Чи дар мов є часткою правдивого християнства?

«МЕНІ здавалося, що в повітрі був електричний заряд, коли я слухав, як він молиться мовами»,— сказав Біл після того, як він та шість інших осіб знаходилися перед проповідником біля церковного олтаря. Чи такі випадки повторюють дію святого духа в першому столітті? Чи вони ототожнюються з релігією Біблії? Докладно дослідивши Біблію, ми можемо знайти задовольняючі відповіді.

Біблія виявляє, що коли надавалося будь-яких надприродних дарів духа, то був присутній принаймні один з 12-ох апостолів або апостол Павло. Перший з трьох описаних випадків говоріння мовами відбувся серед 120 Ісусових учнів, які зійшлися до Єрусалима в свято П’ятидесятниці 33 року н. е. (Дії 2:1​-4). Через три з половиною роки, коли група необрізаних італійців слухала Петрове проповідування, вони отримали духа і «мовами різними розмовляли та Бога звеличували» (Дії 10:44​-48). А через 19 років після П’ятидесятниці, десь 52 року н. е., Павло звернувся до групи в Ефесі та поклав руки на 12 учнів. Вони також «різними мовами стали промовляти та пророкувати!» (Дії 19:6).

Чому дари мов?

Саме перед вознесінням на небо Ісус сказав своїм послідовникам: «Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі... та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Зауважте, що, таким чином, він вказав, якого великого масштабу буде виконана робота проповідування при сприянні святого духа.

Тоді не існувало сучасної технології зв’язку, яка дає можливість посилати звістки по всій землі на багатьох мовах. Добру новину треба було поширювати головним чином словом уст і цей надприродний дар говоріння іноземними мовами для цього був би дуже корисним. Так воно і було, коли християни першого століття проповідували євреям та наверненим на іудаїзм в Єрусалимі у свято П’ятидесятниці 33 року н. е. Парфяни, мідяни, еламіти, крітяни, араби, мешканці Месопотамії, Іудеї, Каппадокії, Понту та району Азії, а також захожі римляни, чули «про великі діла Божі» своєю мовою і розуміли, про що говорилося. Три тисячі негайно стали віруючими (Дії 2:5​-11, 41).

Часто не помічають той факт, що говоріння мовами було тільки однією з дев’ятьох дій святого духа, про які згадав апостол Павло у своєму листі до християн у Коринті. Хоч Павло ставився до говоріння мовами як до меншого дару, то цей дар був корисним для раннього збору, щоб поширювати добру новину про небесне Боже Царство. Це був один з «дарів», який сприяв збільшенню і підкріпленню зачаткованого християнського збору (1 Коринтян 12:7​-11; 14:24​-26).

Різноманітні дії святого духа в першому столітті, включаючи говоріння мовами, були видимою ознакою того, що Бог не користувався більше 1500-річним збором Ізраїлю як своїм особливим народом. Безсумнівно, він тепер схвалював новий християнський збір, який заснував його єдинородний Син. (Порівняйте Євреїв 2:2​-4).

Ці прояви духа були основними підвалинами в становленні молодого християнського збору, які допомагали йому виростати до повноліття. Павло пояснив, що після здійснення своєї мети ці надприродні дари припиняться: «Пророцтва й існують,— та припиняться, хоч мови існують,— замовкнуть» (1 Коринтян 13:8).

Так, Біблія виразно говорить, що дари мов припиняться. Але коли? Дії 8:18 показує, що дари духа передавалися «через накладання апостольских рук». Ясно, що разом зі смертю останнього апостола, передавання дарів духа припинилося, у тому числі говоріння мовами. Отже, коли люди, які отримали ці дари від апостолів, померли, надприродні дари зникнули разом з ними. У той час християнський збір вже мав досить часу, щоб добре організуватися і поширитися по багатьох країнах.

«Невідомі мови» та їхнє тлумачення

Сьогоднішнє відродження говоріння мовами «розглядалося декотрими як емоційна надмірність нестабільних людей, які люблять привертати до себе увагу, тоді як інші думають, що це ідентичний феномен говоріння мовами, який був за апостольських часів». У сучасних церковних зібраннях, де відбувається говоріння на «невідомих мовах», це звичайно стосується екстатичного потоку нерозбірливих звуків. Як визнала одна людина: «В основному я застосовую свій дар мов для роздумування на самоті... Я почуваю себе трохи ніяково у присутності інших людей». Інший чоловік розповідає: «Я чую свої слова і не розумію їх, але я відчуваю, що мій язик змушений говорити».

Яка цінна інформація передається такими невідомими мовами і що можна сказати про її тлумачення? Ті, котрі твердять, що тлумачать таке говоріння, дають різні пояснення одних і тих самих нерозбірливих проголошень. Чому різні? Вони применшують такі розбіжності, говорячи, що «Бог дав одній людині одне тлумачення говоріння, а іншій людині інше». Один чоловік визнав: «Я зауважив випадки, коли тлумачення було не зовсім точним». Д. А. Хейс у своїй книзі «Дар мов» посилається на окремий випадок, де чоловік відмовився тлумачити говоріння жінки, яка розмовляла невідомою мовою, тому що ця «мова була занадто бридкою». Яка ж протилежність говорінню мовами, яке було в першому столітті і насправді підкріпляло збір! (1 Коринтян 14:4​-6, 12, 18).

Сьогодні дехто твердить, що чув чудові тлумачення, і ці люди можуть щиро вірити, що Бог застосовує цей дар, коли «бажає дати людям безпосереднє повідомлення». Але якого ж повідомлення від Бога нам потрібно сьогодні, котрого не дали нам Ісус та апостоли? Павло, який сам був обдарований святим духом, сказав: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17).

Фактом є те, що християнський збір більше не в зачатковому стані і, таким чином, божественного відкриття і надприродних дарів духа більше не потрібно, щоб підтверджувати його роль. Біблія попереджає: «Якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили,— нехай буде проклятий!» (Галатів 1:8).

Надприродне говоріння мовами більше не потрібне і немає біблійної підстави для віри в те, що воно є часткою правдивого християнства сьогодні. Тепер, коли Біблія є закінчена і доступна багатьом, все, що потрібно, ми знаходимо в Божому Слові. Вона дає нам можливість набути точне знання про Єгову та його Сина, котре веде до вічного життя (Івана 17:3; Об’явлення 22:18, 19).

Навіть у першому столітті апостол Павло був змушений написати до збору в Коринті, щоб виправити їхній погляд щодо питання, чому дар мов був даний раннім християнам. Мабуть, декотрі захопилися дарами мов і поводилися, як малі діти, бо були духовно незрілі. «Мовам» приділялось занадто багато уваги (1 Коринтян 14:1​-39). Павло підкреслив, що не всі християни в першому столітті говорили надприродними мовами. Цього не було конче потрібно для їхнього спасіння. Навіть тоді, коли існували дари мов, то вони мали другорядне значення після дару надприродного пророкування. Говоріння мовами не було і не є вимогою для християн, щоб отримати вічне життя (1 Коринтян 12:29, 30; 14:4, 5).

Сила, відповідальна за невідомі мови сьогодні

Дехто думає, що спонукуючою силою, що відповідальна за сьогоднішніх осіб, які говорять мовами, є харизматичні провідники церкви, які заохочують членів їхньої отари набувати цієї здібності. Деколи говоріння мовами спонукується емоційністю та відсутністю рівноваги. Сіріл Ґ. Вільямс у праці «Мови духа» говорить, що воно стало «в багатьох випадках символом еліти всередині групи» і надає особі «авторитету та ваги в очах людей, а також у своїх власних». Тому мотивацією могло бути бажання належати до вищої категорії людей, що говорять невідомими мовами.

Колишній президент Лойолського університету Дональд П. Меріфілд зауважив, що «мови можуть бути істеричними припадками, або, як декотрі говорять, диявольськими». Священик Тод Х. Фаст сказав: «Мови — це спірне питання. Диявол має багато засобів, щоб впливати на нас». Сама Біблія попереджає, що Сатана і його демони здатні впливати на людей та контролювати їхню мову (Дії 16:17, 18). Ісус протистояв демонічному духові, який примушував чоловіка кричати та падати на підлогу (Луки 4:33​-35). Павло попереджав, що «сам сатана прикидається анголом світла!» (2 Коринтян 11:14). Ті, які сьогодні прагнуть дару мов, що ним Бог більше не обдаровує свій народ, справді самі дають можливість Дияволові, щоб він обманював їх, бо він, як нас попереджено, буде зводити «усякою силою й знаками та неправдивими чудами» (2 Солунян 2:9, 10).

Мови і правдиве християнство

Християни, які отримали в першому столітті дар говоріння мовами, застосовували його для тлумачення великих Божих діл. Було наголошено на необхідність зрозуміло тлумачити звістку, яка передавалася мовами, так щоб її могли всі зрозуміти і потім навчити багатьох (1 Коринтян 14:26​-33). Павло переконував: «Коли мовою не подаєте зрозумілого слова,— як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!» (1 Коринтян 14:9).

Тоді як Божий дух обдарував ранніх християн даром мов, він не дозволив їм говорити нерозбірливою або неперекладною тарабарщиною. Згідно з Павловими словами, святий дух дав мову, в результаті якої добра новина була скорше «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:23).

Щодо цих останніх днів теперішньої системи Ісус Христос наказав: «Євангелія [про встановлене Царство] мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10). Все створіння повинно чути звістку про Царство, як у першому столітті. Це можливо, тому що сьогодні Біблія вже перекладена цілком або частково майже 2000 мовами. Той самий дух, який був вилитий на ранніх християн, щоб говорити сміливо і відважно, тепер підтримує сучасний збір Свідків Єгови у великій та надзвичайній проповідницькій роботі. Словом уст, а також застосовуючи сучасну друкарську технологію, щоб біблійну правду зробити досяжною через друковане слово, вони говорять «чистою мовою». Ця звістка розходиться в понад 200 країнах та морських островах. Свідки Єгови — єдині люди, котрими керує Божий дух у повідомленні про всі великі Божі діла (Софонії 3:9; 2 Тимофія 1:13).

[Ілюстрації на сторінці 7]

Проповідування від дому до дому в Японії.

Проповідування від судна до судна в Сенегалі.

Нижче: Біблійне вивчення в Болівії.

Внизу: Проповідування у сільській місцевості в Нідерландах.