Чи ви охоче слухаєте Бога?

З ЧИТАННЯ Біблії ми відразу усвідомлюємо, що ситуація людей в першому столітті в різні способи була подібна до нашої сьогодні. У той час поширювались неморальність і безчесність, а зокрема між розбещеними сусідніми народами Ізраїлю, багатьом з яких неморальність була частиною їхньої релігії. Життя було сумнівне для вбогих людей, і поширювались політичні проблеми. Перед 66 роком до н. е., між Ізраїлем а Римом шаленіла війна. У ті дні, так як тепер, людям була потрібна допомога.

Релігійно, обставини тих днів були подібні до наших сьогодні. Єврейські релігійні провідники були лицемірами (Матвія 23:15; Луки 20:46, 47). У релігіях неєврейських народів, дуже зухвало ставились до загальноприйнятих норм моралі. Між ними поширювалися забобони і несамовита пристрасть до релігії. (Порівняйте з Діями апостолів 14:8-13; 19:27, 28). Навіть у новозаснованому християнському зборі, усе не було гаразд. При кінці століття, апостол Іван перестеріг: «В світ увійшло багато обманців» (2 Івана 7). Так, у той час теж розходилось багато фальшивої поради на релігійні теми. Однак, була допомога, що заслуговувала на довір’я.

Чи ви слухали б Ісуса?

У ті дні Ісус давав людям здорової поради. Про переконливість Його поради читаємо так: «Народ дивувався з науки Його» (Матвія 7:28). Але мало людей дійсно слухали того, що Він говорив. Ісус виконував чудесні діла й дав людям гарний приклад богобоязливого життя й поведінки. Однак, навіть здогадно краще освічені провідники не бачили користі в тому що Він говорив їм. Чому?

До великої міри через упередженість. Декотрі ставились з презирством до Ісуса через Його походження з Назарета. Інші не слухали Його, тому що Він не ходив до одного з їхніх училищ і не мав зв’язків з панівним класом (Івана 1:46; 7:12, 15, 47, 48). Крім того, Ісус не завжди говорив людям те що вони бажали чути. Він говорив тільки правду, і фарисеї, наприклад, ображалися Його словами (Матвія 15:12-14). Після трьох років з половиною Ісусового проповідування, єврейські релігійні провідники постарались, щоб Його вбили (Луки 23:20-35). Яку ж нагоду вони пропустили, тому що Ісус «[мав] слова життя вічного!» (Івана 6:68).

Коли б ви мешкали в Єрусалимі в той час, то чи ставали б такими як ті релігійні провідники й решта народу? Або чи ви були б неупереджені, щоб зрозуміти значення Ісусового проповідування? Якщо так, то ви були б такими як та видатна жінка, яку Ісус зустрінув під час одної з Його подорожей.

Жінка послухала

Ісус зустрінувся з цією жінкою як переходив Самарію. Він сів біля криниці, щоб відпочити, в який то час прийшла жінка набрати води. Ми не знаємо її ім’я, але Біблія каже що Ісус, незважаючи на те, що був втомлений, використав цю нагоду говорити їй про релігію (Івана 4:5-15).

З різних причин ця жінка могла не слухати Ісуса. Вона була інакшої релігії — самаряни поклонялись інакше від євреїв. Євреї зневажали самарян і не спілкувались з ними. Також у єврейських чоловіків був звичай не говорити з незнайомими їм жінками (Івана 4:9, 27). Крім того, та самарянка була неморальною, і мабуть обурювалася б можливістю критикування або викриття її гріхів (Івана 4:18).

Але це не була її реакція. Краще, Ісус так повністю зацікавив її, що вона ставила Йому розсудливі запитання. Під час розмови самарянка натякнула на єресь між євреями а самарянами. Ісус відповів їй ласкаво але відверто, і сказав: «Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо» (Івана 4:19-22). Але жінка не образилась з цього. Будучи неупередженою вона хотіла більше чути.

Ісус продовжує Свою важливу звістку й каже: «Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятися» (Івана 4:23, 24). Пізніше, з оціненням та неупереджена самарянка розказала всім своїм сусідам те чого навчилась. Сусіди, по черзі, прагнули ще більше навчитись від Ісуса, слуханням того, що Він говорив їм (Івана 4:39-42).

Який же урок у цьому для нас? Якщо в нашому сусідстві поширюються міцні класові, національні, або релігійні упередження, то як ми реагуємо, коли хтось інакшої раси, національного походження, або релігії приступає до нас? Чи ми замовкаємо, коли обговорюється те в чому ми помиляємось? Або чи ми, так як самарянка, принаймні охоче обговорюємо такі справи?

Чи ви слухали б Павла?

У першому столітті апостол Павло теж давав людям гарної поради. Колись Павло сам був упереджений. Він визнав: «Давніше [я] був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві» (1 Тимофія 1:13). Проте, Павло повірив правді про Ісуса Христа й переміг своє упередження. Його приклад є доказом на те, що Біблія може «спростовувати глибоко вкорінені переконання» в серці, якщо такі переконання перешкоджають нашому добробутові (2 Коринтян 10:4).

Ставши християнином Павло сміливо проповідував добру новину, якої сам навчився. І так як можна сподіватись, він зустрічався з такими самими упередженими людьми як сам колись був — але не всі були упереджені. У Верії, північній Греції, він знайшов покірних людей, які стали добрим прикладом слухачів поради. Ці пізнали правду того, що Павло говорив їм. Тому то «слова прийняли з повним запалом». Вони не були легковірні або упереджені. Вони «Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:11). Їм сподобалось почуте від Павла, незважаючи на те, що перевіряли його автентичність у Біблії перш ніж повністю повірили.

«Упевняйтесь у всьому»

У наш час, Свідки Єгови витрачають багато часу проповідувати добру новину Царства їхнім сусідам, які належать до різних релігій. Яка ж є реакція людей? Багато дружніх радісно приймають їх. Декотрі не хочуть слухати, а декотрі навіть гніваються через те, що Свідки відвідують їх.

Це гідне жалю, тому що Свідки Єгови бажають поговорити з ними про «добру новину» з Біблії (Матвія 24:14). Крім того, вони заохочують людей бути такими як апостол Павло, який сказав: «Усе перевіряйте: тримайте те, що добре» (1 Солунян 5:21, Переклад Хоменка). Навіть коли б у когось були міцні переконання, то певно, так як ті верійці й самарянка, такі повинні бути неупереджені, щоб говорити з іншими про Бога.

Чому бути неупередженим?

Щасливо, сотні тисяч людей кожного року позбуваються упередженості. Багато навчились пізнавати мудрість у Біблії, з дійсним результатом, тривалими змінами в їхньому житті. Декотрі з них колись були такими як молода Дженіт, яка довгий час зловживала наркотиком та алкогольними напоями, і зрештою старалась покінчити з собою самогубством. Сьогодні, Дженіт є щасливою християнкою. Із студіювання Біблії вона одержала силу послухатись Павлової поради: «Очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа» (2 Коринтян 7:1).

Вернон був алкоголіком. Через це його шлюб став дуже напружений. Але слухаючись біблійної поради допомогло йому перемогти все зло й примиритись з його дружиною (1 Коринтян 6:11). У Дебри були вкорінені расові упередження. З допомогою біблійної студії й християнської дружби вона спростувала свої думки (Дії 10:34, 35). І хто повірив би що молода проститутка в Нідерландах могла змінитись коли б погодилась студіювати Біблію з Свідками Єгови? Незабаром вона позбулась всього зла, охрестилась і тепер відповідально доглядає своїх дітей.

Такі досвіди повторюються багато разів через те, що люди слухають біблійної поради. Вони перемагають у своєму житті перепони, які колись здавались неможливі. Важливішим, вони здобувають споріднення з Богом, і можуть ревно молитись до Нього, як «Отче наш, що єси на небесах!» (Матвія 6:9). У них теж розвивається певна, незламна надія на майбутнє, зазнаючи правду Ісусових слів: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3).

Таку то інформацію Свідки Єгови бажають обговорювати під час відвідин їхніх сусідів у службі. Правдоподібно вони незабаром знову відвідають вас. Чи ви будете неупереджені, щоб вислухати їх?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Самарянка не дозволила упередженню перешкоджати їй, щоб не слухати Ісуса. Чи ви теж неупереджені?