„Народження згори” — роль людини й роль Божа
„Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробував насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він”.— 1 Івана 3:9.
1, 2. Що ми навчились (а) про наслідки спасених? (б) про намір Єгови, щоб декотрі „народжувались згори?”
У ПОПЕРЕДНІЙ статті ми зауважили, що мільйони прикидаючихся християн кажуть, що вони „народились згори”. Також, ми бачили з Писань, що тоді, як є тільки одно спасіння — засноване на вірі у викупну жертву Ісуса Христа, то є два різні наслідки, якими будуть задовольнятись ці спасені групи, небесний й земний.
2 Ми також бачили, що Ісус Христос народився згори після Його хрещення в Йордані. Тоді Бог Єгова послав Свого духа на Ісуса у формі голуба, в який то час Бог признав, що Ісус був Його духовно-породжений Син. Ми також бачили який намір Єгова мав, щоб Ісус народився згори, тобто, щоб після Його смерті й воскресення Він міг статись славетним, могутнім Царем Божого Царства. Ми також навчились, що це є воля Єгови, щоб з Ісусом Христом правили помічники і що ці також мусять „народитись згори”.— Матвія 3:13—17; Івана 1:12; 3:3; Євреїв 10:5—10; Об’явлення 20:6.
3. Як Ісусові спільники Царства різняться від Нього в справі їхнього „народження згори?”
3 Що ж сказати про цих помазаних послідовників Ісуса Христа? Коли вони „народжуються згори?” Які кроки вони мусять брати перш, ніж Єгова буде діяти заради них, породжуючи їх, як духовні сини? Через те, що Бог був Його Отцем, то Ісус народився, як досконала людина. Тридцять років пізніше Його Отець породив Його, як духовного Сина, спричиняючи Його „народитись згори”. Але всі Адамові потомки родяться грішниками, ,відчужені й дійсними ворогами Бога через те, що думають про лукаві вчинки’. Бувши грішниками, то в такому стані Єгова не може мати стосунків з ними і породжувати їх, як духовні сини.— Псалом 51:7; Колосян 1:21.
Роль людини: Шість первинних кроків
4, 5. (а) Перш ніж Бог буде вибирати майбутніх учнів для духовного синівства, то скільки кроків ці мусять брати, і від кого іншого вимагається цих самих кроків? (б) Який є перший крок?
4 Які кроки мусять брати майбутні учні перш, ніж Єгова буде вибирати їх до духовного синівства? Є шість різних кроків, які вони мусять взяти. Але не забуваймо, що Бог вимагає цих самих речей від усіх тих, котрі хочуть статись правдивими християнами й спастись, чи їхня остаточна нагорода буде небесна чи земна.
5 Спершу, такі особи мусять набирати правильного знання про Бога Єгову, їхнього Творця й Життя-Давця, і також про Його Сина, Ісуса Христа, їхнього Спасителя й Відкупителя. (Псалом 36:10; 100:3; Матвія 20:28; Римлян 10:13—15) В Ісусовій молитві до Бога Його останньої ночі на землі, як людина, Він підкреслив важливість цього кроку, кажучи: „Це значить вічне життя, набирати знання про Тебе Єдиного правдивого Бога, й Того, кого Ти послав, Ісуса Христа”.— Івана 17:3, НС (анг.).
6. Який другий крок ці мусять брати?
6 Проте, знання само з себе не вистачає. Людина мусить практикувати віру, так як читаємо: „Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, для того, щоб усі, котрі будуть практикувати віру в Нього не були знищені, але мали вічне життя”. Так, як апостол Павло дуже ясно показує, що „без віри неможливо догодити [Богові]”. Ця віра вважає Божі обітниці бути, як дійсність, неначе вони вже сповнились. Вона не є тільки якесь переконання, бо учень Яків пригадує нам, що навіть демони вірять, однак тремтять, і крім того, що „віра без діл — мертва”.— Івана 3:16, НС (анг.); Євреїв 11:1, 6, НС (анг.); Якова 2:19, 26.
7. Яку першу роботу вимагається на доказ, що особа має віру?
7 Перший вчинок, якого вимагається на доказ віри людини є покаяння. Так, людина мусить покаятись відносно її неправильного шляху й перестати добровільно грішити. Коли Ісус почав проповідувати, Він сказав: „Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне”. (Матвія 4:17) Для особи покаятись, то це значить покинути її неправильний шлях. Вона мусить відчути глибокий жаль, смуток і муки сумління через нього. По суті, дуже важливим є, щоб усі ті, котрі одержать життя на райській землі також зробили це, бо „безбожних усіх Він [Бог] понищить”.— Псалом 145:20.
8. Який крок мусить наслідувати покаяння за гріхи?
8 Проте, тільки перестати грішити не вистачає. Людина мусить взяти крок, щоб навернутись. Це значить, що вона мусить навернутись і робити прогрес у протилежний напрям. Вона мусить послухати пораду Петра, яку він дав євреям в його часі: „Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами”. Так ,чиніть діла, гідні покаяння’. (Дії 3:19; 26:20) Що цей крок вимагається навіть від усіх тих, котрі будуть утішатись вічним життям на землі стається ясно зі слів, які знаходяться в Приповістей 2:20, 21.
9. (а) Яких дальших два кроки вимагається від цих, дійсно, вимагається від усіх тих, котрі будуть послідовниками Ісуса Христа? (б) На що Ісусове хрещення було символом?
9 Тоді, так як Ісус представив Себе в Йордані, щоб виконувати волю Свого Отця, то так наступний крок, якого вимагається від усіх тих, котрі бажають статись послідовниками Ісуса Христа, незважаючи на їхню надію, є представити себе Богові. Сьогодні, це значить присвятити себе Богові Єгові, після якого вони мусять ходити слідом Його Сина, Ісуса.a (Луки 9:23) Крім того, як шостий крок вони мусять символізувати це присвячення й ясно визнати його хрещенням так, як Ісус.— Матвія 28:19; порівняйте Дії 2:41.
Усе-важлива роль Бога Єгови
10. З якої ілюстрації можна бачити, що у „народженні згори” роль людини не вистачає?
10 Набирати знання про Бога Єгову й Ісуса Христа, практикувати віру, покаятись, навернутись, присвятитись і охреститись — чи це значить, що, беручи ці кроки, людина автоматично „народжується згори?” Ні в якому разі! Ви не можете духовно „народитись згори” через ваше власне зусилля так, як ви не могли тілесно народитись через ваше власне зусилля. Так як фізичне народження вимагає активної ролі людських батьків, то так само, щоб духовно „народитись згори”, потрібно активної ролі божественного Отця, Бога Єгови, й Його небесної організації, або „жінки”. (Ісаї 54:1, 5) Все, що особа, котра бере вищезгадані кроки може робити є поставити себе в ряді для „народження згори”, якщо це є Божа воля.
11. Якщо це є Божа воля, то що Він робить тим, котрі виконали свою роль?
11 Через успадковану недосконалість людства, Бог Сам тепер діє заради тих осіб, яких Йому вподобалось покликати до небесного царства. Тому ми читаємо це: „Нас визнано праведними через віру”. Віру в що? Віру в Христову жертву, бо там сказано: „Тепер нас визнано праведних Його кров’ю. (Римлян 5:1, 9, НС, анг.) Зауважте, що Бог, а не особа сама, офіціально визнає особу бути праведною. Це дає їй становище інакше від „творення”, людства загально, яке мусить чекати „виявлення [духовних] синів Божих” перш ніж вони можуть бути „визволені від поневолення зіпсуттям і мати славетну свободу [земних] синів Божих”. (Римлян 8:19—22, НС, анг.) Отже ті, котрих Бог визнає бути праведними, таким чином мають право до досконалого життя приписане їм. Через це, Бог Єгова тепер може прямо діяти на них Своїм духом.— Римлян 8:33.
12. За часу Ісуса й ранніх учнів, яке явище супроводило „народження згори”, і чому його вже скасовано?
12 Тих, котрих Бог визнає бути праведними Він тепер породжує, як Його духовні діти. Як? За допомогою Свого святого духа, або дієвою силою, яку Він збуджує заради них, і в наслідок цього вони „народжуються згори”. Щодо Ісуса, а також Його учнів зібрані в дні П’ятидесятниці, то надприродним явищем Бог показав, що Він породжував їх на духовних синів. Проте, тоді коли вірчі грамоти правдивого Християнства вже були добре засновані, то таких проявлень уже не було потрібно, і вони були „скасовані”.— Матвія 3:16; Дії 2:3; 10:44—48; 1 Коринтян 13:8—10.
13. До чого „вода” і „дух” відносяться? (Івана 3:5)
13 То до цього розпорядку духовно новонароджений Ісус відносився, коли сказав єврейському начальникові Никодимові: „Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилось з духа — є дух. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори”. (Івана 3:1, 5—7) Без сумніву, вода про яку тут згадується відноситься до буквальної води хрещення. А дух? До святого духа Єгови, котрий діє на особу.
14. З чого складаються „покликання” і „вибір” і ради якої цілі ці християни є помазані й призначені до небесного життя?
14 Писання говорять про тих, котрі „народжуються згори”, кажучи, що перш вони є „покликані”. Цей поклик є запрошення від Самого Бога, щоб вони стались спільниками з Ісусом Христом. Ті, котрі відповідають на це запрошення є „вибрані”. (Об’явлення 17:14) Вони стаються частиною „вибраного” збору, наділений вповноваженням „звіщати чесноти” Бога Єгови. (1 Петра 2:9) Ті „народжені згори” християни є помазані Божим святим духом, щоб проповідувати так, як Ісус був помазаний. Отже ми читаємо: „А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив,— то Бог”.— Ісаї 61:1, 2; Луки 4:16—21; 2 Коринтян 1:21.
15. Як дух свідкує, що особа є „народжена згори”, і чим підкріпляється те переконання?
15 Відносно цих „вибраних”, апостол Павло свідчив: „Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі”. (Римлян 8:16) Як же Божий святий дух робить це? Він усиляє в цих християн небесну надію. „Великою Своєю милістю [Бог] відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас”. (1 Петра 1:3, 4) Як ці триматимуть добре споріднення з їхнім небесним Отцем, то Він зміцняє їх у переконанні, що вони справді „народжені згори” християни.
Як людина може бути певна?
16. Відколи „вірний й мудрий раб” ставив наголос на земну надію, і до якого висновку це доводить?
16 Ті, що беруть участь у проповідуванні цієї доброї новини про Царство в сучасному часі є певні, що Бог Єгова провадить Своїх присвячених слуг за допомогою Своєї видимої духом-породженої організації, „вірного і мудрого раба”. (Матвія 24:45—47) Під її проводом подавалось, підкреслювалось і зверталось увагу на небесну надію аж до коло 1935 р. Тоді, як ,світло блиснуло’, щоб ясно виявити тотожність „великого натовпу” в Об’явленні 7:9, то почали ставити наголос на земну надію. (Псалом 97:11) Отже це розсудливо робити висновок, що до того часу те число з 144.000 вже майже доповнилось. Звичайно, ті особи, котрі стануться невірними будуть заступлені. Але, безсумнівно, цих буде порівняльно мало. Ким вони будуть заступлені? Це є розсудливо також робити висновок, що правдоподібно Бог дасть цю небесну надію тим, котрі вже вірно терпіли, котрі на протязі років були вірні своєму присвяченню, замість подавати її невипробованим новоприсвяченим. (Порівняйте Луки 22:28—30.) Проте, з рапортів під руками, то здається, що навіть декотрі новоприсвячені християни вважають себе бути „народжені згори”.
17. Через які почуття декотрі неправильно думають, що Бог вкорінив у них небесну надію?
17 Було б добре для тих, котрі досить недавно присвятили себе й охрестились, котрі вважають себе бути „народжені згори”, серйозно задуматись над слідуючими запитаннями: Які причини ви маєте відчувати, що Бог Єгова вкорінив цю надію у вас? Чи може бути, що ваше хвилююче відчуття є пережиток від неправильного переконання, якого ви колись мали, коли були в Вавілоні Великому, що небо є доля всіх добрих людей? Або, чи ви можливо почуваєтесь так через великий внутрішній неспокій, що спершу ви боролись проти цієї думки, але, що поступово вона перемогла вас? Але, чи вона перемогла вас через те, що ви бажали цього, можливо навіть несвідомо? Самі в собі такі боротьби не доказують, що ви „народились згори”.
18. Чому оцінювання глибоких духовних справ саме в собі не доказує, що людина була „народжена згори?”
18 Або, чи ви відчуваєте, що Бог вибрав вас статись одним з 144.000 помазаних через те, що ви дуже оцінюєте духовні справи й дуже любите глибокі духовні правди? То зауважте, що багато тих, котрі не визнають себе бути „народжені згори” також є духовні особи’ у повному значенні того слова. (1 Коринтян 2:14, 15) І нема жодного сумніву про духовну міцність тих вірних чоловіків і жінок записані в 11-му розділі до книги Євреїв. Жодні з них не були „народжені згори”. Вони всі надіялись на „краще воскресення [до життя під Божим царством]” саме на цій землі.— Євреїв 11:35.
19. (а) Чому велика завзятість не обов’язково доказує, що Бог нагородив людину небесною надією? (б) Який випадок здається показує, що причина через яку декотрі визнають небесну надію може бути, що вони не є скромні?
19 Або, чи ви можливо почуваєтесь так через те, що маєте більшу завзятість від деяких ваших співхристиян? Це саме в собі не може бути рішальним фактором, бо апостол Павло повторно мусив радити помазаних християн, щоб вони серйозно ставились до їхніх духовних обов’язків. (1 Коринтян 11:20—22; Галатів 4:9—11) Або, чи може бути, що ви визнаєте себе бути з помазаних тому, що не є скромні? Декотрі, що досить недавно визнавали себе бути одні з помазаних, але замість вбудовувати єдність у зборі, відчували, що мусять мати свою власну групу для студіювання Біблії. Навпаки, дозрілі „народжені згори” християни залишаються близько до місцевого збору, незважаючи на те, що у більшості він складається з „інших овець”. (Івана 10:16) Проте, чи людина є „народжена згори”, то це є особиста справа між Богом, а кожним християнином. Ніхто не повинен судити когось про це питання.— Римлян 14:10.
20. Беручи до уваги вищесказане, то до яких висновків ми приходимо відносно „народження згори?”
20 Зі всього вищезгаданого, то до якого висновку ми приходимо? До цього,— що Бог Єгова є справедливий й праведний, мудрий й любий. Він має право призначати Своїх інтелігентних творінь до їхніх відповідних ролей — декотрих служити Його намірові в небі, інших те саме робити на землі. Це не є неначе небесну нагороду можна здобути особистим вибором і зусиллям, або, щоб її самолюбно домагатись. Ця нагорода є небувала, і жодне людське творіння не може зловживати нею. Це справді є чудова незаслужена ласка, якою Бог Єгова обдаровує кількох Його створінь, для поширення Його мудрих, справедливих і люблячих намірів, але не через якусь спеціальну заслугу з їхнього боку. „Народження згори” обмежується до цих. (Римлян 3:23, 24; 11:33—36) Вічне життя на райській землі це теж невимовно привілейована мета до якої праведно-схильні особи можуть добиватись. (Об’явлення 21:1, 3, 4) Все є незаслужена ласка. Ніхто не повинен бути такий зухвалий, щоб казати Єгові, „Що Ти робиш?”— Даниїла 4:35.
[Примітки]
a Тому, що Ісус уже був членом присвяченого народу, то коли приступив до Єгови й охрестився, то це не було на символ Свого присвячення, але, краще Він представив Себе Єгові, щоб почати спеціальну роботу, яку Бог мав для Нього.
[Ілюстрація на сторінці 22]
Так як фізичне народження, то „народження згори” вимагає активної ролі Отця й Його небесної „дружини”
[Ілюстрація на сторінці 23]
Вавілон Великий навчив багатьох людей вірити, що всі добрі люди йдуть до неба
[Рамка на сторінці 23]
Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.— Об’явлення 20:6.