Обороняючи Біблійну правду!
ЯК ВІН їхав у своїй колесниці, то службовець робив те, що Ви напевно робили у поїзді, автобусі або літаку. Він читав. Він читав Біблію і боровся з проблемою, яку ви могли мати.
Історія, яка знаходиться у біблійній книзі Дії, говорить, що євангелисть Пилип підійшов і запитав етіопського подорожнього: „Чи розумієш, що ти читаєш?” „Як же можу, як ніхто не напутить мене?”— Дії 8:27—31.
Більшість осіб, які читають Біблію відчували, що їм потрібно проводу. Цю потребу показує факт, що між церквами, які вживають Біблію є дуже багато суперницького вчення. Певно, що все це суперницьке вчення не може бути біблійною правдою. (1 Кор. 14:33) Але звідки можна отримати корисну допомогу, щоб знайти і пізнати біблійну правду?
З цим наміром, щоб постачити таку потрібну допомогу журнал Вартова Башта почав друкуватися у 1879 р. Цей журнал обороняє важні правди Божого Слова. На передній сторінці першого видання було показано, що журнал посвячувався розмножувати не суперницькі церковні доктрини, а поширяти правди з Писань, які є корисні „до направи, до науки у праведності”. (2 Тим. 3:16, 17, Уповноважений Переклад, анг.) Наприклад, тут маємо важливе питання:
ЧИ ВИ Є БЕЗСМЕРТНІ, ЧИ НІ?
Коли прийдеться до того, що знаходимо в Біблії, то більшість людей перше думають, що вона каже про них, а також про їхню майбутність. Часто їм приходить на думку те, що їх вчили ще від дитинства, що кожна людина має в собі безсмертну душу; більшість церков вчать це. Отже, багато людей мають надію, що коли помруть, то їхня душа піде до неба перебувати з Богом.
Чи ж Вартова Башта буде схвалювати такі популярні переконання? Навпаки, вона обороняла правду Божого Слова у цій справі. Ще так рано, як у квітні, 1881 р., у статті „Воскресіння”, було сказано:
„Яка-небудь істота відповідно називається душа або особа. То є біблійне пояснення і вживання слово душа. . . . Про створення Адама читаємо—,І створив Господь Бог людину з пороху земного і дихання життя вдихнув у ніздрі її (руа — те саме дихання, якого далося тваринам, птахам та рибам) і стала людина живою душею’, (істота.) 1 Мойс. 2:7.”— Ст. 1.
Різними віршами з Біблії стаття показала, що при смерті душа — людина — вмирає. (Пс. 33:19; Іс. 53:10—12; Єзек. 18:4) По-біблійному, коли людина (душа) вмирає, то стається несвідома, подібно до сонного стану аж поки колись не воскресне. Через чудо воскресіння людина може одержати безсмертне життя на небі, так як сталося з Ісусом, або може жити в досконалому стані на райській землі.— Еккл. 9:5, 10; 1 Кор. 15:12—16, 50—53.
Деякі читачі цих правд на сторінках цього журнала на протязі минулого століття може були дуже здивовані, тому що їхні церковні провідники не вчили цих речей. Але часи вже змінюються. Збільшаюче число священиків та теологів кругом світу признають ці біблійні правди, яких Вартова Башта вже через довгий час обороняла. Зверніть увагу на кілька прикладів:
Оскар Кулман, професор теологічного факультету з університету Базелю і Парижського Сорбону, пише:
„Якби ми сьогодні запитали звичайного християнина . . . як він розуміє науку в Новому Заповіті про долю людини після смерти, то крім кількох винятків, ми повинні отримати цю відповідь: ,Безсмертність душі’. Однак, ця широко прийнята наука є одна з найбільших непорозумінь у Християнстві”.— Безсмертність Душі або Воскресіння Мертвих (анг.) (1958 р.), ст. 15.
Баптистський теолог, д-р Роберт Лорін пояснює:
„Новий Заповіт не вчить про безсмертність, безтілесної ,душі’ Платонівської думки. Остання доля людини є у тілі на землі”.— The Expository Times, лютого 1961 р., ст. 132.
Роберт Коч, католицький професор Старого Заповіту в Римі, пише:
„Душа не існує в тілі, як якась незалежна маса, мов ув’язнена, з якої смерть може визволити. ,Душа’ — це цілковита людина. Людина не має душі, вона є душа”.— Teologia della redenzione in Genesi 1-11 (1966 р.), ст. 69.
„Чернець”, Пієр Паскал пише у французькому журналі La Vie Catholique:
„Біблія вчить, що коли людина вмирає, це значить, що її ціла особа вмирає. Проте, вона має обітницю, що вийде з смертельного стану і при кінці буде відновлена до життя через воскресіння”.— Липень 1975 р., ст. 37.
Деякі люди будуть дивуватися, що священики признають все це. Проте, це є біблійні правди, яких журнал Вартова Башта обороняв і оголошував на протязі ста років.
ЯК ЦЕ ВПЛИВАЄ НА ПЕКЛО
Візьмім цю справу ще крок дальше. Якщо душа не є безсмертна, і мертві є несвідомі, чекаючи воскресіння, то як церковна доктрина, що Бог посилає лукавих осіб на муки в пеклі може бути правдивою? Факт є, що Біблія не вчить цього. Журнал Вартова Башта завжди обороняв цю біблійну правду у цій справі; тут даємо лише один приклад цього:
„Ми знаходимо, що [пекло] переводиться з єврейського слова шеол, що просто означав стан смерти. У цьому стані немає жодного поняття ні про життя, ні про муки; . . . Однак [священики] продовжають проповідувати цю фальшиву науку про пекло, що не є нічого інше, як наклеп проти Божої особистости”.— Листопад 1883, ст. 4 (анг. видання).
Чи священики тепер приймають біблійне вчення про пекло? Хоч деякі не є дуже охочі признавати це, але коли провідники погоджуються з тим, що Біблія вчить про „душу”, то цим показують, що „пекло” також не має біблійної основи. Наприклад, данський священик Кай Дженсен признає такі наслідки:
„Це безглуздо говорити про вічну загибель. Це не є Християнство. Це колись були проповідники, які проповідували про пекло з своїх кафедрів і погрожували людям Дияволом та невгасимим вогнем. Але той час уже закінчився”.— Hvor gaar vi hen (Куди ми йдемо?), ст. 119.
Хоч по церквах більшість людей вже мало чують про пекло, то правдоподібно вони не навчаються про те, що Біблія каже про цю справу. Багато є подібні до секретаря Пресвітерянської Церкви в Австралії, який сказав: „Ми нічого не згадуємо про небо та пекло, бо це роздразнює багато людей. По суті, я сам хотів би поговорити з кимось про цю справу, щоб спростувати свої власні думки”.
КОМУ ВИ ПОКЛОНЯЄТЕСЯ?
Ще одна біблійна правда, яку журнал Вартова Башта обороняв розбирає тотожність правдивого Бога, Якому ми поклоняємось. Мільйони людей повторяли те, що називають „Господня Молитва”, або „Отче Наш”, яку Ісус навчав. (Мат. 6:9—13) Але, чи вони колись подумали, що вислів „Нехай святиться ім’я Твоє” означає, або чи вони звернули увагу на те, яку важливість Ісус поставив, щоб шанувати Боже ім’я? (Ів. 12:28; 17:6) Або, чи це ім’я не є знане людям тому, що священики не вживають його, а перекладачі заступають словом „Господь” і „Бог”?
Багато вчених тепер признають, що те ім’я є важливе. Католицький теолог Іван Л. МекКензі пише у Біблійному Словарі (1965 р.):
„Ізраїлевого Бога багато частіше називається Його особистим ім’ям ніж усіма іншими титулами; це ім’я не тільки ототожнює особу, але також відкривав Його особистість”.— Ст. 316.
Й. А. Мотєр, директор Trinity Університету, Англії, додає:
„Багато губиться в читанні Біблії, коли забуваємо дивитися поза заступаюче слово [Господь або Бог] на особисте, інтимне ім’я Самого Бога. Коли Бог відкрив Своїм людям Його ім’я, то це було з наміром, щоб відкрити їм Свою найглибшу особистість”.— The Lion Handbook to the Bible (1973), ст. 157.
Вартова Башта послідовно вживала те Божественне Ім’я. Наприклад, після пояснення, що єврейське слово ел означає „бог”, у числі з жовтня 1881 р. (ст. 9) було сказано:
„Єгова є головний ’ел’ і володіє над усіма іншими елами — могутніми. І всім слід знати, що ім’я ЄГОВА не стосується до нікого іншого, крім Всевишньої Істоти — нашого Отця, того кого Ісус назвав Отець і Бог”.
І у числі з 1-го січня, 1926 р., було розвито важливу тему, „Хто буде шанувати Єгову”? Ця оборона Божого ім’я продовжається з того часу, як видали Переклад Нового Світу (1950-1961 р.), то з нього найчастіше цитувалось, тому що він уживає Боже ім’я навіть у „Новому Заповіті” у віршах де доказ показує є правильно вживати його. Професор Г. Гаверд недавно обговорював уживання Божого ім’я у „Новому Заповіті”. Цікаво, він сказав:
„Це розсудливо вірити, що письменники Н[ового] З[аповіту], коли цитували з Писання, зберегли Тетраграм [Боже ім’я в єврейській мові] у біблійному тексті”.— Журнал Біблійної Літератури (анг.) 1977 р., ст. 63-83.
Вартова Башта вже довгий час звертала увагу на це.
Професор Гаверд також сказав, що коли пізніше Боже ім’я було усунене і замінене словом „Господь”, то правдоподібно повстало замішання, коли було потрібно розрізняти між Господом Ісусом, а Господом Єговою; це сприяло на науку про Трійцю, в яку тепер дуже багато людей вірять.
ТРИЄДИНИЙ БОГ?
Людям дуже легко вимовляти формулу „Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий”. Цим вони виявляють свій погляд, що в Богові є три співрівні, співвічні особи.
Однак, на протязі століття Вартова Башта заохочувала своїх читачів переглянути те, що Боже Слово дійсно говорить про цю справу, наприклад, що Ісус завжди говорив, що не був на рівні з своїм Отцем, але був менший від Єгови і підкорений Йому. (Ів. 14:28; 17:3; 1 Кор. 11:3) Як приклад цього, у 1882 р., надруковано слідуюче з підтримуючими віршами:
„Ми віримо в одного Бога й Отця, а також в одного Господа Ісуса Христа. . . . Але вони є дві, а не одною особою. . . . Ми відкидаємо вчення, що [Єгова, Ісус і Божий дух або діюча сила] є три Боги в одній особі, тому що Біблія не вчить цього, . . . Вчення про Трійцю появилось в 3-му столітті”.
Все більше і більше людей признають, що Біблія не вчить про Трійцю, але, що церква пізніше розвила це вчення. У Швейцарії Vocabulaire biblique (1954 р., ст. 72) було сказано: „У Писанні Нового Заповіту немає нічого, щоб підтримати науку про триєдиного Бога”. Ян Гендерсон, з Університету у Ґласко, пише в Encyclopedia International (Міжнародна Енциклопедія) (1969 р.):
„Так як показує Новий Заповіт, апостоли не вчили про Трійцю”.— Ст. 226.
І Лондонський Observer з 3-го грудня, 1978 р., сказав:
„Один з головних англіканських теологів у Британії, преподобний д-р Джефрі Лемп, . . . виступив з сильним викликом проти історичного християнського вчення про Трійцю. . . . Він сказав, що вчення про Трійцю — Бог складаючись з трьох ,Осіб’ — має ,коротку’ майбутність”.
Коли теологи тримаються лише того, що Біблія каже про Бога та Христа, замість пізніше церковне вчення, то часто наслідки є такі самі, як те, що цей журнал вже довгий час обороняв. З Берліну, Німеччини, д-р теології Й. Шнайдер пише:
„Ісус Христос не захоплює місце Бога. Його єдність з Богом не означає, що Він є рівний Богові. Хоч Син Божий в Його існуванні перед тим, як зійшов на землю, був у формі Бога, то відпирав спокусу, щоб статися рівний з Богом. (Фил. 2:6). . . . Хоч цілком є в згоді з Богом, то таки є нижчий від Нього”.— Theologisches Begriffslexikon zum Neuen Testament (1965 р.), Том 2, ст. 606.
ВАЖНИЙ ПОВОРОТ ХРИСТА
Зв’язано з тим, що Бог воскресив Ісуса є найважніша подія для всіх християнів. Це є поворот Христа, або Його другий прихід. Ісус тримав цю важну тему перед Своїми послідовниками, і вони палко чекали на Нього. Незадовго перед Його смертю вони благали, „Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака Твоєї присутности [грецьке, парусія] і закінчення системи”? (Мат. 24:3, НС (анг.); Дії 1:6) Біблія кінчає Ісусовими збуджуючими словами: „Так; прийду швидко”, на які апостол Іван палко відповів: „Прийди, Господи Ісусе”.— Об. 22:20, НС (анг.); 1:7.
Лутеранська Енциклопедія згадує, яке важливе це вчення є:
„Над усіма майбутніми надіями панувала певність, що Господь повернеться назад і буде вічно перебувати з Своїм збором, . . . Ця надія дала раннім християнам непохитну упевненість, що всі сили та зміни у цьому світі є лише тимчасові: Христос йде!”— The Encyclopedia of the Lutheran Church (Енциклопедія Лутеранської Церкви), Том. 3-ій, ст. 2149.
Яку велику протилежність знаходимо у впливовому вченні сучасних теологів. Наприклад, недавно, д-р А. Ц. Тисельтон з Університету Шефілд, Англії, підсумував ці головні протилежності:
Католицький теолог, Тілгард де Чардін „мало говорить про парусію, або [присутність]”. Павло Тіліч пропонує „теологію майбутності в якій парусія майже не має жодної участи”. Рудольф Балтмен „вважає, що парусія є ескатологічна (теологія або вчення про смерть, воскресіння, суд, безсмертність і так далі) вигадка”. І И. А. Т. Рабінсон заявляє, що ,сам Ісус не сподівався другого приходу’.— Tyndale Bulletin, 1976 р., ст. 27-53.
Тому, що священики не ставлять наголос на поворот Христа, то ця головна правда має мале значення в житті більшости людей, які ще ходять до церкви. Як лише один приклад серйозности цього, подумайте: У Христовому повороті є включено остання перемога праведности над лукавством, отже, що ж тоді стається з турботою людей про праведність, коли духовні провідники натякають, що Ісус можливо ніколи не вернеться?
Проте, погоджуючись з Писанням і прикладом ранніх християнів, від його першого числа в 1879 р., Сіонська Вартова Башта і Вісник Христової Присутности (так як цей журнал тоді називався) оголошував та обороняв поворот і присутність Ісуса Христа.
Крім цього, обставини, яких ми вже бачили у нашому житті — війни, голод, землетруси, всесвітнє беззаконня — є достатнім доказом, що ми вже тепер бачимо ,ознаку Христової присутности’, про яку Ісус пророкував. (Мат. 24:3—14) Це означає, що кінець системи вже близько! Справді, що цю та інші біблійні правди, яких ми обговорювали належиться обороняти. А це особливо тому, що Ісус сказав, що коли хтось хоче догоджати Богові, то „повинні в дусі та в правді вклонятись”.— Ів. 4:24.
[Ілюстрація на сторінці 5]
НЕБО
ПЕКЛО
ДУША
ВОСКРЕСІННЯ
ІСУС
ПОВОРОТ ХРИСТА
ТРІЙЦЯ
БОЖЕСТВЕННЕ ІМ’Я