Запитання читачів
Наскільки християни повинні турбуватися можливою наявністю в продуктах харчування таких компонентів крові, як, наприклад, суха плазма?
Якщо існує обгрунтована підстава вважати, що в певному районі в продуктах харчування застосовують тваринну кров (або її компоненти), християнам треба проявляти належну обережність. Проте не було б мудро втрачати рівновагу через просту підозру або жити в безпідставній тривозі.
У ранній історії людства наш Творець постановив, що люди не повинні споживати крові (Буття 9:3, 4). Він заявив, що кров представляє життя, яке є його даром. Кров, яку брали від створіння, треба було застосовувати тільки для жертвоприношення, як, наприклад, на жертівнику. У противному разі кров із створіння виливалася на землю, що означало, що вона віддається назад Богові. Його люди уникали прийняття крові для того, щоб харчуватися. Він постановив: «Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла — кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені» (Левит 17:11-14). Християнам було нагадано про Божу заборону споживати кров (Дії 15:28, 29). Отже, ранні християни повинні були уникати харчів з кров’ю, таких, як м’ясо задушених тварин або кров’янка.
Як християни повинні поводитись у щоденному житті відносно свого рішення «берегтися від крови»? (Дії 21:25). А може, вони повинні просто брати до уваги слова апостола Павла: «Їжте все, що на ятках м’ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись»?
Ні. Ці слова з 1 Коринтян 10:25 стосуються м’яса тварини, яку, можливо, пожертвували в храмі ідолів. У той час збувалися надлишку м’яса із храмів, продаючи його торговцям, які могли додати це м’ясо до власних запасів для продажу у своїх крамницях. Павло наголошував, що м’ясо із храму не було, по суті, поганим або зіпсутим. Очевидно, в ті часи було звичайним спускати кров тварин та застосовувати її під час жертвоприношення на язичеських жертівниках. Отже, якщо на ринку продавали якийсь надлишок м’яса без видимої ознаки зв’язку із храмом або неправильними поглядами, язичників християни могли просто купувати його як звичайне ринкове м’ясо, що було чистим і з якого відповідно стекла кров.
Проте іншою справою було б те, якби християни знали, що м’ясо, яке вони вибрали в місцевих крамницях, походить із задушених тварин (або що це кров’янка). У виборі м’яса їм потрібно було бути обережними. Вони могли виявити наявність крові в м’ясних продуктах, якщо ці продукти мали специфічний колір (навіть сьогодні в країнах, де загальнопоширене вживання кров’янки, її можна звичайно розпізнати). Або християни могли дізнатися про це від поважаного м’ясника чи торговця м’ясом. Якщо в них не було підстави думати, що певне м’ясо містить кров, вони могли його просто купувати та їсти.
Павло також написав: «Ваша лагідність [розсудливість, НС] хай буде відома всім людям» (Филип’ян 4:5). Це могло б стосуватися і справи купування м’яса. Ні ізраїльський Закон, ні вказівки християнського керівного органу першого століття не виявляють того, що Божі люди повинні були витрачати багато часу та сил у дослідженні м’яса, а навіть ставати вегетаріанцями, якщо були найменші сумніви відносно крові в наявному м’ясі.
Ізраїльський мисливець, який вбив тварину, повинен був спустити з неї кров. (Порівняйте Повторення Закону 12:15, 16). Якщо його сім’я не могла з’їсти всього м’яса, він міг продати деяку його частину. Навіть у м’ясі добре знекровленої туші залишається невелика кількість крові, але Біблія нічого не говорить про те, що євреї, які купували м’ясо, повинні були вдаватися в крайнощі, щоб дізнатися про такі факти, як кількість хвилин між забоєм та обезкровленням, яку підрізали артерію або вену, щоб спустити кров, і як підвісили тварину й на який час. До того ж, керівний орган не писав, що християни повинні були дотримуватися в цьому відношенні надзвичайних застережень, неначе їм було потрібно найдетальніших та вирішальних відповідей перед споживанням будь-якого м’яса.
Сьогодні в багатьох країнах закон, звичай та релігійний обряд наказують, що м’ясні продукти (за винятком незвичайних виробів, таких, як кров’янка) треба виробляти з худоби, яка в процесі забою була обезкровлена. Отже, християнам у таких краях звичайно не треба займати свою увагу процесом забою та методами обробки. У всіх відношеннях вони можуть просто «без дослідження їсти ринкове м’ясо» і мати чисте сумління тому, що утримуються від крові.
Проте певних християн занепокоїли випадкові технічні звіти про комерційне застосування крові. Декотрі фахівці м’ясної промисловості переконують у тому, що із зарізаної худоби можна зібрати велику кількість крові для практичного застосування та вигоди, як, наприклад, у добривах або тваринних кормах. Дослідники розглянули, чи таку кров (або її компоненти) можна застосовувати в обробці м’яса. Декілька комерційних підприємств виготовили навіть невелику кількість рідкої, замороженої та порошкоподібної плазми (або знебарвленого червонокрівцевого матеріалу), яка могла б замістити незначний процентний вміст м’яса в ковбасних продуктах або паштеті. Інші дослідження зосередилися на використанні порошкоподібних кров’яних дериватів в ролі наповнювачів або для сполучення води та сала із перемеленим м’ясом у печених продуктах, або для додавання до інших харчів та напоїв протеїну чи заліза.
Проте таке дослідження почалось кілька десятиліть тому. Здається, що в багатьох країнах використання таких продуктів було дуже обмеженим або їх навіть взагалі не використовували. Деякі типові звіти допомагають зрозуміти, чому це так:
«Кров є джерелом харчових та функціональних білків. Проте люди безпосередньо споживають яловичину лише в обмежених кількостях, через інтенсивний колір та характерний смак» («Журнал про науку харчування», том 55, номер 2, 1990).
«Білки плазми крові мають такі корисні властивості, як висока розчинність, емульгаційна активність та гідрофобність,... а їхнє використання в обробці їжі обіцяє бути вигідним. Проте в Японії не було створено ефективної системи для дезинфікації плазми, особливо після її обезводнення» («Журнал про науку харчування», том 56, номер 1, 1991).
Декотрі християни часом перевіряють етикетки на упаковках, оскільки багато урядів вимагають, щоб на них містився перелік складових частин продукту. Християни, можливо, воліють постійно перевіряти будь-який продукт, щодо якого в них є підстава вважати, що в ньому може знаходитись кров. Звичайно, було б правильно уникати продуктів, у складі яких є такі частини, як кров, кров’яна плазма, плазма, глобін-протеїн (або глобулін), гемоглобінове (або глобінове) залізо. Торгова інформація однієї європейської фірми в цій галузі говорить: «Інформація щодо застосування глобіна в ролі інгредієнта повинна зазначатися на упаковці в такий спосіб, щоб не ввести в оману споживача про склад або вартість даного продукту».
Проте потрібно виявляти розсудливість навіть при перевірці етикетки або розпитуванні м’ясника. Немає необхідності, щоб кожен християнин у всьому світі досліджував етикетки та складові частини на всіх упаковках або розпитував працівників у ресторані чи продуктових магазинах. Перш за все християнину треба запитати себе: «Чи існує якийсь підтверджений доказ того, що в звичайних харчових продуктах у цьому районі або країні застосовуються кров або її похідні?» У більшості місцях цього не роблять. Отже, багато християн вирішило, що особисто вони не витрачатимуть багато часу та уваги на перевірку малоймовірних можливостей. Людина, котра не думає так, повинна поводитися відповідно до свого сумління, не засуджуючи інших, які, можливо, вирішили справу по-іншому, але із чистим сумлінням перед Богом (Римлян 14:2-4, 12).
Навіть коли десь можуть вироблятися харчові продукти, які містять кров, цілком можливо, що вони не виробляються у великій кількості через ціну, законодавство або інші фактори. Наприклад, праця «Обробка їжі» (вересень 1991 року) зауважує: «Для виробників м’яса, які мають будь-які труднощі з менш ніж 1% (у готовому м’ясному паштеті) гідролізованої яловичинної плазми в суміші, існує альтернативна суміш із концентрату білкової сироватки, яку можна було б засвідчити кошерною».
Треба підкреслити, що закон, звичай або смак у багатьох краях вимагають того, щоб із зарізаної худоби звичайно спускали кров і щоб така кров не застосовувалася в продуктах харчування. Якщо немає важливої підстави вважати місцеву ситуацію інакшою або що недавно відбулися значні переміни, християни не повинні непокоїтися простою можливістю або поголосом. Коли відомо або дуже ймовірно, що кров широко застосовується чи то в продуктах, чи в медичному курсі лікування, нам треба постановити слухатися Божого наказу утримуватися від крові.