Як всі мертві в пеклі скористають з воскресення
“О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів”.— Йова 14:13.
1, 2. (а) Велике припущення Вартової Башти про пекло викликає які питання? (б) Які питання ті, що будуть жити в той час можуть питати про себе самих?
КОЛИСЬ не було “пекла”. І прийде час коли не буде “пекла”. На таке велике твердження, люди можуть запитати: Як це можливо? Хто здійснить це? Чи ми будемо жити тоді коли все це станеться?
2 Коли ми говоримо про наше дожидання часу, коли не буде “пекла”, то це доводить нас запитати: Чи це буде на користь нам живим на землі в той час? Чи усунення пекла може випустити зграю осіб, найгіршого типу, які погіршать наш моральний і суспільний стан роблячи його багато гіршим від сьогоднішнього? Така думка тривожить, лякає нас. Яке добро може вийти з цього для Бога, чи для людини, а особливо для нас, які вже є сьогодні поражені клопотами та каламутниками? Здається, що ці питання є дуже суворі. Але до всіх таких питань є вірогідні відповіді. Нема сумніву, що всі будуть цікавитися почути ці відповіді. Аж тоді дійсно зрозуміємо те, що надходить.
3. Як Тиндейл, Лутер і Єром переводили те первісне грецьке слово в Матвія 11:23, і як Данте уявив собі те місце?
3 “Пекло” вже мало релігійні зв’язки. Отже, найстаріша релігійна Книга, Біблія, повинна мати правдиві відповіді. І так є. Англійське слово на “пекло” [гел] вже вживалося багато століть. Наприклад, коли переслідуваний перекладач Біблії, Вілям Тиндейл, переложив грецьку частину первісної Біблії, він сказав, у Матвія 11:23, у 1525 р.: “А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до пекла [аду] ти зійдеш”. Коли Мартін Лутер переводив те Християнське Грецьке Писання на німецьку мову у 1522 р., він ужив подібне німецьке слово “Hoelle”. Але коли римо-католицький святий Єром (Джером) переложив те саме писання з звичайної грецької мови на латинську, у 383 р. перед З.Д., він ужив слово “інфернус” [вогнище]. Отже італійський поет у чотирнадцятому столітті, Данте Аліґгері, написав свою славну поезію, під назвою Божественна Комедія і назвав першу частину “Інферно” [Пекло]. Він уявляв, що “інферно” була глибока яма в якій засуджені людські душі страждали по смерті тіла. Чи Данте говорив правду?
4. Образ, якого священики так званого Християнства витворюють про “пекло” залежить від якої науки?
4 Релігійні священики так званого Християнства витворили образ свого власного розуміння про “пекло”, або “інферно” в розумах членів їхніх церков. І це є дуже страшний образ. Їхня давня наука про “пекло” або “інферно” походить із науки про людську душу. Вони уявляють собі, що людська душа є щось іншого і відмінного від людського тіла. Також, що хоч людське тіло є смертельне і тлінне, то людська душа є безсмертна і нетлінна, духовна, отже невидима, щось, що ми не можемо відчувати нашим чуттям дотику.
5. Так як священики вчать, то куди душа іде по смерті, і як “пекло” ставиться протилежно небові?
5 Отже, так як священики кажуть, коли людське тіло вмирає, то людська душа не вмирає, але живе, хоч ми не можемо бачити її нашими очима. Тому що вона тепер мусить виходити з тіла в якому вона жила, то вона мусить піти у невидимий, духовний світ. Але куди? Попросто сказати, добрі душі ідуть до неба, а злі йдуть до пекла. Цим вони ставлять небо у протилежності пеклові, і небо є місце вічного щастя і благословенства, а пекло місце вічного страждання, вічних мук. Священики кажуть, що там у пеклі горить вогонь і сірка.
6. Чи Біблія вчить, що є “пекло”, і яким способом можна вирішити яке те місце є?
6 Продовж багатьох століть священики так званого Християнства вже навчали таке поняття про “пекло”. Тому що вони заявляють, що їхня наука про “пекло” походить із Святої Біблії, то ми є під обов’язком піти до Біблії і довідатися, що вона дійсно каже про нього. Правда, слово “пекло” або “інферно” знаходиться багато разів в різних перекладах Біблії, і згідно з тими перекладами Біблія вчить, що “пекло” дійсно існує. Але треба зрозуміти, що самі писателі Біблії казали і показували, що це “пекло” є? Ми мусимо приймати те, що вони кажуть про пекло, а не те, що хтось натякає вони казали. Ми можемо звести себе коли будемо перекручувати те, що ті писателі Біблії казали.
ЯК ДАЛЕКО НАЗАД “ПЕКЛО” ІСНУВАЛО?
7. Принаймні як далеко назад ми знаємо, що “пекло” існувало, і яке античне слово вживалося перше, яке стосувалося до нього?
7 Ми знаємо, що це “пекло” вже існувало принаймні в 1750 р. перед нашою Загальною Добою, більше як 3.720 років тому. Це був рік в якому заздрісні півбрати Йосипа, сина Якова, продали його в неволю в Єгипет. Пізніше ті півбрати збрехали своєму батькові Якові про те, що сталося з його любим сином Йосипом. Вони довели його повірити, що Йосип був забитий дикою твариною. Прибитий горем, що той патріярх Яків сказав? Де він сказав його син Йосип тепер був? Яків був єврей і Єрусалимська Римо-Католицька Біблія показує яке єврейське слово Яків ужив в 1 Мойсея 37:35. Там ми читаємо: “І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішатися, та й сказав: ‘У жалобі зійду я до сина мого до шеолу’ ”. Роки пізніше, коли Йосипові півбрати просили дозволу взяти Йосипового рідного брата Веніямина в Єгипет, Яків знов ужив те саме єврейське слово і сказав: “Коли трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу”.— 1 Мойс. 42:38; побачте також 44:29, 31.
8. (а) Яке слово Єром уживав у свойому латинському перекладі Якових слів? (б) Яке слово вживає англійський переклад Дуя Біблія, отже де Яків вірив його син Йосип був?
8 Римо-католики повинні зауважити, що їхній латинський переклад святого Єрома, коли переводить Якові слова не вживає єврейського слова шеол. Він уживає латинське слово “інфернус” і споріднене слово “інфері”. Але Римо-Католицький Дуя переклад в англійській мові вживає слово “пекло” в усіх чотирьох місцях. Це значить тоді, що Яків вірив, що його любий син Йосип був у шеолі, в інфернус, у “пеклі”. Також, що Яків сподівався піти туди до свого сина.
9. Чому, з того, що Малахії 1:2, 3 каже, нам трудно повірити, що Яків сподівався піти до того місця про яке священики так довго навчають?
9 Чи це дивує вас? Чи Яків справді сподівався піти в “пекло” так, як священики так званого Християнства вже навчали людей багато століть? Чи Яків сподівався піти в місце вогненої муки своєї душі його, з якого то місця він ніколи не зможе вийти; і чи він вірив, що його дорогий син пішов у таке місце? Чи Яків і його син Йосип є в такому місці вічної вогненої муки сьогодні, більше як 3.600 років по їхньої смерті? Це трудно повірити, тому що в останній книзі надхненого Єврейського Писання Господь Бог сказав через Свого пророка Малахію: “Я Якова був покохав, а Ісава (його близнюка) зненавидів”.— Мал. 1:2, 3.
10. Коли Яків пішов у “пекло”, і до кого він там прилучився?
10 У всякому разі, коли Яків, чоловік, якого Бог дуже любив, пішов у шеол в, інфернус, у “пекло”? Це сталося по його смерті в 1711 р. перед З.Д., коли Йосип і його брати взяли Якове бальзамоване тіло і поховали його в печері Махпела. Це було в місті Хеврон, що сьогодні є в Ізраїлі. У тій самій печері був похований Яковів батько Ісак, також його дідо Авраам. Таким чином Яків пішов до Авраама й Ісака в шеол, в інфернус, у “пекло”.— 1 Мойсея 49:33 до 50:13.
11. (а) Як Мартін Лутер і Уповноважений Переклад Короля Якова помагають нам зрозуміти, що те “пекло” є? (б) Як єврейські перекладачі переводили своє власне єврейське слово шеол, і яке об’ємисте є те слово в свойому значенні?
11 Нема жодної біблійної причини вірити, що ці три єврейські патріярхи сьогодні страждають у “пеклі” вічних вогнених мук. Інші переклади Біблії помагають нам вийти з цієї трудности розуміння. Наприклад, колишній римо-католицький священик, Мартін Лутер, перевів слово шеол словом “яма” [die Grube]. А століття пізніше, англійська Біблія, яку Яків 1-ий з Англії уповноважив у 1611 р. З.Д., перевів слово шеол словом “могила”. Певно, що євреї повинні розуміти, що їхнє власне слово шеол значить; отже переклад англійської Біблії через Товариство Жидівських Видавництв в Америці переводить його словом “гріб”. (1917 р. З.Д.) Англійський переклад жидівського рабіна, Ісака Лісера, переводить те слово так само. (1853 р.) Одначе, зауважте, що слово шеол не значить якийсь “гріб”. Воно представляє “гріб”, а саме, загальний гріб усього мертвого людства. Коли зрозуміємо цей факт про “пекло” з того, що Свята Біблія вчить, то воно поможе нам зрозуміти стан мертвого людства.
12. Скільки разів слово “шеол” знаходиться в Єврейському Писанні, й які чоловіки вживають те слово в ньому?
12 Отже, починаючи з Якововим вживанням того єврейського слова, “шеол” знаходиться шістдесят п’ять (65) разів у всіх тридцять дев’ять (39) книг надхненого Єврейського Писання. Те слово вживали пророк Мойсей, Йов, Самуїл, Давид, Соломон, Ісая, Єремія (у Книзі Царів), Єзекіїль, Осія, Амос, Йона і Авакум.
13. Які слова Уповноважена Біблія Короля Якова показує мають подібне значення, і що Екклезіястова 9:5, 10 показує не є зв’язане з “пеклом”?
13 Не всі переклади Біблії переводили те слово шеол однаково у свої різні мови. Наприклад, англійський переклад Біблії Царя Якова, тридцять один раз переводить слово шеол словом пекло, тридцять один раз словом “гріб”, і три рази словом “яма”. Яка-небудь розсудлива особа буде мусіла признати, що в надхненому Єврейському Писанні слово “пекло”, “гріб” і “яма” мусить мати те саме значення. І воно не має ніякого зв’язку з вогнем, сіркою або вічними муками. Коли повернемо до англійського Дуя Переклада Біблії в Екклезіястова 9:5, 10, ми читаємо: ‘Бо знають живі, що помруть, але померлі нічого не тямлять. . . . Все, що в силі чинити твоя рука, теє роби, бо немає в пеклі, [латинське інфері] куди ти ідеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости”.
14. (а) Чому Йов міг сказати те, що він сказав про “пекло” в Йова 14:13? (б) Як Йона і Давид показали, що вони також оціняли цей факт?
14 Нас не дивує, що патріярх Йов, у часі свого страждання, міг сказати: “О, якби Ти в шеолі (пеклі) [латинське, інфернус] мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час, Ти призначив мені, та й про мене згадав”. (Йова 14:13, Дуя Переклад) Патріярх Йов знав, що Бог пам’ятає тих у шеолі, в “пеклі”, в інфернусі. Йов вірив, що Бог буде пам’ятати його за його вірність до правдивого Бога. Пророк Йона також оціняв той факт, бо, коли він був у великій рибі в Середземному морі, він сказав: “Я кликав з нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу (пекла) [латинське, інфері] кричав я, і почув Ти мій голос”. (Йона 2:3, Дуя) І маємо псалмоспівця Давида, який писав: “Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу (пекла) [латинське інфернус] не допустиш Своєму святому побачити тління”.— Пс. 16:10, Дуя.
КОЛИ НЕ БУЛО “ПЕКЛА”
15. Коли не було “пекла”?
15 Тепер є добрий час запитати, з нашим поправленим розумінням справ із самої Біблії, коли не було “пекла”, інфернус, або шеолу? Його не було тоді, коли перший чоловік і жінка, Адам і Єва жили в райському саду Едені, майже шість тисяч років тому. Про той щасливий час ми читаємо: “І насадив Господь Бог рай в Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив”. Пізніше Бог оселив першу жінку у раю разом із Адамом.— 1 Мойс. 2:8—23; 1:26—28, Дуя.
16. Чому “пекло” не почало тоді існувати?
16 Тоді на землі не було “пекла” або шеолу. Там не було ніяких цвинтарів або кладовищ. Ще не було звичайних могил так як вони сьогодні існують. Там не треба було могил, бо Господь Бог не створив людство, щоб воно йшло в “пекло” (шеол) або в небо. Його любий намір був, щоб людство жило вічно на землі серед райських обставин. Тому Він сказав Адамові, перед тим ніж Він створив йому дружину Єву: “Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього, ти напевно помреш”.— 1 Мойс. 2:17, Дуя.
17. (а) Що ми повинні зауважити відносно того, що Бог сказав або не сказав коли перестерігав Адама про непослух? (б) Як Божі слова коли Він засудив Адама є в гармонії з історією про творення, отже, що не могло статися, коли Адам помер?
17 Щоб не пропустити цю важну точку, треба зауважити, що Господь Бог не сказав, що Адам, коли в якомусь дні з’їсть заборонений плід, то він піде в “пекло”, щоб вічно страждати у вогняних муках. Він перестеріг Адама, що він помре за непослух. Навіть коли Адам послухав своєї дружини і з’їв заборонений плід, Бог сказав Адамові коли засудив його на смерть: “У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся”. (1 Мойс. 3:19, Дуя) Це було в гармонії з описом створення людини, про якого ми читаємо: “І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею”. (1 Мойс. 2:7, Дуя) У часі її створення, людина стала живою людською душею. Отже коли вона помре, вона перестає бути живою душею, отже жодної душі не лишалося, яка б могла вічно переносити свідомі муки в огні та сірці.
18. Так як можна бачити з історії в 1 Мойсея, з чиєю смертю і хованням “пекло” дістало свій початок?
18 Проводячи засуджене життя поза раєм розкошів продовж майже дев’ятсот і тридцять років, Адам прожив більше як вісімсот років по смерті його другого сина Авеля. Праведний, Бога-боячий Авель був замордований своїм старшим заздрісним братом Каїном. До того часу нічого не згадується про смерть яких-небудь дітей Адама й Єви; те “пекло [інфернус, шеол] почало існувати зі смертю і похороном Авеля. Господь Бог сказав мордерцеві Каїнові: ‘Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки”.— 1 Мойс. 4:1—11; 5:1—5.
19. Що Писання кажуть про Авеля показати чи він пішов у шеол, щоб його пам’ятали там?
19 Авель був чоловік вірний Богові. До Євреїв 11:4 ми читаємо: “Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею і вмерши, він ще промовляє”. (Також побачте 1 Івана 3:12.) Ісус Христос також сказав, що Авель був праведний. (Мат. 23:35) З тієї причини Господь Бог пам’ятає Авеля в його смерті, і з цієї причини Авель по смерті пішов у шеол, в “пекло” або інфернус. Він далі ще лежить у звичайному гробі померлого людства. Його смерть не була така як смерть тих засуджених грішників, Адама й Єви. Ми можемо бути певні, що Бог пам’ятатиме Авеля так, як Він буде пам’ятати патріярха Йова в божественному призначеному часі.— Йова 14:13.
“ПЕКЛО” В ХРИСТИЯНСЬКИХ ГРЕЦЬКИХ ПИСАННЯХ
20. Яке питання про “пекло” підносить Ісусова притча про заможного чоловіка і Лазаря, і згідно з Єрусалимською Біблією (анг. мові), яке слово Лука тут уживав?
20 Тому що ми тільки що згадали про Ісуса Христа, то є вчасно запитати, Чи сам Ісус Христос не вчив про такий буквальний вогонь у “пеклі”? Подивіться, що він сказав у своїй притчі про заможного чоловіка і жебрака Лазаря. Ісус сказав: “Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в пеклі (аду) [латинське, інфернус] звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав... бо я мучуся в полум’ї цім”. (Луки 16:22—24, Дуя) Християнський учень Лука записав цю притчу в грецькій мові, отже не вживав єврейського слова шеол. Римо-Католицький Єрусалимський переклад Біблії показує, яке слово Лука вжив, кажучи: “Умер же й багатий, і його поховали. І терплячи муки в гадесі (аду), звів він очі свої”. А, тут вживається грецьке слово гадес або ад. Чи в гадесі є вогонь мучити мертвих, так як виглядало б з Єрусалимської Біблії?
21. Коли грецьке слово гадес має таке саме значення, як шеол, а не Гомерове поняття про гадес?
21 Заки дамо відповідь до того питання, перше запитаймо: Чому грецьке слово гадес, якого тут переводиться на пекло [інфернус] має таке саме значення, як єврейське слово шеол? Чому воно не має такого самого значення, як гадес у поганській грецькій міфілогії? Це тому, що по смерті грецького поета Гомера (або до 700 р. перед З.Д.) властивий іменник гадес почав значити не лише “місце мертвих душ, але також “гріб” і “смерть”. (Побачте Греко-Англійський Лексікон (Словник), якого видали Ліддел і Скот, в 1843 р., 1-ий Том, ст. 21, друга колона, під гадес, другий відділ.)
22. Отже, коли грецький Септуагінт Переклад кладе шеол в уста Якова, а Гадес в уста Ісуса, то що він має і не має на думці?
22 Отже коли деякі євреї в Александрії, що говорили грецькою мовою, почали переводити надхнене Єврейське Писання в звичайну грецьку мову, десь у 280 р. перед З.Д., почавши те, що тепер є грецький Септуагінт Переклад, вони вживали слово гадес, щоб перевести єврейське слово шеол. Тому коли вони переводили слова патріярха Якова в 1 Мойсея 37:34; 42:38; 44:29, 31, вони положили в уста Якова слово гадес, що значить “гріб”, а не Гомерове фальшиве поняття про гадес. Отже, коли в уста Ісуса Христа кладеться слово гадес, то воно не значить якесь місце вічних вогненних мук.
“ГЕЄННА”
23, 24. (а) З яким словом Ісус порівняв огонь, і до чого воно буквально відносилося, але, яке символічне значення воно мало? (б) Як Ісус, так як показує Матвія 5:22, 29, 30, перестерігав проти геєнни?
23 Місце в якому Ісус Христос каже є вогонь, не є гадес, але геєнна. В дійсності, те слово значить “Долина Гінном”. Це, в своєму буквальному розумінні значить долина Гінном на південь і південнозахід від Єрусалиму. За Ісусового дня цю долину вживалося за міський смітник, і вживали вогонь змішаний з сіркою спалювати сміття, навіть трупи кримінальників, які були такі огидні, що їх не годилося ховати в гадесі, звичайному гробі людства. У символічному розумінні, так як Ісус уживав те слово, геєнна стала символом вічного знищення. Винищування! У надхненому Християнському Грецькому Писанні, слово геєнна знаходиться лише дванадцять разів. Ісус був перший ужити його в Матвія 5:22, 29, 30. Там ми читаємо:
24 “А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого, ‘рака’ (ледащо), підпадає верховному судові, а хто скаже ‘дурний’, підпадає геєнні огненній. Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе, бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе, бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене”.— Побачте Марка 9:43—47.
25. Щоб пояснити, що геєнна значить вічне знищення, що Ісус сказав про душу в Матвія 10:28?
25 Щоб пояснити, що геєнна символізує вічне знищення, Ісус сказав своїм дванадцятьом апостолам: “І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні!” (Мат. 10:28) Тепер, коли те, що називають “душа” є знищене, то як її можна свідомо вічно мучити у вогні? За Темних Віків, релігійним переслідуванням не треба було вічно палити тіло так званого “єретика” на стовпі. Вогонь нічого не зберігає.
26. По всіх місцях де це грецьке слово знаходиться, то яке слово вживає латинський переклад Єрома, і хто є призначені до цього місця?
26 За іншими місцями де геєнна знаходиться, побачте Матвія 18:9; 23:15, 33; Луки 12:5, і Якова 3:6. У всіх цих місцях Латинський Вулґат Єрома вживає слово геєнна, а не інфернус. Тих, яких Бог призначає до вічного знищення так, як символізує геєнна є ті, так як Сатана Диявол і його демонські ангели, яких уже неможливо навернути до праведности. Тому то Ісус у своїй притчі про вівці і козли сказав до впертих, немов козли: “Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що Дияволові та його посланцям приготований”.— Мат. 25:41, Дуя.
НЕ Є ЗНИЩЕНІ ВІЧНО В “ПЕКЛІ”
27, 28. (а) Чий особистий досвід показує, чи ті, що йдуть у “пекло” є навіки знищені? (б) У Псалмі 16:10, чи Давид говорив про себе, і що Петро сказав про це на свято П’ятдесятниці?
27 Чи це значить, що ті, які йдуть у “пекло”, себто, в “гадес, або “шеол”, не є знищені вічно в ньому, не будуть вічно лишатися в ньому? Це мусить бути так, якщо Біблія говорить про когось, що вийшов із “пекла” [інфернус, гадес, шеол] і ніколи більше не вернувся до нього. Пам’ятаймо, що псалмоспівець Давид писав: “Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу (пекла) [латинське, інфернус]; не допустиш Своєму святому побачити тління”. (Пс. 16:10, Уповноважений Переклад) Чи тут Давид говорив про себе самого? Християнський апостол Петро відповідає Ні. На день свята П’ятдесятниці 33 р. З.Д., Петро наводив із цієї Давидової псалми і пристосував її до відповідної особи. Петро сказав:
28 “Бо не позоставиш Ти в аду (пеклі) [латинське інфернус] моєї душі, і не даси Ти Своєму святому побачити тління. Ти дороги життя об’явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм. Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня. А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду (пеклі) [латинське інфернус], ані тіло Його не зазнає зотління. Бог Ісуса цього воскресив, чого свідки всі ми”.— Дії 2:27—32, Дуя.
29. Як “Апостольське Віровчення”, яке декламують церковні люди, показує чи “пекло” є місце вічних огненних мук?
29 Багато осіб, які були членами церкви будуть пам’ятати як вони декламували те, що називається “Апостольське Віровчення”, кажучи: “Я вірую в Бога Отця Всемогутнього, Творця неба і землі, і в Ісуса Христа, єдиного Сина нашого Господа, який . . . був розп’ятий, помер, похований: зійшовши в пекло [латинське інферна]; третього дня воскрес із мертвих; вознісся на небо, і сидить по правиці Бога Отця Всемогутнього”. Цим чином декламаторі цього Віровчення виявляють віру, що Ісус Христос “зійшов у пекло”. Чи це значить, що він зійшов у вогонь і сірку десь під землею, щоб бути мучений навіки вічно замість людства? Це неможливо, бо наступні слова кажуть: “третього дня він воскрес із мертвих”. Отже, вони разом із апостолом Петром признають, що у випадку Ісуса Христа, “пекло” [інфернус] не є якесь місце з якого мертві особи не можуть ніколи вийти. Ісус не відчував ніяких мук у ньому.
30, 31. (а) Згідно з Екклезіястова 9:5, 10, який був досвід Христа у “пеклі”, отже що він нібито робив у ньому? (б) Тому що Ісуса Христа називається “первоплід” із мертвих у “пеклі”, що це значить для решта мертвих в ньому?
30 Ісус Христос був у “пеклі” (гадесі або шеолі) через частини трьох днів (від 14 до 16-го нісана, 33 р. З.Д.). Так як каже Екклезіястова 9:5, 10, що коли він був у пеклі, він не був свідомий. У ньому він не знайшов ні роботи, ні розсудку, ні мудрости, ні знання. Хоч він був мертвий, то він був ніби в сонному стані, недієвий, і нічого не тямив. Тому то християнський апостол Павло пише про Христове воскресення мертвих: “Та нині Христос воскрес із мертвих — первісток серед покійних”. (1 Кор. 15:20, Дуя) Справді, що Ісус Христос, який був мертвий в “пеклі” (гадесі або шеолі) скористав із воскресення. І з тієї причини Божий намір є, щоб решта з мертвих у тому “пеклі” також скористали з воскресення. Ісус Христос лише був “первоплід” тих, що сплять сном смерти. Цілий урожай мертвого людства пробудеться й воскресне в Божому призначеному часі. Це є головна думка в надхнених словах апостола Павла:
31 “Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”.— 1 Кор. 15:21, 22, Дуя.
32. Які Ісусові слова в Об’явленні 1:17, 18 показують, що “пекло” є місце з якого можна бути відпущеному?
32 Що “пекло” (гадес, шеол) є місце з якого всі мертві воскреснуть також запевняють слова воскреслого Ісуса Христа. Десь коло 96 р. З.Д., або тридцять два роки по тім коли імператор Неро спалив Рим, воскреслий Ісус Христос з’явився апостолові Іванові у видінні: Це видіння є записане в останній книжці Біблії, називаючись Апокалипсус або Об’явлення, і в ньому він сказав апостолові Іванові: “Я Перший й Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я живий на вічні віки. І маю ключі я від смерти й від пекла (аду) [латинське інфернус]”.— Об. 1:17, 18, Дуя.
33, 34. (а) Що показує чи родичі й знайомі будуть мусіли платити гроші Ісусові Христу, щоб він уживав ключі відпустити мертвих із пекла? (б) З чого сам Ісус Христос був звільнений, і чому Бог дав йому “ключі”?
33 Маючи “ключі смерти і пекла”, чи це є намір воскреслого Ісуса Христа тримати мертвих вічно замкнені в пеклі? Або, чи треба, щоб родичі або знайомі мертвих приносили йому гроші, щоб він ужив ключі випускати мертвих із пекла? Як самолюбно і комерційно було б для нього використовувати людей, тому що він має “ключі смерти і пекла”!
34 Цілком відкидаючи таку думку, Ісус сказав своїм апостолам: “Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох”. (Мат. 20:28, Дуя) Коли Ісус Христос був на землі, як людина, він від нікого не брав грошей, коли воскресав деяких мертвих назад до життя. Намір Ісуса Христа не є тримати мертвих вічно замкненими, але любо і дармо випускати їх і для цієї цілі він буде вживати “ключі смерти і пекла”. Сам Бог, Який воскресив Свого Сина Ісуса Христа з “пекла”, дав йому ці “ключі” для цієї цілі.
35. (а) Що Ісус сказав про той веселий час, коли він буде вживати ключі “пекла”? (б) Чому або як ціль воскресення є корисна?
35 Чекаючи на той радісний час, Ісус Христос сказав євреям: “Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в самому собі. І Він дав йому силу чинити і суд, бо він — Людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення суду”. (Ів. 5:26—29, Дуя) Ясно є, що те воскресення всіх мертвих у “пеклі” буде їм на користь. Це лише тоді, коли воскреслі з “пекла” знов будуть добровільно чинити зло, то їхнє воскресення обернеться в суд вічного знищення. Отже ціль воскресення є корисна, маючи вічні користі для мертвих. Воно відчиняє для них нагоду втішатися вічним життям у Божому новому порядку.
36, 37. Хто дістав видіння коли “пекла” вже більш не буде, і як цей описав про ту сцену?
36 У тому самому Об’явленні або Апокалипсус апостолові Іванові, воскреслий Ісус Христос дав прообраз про час коли не буде “пекла”. Це буде після знищення цього старого світського ладу, і коли Бог створить нові небеса і нову землю, себто новий небесний уряд і нове земне людське товариство. Описуючи про той чудовий час, Іван каже:
37 “І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і (ад) пекло [латинське інфернус] дали мертвих, що в них”.— Об. 20:11—13, Дуя.
38. (а) Отже як “пекло” буде знищене, і як Об’явлення показує це? (б) Як “смерть” і зло перестануть існувати?
38 Ага, коли “пекло” (гадес, або шеол) видасть останнього мертвого в собі, через воскресення всіх мертвих за яких Ісус Христос дав своє людське життя на викуп, тоді вже більше не буде пекла. По цілій землі, мешканці не побачуть ані одного цвинтаря, гроба або надгробних пам’ятників. Звичайний гріб людства буде знищений навіки. Тому то Об’явлення 20:14, 15, Дуя далі каже: “Смерть же та (ад) пекло [латинське, інфернус] були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть,— озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне”. Який славетний судний день то буде! “Пекло” буде знищене. Смерть, яку все людство вспадкувало від грішних Адама й Єви буде знищена і перестане існувати, тому що все покірне людство відновиться до тілесної досконалости на відновленому раю розкошів. Лиходійства не буде більше, бо всі, що вернуться назад до добровільних злих учинків будуть знищені і мусять умерти другою смертю.