Що мудрий чоловік мав на думці?

,Щоб бачили, що вони, як ті звіри’

Люди можуть гордитися своїми здібностями та знанням. Однак, щодо кінця життя, то люди не є кращі від нерозсудливих звірів. Мудрий цар Соломон звернув увагу на це, кажучи: „Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, бо доля для людських синів, і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все! Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху”.— Еккл. 3:18—20.

Заки Соломон представив цю думку, він писав: „Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло”. (Еккл. 3:17) Отже, коли в 18-му вірші, Соломон говорить, що Бог буде вибирати’, або ,пересівати’ людей, це значить, що нагоди, яких Він дає їм, як і те, що допускає на них у формі досвідів, включаючи проблеми і непевності, з часом виявить чи вони є праведні чи лукаві. Факт, що життя є повне труднощів й непевностей та наостанку кінчається смертю повинно нагадувати людям відносно їхньої сили, що при кінці вони є такі, як звірі. Той самий дух або життєва сила, яка є підтримана диханням, оживлює людину і тварину. Після смерти, людина, як і тварина вертається до мертвого пороху.— Еккл. 9:4—6.

З людського спостереження, ніхто не може відповісти на наступне питання, якого Соломон тепер підносить: „Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?”— Еккл. 3:21.

Тому що смерть кінчає всяку людську діяльність так, як є з звіриною, то Соломон кінчає: „І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?” (Еккл. 3:22) Розсудок показує, що це правильно втішатися користями нашої тяжкої праці. Коли особа помре, то вже більше не має участи в людських ділах. Як мертвий труп, вона навіть не може бачити, що діється між людством.— Еккл. 9:5, 10.

Пам’ятаючи, що смерть принижує особу в ніщо так, як нерозсудливу скотину, то це повинно робити нас тверезими. Цей факт повинен пригадувати нам, як важливе є вживати життя чинити добро незважаючи на непевності та проблеми. Ми завжди повинні звертатися до Бога, знаючи, що всякі майбутні надії на життя після смерти спочивають з Ним.