Біблія — чи тільки слово людини?

УІЛЬЯМ ТИНДЕЙЛ віддав своє життя, щоб зробити її досяжною всім людям. Мартін Лютер доклав усяких старань, щоб перекласти її на німецьку мову. Для послідовників Джона Кальвіна, Біблія була «правилом і каноном цілковитої правди». Так, колись дуже мало людей не вірили, що Біблія була Боже Слово. Це теж було догматом Римсько-католицької церкви.

Сьогодні обставини змінились. Біблію, незважаючи на те, що вона продається найбільшим тиражом у історії, читає мало людей, а ще менше застосовує її принципи до свого життя. Автор Джеймс Барр, відгукуючи думку багатьох людей, сказав: «На мою думку оформлення біблійної традиції це оформлення людиною. Це людина висловлює свої переконання... Біблію правильно назвати Слово Ізраїлю, Слово якихось ранніх керівних християн».— Біблія в сучасному світі (англ.), автор Джеймс Барр.

Чому ж така зміна? Чи Біблія є Боже Слово, чи слово якихось людей? Чи це навіть має яке значення в цьому світському 20 столітті?

Чи це має значення?

Відповідь на те останнє питання є, так, це має значення. Чому? Тому що Біблія є «світильником ногам нашим, світлом для стежки нашої». (Псалом 118 [119]:105) Справді, сьогодні нам потрібне таке світло. Наша чудова планета руйнується. Мільйони людей голодують. Мало людей мають надію на майбутність, і вже загрожують самому існуванні людини. Біблія може стати нам керівником у ці ненадійні часи і довести нас до щасливої майбутності. Якщо Біблія справді є Боже Слово, то вона точно є те, що нам потрібне.

Чому ж люди сумніваються Біблії? Щоб відповісти на те запитання то перше мусимо переконатись чи ця книга дійсно є Божим Словом чи ні.

Що сталось з вірою?

Протягом 17 і 18 століть, те майже всесвітнє переконання в Біблію стало жертвою змінюючихся опіній. В Європі поширювався дух недовір’я й боротьба за незалежну від церкви думку. Люди чому-небудь сумнівались — урядам, економії, природі, релігії. Біблія не уникнула цього сумніву.

У 17 столітті колишній католик, П’єр Бейл, явно висловлював свої сумніви про історичність Біблії й її хронологію. Інші люди теж приєднувались до цієї думки і в 19 столітті, недовір’я розквітнулось на школу систематичної голобельної критики. Критики твердили, що Біблія не є тим, чим вона заявляє бути. По їхній думці, Мойсей не написав П’ятикнижжя. Вони кажуть, що П’ятикнижжя писалось пізніше в єврейській історії з кількох джерел інформації писаних століття після Мойсеєвої смерті. Сповнені пророцтва писались після їхнього сповнення. Тому то пророцтво Ісаї написали кілька письменників протягом багатьох століть. І пророцтво Даниїла писалось коло 165 р. до н.е.

Наслідок голобельної критики можна бачити в тім що сказав Давид Фрідріх Штраус, німецький дослідник Біблії: «Чи ми ще християни? Ні,— каже Штраус,— принаймні не ті з нас, які заглибились у голобельну критику, тому що ми вже не приймаємо Біблію бути Божим Словом».— Релігія й поширення скептицизму (англ.), автор Франклін Л. Баумер.

Протягом цієї світської ери також появились деякі наукові відкриття. Декотрі з цих доказували Біблію бути правдивою а інші суперечили їй. Це довело багатьох людей вірити, що Біблія вже застаріла. Популяризація теорії про еволюцію в середині 19 століття посилила цю думку — теорія яка відверто заперечує створювання в 1 Мойсеєвій. Більшість людей наукової думки й голобельної критики хапались цієї теорії. Сьогодні багато священиків зовсім погоджуються з нею й її навчають як факт у школі.

Чи з цього виходить, що наука якимсь чином спростувала Біблію? Чи це значить, що в Біблії знаходяться суперечності, і що Біблія не є Словом Божим?