Єгова — твій знайомий чи друг?
«ДЖОН, чи можу я познайомити тебе з моїм другом? Це є... вибач, повтори, як тебе звати?»
Чи ви вже колись чули в розмові таку необачність? Це приклад того, як декотрі люди зловживають словом «друг». У дійсності, вони мають на увазі тільки «знайомий», а іноді й зовсім щось інше. Бути знайомим із громадянином Сидоренко, який живе навпроти через дорогу — це одне; бути його другом — це зовсім інше.
Один словник визначає слово «знайомий» як «особу, з якою хтось мав громадські зв’язки, але до якої не має глибокої особистої прихильності». І це означає «меншу обізнаність, близькість, товариськість і доброзичливість, ніж стосовно ДРУГА».
Ця нестача глибокої особистої прихильності допомагає пояснити, чому ми часто приділяємо мало уваги тому, що трапляється з нашим знайомим, тоді як доброзичливо беремо участь у житті наших друзів. Ми розділяємо їхні радощі та їхні печалі, допускаючи, щоб вони глибоко хвилювали нас. Звичайно, нам потрібно бути обережними й не дозволити, щоб наші емоції вплутували нас у їхні особисті справи (1 Петра 4:15).
Глибока особиста прихильність до наших друзів також пояснює, чому ми звичайно стараємося їм догодити. Якщо для знайомого наша поведінка неприємна або невідповідна, то навряд його невдоволення спонукає нас змінитися. Але друг насправді може сильно впливати на нас чи то відносно одягу, поведінки, чи поглядів.
Якщо говорити про довір’я, прихильність, повагу та вірність, то дружба вимагає вищого ступеня відповідальності, ніж знайомство. Хто шукає дружби без будь-яких обов’язків, фактично хоче мати знайомого, а не друга. Близькі друзі з радістю несуть відповідальності, викликані глибокою особистою прихильністю, усвідомлюючи, що це дає їм можливість довести свою дружбу.
Дружба з Богом
Будучи Творцем, Єгова є небесним Отцем людства й заслуговує, щоб його любили, слухалися та поважали. Але він хоче, щоб люди робили це через глибоку особисту прихильність, а не просто задля обов’язку (Матвія 22:37). Він хоче також, щоб вони його любили неначе Друга (Псалом 18:2). Тому що він «перше нас полюбив», то сам заклав справжню основу для такої дружби (1 Івана 4:19).
Наші перші батьки, Адам та Єва, були знайомі з Єговою. Але стояло питання: Чи вони приймуть дружбу, яку він запропонував? На жаль, вони не прийняли її. Їхнє самолюбне бажання незалежності від Бога не викликало відчуття глибокої особистої прихильності. Бажаючи отримувати благословення від дружби, яку він пропонував, вони не бажали виконувати її обов’язків. Вони хотіли насолоджуватися вигодами та безпекою їхнього затишного райського дому, але не платити орендної плати.
Усі ми, дехто більшою мірою, ніж інші, дістали в спадщину цей невдячний та незалежний дух (Буття 8:21). Наприклад, декотрі молоді люди дозволили, щоб їхнє звичайне бажання незалежності зробило їх невдячними батькам. Це призвело до розпаду найдорожчої дружби, яка повинна існувати поміж ними та їхніми батьками протягом усього життя. Як не сумно, однак найбільш серйозним є розпад нашої дружби з нашим небесним Отцем. По суті, цей розпад може бути згубним.
Необхідні вимоги для дружби
Стосунки чи то з людьми, чи то з Богом, не можуть довго тривати, якщо немає довір’я. Патріарх Авраам розумів це й тому неодноразово виявляв цілковите довір’я до Бога. Прочитайте Буття 12:1-5 та 22:1-18, і ви побачите два видатних приклади його довір’я до Єгови. Так, «Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність». Через це «був названий він другом Божим» (Якова 2:23).
Іншою необхідною умовою для дружби з Богом є прийняття на себе обов’язків, які приносить ця дружба. Через наше низьке становище щодо Єгови, логічним є висновок, що ці обов’язки набагато вищі, ніж ті, які були б у дружбі з людиною. Вони містять у собі щось більше, ніж бажання догоджати йому в чомусь — як це було б із звичайним другом. Вони включають наше бажання у всьому догоджати йому. Ісус, син і найближчий друг Бога, показав це, коли сказав про Єгову: «Я завжди чиню, що Йому до вподоби» (Івана 8:29).
Отже, дружба з Єговою або з його сином неможлива без обов’язків; вона залежить від того, чи ми відповідаємо передумовам для дружби, які встановили вони. (Дивіться Псалом 15:1-5). Ісус прямо пояснив це в розмові з учнями. «Ви друзі Мої,— він їм сказав,— якщо ви чините все, що Я вам заповідую» (Івана 15:14).
Іншою необхідною умовою для дружби є відвертий та щирий обмін думками. У день своєї смерті Ісус сказав своїм вірним апостолам: «Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Івана 15:15). Ділячись думками із своїми друзями, Ісус наслідував свого небесного Отця, про якого в книзі Амоса 3:7 говориться: «Не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам».
Хіба це не звичайна річ серед друзів? Ми можемо не відчувати ніякої потреби ділитися нашими переживаннями з громадянином Сидоренко, який живе навпроти через дорогу. І абсолютно безперечно, ми б не захотіли виявляти йому наші найглибші думки та почуття. Кінець кінцем, він тільки знайомий. Але щодо наших друзів, то ми ледь можемо дочекатися хвилини, коли розповімо їм про ці справи!
Так само в нашій дружбі з Богом. Ми ледь можемо дочекатися тої хвилини, коли є можливість поговорити з ним в молитві, розкриваючи йому наші потреби, наші бажання і наші глибокі почуття. Звичайно, якщо зв’язок односторонній, то дружба незабаром зав’яне. Тому ми завжди повинні охоче давати можливість Богові розмовляти з нами. Ми це робимо, коли уважно прислуховуємося до його написаного Слова, роздумуємо над його порадою і застосовуємо її, роблячи для цього все, що тільки в наших силах.
Наскільки важливою є для вас дружба з Єговою?
Щоб допомогти вам відповісти на це запитання, давайте розглянемо особливу різновидність людської дружби. Якщо ви є молодою особою, то, можливо, ви зацікавлені дружбою, яка привела б до одруження. Звичайно, ви розумієте, що лише знайомство з майбутнім партнером навряд чи може бути відповідною основою для шлюбу. Спочатку знайомство повинно перерости в дружбу. Тоді ця дружба може розвиватися і формуватися у більш близькі відносини, які, зрештою, можуть покласти відповідну основу для щасливого шлюбу.
Тепер обміркуймо. Скільки зусиль вкладає більшість людей, щоб розвивати такий вид дружби? Скільки часу та грошей витрачають вони, щоб добитись її, а потім підтримувати? Скільки часу витрачають вони, щоб роздумувати про це? До якої міри вони складають плани або виявляють готовність змінювати їх із метою покращити чи підтримати її?
Потім запитайте себе: «Як це порівнюється з моїми зусиллями розвивати дружбу з моїм Творцем або покращити та зміцнити її? Скільки часу я витрачаю, роблячи це? До якої міри дружба з Єговою займає мої щоденні думки? До якої міри я складаю плани або виявляю готовність змінювати їх із метою покращувати, а потім підтримувати ці відносини?»
Молоді християни повинні добре усвідомлювати, що будь-яка людська дружба, включаючи ту, яка в результаті веде до шлюбу, по важливості є другорядною порівняно з дружбою, яку вони повинні мати з їхнім Творцем. Тому в книзі Екклезіястова 12:1 їх спонукується: «Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця». Багато осіб робить це, виступаючи публічно як слуги Бога; кількість повночасних проповідників, або піонерів, серед них постійно збільшується.
Незважаючи на зростаючий довкола цинізм і невір’я, вони сміливо захищають Єгову, коли чують направлені проти нього глузування та обвинувачення. Чи це не те, чого по праву повинен був би очікувати Єгова від своїх друзів? Чи це не те, чого ми також очікували б від наших друзів? І чи не були б втішені наші серця, коли б ми дізнались, що наші друзі роблять це ревно та з власного переконання. (Порівняйте Приповістей 27:11).
Так, дружба з Богом, як і з людьми, приносить обов’язки, котрі треба виконувати, якщо ми хочемо, щоб вона тривала. Людина, яка не бажає брати на себе цього обов’язку або не готова присвятити себе Богові і потім жити згідно із своїм присвяченням, є, по суті, знайомою з Єговою. Проте їй слід зазнати радощів, яких приносить дружба з ним.
[Ілюстрація на сторінці 25]
Авраам довіряв Богові і тому був названий другом Єгови.