Матвієва добра новина — Месія вже прийшов!

ХТО був цей Матвій, писатель Євангелії, що має його ім’я? Він був покірний, чесний, добре-освічений єврей, якого Ісус вибрав на одного з Його дванадцятьох апостолів.

Чи він був покірний чоловік? Так, бо Матвій сам щиро виявляє, що був митник, яких євреї за його дня дуже ненавиділи. Не так, як багато митників, Матвій мусів бути чесний чоловік. Якщо б він не був чесний, то чи Ісус був би покликав його, щоб він став Його послідовником, коли він сидів у своїй митниці? І він мусів мати добру освіту, бо науковці кажуть, що грецька мова в його Євангелії є найкраща в цілому Грецькому Писанні. Очевидно він проникливо вибирав те, що записував. Товариство Вартової Башти наводить цитати з його Євангелії більше від інших трьох Євангелій у своїх видавництвах.

Де Матвій написав свою Євангелію? Приймаючи до уваги його мету, то правдоподібно воно було написане в Палестині. А який був його намір? Доказати, що Ісус Христос справді був Месія. Це можна бачити з того, що кілька сот разів Матвій наводить із Єврейського Писання. Він особливо доказує, як Ісус здійснює ті Писання, наводячи з Ісаї 7:14 показуючи, що Ісус мав народитися від діви, Захарія 11:13, де є сказано, що Ісус буде зраджений за тридцять срібняків.— Мат. 1:23; 27:9.

В якій мові Матвій написав свою Євангелію? Доказ є, що спочатку він написав її в єврейській мові. Це було натурально, тому що очевидно його намір був допомогти своїм співгромадянам пізнати Ісуса, яко Месію або Спасителя. Також, очевидно, намір його Євангелії був сполучити Єврейське Писання з рештою Біблії.

Деякі особи заперечували поглядові, що Матвій перше писав в єврейській мові, кажучи, що грецька мова в Матвієвій Євангелії є дуже плавка, щоб бути перекладом. Відповідь на це може бути, що під проводом Божого святого духа Матвій, сам перевів її на грецьку мову, коли виявилася дійсна потреба.

За найранішнім традиційним свідоцтвом, Матвій написав свою Євангелію коло 41 р. З.Д. В його Євангелії немає нічого, щоб заперечувало цьому свідоцтву. Очевидно, Матвій відчував велику потребу записати всі факти, щоб доказати, що Ісус був Месія; він міг оціняти, як це дуже допоможе виконувати Ісусів наказ робити учнів зі всіх народів, хрестячи їх. Отже ми знаходимо, що Матвій написав свою Євангелію десь п’ятнадцять, або більше років перед тим, як Лука і Марко написали свої. Рік 41 З.Д. знаходиться в рукописах ще за десятого століття З.Д.

Правда, дуже багато вчених не погоджуються з цим часом тому, що Матвій й Марко мали так багато спільного, і вони приходять до висновку, що Маркова Євангелія, бувши коротша, була написана перше. Але Матвієва Євангелія ніяк не є збільшення Маркової. Так як уже можна було бачити, подібність цих Євангелій може бути доказана тим, що Петро мав копію Матвієвої Євангелії і вживав її у проповідуванні. Тому що Марко помістив багато інформації, яких Петро переказував, то це є звичайно чому він записав багато інформації, яку Матвій записав.

На скільки Єв. від Матвія є унікальна (єдина в своєму роді)? Приблизно на 42 проценти Матвій згадує про Царство багато більше разів від інших, 50 разів. Він уживає вислів “царство небесне”, замість “царство Боже”. Крім цього, він помістив десять притч, яких інші євангелії не поміщають і він вживає докладніші цифри. Це є типово, що він єдиний згадує, що Ісуса було зраджено за тридцять срібняків. Тому що він був митником, то через це він записував цифри точно.

МАТВІЄВА ТЕМА РОЗВИВАЄТЬСЯ

Вибравши тему, що Ісус був Месія, його Євангелія зараз приходить до тієї суті. Месія мусів бути потомок Авраама і Давида, як і Син Божий, з огляду Божих обітниць Його вірним слугам. (1 Мойс. 22:15—18; 2 Сам. 7:8—16) Матвій засновує всі ці точки в своїх перших двох розділах. Обставини навколо Ісусового народження, як і те, що Йосип не знав, що робити і пізніше, коли астрологи зі сходу відвідали Ісуса, знаходяться лише в його Євангелії. Деякі сучасні критики сумніваються, що Матвій сам написав цих перших два розділи, але чому? Чи це тому, що вони не хочуть повірити, що Ісус народився від діви? Ці два розділи знаходяться в старих рукописах; крім цього, перші “церковні отці” часто наводять з них. Дальше, нічого у цих розділах не перечить тому, що знаходиться в Християнському Грецькому Писанні. Навпаки, вони показують чому Ісус був без гріха.— Ів. 8:46; Євр. 7:26; 1 Пет. 2:22.

У 3-ому і 4-ому розділах ми знаходимо дальше свідоцтво, що Ісус був Месія. Іван Хреститель дає своє свідоцтво і тоді голос з неба признає, що Ісус є Божий Син. Потім маємо спокуси у пустині й як Ісус кличе деяких учнів наслідувати Його, ставати “ловцями людей”. Можна сказати, що цих перших чотири розділи є Матвієвий вступ або передмова до дальшої широкої теми.

ПРОПОВІДЬ НА ГОРІ

Про що Матвій далі пише? Без сумніву, що про найсильніший приклад Ісусового проповідування і науки. Правильно цю науку назвали найславніша з усіх проповідей, які колись були. Виглядає, що Матвій не міг стриматися, щоб не записати цю проповідь. Він поміщає її зараз по вступі, хоч Лука показує, що Ісус дав її багато пізніше у Своїй службі. У Матвієвій Євангелії, вона покриває від 5-го до 7-го розділу.

І що за шедевр, чудова проповідь! Починаючись з дев’ятьма блаженствами або щастями, Він сердечно похвалює тих, що відчувають свою духовну потребу, тихих, милосердних, миротворців, і так далі. У ній знаходимо зразкову Господню Молитву, нагадування шукати перше Божого царства і його правду, Золоте Правило, і багато більше.

ІНСТРУКЦІЇ ДЛЯ ПРОПОВІДУВАННЯ

Після опису про Ісусові чуда і проповідування, у 10-му розділі Матвій говорить про Ісусові докладні інструкції і вказівки для проповідування Своїм дванадцятьом апостолам. У ній знаходимо такі дорогоцінні вказівки, як: “Ви дармо дістали, дармо й давайте”, “Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки”, і “не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може”.— Мат. 10:8, 16, 28.

Потім, навчаємося, як Ісус хвалив Івана Хрестителя й як Він докоряє Галілейським містам, за їхню невіру. Одинадцятий розділ кінчається цими гарними і потішаючими словами: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий”.— Мат. 11:28—30.

У 12-ому розділі ми читаємо про такі підкреслені правди, як, “кожний. . . дім поділений супроти себе, не втримається”, “Хто не збирає зо Мною, той розкидає”, і “Чим серце наповнене, те говорять уста”.— Мат. 12:25, 30, 34.

ІСУСОВІ ПРИТЧІ

Тоді приходить 13-ий розділ, в якому є поміщено притчі про “царство небесне”. Тут Матвій записав сім із Ісусових притч: сівач і різний грунт, пшениця і будяки, гірчиче зерно, розчину, захований скарб у полі, дорогоцінна перлина і невода. Він включає також пояснення двох притч. Наступних два розділи говорять більше про Ісусові чуда і проповідування. Тоді, у 16-му розділі, ми читаємо як Петро признає, що Ісус справді є Месія, Син Божий, а в наступному розділі Матвій дає більший доказ про це, пишучи про Ісусове переображення.

Вісімнадцятий розділ також є видатний, тому що тут Матвій говорить про обов’язки, яких християни мають одні до одних. Давши довгу пересторогу, щоб не спотикати нікого, і як Бог хоче, щоб навіть ані один із Христових малих не згинув, Ісус наказує, як мати справу і відноситись до тих, що грішать проти нас. Він каже Петрові прощати, не тільки сім, але сімдесят сім разів, і притчою перестерігає християнів, коли вони не будуть прощати одні одним.

ОСТАННІ ДНІ ІСУСОВОЇ СЛУЖБИ

Від 19-го розділу маємо хронологічний порядок в якому відчуваємо збільшаючу напругу між Ісусом, а Його релігійними противниками. Вони стараються спотикнути Його у справі розводу, після якої Він дає притчу про динарія. Тоді Ісус навчає учнів бути покірними, кажучи, що Він Сам прийшов не, щоб Йому служили, але послужити і дати Своє життя на викуп.— Мат. 20:28.

Пізніше Матвій говорить про Ісусів тріумфуючий в’їзд в Єрусалим, який, разом із вичищенням храма, дуже роздратовує Його противників. Не дивно, що вони виступають проти Нього, кажучи: “Якою Ти владою чиниш оце?” (21:23) Але Ісус змушує їх замовкнути питаючи їх, якою владою Іван Хреститель хрестив. Після цього Ісус дає дві притчі справлені на Його противників, і в другій називає їх душогубами, а вони добре розуміють її.

Вислухавши ще одну притчу про весільний банкет, Ісусові противники стараються спровокувати Його хитрими питаннями: про сплачення податків, про воскресення і про те, яка є найбільша заповідь. Кожного разу Ісус перемагає їх. Вони вже не відважуються ставити Йому більше питань, але Він тепер питає їх про Давидового сина і Господа, на яке, знову, вони не можуть відповісти. Ісус тепер обвинувачує їх перед людьми й учнями, засуджуючи їх шість разів оцими словами: “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри!”— Мат. 23:13, 15, 23, 25, 27, 29.

Тоді можна сказати маємо в цьому перерву, як Ісус дає Своїм учням Своє велике пророцтво про “знак Своєї присутности і кінець системи”, покриваючи розділи 24 і 25. Тут маємо пророчий наказ: “Ця добра новина Царства буде проповідувана по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”. Ісус завершує це пророцтво “царськими” притчами про десять дів, таланти, і вівці та козли.

У розділах 26 і 27 читаємо про Ісусове помазання коштовною пахучою олією, і засновання спомину Його смерти, Його заарештовання, Його суд перед Синедріоном, і як Петро зрікається свого Господа. Ісуса судять перед Понтійським Пилатом, який даремно старається обмити свої руки від вини, але тоді віддає Ісуса на розп’яття на мученицькому дереві та поховання в кам’яному гробі.

ВОСКРЕСЕННЯ І ПРОЩАЛЬНЕ ДОРУЧЕННЯ

Останній розділ Матвієвої Євангелії говорить про Ісусове воскресення і дає прощальне доручення: “Ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, хрестячи їх, . . . навчаючи їх”. Матвій тоді закінчує цими потішаючими словами Ісуса: “Ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку (системи)”.

Направду, Матвієва Добра Новина (по-грецьки, Євангелія) доказує, що Ісус є обіцяний Месія. Його запис є докладний, об’ємистий, і корисний. У Своїй Проповіді на Горі, Ісус уподібнює тих, що слухали Його і покорялися Його словам, до мудрого чоловіка, який збудував свій дім на камні, який устоїть, як велика буря вдарить на нього. Будьмо також такими, як той мудрий чоловік, будуймо на камні, а не на піску, і живім за принципами, яких Ісус виголошував і корімся Його наказам проповідувати та навчати, так як ця наука є вірно збережена для нас в Євангелії від Матвія.