Солуняни вчаться про Христову присутність і день Єгови

НА ПОЛОВИНІ тисячу дев’ятсот сімдесятого десятиріччя закінчилися шість тисяч років людської історії. Тому що, багато щирих слуг Єгови сподівалися, що „велике горе”, про яке згадується в Матвія 24:21, 22, і остання частина дня Єгови вже була дуже близько. У цьому відношенні їх можна порівняти до християнів у Солуні за першого століття, який збір апостол Павло заснував у часі його другої місіонерської подорожі у 49 р. З.Д. Так, як зараз побачимо Христова паросія або присутність і день Єгови були дуже важні у думках тих ранніх християнів.

Як довго Павло з його другом Силою перебували в Солуниці надхнена історія не каже. Але вони були там досить довго, щоб принаймні заснувати збір і отримати допомогу кілька разів від збору в Филипії. У Солуниці багато людей слухали їх, деякі юдеї, велика товпа грецьких нововірців, декотрі славні жінки’, як і кілька, що покинули свої ідоли та повірили.— Дії 17:4; 1 Сол. 1:9.

Ставшись заздрісними Павловим успіхом, місцеві юдеї витворили переполох, через який дуже знущалися над деякими новонаверненими. Через це місцеві брати думали, що було б краще відіслати Павла і Силу до Верії, щоб над ними теж не знущалися ще гірше. Мусівши відійти так раптово Павло дуже журився їхнім духовним добробутом. Як поводилося його духовним дітям? Чи вони стояли твердо або чи всі його зусилля на їхню користь були даремні? Два рази Павло сам старався відвідати їх і кожного разу ,Сатана перешкоджав йому’. Отже він зробив те, що було найкраще під тими обставинами і послав їм свого друга Тимофія. І коли цей вернувся з доброю новиною, що вони стояли твердо, то Павло не лише дуже зрадів, але зараз написав їм дуже заохочуючого листа. Зміст того листа натякав, що Тимофій приніс Павлові ще іншу інформацію про Солунян. Цей лист і другий після цього написані коло 50 і 51 р. З.Д., правдоподібно були, крім Євангелії Матвія, перші частини Християнського Грецького Писання, які були написані. Очевидно Павло написав ці листи з Коринту.

НАСЛІДУЮТЬ ПРИКЛАД ПАВЛА

Який гарний приклад Павло та його приятелі поставили Солунянам наслідувати! В їхньому напучуванні ніколи не було помилки, чогось нечистого або обману. І вони не говорили їм лестощів або представляли фальшивий фронт лише ради якогось самолюбного прибутку, ані шукали слави для себе. Хоч вони були апостолами, то вони понесли свої власні витрати, працювали день та ніч, щоб не накидати тягару на тих, яким служили духовно. Вони завжди доказувалися „вірні і праведні та невинні”.— 1 Сол. 2:5, 6, 10.

Вони проповідували добру новину не лише словом, але силою і святим духом та з сильним переконанням. Крім цього, Павло та його приятелі дуже любили Солунян, були дуже милі до них, так як мати любить своїх власних дітей, даючи їм не лише добру новину, але свої власні душі. І так, як розумний люблячий батько, вони заохочували Солунян гідно і відповідно поводитись так, як християнам належиться.— 1 Сол. 2:7, 8, 11.

Принцип, що „тільки людина посіє те саме пожне” можна пристосувати до Павлового зусилля. (Гал. 6:7) Через його гарний приклад багато наслідували Павла. Отже, Павло міг похвалити їх за те, що вони прийняли Слово Боже за те чим воно дійсно було, а не з людського джерела, і тому що вони дозволяли тому Слову діяти в їхньому житті. Так, Павло міг писати, „ви стали наслідувачі нам і Господеві”, бо вони прийняли слово незважаючи на переслідування. Через це вони ставали прикладами ще іншим, своєю витривалістю і завзяттям у проповідуванні.— 1 Сол. 1:6; 2:14.

Тому що вони наслідували Павлів гарний приклад несамолюбної любови, якого він поставив їм, він міг похвалити їх за „діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії”. Так, „про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного, бо чините те всім братам”. (1 Сол. 1:3; 4:9, 10) І в його другому листі він подібно хвалить їх: „Ми завжди повинні подяку складати Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного”. Не дивно, що Павло „хвалився” ними через їхню сильну віру, незважаючи на переслідування, якого вони мусіли зносити.— 2 Сол. 1:3, 4.

„ТОМУ ЩЕ БІЛЬШЕ ЗРОСТАЙТЕ”

Хоч солуняни дуже гарно поводилися, то Павло знав, що вони могли поліпшитися, отже писав їм: „Просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, . . . як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!” А що це включало? Ревне проповідування і навчання; стримання від неморальності, якої практикують ті, що не знають Бога; усі повинні старатися, щоб не втручуватися в права їхніх братів, бо „покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення”.— 1 Сол. 4:1—7.

Правда, вони виявляли любов один до одного, але Павло заохочував їх, „щоб у цьому ще більш зростали”. Очевидно, що деякі були ліниві, отже Павло заохочував їх займатися своїми власними справами, тяжко працювати своїми руками, щоб не бути в потребі. По суті, Павло мусів ще сильніше нагадувати їм про це в його другому листі, пишучи: „Хто працювати не хоче, нехай той не їсть”. Очевидно, деякі не поводились відповідно, не хотіли цілком працювати. Звертаючи увагу на свій власний приклад де Павло працював день та ніч, він заохочує цих працювати руками, щоб споживати їжу, яку самі собі постачали.— 1 Сол. 4:10—12; 2 Сол. 3:10—12.

Павло журився тягарем тих, що брали провід у зборі, отже заохочував збір: „У великій любові їх майте за їхню працю”. І завжди відчуваючи потребу Божої допомоги, Павло радить їх „безперестанку молитися”. По суті, так, як в усіх його слідуючих листах, Павло нагадує їм про молитву. Він повторно згадує, що сам молиться за них і також просить їх молитися за нього.— 1 Сол. 1:2; 2:13; 5:13, 17, 18, 25; 2 Сол. 1:11; 3:1.

ХРИСТОВА ПРИСУТНІСТЬ І ДЕНЬ ЄГОВИ

Та заохочуюча новина, яку Павло проповідував про поворот Христа і день Єгови, дуже сподобалася переслідуваним солунянам. Це можна бачити з того, що він часто згадує про ці теми у своїх листах. Шість разів він згадує Христову паросію, тоді як в інших листах він згадує лише раз. І лише в цих листах він говорить про день Єгови. Павло чекає на присутність його Господа, Ісуса, коли зможе хвалитися тими солунянами, яким перший звіщав „добру новину”. (1 Сол. 2:2, 19) І він молиться за них, щоб вони були знайдені „невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його”.— 1 Сол. 3:13.

Потішаючи сумуючих позбавлених Павло дає більшої інформації про Христову присутність. У той час ті християни, які вже заснули смертю воскреснуть до небесної слави, а ті, що ще живуть будуть схоплені зустріти свого Господа, отримуючи небесну нагороду. (1 Сол. 4:13—17) Павло кінчає свого першого листа молитвою, щоб вони були знайдені невинні в часі Христової присутности.— 1 Сол. 5:23.

ДРУГИЙ ЛИСТ

У свойому другому листі, після похвали солунянських християнів за їхню любов та непохитність, Павло запевняє їх, що це праведно для Бога, в об’явленні або апокалипсус Ісуса Христа, відплатити тим, що чинили їм горе. Це станеться тоді, коли Христос із неба помститься над всіма лукавими, і стягне на них раптове „вічне знищення”. Таке з’явлення Христа сходиться з днем Єгови.— 2 Сол. 1:6—9.

У своєму першому листі Павло перестерігав, що день Єгови прийде, як злодій вночі і тоді, коли світські люди будуть говорити „Мир й безпечність!” то на них прийде раптове знищення. Очевидно через це виглядає деякі робили висновок, що день Єгови, як і Христова присутність уже відбулися. Отже Павло у свойому другому листі показує, що перед тим ніж день Єгови прийде, то перше мусить бути велике відступлення і що мусить виявитися організований „беззаконник” і „син погибелі”. Його виявлення стримувалося через „річ, що діяла за стриманість”, а саме, Павло та інші апостоли. Так довго, як всі ці ще були в ранньому християнському зборі, то це велике відступлення не могло розквітатися. Цей беззаконник, в Божому часі, через з’явлення Христа, буде знищений.— 2 Сол. 2:1—12.

Ми можемо тішитися, що Павло свідчив християнам у Солуні про присутність Христа і день Єгови. Коли б вони не зацікавилися такими справами, то християни пізніше не мали б цієї дорогої інформації, були б без цих двох християнських наук або доктрин.

Так як ті християни в Солуниці, слуги Єгови також дуже цікавляться парусією Христа або Його присутністю в другому приході.a Вони також дуже цікавилися днем Єгови. Вони знали, що коли світові провідники будуть кричати „Мир й безпечність!” то зараз прийде велике горе про яке Ісус згадував у Своєму великому пророцтві.— Мат. 24:21, 22; Об. 7:14.

Тут маємо гарну науку для нас усіх у Павлових словах, які знаходяться в 1 Солунян 5:13—22: „Між собою заховуйте мир! . . . Потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! . . . Завжди радійте! Безперестанку моліться! . . . Усе досліджуючи, тримайтеся доброго”. Ми всі завжди виконуймо все це!

[Примітки]