«Нам ніяк не вдається нормально поспілкуватись!»
МАЙКЛ, адвокат за фахом, мусить бути комунікабельною людиною. Цього вимагає його робота. Але після 16 років подружнього життя Майкл змушений був визнати, що, коли він приходить додому до своєї дружини Адріан, його комунікативні здібності, здається, кудись щезають. «Причіпки, бурчання, двозначні натяки...— пригадує Майкл.— Ми з Адріан завжди сварились, і мені здавалось, що це скоро забере всі наші сили. Мене дивувало, що це за шлюб, коли між нами постійно височить стіна незадоволення і незгод. Якщо такою мала бути наша доля протягом решти нашого спільного життя, то я, без жартів, хотів виплутатись. Я просто не міг зносити ці постійні незгоди і напруженість ще 20, 30, 40 років».
Така ситуація, безперечно, знайома не тільки Майклові та Адріан. Такою є реальність для багатьох подружніх пар, у чиїх стосунках чергуються бій і припинення вогню. Звичайнісінька розмова несподівано переходить у буквальну війну. Вони «чують» те, чого не було сказано. Вони кажуть те, чого не хотіли говорити. Вони нападають і пред’являють обвинувачення, а потім впадають у мовчанку ображеного. Вони не розлучаються, але й не є справді «одним тілом» (Буття 2:24). Взаємини зайшли в глухий кут. Рух назад буде означати розлучення, а рух вперед — зштовхування всіх суперечностей лицем у лице. Уникаючи обох болісних можливостей вибору, ці пари, змирившись із ситуацією, тримаються на безпечній моральній дистанції одне від одного.
Такі пари потребують «здорових засад» у своєму подружньому житті (Приповістей 1:5, Хоменко). Ці засади можна знайти в Божому Слові — Біблії. У Павловому Другому посланні до Тимофія міститься твердження, що Біблія «корисна до навчання, до докору, до направи» (2 Тимофія 3:16). І як ми побачимо далі, воно справджується у випадку налагодження подружнього спілкування, коли у ньому трапляються зриви.