Що мудрий чоловік мав на думці?

Будьте зрівноважені в роботі

Особу, яка охочо, тяжко та майстерно працює, справді можна похвалити. Але тяжка робота і майстерність не завжди приносить задоволення. Мудрий цар Соломон писав: „І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру”.— Еккл. 4:4.

Особа може тяжко і майстерно працювати, не лише, щоб досягти щось корисного, але щоб бути здібнішою та продуктивнішою від інших. Коли люди, які працюють один коло одного розвивають таке бажання, щоб доказатися кращими від їхніх співробітників, то конкуренція і суперництво заступають дружню кооперацію. Між ними можуть розвитися почуття образи і заздрість. Через неправильний розсудок обмеження інших можуть бути ігноровані. Отже таким способом, коли праця виконується з наміром перевершувати інших, то це немов „ловлення вітру”. Наслідки такої гонитви не є дуже бажані. Розумна особа обминає це.

Ще другу крайність, яку треба уникати є одверту лінивість. „Нерозумний”, сказав Соломон, „склавши руки свої, та жере своє тіло”. (Еккл. 4:5) Замість уживати свої руки в корисному ділі, то лінива особа складає їх і працює так мало, як може. Вона є безглузда, тому що через лінивість упадає в нужду. Не маючи доброї їжі та інших потреб через лінощі, вона ставить в небезпеку своє здоров’я і може, тому, передчасно померти. Коли так шкодить собі то „жере своє тіло”.

Тому що конкуруюча праця і лінощі не є бажані, то який є зрівноважений погляд відносно праці? Соломон сказав: „Краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру”.— Еккл. 4:6.

Розумний шлях не є заглиблятися в працю так сильно, щоб аж не було часу втішатися плодами нашого труду. Це значить, що бути задоволеним тим, що маємо. Особа, яка ніколи не є задоволена не має спокою. Її життя є повне журби про матеріальні досягнення й як можна ще більше нагарбати.

Особі, що є задоволена меншим прибутком, багато краще поведеться. Вона не боїться вживати свої гроші на їжу та пиття, як і на здорову розривку. Вона також цікавиться іншими людьми і є рада допомагати потребуючим. Це є в згоді з порадою у Біблії: „Нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному”. (Ефес. 4:28) Чи ви є з тих, що втішаються „долонею спокою” внаслідок зрівноваженого погляду відносно праці?

Людська нелюдяність до людини

Людство вже довгий час переносило страшне пригнічення і несправедливість. З власного спостереження, якого Соломон зробив майже 3.000 років тому, він писав: „І знов я побачив усі утиски, що чинились під сонцем,— і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя. І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер. А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!”— Еккл. 4:1—3.

Очевидно, що спочатку Соломон звертав малу увагу на людську нелюдяність до людини. Але ,і знов’, тобто, коли передумав справу, то настрашився, яке велике це пригноблення дійсно було. Тому що гнобителі мали силу або владу, то гноблені мусіли зносити свою сумну долю і не було кому співчувати або потішати їх. Стан був такий турбуючий, що Соломон зробив висновок, що померлим було краще, тому що вони вже не мусіли переносити шкідливих наслідків несправедливости. Дивлячись на справу за цим поглядом, то ненародженому є ще краще, тому що такий не мусить бачити або зазнавати такого нещастя.

Як сильно це показує, що людина не може викорінити несправедливість і тиранство! Навіть цар Соломон, з усією своєю мудрістю і владою, не міг спростувати нужди, яка виринала через людську недосконалість. Лише Бог Єгова, через Ісуса Христа, може зробити це. Справді це є добра новина, що Він обіцяв здійснити таке визволення від нещастя в відповідному часі для всіх.— Об. 21:3, 4.