Анабаптисти і „взір здорових слів”

АПОСТОЛ Павло перестеріг, що після його смерті, відступницькі християни так як ті „вовки люті”, ввійдуть між Боже стадо й будуть старатись „учнів тягнути за собою”. Як вони потягнуть учнів за собою? Традиціями й фальшивим вченням, щоб перекрутити правду Святого Письма.— Дії 20:29, 30; 1 Тимофія 4:1.

З цієї причини, Павло напучував молодого Тимофія так: „Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. Добро припоручене стережи святим духом, що в нас пробуває”. Що був цей „взір здорових слів”? — 2 Тимофія 1:13, 14.

„Взір” заснований

Усі послання Святого Грецького Християнського Письма були докінчені в першому столітті н.е. Хоч вони писались різними письменниками, то Божий святий дух, або активна сила, запевнив гармонію, не тільки Християнського Грецького Завіту, але також з раніше писаним Святим Єврейським Письмом. Таким то чином сформувався „взір” здорового біблійного навчання, якого християнам було слід додержуватись, навіть так як Ісус Христос став „прикладом” для нас наслідувати Його.— 1 Петра 2:21; Івана 16:12, 13.

Протягом століть духовної темряви після смерті апостолів, то що сталось з тим „взором здорових слів”? Багато щирих людей старались відновити його, незважаючи на те, що цілковите відновлення мало відбутись аж у „часі кінця”. (Даниїла 12:4) Деколи одинокі особи, а деколи малі гуртки людей шукали того „взору”.

Вальденси були одною такою меншою групою.a Вони мешкали в Франції, Італії та в інших країнах Європи протягом 12 до 14 століть. З цього руху пізніше появились Анабаптисти. Хто це Анабаптисти, і в що вони вірили?

Основні навчання

Анабаптизм виник у 1525 р., у Цюріху, Швейцарії. З того міста їхні переконання швидко поширились до інших країн Європи. Реформація спочатку 16 століття заподіяла деякі зміни, але по думці Анабаптистів, це не вистачало.

Бажаючи вернутись до християнського вчення першого століття, вони відкинули більше догматів Римсько-католицької церкви ніж Мартін Лютер і інші реформатори. Наприклад, Анабаптисти твердили, що тільки дорослим було слід присвячувати себе Христові. Через цю практику хрестити дорослих, навіть тих, які вже були хрещені як немовлятка, їх названо „Анабаптисти”, що значить „перехрещенці”.— Матвія 28:19; Дії 2:41; 8:12; 10:44-48.

„В Анабаптистів церква складалась з товариства віруючих людей”, пише доктор Р. Й. Смітсон у своїй книжці Анабаптисти — їхній внесок до нашої протестантської спадщини. По суті, вони вважали себе бути товариством віруючих серед суспільства й спочатку в них не було спеціально привчених, або плачених, священиків. Так як Ісусові учні, вони були мандрівними проповідниками, які відвідували містечка та села, розмовляли з людьми по ринках, на роботі, і по домах.— Матвія 9:35; 10:5-7, 11-13; Луки 10:1-3.

Анабаптисти вірили, що кожна особа буде відповідати перед Богом сама за себе, що вона мала волю вибирати й доказати свою віру ділами, однак визнавали, що спасіння не було залежним від добрих діл. Коли б якась особа порушила віру, то її виключали із збору. Таку людину знову приймали в збір тільки коли був доказ, що вона вже справді покаялась.— 1 Коринтян 5:11-13; порівняйте з 2 Коринтян 12:21.

Що вони думали про світ

Анабаптисти знали, що поправити світ не було можливо. Незважаючи на те, що церква стала союзником держави ще від часу римського імператора Константина в четвертому столітті н.е., то по їхній думці це не значило, що держава вже стала християнською. З Ісусових слів, вони знали, що християнин не міг ставати „частиною світу”, навіть коли б його переслідували за це.— Івана 17:15, 16; 18:36.

Коли світські інтереси не суперечили християнському сумлінню, то Анабаптисти вірили що тоді державу слід шанувати й слухатись її. Але Анабаптист не брав участі в політиці, не служив на громадській посаді, не ставав суддя, і не присягав. Відкидаючи всяке насильство, вони також не брали участі у воюванні й не служили при війську.— Марка 12:17; Дії 5:29; Римлян 13:1-7; 2 Коринтян 10:3, 4.

Анабаптисти додержувались високих моральних рівнів у простому житті, і не розвивали матеріалістичних бажань. Тому що вони дуже любили одні одних, то часто поселялись у комунах, хоч більшість з них не погоджувались з комунальним життям. На основі того, що все належить до Бога, вони завжди були готові допомагати вбогим своїм матеріальним майном. — Дії 2:42-45.

Через уважне дослідження Біблії, а головно Святого Грецького Письма, декотрі Анабаптисти відкидали догмат Трійці з трьох осіб у одному Богові, так як можна бачити з декотрих їхніх писань. Вони поклонялись нецеремонійно, в якому то поклонінні Господня Вечеря була спеціальною оказією. Відкидаючи традиційні Римсько-католицькі, Лютеранські, і Кальвіністські погляди, в цьому меморіальному обряді вони бачили Спомин Ісусової смерті. „У Анабаптистів”, пише Р. Й. Смітсон, „це був найбільш серйозний обряд у якому християнин міг брати участь, з допомогою якого віруючий відновлював свою угоду присвятити його життя без застережень на службу Христа”.

Переслідування — і звідти

Так як ранніх християн, люди не розуміли Анабаптистів. Так як ранні християни, по думці декотрих людей вони порушували спокій заведеного суспільного порядку, ,сколочували світ’. (Дії 17:6) В Цюріху, Швейцарії, влада під керівництвом Гульдрейха Цвінглі, ворожо ставилась до Анабаптистів через те, що вони відмовлялись хрестити немовлят. У 1527 р. втопили Фелікса Манца, одного з провідників Анабаптизму, і їх так жорстоко переслідували в Швейцарії, що мажйе зовсім винищили.

У Німеччині теж Анабаптистів жорстоко переслідувала Католицька, а також Протестантська церкви. За імператорським наказом, в 1528 р., карали смертю людей, які ставали Анабаптистами — без суду. Через жорстоке переслідування в Австрії, більшість Анабаптистів шукали притулку в Моравії, Богемії, і Польщі, а пізніше в Угорщині та Росії.

Через страту багатьох оригінальних провідників, екстремісти (прихильники до крайніх поглядів і заходів) неминучо висувались вперед. Вони створили нестійкість, яка довела до великого замішання й зрештою Анабаптисти почали втрачати високі рівні, яких вони спочатку практикували. Головно в 1534 р., це стало відоме, коли екстремісти силою оволоділи Мюнстерську комуну в Мюнстері, Вестфалії. Наступного року серед великого кровопролиття та тортур знову завоювали місто. Таке воювання не погоджувалось з навчанням правдивих анабаптистів і стягнуло велику ганьбу на них. Декотрі послідовники старались зректись назви Анабаптисти й вибрали собі назву „Баптисти”. Але, незважаючи на назву, вони таки ставали жертвами опозиції, а головно католицької інквізиції.

Зрештою, групи Анабаптистів почали переселятись, шукаючи більшої свободи й миру. Сьогодні вони живуть у Північній й Південній Америках, як також у Європі. Вони справили значний вплив на віровчення різних релігій,— Квакерів, сучасних Баптистів, і Плімут братів. Квакери, так як Анабаптисти, теж ненавидять війну й ідею про керівництво ,внутрішнім світлом’.

Пережиття Анабаптистів сьогодні бачимо в двох особливих групах. Перша — Гуттеранські брати, по імені їхнього провідника, Якова Гуттера з 16 століття. Вони оселились комунами в Англії, західній Канаді, Парагваї, і Південній Дакоті в Сполучених Штатах Америки. Друга група — Менноніти, дістали свою назву за ім’ям засновника, священика Менно Сімонса, який дуже старався стерти їхній поганий рекорд у Нідерландах після Мюнстерської справи. Сімонс помер 1561 р. Сьогодні, Менноніти живуть у Європі й Північній Америці, разом з Аміш Меннонітами.

Сьогоднішній „взір”

Незважаючи на те, що Анабаптисти старались віднайти „взір здорових слів”, то таки не мали успіху. Крім того, в своїй книжці Історія Християнства, К. С. Летурет каже: „Спочатку Анабаптисти енергійно навертали людей до своєї віри, але через переслідування, заглибились самі в себе й зберігались народженням замість наверненням”. І так то сталось до цих пір з тими малими групами яких походження почалось з рухом Анабаптистів. Бажаючи жити окремо від світу та його способів, вони почали одягатись у відмінний одяг, який виник з окремого комунального життя.

Чи ж сьогодні дійсно можна пошукати „взору здорових слів”? Так, можна, але знайти той взір треба багато часу й необхідно любити правду. Чому ж не перевірити самих себе, чи ваше переконання відповідає вимогам того божественно відкритого „взору”? Вирішувати, що становить людинотворену традицію, а що є біблійний факт не є трудно. Свідки Єгови вашої місцевості були б раді допомогти вам, тому що оцінюють спосіб, яким вони самі одержали допомогу зрозуміти той „взір здорових слів”.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 21]

Свідки Єгови допомагають багатьом людям зрозуміти „взір здорових слів”.