«Який буде знак твоєї присутності?»
«Скажи нам, коли станеться це і який буде знак твоєї присутності і закінчення системи речей?» (МАТВІЯ 24:3, НС).
1, 2. У чому виявляється те, що люди цікавляться майбутнім?
БІЛЬШІСТЬ людей цікавиться майбутнім. Чи ви також? Професор Альван Тоффлар у своїй книжці «Майбутній шок» (англ.) зосередив увагу на «раптовому збільшенні установ, що займаються дослідженням майбутнього». Він додав: «Ми побачили, що створюються установи, орієнтовані на майбутнє, видаються футуристичні журнали в Англії, Франції, Італії, Німеччині та Сполучених Штатах Америки, а також збільшується кількість університетських лекцій з прогнозу». Проте Тоффлар дійшов висновку: «Авжеж, ніхто не має повного «знання» про майбутнє».
2 У книжці «Знаки того, що приходить» (англ.) говориться: «Хіромантія, ворожба за допомогою «магічного кристала», астрологія, гадання на картах, «Ї-чжень» — це техніки більшої чи меншої складності, що дають нам принаймні якесь уявлення про те, чого можна сподіватися в недалекому майбутньому». Але замість звертатися до таких людських методів, нам краще звернутися до достовірного джерела — Єгови.
3. Чому правильно звертатися за інформацією про майбутнє до Бога?
3 Правдивий Бог прорік: «Як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив — те здійсниться» (Ісаї 14:24, 27; 42:9). Так, Єгова міг повідомляти людству про те, що трапиться, і часто він робив це через людських представників. Один із цих пророків написав: «Не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Амоса 3:7, 8; 2 Петра 1:20, 21).
4, 5. а) Чому Ісус може допомогти зрозуміти майбутні події? б) Яке складене запитання поставили його апостоли?
4 Ісус Христос є найголовнішим Божим пророком (Євреїв 1:1, 2). Отже, зосередьмо увагу на одному з головних Ісусових пророцтв, в якому завбачається те, що відбувається вже сьогодні на наших очах. Це пророцтво також дає нам проникливість у те, що незабаром станеться, коли закінчиться теперішня зла система і Бог замінить її земним раєм.
5 Ісус довів, що він є пророком (Марка 6:4; Луки 13:33; 24:19; Івана 4:19; 6:14; 9:17). Отже, стає зрозуміло, чому апостоли, оглядаючи Єрусалим з Оливної гори, могли запитати його про майбутнє: «Коли станеться це і який буде знак твоєї присутності і закінчення системи речей?» (Матвія 24:3, НС; Марка 13:4).
6. Який існує взаємозв’язок між 24-м розділом Матвія, 13-м Марка та 21-м Луки і що повинно дуже цікавити нас?
6 Ви віднайдете їхнє запитання та Ісусову відповідь у 24-му розділі Матвія, 13-му Марка та 21-му Лукиa. У багатьох моментах описи доповнюють один одного, але вони не однакові. Наприклад, лише Лука згадує «помір місцями» (Луки 21:10, 11; Матвія 24:7; Марка 13:8). Але виникає логічне запитання: чи Ісус передрікав події, що відбуватимуться лише за життя його слухачів, чи він також мав на думці наш час, а навіть те, що буде в майбутньому?
Апостоли хотіли знати
7. Про що головним чином питали апостоли, але на який масштаб вказав Ісус у своїй відповіді?
7 За декілька днів до своєї смерті Ісус проголосив, що Бог відкинув столицю євреїв Єрусалим. Місто з його величним храмом підлягало знищенню. Декотрі апостоли тоді запитали про ‘знак Ісусової присутності і закінчення системи речей’ (Матвія 23:37—24:3, НС). Звичайно, вони думали головним чином про єврейську систему та Єрусалим, бо не охоплювали майбутнього масштабу. Все ж таки, даючи відповідь на їхнє запитання, Ісус мав на увазі значно пізніший час, ніж час до 70 року н. е. і цей рік включно — рік, в якому римляни знищили Єрусалим (Луки 19:11; Дії 1:6, 7).
8. Які окремі події передрік Ісус?
8 Як можна прочитати в цих трьох євангельських описах, Ісус говорив про те, що повстане народ на народ і царство на царство, про нестатки харчів та землетруси, жахливі явища та небесні знамення. У той період між 33 роком н. е., коли Ісус дав цю ознаку, і спустошенням Єрусалима 66—70 років н. е. мали з’явитися фальшиві пророки та неправдиві христи. Християни, які мали проповідувати Ісусову звістку, повинні були зазнати переслідувань від євреїв.
9. Як збулось Ісусове пророцтво у першому столітті н. е.?
9 Ці аспекти знаку дійсно з’явилися, і навіть історик Йосиф Флавій засвідчує про це. Він пише, що задовго перед нападом римлян фальшиві месії підбурювали народ до повстання. В Іудеї та інших місцях відбулися жахливі землетруси. У різних частинах Римської імперії розгорялися війни. Чи був тоді великий голод? Так. (Порівняйте Дії 11:27—30). А що можна сказати про працю проповідування Царства? Коло 60 або 61 року н. е., коли Павло написав послання до Колосян, «надію Євангелії» про Боже Царство вже чули на великих просторах Африки, Азії та Європиb (Колосян 1:23).
«ТОДІ» — кінець
10. Чому нам треба взяти до уваги грецьке слово то́·те і чому це важливо?
10 У деяких частинах свого пророцтва Ісус говорив про майбутні події, які відбуватимуться одна за одною. Наприклад, він сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства... І тоді прийде кінець!» У Бібліях англійською мовою в цьому місці вживається відповідник слова «тоді», що просто означає «отже» (Марка 4:15, 17; 13:23). Проте в Матвія 24:14 слово «тоді» базується на грецькому прислівнику то́·теc. Знавці грецької мови говорять, що слово то́·те є «вказівним прислівником часу», вжитим для «представлення того, що прийде з часом» або «щоб представити наступну подію». Отже, Ісус передрік проповідування про Царство, і тоді («після цього» чи «згодом») мав прийти «кінець». Який кінець?
11. Як Ісус привернув увагу до подій, що прямо пов’язані зі знищенням Єрусалима?
11 Одне із сповнень цього пророцтва можна побачити в подіях, які призвели до кінця Іудейської системи. У той період — понад три десятиліття — відбувалися війни, землетруси, були нестатки харчів та інші передречені Ісусом події. Але, починаючи з Матвія 24:15, Марка 13:14 та Луки 21:20, ми читаємо про події, які прямо пов’язані з близьким знищенням, коли кінець уже був на самому порозі. (Подивіться на окремий пунктир у таблиці).
12. Що спільне мала римська армія зі сповненням слів у Матвія 24:15?
12 У відповідь на єврейське повстання 66 року н. е. римляни під керівництвом Цестія Галла виступили проти Єрусалима, взявши це місто в облогу — місто, яке євреї вважали святим (Матвія 5:35). Незважаючи на контрнаступ євреїв, римляни все ж таки проклали собі шлях у місто. Власне в цей спосіб вони стали «на місці святому», як про це передрік Ісус у Матвія 24:15 та Марка 13:14. Тоді сталася несподіванка. Хоча римляни й оточили місто, вони раптом відступили. Християни відразу розпізнали в цьому сповнення Ісусового пророцтва, і відступ римлян дав їм нагоду втекти з Іудеї в гори на другому боці Йордану. Історія доносить, що вони зробили це.
13. Завдяки чому християни могли прислу́хатися до Ісусового попередження і втекти?
13 Для чого ж рятуватися, адже тепер римляни зняли облогу Єрусалима? Ця подія, згідно з Ісусовими словами, мала стати засвідченням, ‘що спустошення Єрусалима наблизилося’ (Луки 21:20). Так, спустошення. Ісус передрік ‘скорботу... якої не було з первопочину світу аж досі й не буде’. І приблизно через три з половиною роки — у 70 році н. е. — Єрусалим справді зазнав «великої скорботи» від римської армії під керівництвом полководця Тита (Матвія 24:21; Марка 13:19). Але чому ж Ісус назвав це горе більшим, ніж те, яке було або будь-коли буде?
14. Чому можна сказати, що події в Єрусалимі 70 року н. е. були «великою скорботою», якої не було перед тим?
14 У 607 році до н. е. Єрусалим розорили вавілоняни, також це місто бачило інші жахливі бої в нашому столітті. Але те, що сталося 70 року н. е., було єдиною у своєму роді великою скорботою. У поході, що тривав майже п’ять місяців римське військо Тита завдало євреям великої поразки. Було вбито близько 1 100 000 і поневолено майже 100 000 осіб. До того ж римляни зруйнували Єрусалим. Це стало підтвердженням того, що Іудейська система колись схваленого поклоніння, яке зосереджувалося на храмі, зникла назавжди (Євреїв 1:2). Отже, події 70 року н. е. можна справді вважати ‘скорботою великою, якої не було [в цьому місті, в народі та в системі] з первопочину світу аж досі й не буде’ (Матвія 24:21)d.
Як і пророковано, мало статися щось більше
15. а) Які події, що мали йти після знищення Єрусалима, передрік Ісус? б) З огляду на слова в Матвія 24:23—28 якого висновку ми повинні дійти про сповнення Ісусового пророцтва?
15 Проте Ісус не обмежував своє передбачення скорботою першого сторіччя. Біблія виявляє, що після тієї скорботи мало відбуватися щось більше, як про це натякає слово то́·те, або «тоді», у Матвія 24:23 і Марка 13:21. Що ж повинно було відбуватися після 70 року н. е.? По скорботі Іудейської системи мало з’явитися багато фальшивих христів та пророків. (Порівняйте Марка 13:6 з Марка 13:21—23). Історія підтверджує, що впродовж століть, починаючи від 70 року н. е., з’являлося чимало таких осіб, проте вони не ввели в оману людей, котрі мали глибоку духовну проникливість і котрі чекали на «присутність» Христа (Матвія 24:27, 28, НС). Однак ці події після скорботи 70 року н. е. вказують на одне — Ісус дивився значно дальше цієї скорботи першого сторіччя, яка була лише першим сповненням.
16. Який додатковий аспект Ісусового пророцтва є в Луки 21:24 і яке значення це має?
16 Якщо ми порівняємо Матвія 24:15—28 і Марка 13:14—23 з Луки 21:20—24, то знайдемо другу ознаку того, що Ісусове передбачення сягає значно дальше, ніж тільки до знищення Єрусалима. Пригадайте собі, що тільки Лука згадав про пошесті. Так само лише він завершив цю частину Ісусовими словами: «Погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган»e (Луки 21:24). У 607 році до н. е. вавілоняни скинули останнього єврейського царя, і після цього Єрусалим, який символізує Боже Царство, було потоптано (2 Царів 25:1—26; 1 Хронік 29:23; Єзекіїля 21:30—32). В Луки 21:24 Ісус вказав, що ця ситуація існуватиме доти, доки не прийде Божий час відновити Царство.
17. Яка є третя ознака того, що Ісусове пророцтво мало сповнитись у далекому майбутньому?
17 Існує також третя ознака того, що Ісус говорив про майбутнє сповнення: згідно зі Святим Письмом, Месія мав померти та воскреснути, а після йому належало сидіти по Божій правиці до часу, коли Отець вишле його для підкорення (Псалом 110:1, 2). Ісус згадав про своє майбутнє перебування по правиці Отця (Марка 14:62). Апостол Павло запевнив, що воскреслий Ісус перебував по правиці Єгови, чекаючи часу, коли стане Царем та Божим Виконавцем Вироку (Римлян 8:34; Колосян 3:1; Євреїв 10:12, 13).
18, 19. Як Об’явлення 6:2—8 стосується паралельних пророцтв у Євангеліях?
18 Для четвертої та завершальної ознаки того, що Ісусове пророцтво про закінчення системи речей стосується не тільки першого століття, ми можемо подивитися 6-й розділ Об’явлення. Написавши цю книгу декілька десятиліть після 70 року н. е., апостол Іван зобразив захопливу сцену вершників, що галопують (Об’явлення 6:2—8). Цей пророчий огляд «Господнього дня» — дня його присутності — визначає наше XX століття як час надзвичайних війн (4-й вірш), дуже поширеної нестачі харчів (5 і 6-й вірші) та «мору» (8-й вірш). Ясно, це відповідає словам Ісуса в Євангеліях і доводить, що його пророцтво матиме більше сповнення в цьому «Господньому дні» (Об’явлення 1:10).
19 Поінформовані люди визнають, що збірний знак, про який передречено в Матвія 24:7—14 та Об’явлення 6:2—8, вже тепер очевидний від часу вибуху першої світової війни 1914 року. Свідки Єгови проголосили по всьому світі, що Ісусові пророцтва сповняються вдруге саме тепер і в більших масштабах, а доказом цього є жорстокі війни, руїнницькі землетруси, катастрофічний голод і дуже поширені хвороби. Про останнє в журналі «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт» (за 27 липня 1992 року) сказано: «Епідемія СНІДу... яка прирікає на смерть мільйони жертв, може невдовзі стати найбільш дорого́ю та катастрофічною пошестю всіх часів. У XIV столітті чорна смерть зібрала жниво близько у 25 мільйонів людей. Але до 2000 року від 30 до 110 мільйонів будуть носіями вірусу ВІЛ, який є причиною хвороби СНІД, а сьогодні їх майже 12 мільйонів. Якщо не винайдуть ліків, усіх носіїв чекає неминуча смерть».
20. Що охоплює собою перше сповнення Матвія 24:4—22, але яке інше сповнення очевидне?
20 Отже, якого висновку ми повинні дійти щодо Ісусової відповіді на запитання апостолів? Його пророцтво з точністю передбачало події, що передували знищенню Єрусалима, а також саме знищення, і в ньому згадані деякі події, які мали відбутись після 70 року н. е. Але багато чому з цього належало сповнитись другий раз і в більшому масштабі в майбутньому, що призведе до великої скорботи, в якій закінчиться теперішня зла система речей. Це означає, що Ісусове передбачення в Матвія 24:4—22, а також паралельні описи в Марка та Луки сповнялися з 33 року н. е. й аж до скорботи 70 року н. е. Але ті самі вірші матимуть друге сповнення, яке стосуватиметься більшої скорботи в майбутньому. Це більше сповнення відбувається за наших днів; щоденно можна бачити цеf.
До чого призводить?
21, 22. Де можна знайти пророчу згадку, що відбуватимуться інші події?
21 Ісус не закінчив свого пророцтва згадкою про фальшивих пророків, які чинитимуть фальшиві ознаки в цей довгий період, аж «поки не скінчиться час тих поган» (Луки 21:24; Матвія 24:23—26; Марка 13:21—23). Натомість він далі говорив, що відбуватимуться інші приголомшливі речі, які будуть видимі по всій землі. Усе це мало пов’язуватися з приходом Сина людського в силі та славі. Марка 13:24—27 є продовженням Ісусового пророцтва:
22 «Але за тих днів, по скорботі отій, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться»... І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із великою потугою й славою. І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних «від вітрів чотирьох, від краю землі до крайнеба».
23. Чому слід сподіватися сповнення пророцтва в Матвія 24:29—31 через багато років після першого століття н. е.?
23 Звичайно, Син Людський — воскреслий Ісус Христос — не прийшов у показний спосіб перед нищівним кінцем Іудейської системи 70 року н. е. Безсумнівним є те, що жодне плем’я на землі не розпізнало його, як зазначається в Матвія 24:30; і тоді небесні ангели ще не зібрали з цілої землі всіх помазаних християн. Отже, коли мала сповнитися ця додаткова частина Ісусового дивовижного пророцтва? Чи це сповняється в подіях, які відбуваються вже тепер довкола нас, чи, радше, це дає божественну проникливість у справи, яких ми можемо сподіватися у недалекому майбутньому? Звичайно, нам потрібно прагнути знання про це, бо Лука записав Ісусову вказівку: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:28).
[Примітки]
a Фрагменти цих розділів можна знайти в таблиці на 14 та 15-й сторінках; пунктиром зазначаються паралельні частини.
b За історичними довідками про ці події дивіться «Вартову башту» за 15 січня 1970 року (англ.), сторінки 43—45.
c Слово то́·те з’являється понад 80 разів у Матвія (9 разів у 24-му розділі) і 15 разів у книзі Луки. Марко вжив слово то́·те лише шість разів, але чотири з них стосуються «знаку».
d Англійський письменник Метью Генрі зазначив: «Знищення Єрусалима халдеями було надзвичайно жахливим, але це знищення перевершило колишнє. Воно принесло із собою небезпеку вигублення всіх... євреїв».
e Багато хто бачить у розповіді Луки зміну в наголошуванні після Луки 21:24. Д-р Леон Морріс зазначає: «Ісус далі говорить про часи поган. ...На думку більшості біблеїстів, тепер увага зосереджується на приході Сина людського». Професор Р. Ґіннс пише: «Прихід Сина Людського — (Мт 24:29—31; Мк 13:24—27). Згадка про «часи поган» є вступом до цієї теми; опис [Луки] тепер сягає значно пізніших часів, ніж часу зруйнування Єрусалима,— далекого майбутнього».
f Професор Волтер Л. Ліфілд пише: «Напевно можна погодитись із тим, що Ісусові передречення об’єднують два періоди: 1) події 70 року по Р. Х., що стосувалися храму, і 2) далеке майбутнє, про яке описується більш пророчими словами». У примітці редактора Дж. Р. Дамелова говориться: «Труднощі у зрозумінні цієї великої доповіді здебільшого зникають тоді, коли береться до уваги, що наш Господь говорив у ній не лише про одну подію, але про дві, і що перша була прототипом другої. ...В [Луки] 21:24, де зокрема говориться про «часи поган»... згадується про невизначений проміжок між падінням Єрусалима та кінцем світу».
Чи ви пригадуєте?
◻ Яким чином до 70 року н. е. сповнялися слова Ісусової відповіді на запитання в Матвія 24:3?
◻ Як вживання слова то́·те допомагає розуміти Ісусове пророцтво?
◻ В якому розумінні в першому столітті була така «скорбота велика», як ніколи раніше?
◻ Які два унікальні аспекти Ісусового пророцтва, згадані Лукою, торкаються нас сьогодні?
◻ Які ознаки виявляють друге і більше сповнення пророцтва в Матвія 24:4—22?
[Таблиця на сторінках 14, 15]
4 Ісус же промовив у відповідь їм: «Стережіться, щоб вас хто не звів! 5 Бо багато-хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: «Я Христос». І зведуть багатьох. 6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки,— глядіть, не лякайтесь, бо «статись належить тому». Але це не кінець ще.
7 Бо «повстане народ на народ, і царство на царство», і голод, мор та землетруси настануть місцями. 8 А все це — початок терпінь породільних [«страдницьких мук», НС].
9 «На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. 10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. 11 Постане багато фальшивих пророків,— і зведуть багатьох. 12 І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. 13 А хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений! 14 І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!
-----------------------------------------------------
15 «Тож, коли ви побачите ту «гидоту спустошення», що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому,— хто читає, нехай розуміє,— 16 тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. 17 Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. 18 І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою. 19 Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих! 20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. 21 Бо скорбота велика настане тоді, «якої не було з первопочину світу аж досі» й не буде. 22 І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.
-------------------------------------------------------------
23 Тоді, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут» чи «Отам»,— не йміть віри. 24 Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних. 25 Оце Я наперед вам сказав. А коли скажуть вам: «Ось Він у пустині» — не виходьте, «Ось Він у криївках» — не вірте! 26 А коли скажуть вам: «Ось Він у пустині» — не виходьте, «Ось Він у криївках» — не вірте! 27 Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. 28 Бо де труп,— там зберуться орли.
----------------------------------------------------
----------------------------------------------------
29 «І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. 30 І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою. 31 І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних — «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».
5 Ісус же почав промовляти до них: «Стережіться, щоб вас хто не звів. 6 Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: «Це Я». І зведуть багатьох. 7 І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки,— не лякайтесь, бо статись належить тому». Та це ще не кінець.
8 «Бо повстане народ на народ, і царство на царство», будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.
9 «Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. 10 Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана. 11 Коли ж видадуть вас і поведуть,— не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити,— а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий. 12 І видасть на смерть брата брат, а батько — дитину. І «діти повстануть навпроти батьків»,— і їм смерть заподіють. 13 І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!
----------------------------------------------------
14 «Коли ж ви побачите ту «гидоту спустошення»,— що про неї звіщав пророк Даниїл,— що вона залягла, де не слід,— хто читає, нехай розуміє,— тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. 15 І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого. 16 І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою. 17 Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні! 18 Моліться ж, щоб не трапилося це зимою! 19 Будуть бо ті дні такою «скорботою, що її не було з первопочину світу», що його Бог створив, «аж досі», і не буде. 20 І коли б Господь не вкоротив був тих днів,— не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні.
--------------------------------------------------
21 Тоді ж, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут», «Ото там»,— не йміть віри. 22 Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних. 23 Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.
--------------------------------------------------
--------------------------------------------------
24 «Але за тих днів, по скорботі отій, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, 25 і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться»... 26 І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із великою потугою й славою. 27 І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних «від вітрів чотирьох, від краю землі до крайнеба».
8 Він же промовив: «Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: «Це Я», і «Час наблизився». Та за ними не йдіть! 9 І, як про війни та розрухи почуєте ви,— не лякайтесь, бо перш «статись належить тому». Але це не кінець ще».
10 Тоді промовляв Він до них: «Повстане народ на народ, і царство на царство». 11 І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
12 Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в’язниці, і поведуть вас до царів та правителів — через Ім’я Моє. 13 Але це стане вам на свідоцтво. 14 Отож, покладіть у серця свої — наперед не гадати, що будете відповідати, 15 бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. 16 І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. 17 І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. 18 Але й волосина вам із голови не загине! 19 Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
----------------------------------------------------
20 «А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. 21 Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього! 22 Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. 23 Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! 24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи,
----------------------------------------------------
і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган [«призначені часи народів», НС]...
----------------------------------------------------
----------------------------------------------------
25 «І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, 26 коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. 27 І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із силою й великою славою! 28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!»
[Ілюстрація на сторінці 10]
Скорбота 70 року н. е. була найбільшою скорботою Єрусалима та Іудейської системи за всю їхню історію.