Чи Біблія є лише виріб людської мудрости?
БАГАТО вірять, що Біблія є лише книга, яку написали стародавні мудрі люди. Однак, це не є те, що сама Біблія нам каже. Вона каже, що її надхнув Бог. (2 Сам. 23:2; 2 Тим. 3:16; 2 Пет. 1:20, 21) Якщо те твердження є правдиве, то ми повинні знайти в Біблії переконливий доказ, який показує, що вона не може бути лише виріб мудрих людей того стародавнього часу.
Чи можна знайти такий доказ? Чи знання, яке Біблія поміщає є вище у порівнянні з інформацією інших стародавніх джерел? Чи вона є вільна від помилкових поглядів, які існували в часі писання Біблії? Що стається коли переглянути Біблію в світлі теперішнього знання?
ЗНАННЯ ПРО ЗЕМЛЮ
Сьогодні ми є певні, що земля не має фізичних підпор. Але люди переважно не вірили цього в часі писання старших частин Біблії. Один тодішній загальний погляд був, що чотири великих слонів, стоячи на величезній морській черепасі тримали землю, яка, вони думали, була подібна до круглої плити.
Чи такі ідеї впливали на Біблію? Ні. В книзі Йова 26:7 ми читаємо: “Він [Бог] над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив”. Це докладне твердження вже довгий час справило велике враження на знавців Біблії. Один із цих, Ф. Ц. Кук, писав у дев’ятнадцятому столітті: “Біблія представляє один сильний протест проти забобонів, які існують між усіма поганами. . . . Йов нічого не згадує про тверді фундаменти на яких спочиває ширина землі. Як це, що Йов знав правду, яку астрономія підтримує, що земля висить у просторі, є питання, якого тим, що заперечують надхнення Святого Писання, не є легко розв’язати”.
Ця інформація про землю є лише випадкова або другорядна відносно цілі цілої Біблії. Головна ціль Біблії є постачати провід для життя в гармонії з волею Бога. Логічно, тому те, що вона каже повинно бути багато вище від пропонування чи твердження недосконалих людей для проводу.
МЕДИЧНО ЗДОРОВА
Наприклад, подумайте про Закон, якого Бог дав Ізраїлеві через Мойсея коло три і пів тисячі років тому. Одна мета цього закона була зберегти здоров’я і добробут людей. Підкорення цьому законові значило, що ізраїльтяни збережуть своє здоров’я. (Порівняйте 2 Мойсея 15:26; 3 Мойсея 26:14—16.) Чи така обітниця не мала основи? Або, чи засоби в Мойсейовому законові підтримували її?
Навіть пізніше після того, як Бог дав ізраїльтянам Свій Закон, то великі цивілізації таки не робили великого медичного поступу. Французький лікар і вчений Юрій Рю пише: “Діагноз (встановлення) хвороби і прогноз (передбачення) лікарів була мішанина забобонів докладного спостереження месопотамців”. Про єгипетських лікарів і їхні ліки, ми читаємо: “З стародавніх лікарських збережених папірусів, найбільший з яких є Папірус Еберс, ми довідуємося, що медичне знання цих лікарів спочивало на емпіричному сприйняттю, головно чарівницьке і цілком ненаукове. Незважаючи на їхніх багато нагод, то вони майже нічого не знали про людську анатомію”.— The International Standard Bible Encyclopaedia, Том 4-ий, ст. 2393.
Рецепти ліків в цьому Папірусі Еберс не лише не мали жодної вартости, але багато з них були досить небезпечні. А головно лікування в якому вживали людський або тваринний кал. Лікувати рану, коли струп відпадав, то мішали людський кал писаря з свіжим молоком і прикладали як припарку. Один лік витягати осколок був: “Кров черев’яка, переваріть і розітріть в оливі; Кріт, убийте, зваріть і змішайте з оливою; Кал осляти, змішайте з свіжим молоком. Прикладайте до рани”. Через вживання кал у цей спосіб, замість приносити полегшення, може спричинити серйозне зараження, включаючи правець.
Ці неправильні ідеї з Папіруса Еберс не впливали на Мойсеєвий закон. Наприклад, так як Закон показував, людський кал уважали нечистим, його мусіли закопувати. Закон, який був даний військовому таборові, наказував докладно: “А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні. А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість”. (5 Мойс. 23:12, 13) Протилежність між Мойсейовим законом, а єгипетською практикою є дійсно вражаюча, коли ми візьмемо під увагу, що Мойсей, той, якого Бог вибрав дати ізраїльтянам той закон був “навчений всієї премудрости єгипетської”.— Дії 7:22.
Якщо б у більш недавніх століттях вища мудрість позаді деяких точок Мойсейового закону була признана, то багато смертельних випадків можна було б відвернути. Лише століття тому назад, тому що європейські лікарі були неохайні, то страшно велике число людей померло. Майже одна з кожних чотирьох жінок умирали від породільної гарячки коли родили дітей. А чому? Медичні студенти не мили своїх рук після того як розрізували трупи, а просто входили в родильні відділи доглядати пацієнтів. Вони переносили інфекцію від мертвих до живих. Один лікар, Семмелвайс, з Відня, Австрії, зауважив це і вимагав, щоб студенти перше мили свої руки в очищеному вапні. Таким чином, смертельні випадки в породільних відділах дуже зменшилися. Замість одна з чотирьох, тепер одна з кожних вісімдесятьох жінок вмирала.
Пізніше, Семмелвайс працював в Угорщині, своїй батьківщині, і там уряд признав його методи. Взагалі, проте, європейські лікарі противилися цій вимозі мити руки. Редактор медичного журнала у Відні аж пішов так далеко, що сказав, що вже прийшов час ‘перестати цю дурницю мити руки у вапні’. У 1861 р. Семмелвайс видав записи свого дослідження та методи і відіслав цю інформацію до славних акушерів і медичних товариствів. Лікарі не були дуже задоволені цим. На конференції німецьких лікарів і природних науковців, більшість промовців відкидали здорові лікарські погляди Семмелвайса.
Лікарі і науковці у дев’ятнадцятистолітній Європі вважали себе за вчених. Але, вони правдоподібно в незнанню, відкидали вищу мудрість про санітарні запобіжности Мойсейового закону даного тисячі років раніше. Той закон вимагав, що коли хтось дотикнеться до трупа, то буде нечистий і мусів очиститися, цілком скупатися і попрати свій одяг. Доба нечистости була сім днів, а в тому часі нечиста особа не мала мати фізичного дотику з іншими. А коли дотикне когось, то та особа тоді була нечиста аж до вечора того дня. Цими засобами запобігалося переношення смертельних інфекцій від мертвих до живих і від одної особи до другої.— 4 Мойс. 19:11—22.
Подумайте скільки життя можна було врятувати коли б лікарі прийняли, що Мойсеїв закон був від Бога! Певно, що вони були б більш охайні, коли б мали справу з живими і мертвими.
По деяких околицях лише недавно признали мудрість того, що Біблія каже. Один приклад цього є закон про обрізання, яке Авраам дістав і пізніше, якого повторилося в Мойсейовому законі. Закон наказував, щоб не обрізувати аж до восьмого дня по народженню. (1 Мойс. 17:12; 3 Мойс. 12:2, 3) Але чому восьмого дня?
Тепер відкрили, що з фізичних причин восьмий день є найкращий. У крові дитини немає “вітаміну К”, який згущує кров, аж до п’ятого або сьомого дня по народженні. Також, у восьмому дні цілого свого життя дитина має найбільше елементу протромбін, який також згущує кров. З цього доказу, лікар С. І. Мекмілен зробив висновок: “Найкращий день обрізувати дитину є восьмий день”.— None of These Diseases, ст. 22, 23.
Чи це був випадок, що найкращий день був вибраний? Варта зауважити, що, хоч інші люди вже довгий час практикували обрізування, то лише ті, що були під впливом Біблії обрізували своїх хлопчиків восьмого дня. Отже, чи то не є розумно приймати пояснення Біблії, що Творець людини приписав восьмий день на обрізання? Чи ж нам не сподіватися цього від Того, Який показав, що коритися Його законові буде зберігати здоров’я людей?
Що Біблія поміщає визначну мудрість не можна заперечити. Є багато доказів, що Біблія не може бути лише збірник людської мудрости. Вона відкриває мудрість, якої світові вчені не мали в часі її писання. Така мудрість може бути тільки від Бога Єгови.