Затримуючи зрівноважений погляд відносно часу
“Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!”— Пс. 90:12.
1, 2. Що ми всі зазнаємо про перехід часу?
ЖИТТЯ є дуже дорогоцінне. Без життя нічого не є важне. (Мат. 6:25—27; 16:26) Але навіть у нашому сучасному світі життя людей є коротке і дуже швидко кінчається. Так як давно тому сказав писатель псальми: “Дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах — вісімдесят літ і гордощі їхні — страждання і марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо”.— Пс. 90:10.
2 По багатьох країнах, коли особа доживе до тридцяти років віку, то кажуть, що є в “розквіті життя”. Однак, тому що життя є таке коротке, то це значить, що відтоді вона починає слабнути фізично, і тілесні здібності й функції сповільнюються. Так, як скоро роки втікають.
3. Чому люди стають нетерплячі відносно сповнення своїх бажань?
3 Тому, не дивно, що люди є дуже свідомі відносно часу. І не дивно, що зі всіх живих створінь на землі, лише люди інтелігентно турбуються майбутністю, активно планують для неї, і ревно цікавляться знати, що вона принесе для них. (Еккл. 3:11) Тому, що життя людей є обмежене, то вони часто стають нетерплячі, щоб якнайскорше бачити досягнення своїх бажань.
4, 5. (а) Як Бог Єгова відрізняється відносно Свого погляду про час? (б) Чому Божий вибір часу чинити щось є більш бажаний від людського?
4 Отже, стан недосконалої людини є цілком інший від її Творця, Який існує вічно. Той самий писатель псальми писав про Нього: “Перше ніж народжені гори, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог! . . . Бо в очах Твоїх тисяча літ — немов день той вчорашній”.— Пс. 90:2—4.
5 Але, чи все це робить Бога Єгову байдужим відносно часу? Ні; Він далі цікавиться майбутністю й її розвитком. Проте, тому що Він дивиться на обставини, не з погляду недосконалих, коротко-живучих людей, але за поглядом вічности, то журба ніколи не тисне Бога Єгову здійснювати щось, ніж Його час закінчиться. (Пс. 90:2; 2 Пет. 3:8) Він може переглянути ввесь час і вирішити коли буде діяти, щоб Його певні наміри сповнялися саме на час, в найкращому часі для всіх, ні заскоро ні запізно.
6. Хоч Бог є вічний, то чи це припиняє Його чинити якусь річ у якомусь даному часі?
6 Маючи знання про майбутність і бувши всесильний, то Бог може триматися Свого особливого розкладу часу, і часами Він виявляв людям цей факт. Наприклад, Він був сказав Аврамові (Авраамові): “Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ”. (1 Мойс. 15:13; Дії 7:6, 7) Дотримавши Своє пророцтво, при кінці чотириста років Бог Єгова визволив Авраамових потомків, ізраїльтянів, з неволі і вони почали виходити з Єгипту.
7. (а) Як вавилонське поневолення євреїв прийшло саме в Божому часі? (б) Як Месія появився на час?
7 Пізніше, Бог передсказав сімдесятилітнє спустошення Юдеї, і коли закінчився той час євреї були визволені, саме на час. (Єрем. 25:8—11; Дан. 9:2) Подібно, було передсказано, що Месія мав прийти 483 років (шістдесят дев’ять “тижнів” років) від розказу відбудувати мури Єрусалиму, і саме на час, коли та доба закінчилася у 29 р. З.Д., Ісус Христос охрестився і був помазаний на обіцяного Месію.— Дан. 9:24—27.
8. Чи нам можливо знати коли деяка риса Божого наміра має сповнитися, якщо Він не оголосив точного часу для неї?
8 Отже, коли Бог Єгова виявляє час на сповнення якоїсь частини або риси Його божественного наміра, Його вірні слуги можуть бути певні відносно точности поданого часу. Але коли Він не робить такого виголошення, то ніхто не може знати коли Його намір здійсниться. Так є і з часом на вибух “великого горя”, якого Божий Син передсказав, час божественного суду, що відчиняє дорогу на початок тисячолітнього володіння Царством, яке принесе незчисленні благословенства для цієї землі й її мешканців.— Мат. 24:21, 22; Об. 7:14—17.
СПРАВИ ЗАХОВАНІ І СПРАВИ ВІДКРИТІ
9. Що Боже слово через Мойсея в П’ятій Книзі 29:29 показує про наше розуміння Його намірів?
9 Чи це повинно дивувати нас, що Бог буде затримувати деяке знання лише для Себе? Ще коли ізраїльтяни наближалися до Обіцяної Землі, пророк Мойсей записав ці надхнені слова в 5 Мойсея 29:29: “Закрите те, що є Господа [Єгови], Бога нашого, а відкрите — наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону”. Так, Бог відкриває нам усе те, що нам є потрібно знати, щоб вірно служити Йому і щоб підкріпити наші надії та переконання. Але коли щось може краще послужити Його цілі, то Він може заховувати справи, без ушкодження Його слугам.
10. (а) Що Ісусові слова, саме перед Його вознесенням на небо, відкривають про наше знання деяких часів або днів? (б) Коли деякі перші учні помилялися про час на події, то що апостол Павло писав до них?
10 Ісус Христос, Більший Мойсей, також сказав був Своїм учням перед Своїм вознесенням на небо: “То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй”. Це була відповідь на їхнє питання відносно того чи Він буде відновляти царство, якого вони правдоподібно дуже бажали бачити. Тоді Він сказав їм: “Та ви приймете [що? Не знання про ‘часи і пори, яких Отець поставив у владі Своїй’, але] силу, як Дух Святий злине на вас”. (Дії 1:6—8; 3:20—23) Бог пообіцяв і дійсно дав їм силу виконати їхню призначену роботу і службу у згоді з Його відкритою волею для них. Були деякі справи, одначе, про яких вони не знали і пізніше, деякі учні робили поспішні висновки про деякі обіцяні події, в дійсності, старалися приспішити їх. (Порівняйте 2 Солунян 2:1—5.) Але Бог дав їм усе, що вони дійсно потребували знати, щоб мати сильну віру, переконання та відвагу, щоб поводитися мудро.
11. Чи учні знали точний день на знищення Єрусалиму, або що?
11 Так було відносно знищення Єрусалиму за першого століття нашої Загальної Доби. Ісус Христос відкрив Своїм учням стан, який попередить і доведе до знищення того невірного міста, центр єврейського поклоніння в той час. Бачучи ті обставини, які становили той “знак”, його учні будуть “знати, що спустошення [Єрусалиму]” уже наближилося. (Луки 21:10—20) Він сказав їм, що “не перейде цей рід, аж оце станеться”. (Марка 13:30) Отже це була справа на яку вони мусіли зараз звернути увагу, подія, що має відбутися в їхньому поколінні. Але їм не було сказано, точно, коли все це станеться.
12. (а) Якщо християни в Єрусалимі не знали дня, то як вони могли втекти з міста перед тим ніж воно було знищене? (б) Яку пробу мусіли перенести ті, що вийшли з міста коли облога Єрусалиму закінчилася?
12 Час прийшов, коли вони побачили одну рису того знака, коли римське військо обступило Єрусалим. Обставини (тимчасове і несподіване відступлення римського війська) дали їм нагоду втекти від того присудженого міста і шукати сховку в горах. Вони ще дальше не знали коли Єрусалим буде знищений. В дійсності, минуло коло чотири роки від часу, коли вони втекли з Єрусалиму до часу його спустошення. На протязі того часу їм було б легко статися необережними або думати, що не зрозуміли ознаки, і тому не послухати Ісусової перестороги: “Хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього”.— Луки 21:20, 21.
13. (а) Яке Ісусове пророцтво про час дійсно сповнилося у знищенні Єрусалиму? (б) Чи християни скористали з тієї перестороги, хоч їм не було дано точного дня?
13 Одна річ є певна: “Їхнє покоління побачило сповнення того про що Божий Син перестерігав їх. Ті, що послухали, бувши обережними, втекли від того нещастя, яке спустошило Єрусалим. Але історія показує, що сотки тисяч інших осіб не втекли від нього. В дійсності, ці заснули щодо значення тодішніх обставин і нагальности часу в якому вони жили. Коли Рим вислав свої війська назад і обступив Єрусалим у 70 р. З.Д., то місто було повне людей, які прийшли святкувати Пасху того року. За п’ять місяців багато з цих і місцевих мешканців Єрусалиму вимерли. Вони не повірили божественній пересторозі через Божого Сина; вони не ‘розпізнали часу на їхній огляд’.— Луки 19:41—44.
14, 15. Який доказ ми маємо, що та Ісусова пересторога Своїм учням має світове сповнення в нашому часі?
14 Сьогодні ми живемо дев’ятнадцять століть пізніше. Однак, наш час є багато критичніший. Пишучи при кінці першого століття і кілька десятиліть після спустошення Єрусалиму, апостол Іван говорить про те саме, що Ісус згадував на “ознаку” Своїм учням у Свойому пророцтві про знищення Єрусалиму. Але, Об’явлення, якого Іван отримав через Ісуса, поміщало майбутні події, які ще мали відбутися. (Об. 1:1) І те, що Іван записав показує, що “ознака” яку Ісус дав мала сповнитися в всесвітньому масштабі, де війна, голод, високий кошт прожитку, і хвороби будуть разити багато людей по різних частинах світу. (Об. 6:3—8) Тоді Він відноситься до “великого горя”, яке переживе “великий натовп” Божих слуг живими і безпечними, які будуть складатися з осіб усіх народів, племен і мов. (Об. 7:9—15) Те горе також було частиною майбутніх подій.
15 Це “відкриття через Ісуса Христа” показує, що Ісусове пророцтво, так як воно є записане в Матвія 24, Марка 13 і Луки 21, про “скорботу” або “велике горе” не обмежувалося до першого століття. Воно показує, що Єрусалимове горе було лише мале сповнення того пророцтва і в порівнянні з більшим сповненням всесвітнього розміру, воно буде мале. Так як покоління, що жило і чуло Ісусову пересторогу в першому столітті було покоління, що бачило сповнення Його слів, то так само це покоління — покоління, що бачить більше сповнення Його “ознаки” показуючи, що ці дні є останні дні цієї системи — побачить всесвітнє горе, яке напевно прийде.— Мат. 24:34.
16. Тому що ми не знаємо дня, або навіть року на вибух “великого горя”, то чи є якась причина ставати байдужими?
16 Що Бог відкрив нам відносно цього? Певно, що Він не лишив нас без проводу. Такими пророцтвами про яких ми вже згадали, Він помагає нам бачити де ми живемо в переході часу. Сповнення Його пророчого слова переконує нас, що Бог не дрімає та не бариться, і що так як апостол Петро сказав про лукавих: “Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає”. (2 Пет. 2:3) Ми маємо досить інформацій і доказів переконатися, що живемо в “часі кінця” теперішньої неправедної системи. Однак, поза цим є події, яких Бог не відкрив нам. Одна з цих є час на вибух “великого горя”, якого прообразом було горе, що прийшло на Єрусалим, горе, що ще сповниться в всесвітньому масштабі.
ЧАС, ЯКОГО БОГ НЕ ВІДКРИВ
17. Ми знаємо, що живемо при закінченні шости тисяч років людської історої, але, яке споріднення це має з Божим днем відпочинку?
17 Є добрі причини чому ми не можемо знати цього часу. Одна річ, хоч Біблійна хронологія ясно показує, що вже закінчилося шість тисяч років від створення першого чоловіка, Адама, то вона не каже нам скільки часу минуло від цієї події до закінчення шостого дня і початку сьомої творчої доби або “дня”, Божого великого дня відпочинку. Третій вірш другого розділу Першої Книги Мойсея, каже, що Єгова поблагословив той день і зробив його святим, отже тому розсудливо сподіватися, що в тому самому дні прийде знищення старої системи і заснування Божої праведної нової системи через тисячолітнє царювання Божого Сина. Таким способом є причина вірити, що та тисячолітня доба буде закінчення того великого дня відпочинку і відновить землю з її мешканцями до досконалого стану. Через це Бог зможе сказати про той сьомий день із його наслідками — так як Він робив із іншими творчими днями,— що “добре воно”.— 1 Мойс. 1:4, 10, 12, 18, 21, 25, 31.
18, 19. (а) Що сталося після створення Адама, перед початком Божого дня відпочинку? (б) Як у часі свого творення Адам був інший від новонародженої дитини?
18 Але той великий день відпочинку не почався зараз після творення Адама. Ще інші події відбувалися після творення Адама до закінчення шостого творчого дня. Одна з цих є дуже важна для всіх нас. А це — створення першої жінки, Єви. Без тієї події ніхто з нас не був би живий сьогодні, бо так як апостол Павло сказав в 1 Коринтян 11:12, “бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку”, бо ми всі потребуємо тілесної матері, щоб народитися.
19 А скільки часу минуло від створення чоловіка до створення жінки? Біблія не відкриває цього. Цей час міг бути досить короткий. Адам був створений — не як дитина або юнак — але як дорослий, цілком дозрілий чоловік, фізично і розумово. Він не мусів повзати заки навчився ходити, ані лепетати заки навчився говорити. Він був створений з цими здібностями і міг розмовляти з своїм небесним Творцем, міг працювати, доглядати та дбати про свій райський дім. Він міг розуміти божественні інструкції і заборони про дерево знання добра і зла. (1 Мойс. 2:15—17) У цьому відношенні та положенні він був готовий коли-небудь отримати дружину.
20. Однак, в якому відношенні можна було порівняти новотвореного Адама до дитини?
20 Це правда, однак у деякому відношенні Адам був немов новонароджена дитина після його творення. А чому? Тому, що хоч був цілком дозрілий, то перший день його творення таки був перший день його життя. Усе, що він бачив — кожне дерево, квітку, рослину, кожну річку, озеро, струмок, кожне створіння зі всіх птахів, тварин та риби — він бачив перший раз. Це було правда відносно всього, що він робив. Коли він ходив, то він взяв перший крок; і те саме було з біганням, лазенням, дотиком, нюханням, смакуванням, їдженням — це все були цілком нові досвіди для нього. Яку велику цікавість він мусів мати коли переглядав чудові твори Бога Єгови і познайомився з своїм райським домом! Скільки часу йому дозволилося, щоб задовольнити цю цікавість заки далося йому відповідальність бути головою родини?
21, 22. Через які фактори Адам міг жити досить довго в Едені до створення Єви?
21 І той Еденський дім не виглядав бути якийсь маленький шматок землі. Він поміщав різноманітні дерева, так як показує другий розділ Першої Книги Мойсея. І “річка з Едену виходить, щоб поїти рай”, яка була досить велика, бо вона розходилася і сформувала чотири великі річки, деякі з яких ще сьогодні пливуть. (1 Мойс. 2:8—10) То взяло час для Адама переглянути все це, щоб познайомитися з околицею, яка була дана йому під його опіку, доглядати і обробляти.
22 “Але”, хтось може питати, “чи не було б приємно для нього ділитися цими новими досвідами відразу зі своєю приятелькою, дружиною, і таким способом вчитися разом з нею?” Може бути, однак, чи не було б більш відповідно для нього якщо б він перше набув цього знання і досвіду? Тоді, коли дістане дружину, він міг відповідати на її питання і пояснити їй все, і таким чином підвищити її пошану до нього, як до її поінформованої голови. (Ефес. 5:22, 23) Факт, що Бог прямо перестерігав Адама про наслідки неслухняного їдження плоду забороненого дерева, поставило Адама в позицію Божого пророка до дружини, яку Він пізніше мав створити для чоловіка.— 1 Мойс. 2:16, 17.
23, 24. Що те, що Адам давав назви всім тваринам показує про час?
23 Єдину інформацію, яку Біблія дійсно постачає є, що перед тим ніж Бог створив Єву, Він почав приводити до чоловіка всі створіння, яких створив “і назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була”. (1 Мойс. 2:18—20) Все це бере лише кілька слів, щоб розказати; але скільки часу забрало зробити так?
24 Через короткість історії в Першій Книзі Мойсея, ми не повинні думати, що Бог лише зібрав усі тварини і птахи в одну велику кошару, а тоді приводив їх попри Адама, а Адам швидко давав їм назви, одна за одною. Правда, він міг робити це лише з основними родами, замість із всіма різноманітностями створінь, які розвилися з тих родів. Але навіть і так, ми не можемо відкидати можливість, що коли Бог “приводив” ці тварини до Адама, то вони можливо могли приходити досить близько до нього, щоб він міг застановлятися над ними, зауважувати їхні різні звичаї і будову, а тоді вибирати придатні імена для кожної тварини. Це значить, що могло минути досить багато часу. І можна зауважити, що коли Адам нарешті побачив свою ново-створену дружину, його перші слова були: “Нарешті це є кість від костей моїх, і тіло від тіла мого”. (1 Мойс. 2:23, НС) Це також може показувати, що він мусів трохи почекати, заки отримав свою потішаючу людську подобу.
25. До якого висновку можна прийти відносно часу, який минув від початку людської історії до створення Єви, й Божого ‘відпочинку’?
25 Отже, що все це значить? Просто от це: Що через ці фактори і можливости, неможливо точно сказати скільки часу минуло від створення Адама до створення першої жінки. Ми не знаємо чи цей час був короткий як-от один або кілька місяців, рік, або навіть, більше. Але скільки то часу не було б, то той час треба відняти від часу, який вже минув від створення Адама, щоб знати скільки ми вже живемо в Божому сьомому “дні” Його великому дні відпочинку. Отже рахувати наперед шість тисяч років від початку людського існування є одна річ. Авансувати шість тисяч років у Божий сьомий творчий “день” є цілком інша справа. І у цьому відношенні ми не знаємо де ми є в протязі часу.
26, 27. З огляду вищесказаного, чи хронологія цікавить нас?
26 Це не значить, проте, що ми не цікавимося хронологією. Це є натурально цікавитися нею, тому що Бог поміщає хронологію в Свойому надхненому Слові. Про стародавніх пророків, апостол Петро говорить, що “вони досліджували, на котрий чи на який час показував дух Христів, що в них був, коли він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них”.— 1 Пет. 1:10, 11.
27 Сьогодні ми також цікавимося знати в якій “порі” ми знаходимося, і Бог постачає нам ту потрібну інформацію. Божі стародавні пророки сильно вірили в певність сповнення всього того, що Бог говорив. Хоч ми не знаємо деяких подробиць або часів, то ми можемо і повинні мати таку саму сильну віру в незмінність Божого наміру. Божий Син дав нам здорові причини бути настороженими до сповнення того наміру, так як слідуюча стаття показує.
[Ілюстрації на сторінці 116]
ОВІТНИЦІ ЄГОВИ СПОВНЯЮТЬСЯ ТОЧНО В ПРИЗНАЧЕНОМУ ЧАСІ
Месія появився саме в передсказаному часі
Єгова визволив ізраїльтянів із Вавилону, щоб відновити Юдею, коли закінчилося 70 років
Після 400 років горя, ізраїльтяни вийшли з Єгипту саме на час