником над військовими, та семеро чоловіка в тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військового відділу, що записував народ краю до військового відділу, і шістдесят чоловіка з народу краю, що знаходилися в місті. І позабирав їх Невузар’адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли. І вдарив їх вавилонський цар, і позабивав їх у Рівлі, у хаматовому краї. І пішов Юда на вигнання з своєї землі”.— Єрем. 52:24—27.

ЄГОВА НЕ Є САМОЗАДОВОЛЕНИЙ З ЛАМАТЕЛІВ УГОДИ

Цим Єгова показав, що Він дотримує Свою Угоду. Він не є байдужий до Своїх угод. Він дотримує їх і не іґнорує тих, що ламають свої згоди з Ним, які не слухають Божих законів і зарозуміло думають, що не має різниці, що вони роблять, вони є безпечні. До самозадоволених в Єрусалимі Він попросто сказав: “Розсуджу вас”. А чому? “Бо за уставами Його [Бога] ви не ходили, а постанов Моїх не виконували, але виконували за постановами тих народів, що навколо вас”.— Єзек. 11:11, 12.

Чи так зване Християнство, так як стародавній Ізраїль, визнає себе бути в угоді з Богом? Так. Воно розповсюджувало мільйони копій Біблії в більше як тисячах мовах. Ці Біблії установили, що Його божественне ім’я є Єгова або Ягве. Воно заявляє, що його посередник між Богом, а людьми є Ісус Христос, Син Божий, і що воно є в “новій угоді” з Богом. (Єрем. 31:31—34; Луки 22:20; 1 Тим. 2:5, 6) Проте, воно нарушило Його закони, зламало свою угоду з Богом. Крім вину за кровопролиття, воно виправдує неморальність між своїми церковними членами, і казало, що Бог є мертвий, що Він не цікавиться людськими справами і не має жодної участи в історичному записові. Його священики кажуть, що Він уже забув про Свою нову угоду. Коли їм дається пересторогу, то вони відкидають її, а навіть насміхаються з неї. (2 Пет. 3:3, 4) Так як порадники юдейського царя Седекії, вони пророкують добрі речі для релігії так званого Християнства, для політичних та комерційних установ, наказуючи людям класти віру в ‘тілесну руку’, спонукуючи своїх церковних членів та інших до самозадоволення і байдужости.— Єрем. 6:14.

Так зване Християнство не має кам’яного мура навколо себе так, як стародавній Єрусалим. Одначе, його священики та провідники можуть почуватися так, як князі Єрусалима, що воно є безпечне немов м’ясо в залізній посудині. Його “мури” є, що воно покладається на військову потугу народів. Воно радить людське володіння, а особливо через такі світові організації, як Організацію Об’єднаних Націй. По суті, Федеральна Рада Церков Христа в Америці назвала її попередницю, Лігу Націй, “політичний вираз Божого царства на землі”.

Чи Єгова буде робити щось про такі виступи так званого Християнства, якими воно опоганює Його ім’я? Чи Він потрясе цих фальшивих релігійних провідників разом із політиканами, які заявляють, що народи під їхнім проводом є християнські? Чи їх потрясеться з такого самозадоволеного відношення? Зауважте, що сталося в Єзекіїльовому часі:

“І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: ‘О Господи [Єгово] Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком’ ”.— Єзек. 11:13.

У цьому видінні, що спричинило смерть Пелатія, коли Єзекіїль пророкував повідомляючи тих двадцять п’ять “князів над людьми”? З того, що Єзекіїль зі страху сказав, то виглядає, що це був засуд від Єгови. Він бачив у цьому знак не лише вигублення решта двадцять чотирьох князів, але, на жаль, також ‘Ізраїлевого останка’. Він не ставив, проте, на виклик, Божого права вигубляти їх усіх.

Бачучи як Бог дивився на тих чоловіків в Єрусалимі, які зламали Його угоду і самозадоволено вважали себе в безпеці надіючись на матеріялістичні світські сили, то як ви думаєте Бог дивиться на так зване Християнство та його провідників? Чи Він далі дозволить їм казати, що “Бог є мертвий”, та відкидати Його закони нової угоди, якою вони заявляють бути зв’язані з Ним, та насміхатися з перестороги в Його Слові Біблії, яку то пересторогу тепер публічно проголошується?

Якщо хтось має напрям бути самозадоволений або байдужий, і не служить Богові та не звертає уваги на Його Слово або пересторогу про близькість ‘великого горя’, то йому треба стерегтися! Йому треба пробудитися з такого самозадоволеного, байдужого стану, зараз звернути увагу та послухати, що Бог має сказати. Якщо Ні, то Бог буде діяти в повній гармонії з правосуддям та праведністю коли знищить його у надходячій кризі цього світу.

ПИТАННЯ НА ЯКІ ГОДИТЬСЯ ВІДПОВІСТИ

Так як Єзекіїль боявся, що Єгова знищить усіх Своїх людей під угодою з Ним у погрожаючому знищенню Єрусалима, то тепер можна збудити подібний страх у серцях релігійних осіб, що не оціняють різниці між так званим Християнством, а правдивим Християнством. Чи відношення так званого Християнства до Бога та його невдача значить, що Християнство є невдачою?

Задумуючись над цими справами, хтось може правильно запитати: ‘Якщо в надходячій “великій скорботі” Єгова знищить все так зване Християнство з його світськими союзниками, то чи це значитиме знищення і правдивого Християнства?’

Деякі хотіли б побачити його знищення. Комуністи та інші радикали, які ненавидять біблійного Християнства хотіли б мати участь у знищенні його, не лише лицемірного так званого Християнства, але також ‘чистої релігії’, правдивого християнського поклоніння Суверена Господа Єгови.— Як. 1:27.

Чи ці безрелігійні радикали дістануть задоволення побачити викорінення Християнства із землі? Або, чи буде ясне розмежовування між лицемірною фальшивою релігією, а правдивим Християнством, щоб Християнство пережило? Пам’ятаючи, що хоч світські сили будуть ужиті знищити так зване Християнство, то це дійсно Божий засуд буде виконуватися, і ми сподіваємося, що пророк Єзекіїль потім чув від Бога. Про це будемо дискутувати в наступному числі цього журнала. Тимчасом, щирі особи не будуть самозадоволені і байдужі, але будуть старатися зрозуміти, яка є Божа воля для них, щоб вирішити, яким способом Бог постачив спасіння.

[Запитання для вивчення]

1, 2. Над якими Ісусовими словами повинні застановитися ті, що не хочуть говорити про релігію?

3-5. Що Біблія та інші факти показують про самозадоволення і байдужість спочиваючи на незаснованому понятті?

6. Що є ще більш безумне від самозадоволення з огляду таких пересторог, як-от потоп, буря, і так далі?

7-10. Що історія церков так званого Християнства показує про потребу позбутися самозадоволеного і байдужого відношення?

11-13. Яке було відношення і стан Єрусалимських провідників у 612 р. перед З.Д., лише п’ять років перед знищенням Єрусалиму?

14, 15. Яке зображення Бог дав Єзекіїльові в видінні?

16. Поясніть, що це зображення значить.

17, 18. Як Єзекіїльові слова пересторігали князів над людьми в Єрусалимі?

19. Замість того, щоб князі залишалися безпечні в Єрусалимі немов ‘м’ясо в горщику’, то хто мав лишатися, і що мало статися з князями?

20-22. (а) Хто був той “меч”, якого Єгова мав привести, і хто були “чужинці”, що мали вживати його? (б) Як Бог судив князів “на границях Ізраїля”?

23. Як Єгова показав, що Він не є задоволений і байдужий до тих, що нарушують Його угоду?

24. (а) Як так зване Християнство показало, що воно вважає себе бути під угодою з Богом? (б) Як провідники так званого Християнства поводилися немов князі, фальшиві порадники Єрусалиму?

25. Як провідники так званого Християнства почуваються подібно до принців Єрусалиму?

26, 27. Коли Єзекіїль дивився на видіння, то яка чудова річ потім відбулася?

28. Як Єзекіїль віднісся до смерти Пелатії у видінні?

29. З того, що Бог зробив із Єрусалимом, які питання можна запитати про так зване Християнство?

30. Що самозадоволені і байдужі повинні робити, іначе, яка буде їхня доля?

31, 32. Який страх можна збудити цим Єзекіїльовим пророцтвом, і які питання дехто може запитати?

33. Чи є особи, що хотіли б знищити, не лише лицемірне фальшиве так зване Християнство, але також правдиве поклоніння?

34. На які питання ще треба відповісти, і що щирі особи будуть робити?